Рішення

від 08.08.2008 по справі 18/73/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/73/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.08                                                                                        Справа №  18/73/08

Суддя   Носівець В.В.

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Арес LTD” (юридична  адреса: 86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Театральна, 17; поштова адреса: 83048, м.Донецьк, вул. Челюскінців, 197)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Джайв” (69109, м. Запоріжжя, вул.Орджонікідзе, 48/1)

про стягнення 82 673,80 грн.

                                                                                                                          Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: Просоленко О.М. (довіреність № 4 від 14.07.2008 року), Дастік Т.М. (довіреність № 5 від 14.07.2008 року)

від відповідача: не прибув.

СУТНІСТЬ  СПОРУ:

09.06.2008р. до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Арес LTD” з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Джайв” про стягнення 82 673,80 грн., на підставі Договору №21/02 від 21.02.2006 року та ст. ст. 692, 712 ЦК України і ст.ст. 173, 174, 193, 222 ГК України.

Ухвалою суду від 13.06.2008 року порушено провадження у справі № 18/73/08, судове засідання призначено на 16.07.2008 року. Розгляд справи, в порядку ст.77 ГПК України, був відкладений до 08.08.2008 року. Судове засідання закінчено 08.08.2008 року оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 08.08.2008 р. подав заяву про уточнення позовних  вимог, згідно якої, посилаючись на  ст.ст. 173, 174, 193, 222 ГК України та ст.ст.11, 16, 692, 712 ЦК України, просить суд стягнути з відповідача 82 673,80 грн. В обґрунтування заяви позивач надав відповідні розрахунки.

Заява про уточнення позовних вимог відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, не суперечить чинному законодавству України, приймається судом до розгляду та задовольняється.

Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

Відповідач в судові засідання не прибув, належного представника не направив, відзив на позовну заяву не надав. Про час і місце судового засідання повідомлений належним чином

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Справа розглянута в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

 21.02.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Арес LTD” (далі- продавець та позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “Джайв” (далі-покупець  та відповідач у справі) укладено договір №21/02.

Відповідно до п.1.1 Договору, продавець зобов'язався поставити покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - товар), у відповідності до якості,  строків, за цінами і на умовах, передбачених  у Додатках до даного Договору.

Позивач, згідно п.2.3 Договору, зобов'язується забезпечити кожну партію вугілля, що поставляється наступними документами: податковою накладною, рахунком, актом приймання-передачі (накладною). Вугілля вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем тільки після надання постачальником перелічених документів і оформлення сторонами прийомо-здаточних документів.

Згідно п.3.1. Договору оплата здійснюється покупцем в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника за попередньою оплатою. При зміні ціни на вугілля постачальник зобов'язаний узгодити її з покупцем до поставки чергової партії товару.

На виконання умов Договору позивач здійснив на адресу відповідача три поставки вугілля різних марок, відповідно 11.11.2006 року, 25.02.2007 року та 28.02.2007 року,  на загальну суму 174285,00 грн.

Факт поставки товару Позивачем та його отримання Відповідачем підтверджується видатковими накладними №LТ–000109 від 11.11.2006р., №LТ-000007 від 25.02.2007р., №LТ-00008 від 28.02.2007р.; рахунками-фактурами №LТ-0105 від 11.11.2006р., №LТ-0000012 від 25.02.2007р., № LТ-0000013 від 28.02.2007р. та податковими накладними №8 від 28.02.2007р.,  №7 від 25.02.2007р.,  №120 від 11.11.2006р.

Крім того, у видатковій накладній №LТ–000109 від 11.11.2006р., рахунку-фактурі №LТ-0105 від 11.11.2006р. та податковій накладній №120 від 11.11.2006р. позивачем, в якості постачаємого товару зазначений залізничний тариф на суму 3388,80 грн. з  ПДВ.

          Таким чином, позивач виконав умови Договору №21/02 від 21.02.2006р. належним чином та в повному обсязі.

Відповідач, в порушення умов Договору, товар прийняв, але не оплатив його вартість у строки встановлені Договором, оскільки, як свідчать матеріали справи, розрахувався не у повному обсязі. Відповідачем сплачено за поставлений товар 95000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 13.06.2007р. –20000,00 грн.; від 07.08.2007р. –50000,00 грн., від 05.10.2007р. –15000,00 грн. та 08.11.2007р. –10000,00 грн.

Судом встановлено, що на день звернення  позивача до суду, відповідач має перед позивачем заборгованість за отриману  вугільну продукцію у сумі 79285,00 грн., яка не була сплачена у встановлений  договором строк.

Оцінивши надані докази, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 82673,80 грн. основного боргу підлягає  задоволенню частково,  з наступних  підстав.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний  припис містить  ст. 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦК України. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом зобов'язання, та факт несплати у визначений зобов'язанням термін поставленого товару на суму 79285,00 грн. позивачем документально підтверджений в судовому засіданні.

Таким чином, вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 79285,00 грн.  основного боргу,  є  обґрунтованою та підлягає  задоволенню.

Вимога позивача, в частині стягнення з відповідача 3388,80 грн. основного боргу (залізничного тарифу), суд  вважає  необґрунтованою та такою, що не підлягає  задоволенню, виходячи з  наступного.

Як свідчать матеріали справи,  між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру  відносин сторін.

Відповідно до положень глави 54 Цивільного кодексу України, зокрема, ст.ст. 669, 671, 673, 691, 692, кількість, асортимент, номенклатура, якість, умови поставки товару –є істотними умовами договору купівлі –продажу.

Отже, за умовами договору позивач повинен був поставити відповідачу товар -  вугілля різних марок.

Будь –яких змін, доповнень та додаткових угод до договору сторони не укладали, інші специфікації не підписували.

За таких обставин, сторони не визначили умовами спірного договору обов'язок відповідача стосовно оплати залізничного тарифу на поставку товару, або відшкодування відповідачем позивачу послуг залізниці за постачання вугільної продукції, згідно умов Договору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не обґрунтовано підстав  стягнення з відповідача залізничного  тарифу в сумі 3388,80 грн..

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3388,80 грн. залізничного  тарифу  є неправомірною,  та такою що не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити  частково.

2.   Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Джайв” (69109, м. Запоріжжя, вул.Орджонікідзе, 48/1; код ЄДРПОУ 32729479; р/р №26002002055001 в Першому відділенні Філії  “Запорізька дирекція” АТ “Індекс-банк”, м. Запоріжжя,  МФО 313861) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Арес LTD” (юридична  адреса: 86157, Донецька область, м. Макіївка, вул. Театральна, 17; поштова адреса: 83048, м. Донецьк, вул.Челюскінців, 197; код ЄДРПОУ 31544199; р/р № 26008010276 в ДФ ЗАТ “ЕБРФ”, м.Донецьк, МФО 394589) 79285 (сімдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят п'ять) грн. - основного боргу; 792 (сімсот дев'яносто дві) грн. 85 коп. -  державного мита та 113 (сто тринадцять) грн. 16 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового  процесу.  Видати наказ.

3.      В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                                                      В.В. Носівець