Рішення

від 17.07.2008 по справі 20/358д/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/358д/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.08                                                                                        Справа №  20/358д/08

Суддя   Гандюкова  Л.П.

м. Запоріжжя                                                                      

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма  “Оксамит, ЛТД”, м. Запоріжжя

До  Запорізької міської ради”, м. Запоріжжя

Про  визнання  дійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки

                                                                                                          Суддя  Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача   –   Щедрін О.П.  (довіреність № 25 від 05.07.2007р.);

Від відповідача  –Плотніков С.М. (довіреність №01-17/1465 від 07.09.2007р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений  позов  про  визнання  дійсним договору купівлі-продажу №3232 від 06 червня 2007року земельної ділянки площею 0,0256 га по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 в м.Запоріжжя, укладеного між  Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Оксамит, ЛТД”.

            Ухвалою господарського суду від 23.06.2008р. позовна заява прийнята до розгляду,  порушено провадження у справі № 20/358д/08,  судове засідання  призначено на 17.07.2008р.  

 У судовому засіданні 17.07.2008р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позові та на підставі ст.128 Земельного кодексу України, ст.ст.15,16,220 Цивільного кодексу України просить позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані наступним. Рішенням десятої сесії Запорізької міської ради п'ятого  скликання №55/286 від 28.03.2007р. вирішено, зокрема, затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку по вул. Сорок років Радянської України /Сталеварів,47а/2 ТОВ фірмі “Оксамит, ЛТД”; затверджено вартість земельної ділянки у розмірі 102321,21грн. без ПДВ на підставі експертної грошової оцінки; продати ТОВ фірмі “Оксамит, ЛТД” земельну ділянку площею 0,0256га для розташування  крамниці продовольчих товарів за 102321,21грн.без ПДВ в межах раніше затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26.12.2003р. №454/54 за рахунок земель Запорізької міської ради.  На виконання вказаного рішення позивач 06.06.2007р. підготував договір купівлі-продажу №3232 вказаної земельної ділянки і своїм супровідним листом направив у 3 примірниках відповідачу. Однак, рішенням №49/265 від 17.06.2007р. 13 сесії 5 скликання було відмінене рішення №55/286 про продаж. Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2008р. по справі №8/4/08 позовні вимоги ТОВ фірма “Оксамит, ЛТД” задоволені, визнано недійсним рішення №49/265 від 27.06.2007р. 13  сесії 5 скликання Запорізької міської ради, а також вирішено договір купівлі-продажу №3232 укласти в редакції, запропонованій покупцем 06.06.2007р., далі в рішенні викладеного текст договору купівлі-продажу. Після набрання рішенням законної сили відповідно до ст.128 Земельного кодексу України позивач своїм листом від 08.05.2008р. запропонував міському голові або іншій уповноваженій особі з'явитися  20.05.2008р. до нотаріальної контори приватного нотаріуса для посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Лист завчасно отримано відповідачем. Однак, коли директор ТОВ фірма “Оксамит,ЛТД” з'явився 20.05.2008р. до приміщення нотаріальної контори, про що свідчить свідоцтво видане нотаріусом, представники Запорізької міської ради для нотаріального посвідчення не з'явилися. 29.05.2008р. платіжним дорученням №51 позивачем сплачено на користь Запорізької міської ради повну вартість земельної ділянки у розмірі 102321,21грн.Оскільки рішенням господарського суду від 18.02.2008р. у справі №8/4/08 визначено договір купівлі-продажу №3232 земельної ділянки укласти в редакції, запропонованій покупцем і викладена редакція договору в рішенні суду, позивач вважає, що є належні докази про домовленість сторін з усіх істотних умов договору, крім того, позивач перерахував встановлену договором суму вартості  земельної ділянки, тобто відбулося  виконання договору. Дії відповідача свідчать про ухилення від нотаріального посвідчення договору, тому позивач відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки дійсним.       

