Рішення

від 16.09.2008 по справі 4/343-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/343-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

16.09.2008                                                                Справа №  4/343-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Сокуренко Л.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Рефайнінг

Маркетинг" м.Київ   

до   приватного підприємства "Меркойл" м. Херсон  

про   стягнення   160.184грн.42коп.

за участю   представників сторін:

від  позивача   -  уповноважена особа Татарчук О.Л.

від  відповідача  - заст.  директора з комерційних питань Шульга О.О.

          Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 98042грн. 57коп. основного боргу, 23412грн. 30коп. пені, 3905грн. 00коп. 3% річних, 29824грн. 55коп. інфляційних втрат та 5000грн. 00коп. витрат за надання юридичних послуг, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором купівлі-продажу нафтопродуктів №08-06 від 07.11.2006 року.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що він повністю розрахувався з позивачем за отримані нафтопродукти. Він зазначає, що нафтопродукти за накладною № 00029 він отримав частково, а зазначена позивачем в акті звірки розрахунків сума 162381грн. 72коп.  не відповідає вартості фактично отриманого товару.

Розглянувши матеріали  справи, дослідивши надані до  справи  докази, заслухавши представників сторін, суд –

                                                  в с т а н о в и в:

          07 листопада  2006року між товариством з обмеженою відповідальністю "Нафта Рефайнінг Маркетинг" (позивач) та приватним  підприємством "Меркойл" (відповідач по  справі) укладено  договір купівлі-продажу №08-06.

Згідно  з цим договором позивач прийняв на себе обов'язки   передати у власність  відповідача    нафтопродукти, а відповідач зобов'язався прийняти та сплатити їх вартість в передбачені договором терміни.

          Матеріали  справи свідчать  про  те, що  позивач виконав передбачені договором обов'язки. Так, він передав відповідачу за видатковою  накладною  №РН-0000013 від 15.02.2007року  через представника відповідача  Шульга  О.О., який діяв на підставі довіреності №409313 від  15.02.2007року, нафтопродукти в кількості 35936тон на суму 126.063грн.35коп. Крім  того, за видатковою  накладною  №РН-0000015 від 22.02.2007року  через представника відповідача  Шульга  О.О., який діяв на підставі довіреності №409314 від  22.02.2007року,  відповідачу було  передано нафтопродукти в загальній кількості 14464тони на суму 47.702грн.47коп.

Всього  відповідачем отримано  за зазначеними вище накладними  товару на загальну суму 173.765грн.82коп., що  підтверджується наданими  до матеріалів справи  видатковими накладними, підписаними  представником відповідача та завіреними його  печаткою.

          Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок  суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

          За правовою  природою договір від  07.11.2006року є  договором купівлі-продажу. Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його  прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства не встановлений інший порядок  оплати товару.

          Договором  від  07.11.2006року №08-06 не встановлено обов'язок відповідача  здійснити  оплату  вартості отриманого  товару на протязі конкретного строку, тому позивачем відповідно до  статті 530 ЦК України  07.02.2007року  надіслано  відповідачу претензію  з  вимогою  про  сплату заборгованості.

          Відповідно до  частини 2 статті 530 ЦК України, якщо  строк виконання боржником зобов'язання   не  встановлений, або  визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор  має  право  вимагати  його  виконання  у будь-який час.  Боржник повинен  виконати  такий обов'язок  у семиденний строк від  дня пред'явлення  вимоги, якщо  обов'язок негайного  виконання не  випливає  із  договору або  актів цивільного  законодавства. Тобто, відповідач зобов'язаний сплатити борг  до  14.02.2007року.

          Фактично оплату вартості отриманої  продукції за зазначеними  вище накладними  відповідач здійснив частково,  сплативши позивачу 75.723грн.25коп., що  підтверджується наданими до  справи розрахунком позивача, банківськими  виписками та актом звірки  станом на 28.07.2008року.  Борг відповідача становить  98.042грн.57коп.

Відповідно до  статті 629 ЦК України укладений між  сторонами  договір від 07.11.2006року  є  обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих  на себе зобов'язань,  оскільки стаття 525 ЦК України не  допускає  односторонньої  відмови  від  зобов'язання, або  односторонньої  її  зміни.

Станом на день  розгляду справи  відповідач  доказів перерахування боргу  суду не  надав, тому    позовні вимоги в частині стягнення  98.042грн.57коп.    підлягають  задоволенню.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом, тому вимоги позивача про  стягнення  29.824грн.55коп. втрат від інфляції, 3.905грн.00коп. –3% річних у зв'язку з  несвоєчасним перерахуванням  боргу також  підлягають  задоволенню.

          Посилання відповідача на те, що партія товару, відвантажена позивачем за накладною №РН-0000029 від 13.12.2006року поставлена ним не  в повному обсязі судом  відхиляється, оскільки  ці факти  не  підтверджені належними  доказами .

Відповідно до вимог  Інструкції   про  порядок прийомки  продукції  виробничо-технічного призначення і товарів  народного споживання по  кількості, затвердженої  постановою Державного  арбітражу  при  Раді Міністрів  СРСР від  25.04.1966року №П-6 з відповідними  змінами (далі –Інструкція П-6) встановлено, що при  виявленні невідповідності  товару кількості, зазначеній в товарно-транспортній накладній, одержувач повинен  викликати представника постачальника   телеграмою  не  пізніше як  на протязі 24 годин з  моменту виявлення  недостачі товару. При  цьому  телеграма повинна містити  дані про  час на який призначено  прийомку товару.

