Постанова

від 09.09.2008 по справі 20/417-на

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/417-НА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"09" вересня 2008 р.                                                            Справа №20/417-НА

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірми „Трав-Екс”, м. Хмельницький    

до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький

про

-          визнання протиправним дій щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн.;

-          визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн.

-          відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн.  

    Суддя          Гладій С. В.

                                                                      Секретар судового засідання Микитюк  О. А.

Представники:

Від позивача           - Романюк В. М. –за довіреністю від 04.06.2008 року

Від відповідача                     - Войцехівський В. В. – за довіреністю № 4700/9/10 від 19.02.2008 року         

Згідно ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суть спору :

Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Хмельницькому щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн. та відшкодувати майнову шкоду, заподіяну протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн. Посилається на те, що при здійсненні перевірки правильності визначення податкових зобов'язань за січень 2008р. (пункт 3.1.1 Акту №4390/23-3/34007386,), та за лютий 2008р. (пункт 3.2.1 Акту) відповідач здійснив дії по зменшенню баз оподаткування з поставки міжнародних транспортних послуг за ставкою 0%, не маючи на це достатніх правових підстав, керуючись власними припущеннями, а не вимогами чинного законодавства.  

В обґрунтування своїх вимог посилається на ч. 2 ст. 189, ст. 190 ч. 2 ст. 307, ст. 311 ГК України, ч. 1 ст. 916 ЦК України.

Зазначає, що позивач має ліцензію на здійснення господарської діяльності з надання послуг по внутрішніх та міжнародних перевезеннях вантажів.

При здійсненні даного виду діяльності позивач укладав із замовниками договір перевезення у письмовій формі, що підтверджується складенням перевізного документа (міжнародної товарно-транспортної накладної, СМR).

Сторони на підставі вільного волевиявлення узгоджували таку істотну умову договору як ціна (плата за перевезення), в тому числі, сторони окремо узгодили вартість перевезення вантажу по території України, та вартість перевезення вантажу поза межами митного кордону України.

Ціна сторонами визначалась як справедлива ринкова ціна за фактичний результат -переміщення вантажу з одного пункту до іншого, незалежно від витрат, які здійснить перевізник, тобто, замовник не оплачує перевізнику здійснений транспортним засобом пробіг (ціна 1 кілометру пробігу не встановлюється).

Втручатися в господарську діяльність, шляхом встановлення чи зміни цін, податковий орган не уповноважений, отже, зміна ціни можлива лише за згодою сторін, або в судовому порядку. Вищевказані договори в судовому порядку недійсними чи неукладеними не були визнані, тому вони породжують для сторін цивільно-правові наслідки, в тому числі розмір винагороди перевізника за перевезення вантажу по митній території України.

Доказом надання транспортних послуг та узгодження ціни є акт виконаних робіт, в якому окремо визначена сума винагороди перевізника за перевезення вантажу по митній території України, та окремо визначена сума винагороди перевізника за перевезення вантажу поза межами митного кордону України.

На підставі актів виконаних робіт перевізником були складені податкові накладні та видані замовнику. Об'єкт оподаткування визначався виключно виходячи з договірної (контрактної) ціни перевезення.

Доказом фактичного перебування транспортного засобу за межами державного кордону України є міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з відмітками митного органу.

Пунктом 1.18 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з абзацом 1 підпункту 1.20.1. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.8 цього ж Закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Згідно з підпунктом 1.20.10 цього ж Закону, донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Згідно з підпунктом 4.3.3 Закону України № 2181 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

Оскільки, методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами в чинному законодавстві України відсутня, то, податковому органу законом не встановлено меж повноважень та спосіб вчинення дій при визначенні сум податкових зобов'язань за непрямими методами.

Отже, в силу вимог імперативної норми ч.2 ст.19 Конституції України, до затвердження вищевказаної Методики, суб'єкт владних повноважень при здійсненні документальної перевірки не має права визначати суми податкових зобов'язань за непрямими методами (в тому числі донараховувати податкові зобов'язання внаслідок визначення звичайних цін).