Відповідач позов не визнав. З посиланням на ст.ст.181,207,640,657 ЦК України зазначає, що діючим законодавством України передбачено особливий порядок укладання договорів купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого такий договір є укладеним виключно якщо він складений у письмовій формі, нотаріально посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку. Рішенням господарського суду від 18.02.2008р. у справі №8/4/08 було зобов'язано  Запорізьку міську раду укласти з позивачем договір купівлі-продажу земельної ділянки в редакції, викладеній у тексті рішення, але в жодному разі не визнано зазначений договір укладеним. При цьому позивач не звернувся у встановленому порядку за виконанням зазначеного рішення.  Із аналізу ст.220 ЦК України вбачається, що у разі укладення сторонами договору для якого законом передбачено обов'язкове  нотаріальне посвідчення, без нотаріального посвідчення такий договір є нікчемний. Однак договір, дійсність якого є предметом спору, взагалі не було укладено у зв'язку  з чим неможливо стверджувати що відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення. Сплачені позивачем грошові кошти є безпідставно сплаченими та будуть повернуті платнику, оскільки договір №3232 від 06.06.2007р. не укладений (не існує), а рішенням суду у справі № 8/4/08 не встановлено обов'язку   позивача сплачувати будь-які кошти.   

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд           

ВСТАНОВИВ:

           Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.02.2008р. у справі №8/4/08, яке набрало законної сили, задоволено позов ТОВ фірма “Оксамит,ЛТД” до Запорізької міської ради. Визнано недійсним рішення №49/265 від 27.06.2007р. 13 сесії 5 скликання Запорізької міської ради. Вирішено договір купівлі-продажу №3232 земельної ділянки по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Оксамит,ЛТД" укласти в редакції, запропонованій покупцем 06.06.2007р., та  в резолютивній частині рішення викладено редакцію договору №3232 купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007р. Згідно з п.9.5 викладеного тексту договору цей договір і документ про сплату вартості земельної ділянки є підставою для видачі Державного акта на право власності на землю.

          08.05.2008р. ТОВ “Оксамит,ЛТД” направило Запорізькій міській раді листа, відповідно до якого, з посиланням на рішення суду від 18.02.2008р. у справі №8/4/08, пропонувалось міському голові або іншій особі, уповноваженій діяти від імені Запорізької міської ради, з'явитися 20.05.2008р. об 11 годині до нотаріальної контори приватного нотаріуса (вказано адресу) для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки. Лист отриманий відповідачем 08.05.2008р., що підтверджується  повідомленням про вручення поштового відправлення, фіскальним чеком.

          Згідно з свідоцтвом ВКО №528360 приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Бургазли І.І. посвідчила, що гр. Асатурян Ш.А. 20.05.2008р. о 11 год.00 хв. перебував у приміщенні нотаріальної контори приватного нотаріуса.

          Відповідно до довідки №2660 з ЄДРПОУ, виданої Головним управлінням статистики у Запорізькій області, Асатурян Ш.А. є керівником ТОВ фірма “Оксамит, ЛТД”.

        Платіжним дорученням №51 від 29.05.2008р. ТОВ “Оксамит, ЛТД” перерахувало Запорізькій міській раді суму 102 321,21 грн. з призначенням платежу: “За земельну ділянку, згідно дог.№3232 від 06.06.2007р. та рішення суду справа №8/4/08 від 18.02.2008р. Без ПДВ”.

        У червні 2008р. ТОВ фірма “Оксамит,ЛДТ” звернулось до господарського суду з позовом про визнання дійсним  договору купівлі-продажу №3232 від 06.06.2007р. земельної ділянки площею 0,0256 га по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 в м.Запоріжжя, укладеного між  Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Оксамит, ЛТД”. Просить позов задовольнити на підставі ст.128 Земельного кодексу України, ст.ст.15,16,220 Цивільного кодексу України.

            Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають на наступних підставах.

    Статтею 15 Цивільного кодексу України  закріплено право  кожної  особи  на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті  1  Господарського  процесуального  кодексу України   підприємства,  установи,  організації,  інші юридичні   особи,   громадяни,   які   здійснюють   підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької  діяльності,  мають  право звертатися   до   господарського   суду   згідно   з  встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених  або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною першою статті  16  Цивільного  кодексу  України  передбачено способи захисту цивільних прав та інтересів.

         Відповідно до ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

         Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.    

         Стаття 152 Земельного кодексу України  визначені способи захисту прав на земельні ділянки. Згідно з ч.3 цієї норми захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:  а) визнання прав; б) відновлення  стану  земельної  ділянки,  який  існував  до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;    г) визнання  недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;    ґ) відшкодування заподіяних збитків;  д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для  чинності правочину, встановлені ст.203 ЦК України.  Так,  зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;  волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним   і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Законом встановлені конкретні випадки, коли суд може визнати дійсним правочин. Так, Цивільним кодексом України встановлені випадки, коли дійсним може бути визнаний нікчемний правочин (ч.2 ст.215 ЦК України). Зокрема, у разі спору може бути визнаний судом дійсним правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, нотаріального посвідчення (ст.ст.218, 219,220 ЦК України).

           Предметом позову позивач обрав визнання дійсним договору купівлі-продажу №3232 від 06.06.2007р. земельної ділянки площею 0,0256 га по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 в м.Запоріжжя, укладеного між  Запорізькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою “Оксамит, ЛТД”. При цьому  позивачем надано   рішення господарського суду Запорізької області від 18,02.2008р. у справі №8/4/08, яке набрало законної сили, та яким задоволено позов ТОВ фірма “Оксамит,ЛТД” до Запорізької міської ради. Визнано недійсним рішення №49/265 від 27.06.2007р. 13 сесії 5 скликання Запорізької міської ради. Вирішено договір купівлі-продажу №3232 земельної ділянки по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Оксамит,ЛТД" укласти в редакції, запропонованій покупцем 06.06.2007р.,  в резолютивній частині рішення викладено редакцію договору №3232 купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007р.

     Статтею 128 Земельного кодексу України, на яку посилається позивач, встановлено порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам  та юридичним особам. Згідно з ч.7 цієї статті договір   купівлі-продажу   земельної   ділянки   підлягає нотаріальному  посвідченню.  Документ  про  оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну  ділянку  та її державної реєстрації.

Відповідно до ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемний. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується  письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Приписи наведеної норми дають право суду визнати за зверненням заінтересованої сторони нікчемний договір дійсним за умови доведеності настання одночасно трьох юридичних фактів: 1. сторони домовились щодо усіх істотних умов договору; 2. відбулось повне або часткове виконання договору; 3. одна із сторін ухилилася від нотаріального посвідчення договору.

          Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” №3 від 28.04.1978р.(із змінами, внесеними згідно з  Постановами Пленуму Верховного Суду України N 13  від 25.12.92, N 15  від 25.05.98 ) з підстав  недодержання  нотаріальної  форми  визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст.47 ЦК за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями  105, 114,  ЦК). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст.47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

           Із матеріалів справи слідує, що укладення договору купівлі-продажу №3232 від 06.06.2007р. земельної ділянки площею 0,0256 га по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 в м.Запоріжжя було предметом розгляду господарського суду Запорізької області у справі №8/4/08. У резолютивній частині рішення відповідно до вимог ч.3  ст.84 ГПК України викладено редакцію договору №3232 купівлі-продажу земельної ділянки від 06.06.2007р. Рішення суду не було оскаржено і набрало законної сили.

        Згідно з ч.2 ст.187 Господарського кодексу України день набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

           Приписами ст.35 ГПК України встановлено, що  факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

            Згідно з ст.115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження”.     

            Відповідно до ст.4-5 цього Кодексу господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.  

            Ставлення під сумнів господарським судом висновків, викладених у рішенні у справі №8/4/08 від 18.02.2008р. виходить за межі повноважень суду.

           При розгляді позову про визнання дійсним договору, виконуючи вимоги закону щодо перевірки чи досягнуто згоди з усіх істотних умов договору купівлі –продажу №3232  від 06.06.2007р., чи не містить договір протизаконних умов, фактично суд  переглядав  би судове рішення, що суперечить наведеним вище нормам законодавства, оскільки підстави перегляду встановлені лише ст.112 ГПК України з нововиявленими обставинами.

              Позивач не надав іншого договору купівлі-продажу №3232 від 06.06.2007р. земельної ділянки площею 0,0256 га по вул. Сорок років Радянської України/ Сталеварів,47а/2 в м.Запоріжжя, якому б суд в межах розгляду даної справи №20/358д/08 повинен надати оцінку з урахуванням вимог ст.220 ЦК України.

Згідно з ст.12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільна права вільно, на власний розсуд.        

 У зв'язку з викладеними обставинами посилання позивача на факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення, сплати позивачем грошових коштів за договором і надані у підтвердження цих фактів платіжне доручення №51 від 29.05.2008р.,  свідоцтво приватного нотаріуса, лист від 08.05.2008р. не спростовує висновки суду, наведені вище. У позові відмовляється  повністю.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати у справі  покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Суддя                                                                            Л. П. Гандюкова

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення  підписано у повному обсязі  22.07. 2008 р.