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість” зазначено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни.

Позивач визначав базу оподаткування операцій з поставки транспортних послуг виключно виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, які згідно підпункту 1.20.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є звичайними і відповідають рівню справедливих ринкових цін. Ніяких математичних чи інших розрахунків позивач не проводив і жодного розподілу вартості перевезень за ставкою 20% та 0% не здійснював.

Підпункти 6.1.1 та 6.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість” не містять жодної вказівки про необхідність здійснення окремого розподілу оподатковуваних операцій за ставкою 20% та 0% при поставці міжнародних транспортних послуг, також не вказано методику чи підставу для такого розподілу, та документи, які мають підтверджувати чи обґрунтовувати такий розподіл. Єдиною підставою для визначення бази оподаткування є договірна (контрактна) ціна - п. 4.1 Закону.

Згідно з частиною 1 статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Посилання Відповідача про відсутність в податкових накладних та актах виконаних робіт інформації про відстань, є безпідставним, так як такий реквізит не є обов'язковим і не впливає на узгоджену сторонами ціну перевезення за межами державного кордону України.

Вказівка про залежність нульової ставки, передбаченої п. п. 6.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, від наявності інформації про відстань є також необґрунтованою.

Достатнім доказом перебування транспортного засобу за межами державного кордону України є міжнародна товарно-транспортна накладна (СМR) з відмітками митного органу, а не інформація про відстань між населеними пунктами.

Таким чином, податковий орган безпідставно провів розподіл баз оподаткування за ставкою 20% та 0% (зменшив базу оподаткування за ставкою 0% та збільшив її за ставкою 20%, оскільки такі дії не ґрунтуються на приписах законодавства, та є вчиненими з перевищенням наданих повноважень.

Висновки в акті перевірки про порушення позивачем вимог п. п. 6.1.1 та 6.2.4 Закону України „Про податок на додану вартість” є необґрунтованими, і не є доказом вчинення ТОВ „Трав-Екс” податкового правопорушення, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ у січні 2008 року на суму 2915 грн. та у лютому 2008 року на суму 5525 грн.

Складене податкове повідомлення рішення форми «В1»№0000572302/0/4366 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також необґрунтованим є висновок про завищення залишку від'ємного значення лютого 2008 року, що включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 декларації за лютий 2008р.) на 2584 грн.

Внаслідок вчинення суб'єктом владних повноважень протиправних дій та прийняття протиправних рішень, права та інтереси позивача були порушені.

Для захисту порушених відповідачем прав, свобод та інтересів позивача, була укладена угода про надання правової допомоги № 4-А/08 від 04.06.2008 року. Правова допомога є оплатною, і врегульована сторонами у Додатку № 1 до цієї угоди.

Таким чином, для відновлення своїх порушених прав, свобод та інтересів позивач був змушений звернутися до адвоката, і як наслідок понести додаткові витрати, пов'язані з оплатою його послуг.

У відповідності до п.1) ч.2 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Обґрунтовуючи розмір спричинених збитків позивач посилається на ст. 94 КАС України, на Додаток до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, акт здачі-приймання юридичних послуг № 1 від 05.06.2008 року та платіжне доручення № 530 від 06.06.2008 року, ст. ст. 16, 1173 ЦК України.

Щодо 3101 грн. посилається на те, що це є витрати, які позивач поніс для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Понесені збитки є наслідком вчинення відповідачем неправомірних дій та рішень і мають з ними безпосередній причинно-наслідковий зв'язок.

Відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що в порушення п. 6.1, п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством у лютому 2008 року завищено суму бюджетного відшкодування на 5856 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством відображено у рядку 2.1 декларації з ПДВ за січень 2008 року обсяг експортних операцій у сумі 17488 грн., які оподатковуються за ставкою „0” відсотків відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”.

До обсягу експортних операцій підприємством віднесено певну частину вартості наданих у січні 2008 року послуг по міжнародних перевезеннях вантажів, іншу частину такої вартості підприємством відображено у складі обсягів поставок на митній території України.

В даному випадку підприємство скористалось нормою п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

На порушення п. 6.1, п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством у лютому 2008 року безпідставно задекларовано базу оподаткування по операціях з поставки транспортних послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 0%, у розмірі 33147 грн., що призвело до заниження бази оподаткування за ставкою 20% на 27622 грн. та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5525 грн.

Перевіркою встановлено, що підприємством відображено у рядку 2.1 декларації з ПДВ за лютий 2008 року обсяг експортних операцій у сумі 33147 грн., які оподатковуються за ставкою „0” відсотків відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про ПДВ”.

До обсягу експортних операцій підприємством віднесено певну частину вартості наданих у лютому 2008 року послуг по міжнародних перевезеннях вантажів, іншу частину такої вартості підприємством відображено у складі обсягів поставок на митній території України. В даному випадку підприємство скористалось нормою п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг автомобільним транспортом по перевезенню пасажирів, багажу та вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 6.1, п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про ПДВ”, підприємством у лютому 2008 року безпідставно задекларовано базу оподаткування по операціях з поставки транспортних послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 0%, у розмірі 33147 грн., що призвело до заниження бази оподаткування за ставкою 20% на 27622 грн. та до заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5525 грн.

У наданих до перевірки первинних документах, що оформлені платником на підтвердження фактів здійснення міжнародного перевезення (шляхові листи, акти виконаних робіт, податкові накладні) відсутня інформація про відстань, яку транспортний засіб рухався по митній території України, від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

Наявність інформації про рух транспортного засобу від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України та від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України є визначальним критерієм для застосування у податковому обліку норм п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”. При відсутності такої інформації немає підстав для застосування вказаної норми.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону України „Про ПДВ”, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Тобто, згідно з вимогами вказаної вище норми, розрахунок об'єкту оподаткування, що підлягатиме оподаткування за ставкою 20 відсотків, здійснюється за залишковим принципом : спочатку визначається об'єкт оподаткування по операціях, звільнених від оподаткування, та операціях, до яких застосовується нульова ставка, на який потім зменшується загальний обсяг поставки.

За даними перевірки неможливо визначити об'єкт оподаткування по операціях з поставки транспортних послуг, що оподатковуються за ставкою „0” відсотків, в зв'язку з відсутністю інформації про рух транспортного засобу від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України та від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України.

Таким чином, за даними платника об'єкт оподаткування в частині міжнародних перевезень склав 58660 грн. та сума ПДВ 4252 грн. За даними перевірки, весь обсяг поставки по міжнародних перевезеннях за січень 2008 року є об'єктом оподаткування, який оподатковується за ставкою 20 відсотків: об'єкт оподаткування складає 48883 грн. та сума ПДВ 9777 грн.

Заниження суми податкових зобов'язань - 5 525 грн.

Вимоги Позивача щодо відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправним рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, у розмірі 3101 грн. є безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з вимогами КАС України. Стаття 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Під шкодою розуміється матеріальна шкода що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо), мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду. Однак, в частині заявлених позовних вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, законодавець чітко визначив нормативно-правовий акт, зокрема Постанову Кабінету Міністрів України від 27.04.2006р. „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ , і порядок їх компенсації за рахунок держави”, яка прямо регулює дане питання.

Отже відсутні підстави вважати, що витрати на правову допомогу, які поніс Позивач, є заподіяною шкодою, в розумінні ст.1173 ЦК України. Просить в позові відмовити.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

19.03.2008 року ТОВ „Трав-Екс” подано декларацію з ПДВ за лютий 2008 року, в які визначено суму бюджетного відшкодування в розмірі 5856 грн. До декларації подано розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

23.05.2008 року ДПІ у м. Хмельницькому проведено документальну виїзну позапланову перевірку ТОВ „Трав-Екс” з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2008 року.

За результатами перевірки складено акт № 4390/23-3/34007386, яким встановлено порушення позивачем п. 6.1, п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 п. п. 7.7.1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого підприємством у лютому 2008 року безпідставно задекларовано базу оподаткування по операціях з поставки транспортних послуг, що підлягають оподаткуванню за ставкою 0% у розмірі 33147 грн., що призвело до заниження бази оподаткування за ставкою 20% на 27622 грн. та заниження податкового зобов'язання з ПДВ в сумі 5525 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач звернувся з позовом до суду в якому просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Хмельницькому щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн. та відшкодувати майнову шкоду, заподіяну протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне :

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування. Пунктом 1.18 ст. 1 цього Закону встановлено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з п. п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Наявними в матеріалах справи доказами (договорами, заявками, замовленнями, актами здачі-прийняття робіт (наданих послуг)) підтверджується, що саме по звичайній ціні, яка відповідає справедливій ринковій ціні, як того вимагає згадана норма, позивач надавав послуги у перевіряємий період, а тому підприємством дотримано вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.20.8 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках. визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п. п. 1.20.10 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Податковий орган не мав правових підстав, передбачених п. 4.3 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, для визначення позивачу податкових зобов'язань за непрямими методами визначаючи собівартість перевезень, а відтак діяв не у спосіб, передбачений Законом.

Тому, висновки податкового органу про порушення позивачем п. п. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачений п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно з п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.  До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно з п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. п. 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи всі вищевказані вимоги позивачем дотримані, відповідно, ДПІ у м. Хмельницькому неправомірно прийнято рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправними дій ДПІ у м. Хмельницькому щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року яким зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн. є обгрунтованими, підтверджені належними доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить відшкодувати майнову шкоду, заподіяну протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн., при цьому позивач посилається на п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди). На підтвердження понесених збитків позивачем надано угоду про надання правової допомоги № 4-А/08 від 04.06.2008 року укладену між Романюком В. М. та ТОВ „Трав-Екс”, додатки № 1, № 2 до договору, акт здачі-приймання наданих юридичних послуг № 1 від 05.06.2008р., платіжне доручення на суму 3150 грн.      

Суд вважає за необхідне в частині позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, у розмірі 3101 грн. відмовити, оскільки вони не узгоджуються з вимогами КАС України. При цьому судом враховується, що ст. 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду. Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається в зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо...), мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Проте, в частині заявлених позовних вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу, законодавець чітко визначив нормативно-правовий акт, зокрема Постанову Кабінету Міністрів  України від 27.04.2006 р. № 590 „Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави”, яка прямо регулює дане питання. У суду відсутні підстави вважати, що витрати на правову допомогу, які поніс позивач, є заподіяною шкодою, в розумінні ст. 1173 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 254-259, п. п. 3, 6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, СУД-

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю „Трав-Екс”, м. Хмельницький до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, м. Хмельницький про визнання протиправним дій щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн., про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн., про відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн. задоволити частково.

Визнати протиправними дії ДПІ у м. Хмельницькому щодо зменшення рядка 26 Декларації з податку на додану вартість за лютий 2008 року на суму 2584 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми „В1” № 0000572302/4366 від 30.05.2008 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за лютий 2008 року в розмірі 5856 грн.

В позові в частині відшкодування майнової шкоди, заподіяної протиправними рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень у розмірі 3101 грн. відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Трав-Екс” (м. Хмельницький, вул. Гастело, 6/1, кв. 86, код 34007386) витрати по оплаті судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) та витрати на правову допомогу в розмірі 49 грн. (сорок дев'ять гривень 00 коп.).

Згідно ст. ст. 185-186 КАСУ, сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАСУ Постанова, якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                      С.В. Гладій