          Відповідачем не  дотримано зазначених  вимог  Інструкції  щодо надіслання позивачу  телеграми  на протязі 24 годин  з  моменту  виявлення недостачі  з  відомостями про час прийомки  продукції  на предмет    відповідності її  якості. При неявці на  виклик  отримувача товару, покупець має  право  здійснити  прийом товару  по  кількості і складання акту  за участю  компетентного      представника  громадськості. Однак,  відповідач зазначених  вимог Інструкції  не  дотримався  і ніяких належних доказів того, що   за видатковою  накладною №РН-0000029 від 13.12.2006року  паливо  отримано  з  недостачею і ним надіслана претензія з  цього  приводу позивачу, суду не  надав.

          Зазначена  видаткова накладна №РН-0000029 від 13.12.2006року  підписана  представником відповідача без  будь-яких  застережень та засвідчена печаткою підприємства. Оригінал зазначеної  накладної оглядався в засіданні суду.

          Згідно з  вимогами  ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство  в господарських судах  здійснюється на засадах  змагальності. Сторони,  які беруть  участь  у справі, обгрунтовують свої  вимоги і заперечення поданими  суду доказами. При  цьому, кожна сторона повинна  довести ті обставини, на які вона посилається як  на підставу своїх  вимог  і заперечень.

Відповідач не  надав  документального  підтвердження належними доказами того, що  зазначене в накладній  №РН-0000029 від 13.12.2006року  паливо  поставлене позивачем з  недостачею, тому  його посилання,  не  приймається судом як  належний доказ по  справі в розуміння статті 34 ГПК України.  

Відхиляються судом і посилання відповідача на те, що вартість отриманого  за накладними №РН-0000013 від 15.02.2007року  та №РН-0000015 від 22.02.2007року палива була сплачена платіжними  дорученнями  №26 від 15.02.20067року, № 27 від 20.02.2007року та №28 від 20.02.2007року, оскільки  підставою  платежів в цих  платіжних  дорученнях зазначено  договір  №08-06 від 07.11.2006року  без  посилання на конкретну накладну. Відповідно ж із  розрахунком позивача та актом звірки  розрахунків станом на 28.07.2008року (арк. справи 71)  неоплаченим  залишився саме товар, отриманий за видатковими  накладними №РН-0000013 від 15.02.2007року  та №РН-0000015 від 22.02.2007року.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення 23.412грн.30коп. пені, суд  виходить із  наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського  Кодексу  України визначає, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

          В той же час відповідно до  ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних  санкцій  за прострочення виконання зобов'язання, якщо  інше не  встановлене законом або  договором, припиняється через  шість місяців від  дня, коли зобов'язання мало  бути  виконано. Тобто, за нормами  ГК України пеня  не  має тривалого  характеру та через  шість  місяців після дня виникнення прострочки слід  припинити  її  нарахування.

          Сторони в договорі від 07.11.2006року не  визначили  конкретного  періоду  нарахування пені, а лише обмежили  її  розмір подвійною обліковою  ставкою НБУ та порядок нарахування (за кожен  день  прострочки), не  визначивши при  цьому кінцевий  термін  обчислення. Тому, суд  вважає  необхідним застосувати  норму п.6 статті  232 ГК України, у зв'язку з  чим нарахування пені повинно  бути  припинено через  шість  місяців від  дня коли зобов'язання  мало  бути  виконано.

          Суд  також  зазначає, що в силу статті 232 Господарського  Кодексу України, при  реалізації  в  судовому порядку  відповідальності  за порушення в сфері  господарювання застосовуються  загальний та скорочені строки позовної  давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо  інші строки  не  встановлені Господарським  Кодексом України.

          Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки  позовної  давності в один  рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті  258 ЦК України та 232 ГК України підлягають  застосуванню  одночасно, оскільки  вони  не  суперечать, а доповнюють  одна одну.

          Період  нарахування пені в силу ч.6 статті 232 ГК України  починається з 15.02.2007року та закінчується 15.08.2007року. Строк позовної  давності щодо стягнення пені, передбачений ст.258 ЦК України  також скінчився 15.02.2008року, а з  позовом позивач звернувся до  суду 03.07.2008року (відповідно до  поштового  штемпеля на конверті про  надіслання позовної  заяви).   Таким чином,  позовні вимоги щодо  стягнення пені задоволенню  не  підлягають.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 5000грн.00коп., як  збитків, спричинених  позивачу у зв'язку з наданням  юридичних послуг, суд виходить із того,  що відповідно до ст. 224 Господарського Кодексу України учасник  господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під  збитками розуміються втрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,  які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

          Статтею 623 ЦК України також передбачено обов'язок боржника, який порушив зобов'язання, відшкодувати   завдані цим  збитки.

При  укладенні договору від  07.11.2006року сторони пунктом 5.4 також  передбачили, що  сторона, яка  допустила невиконання чи неналежне виконання обов'язків за договором, зобов'язана  відшкодувати  іншій стороні усі збитки, які виникли у зв'язку з цим.

          Матеріали  справи  свідчать  про  те, що  у зв'язку з невиконанням відповідачем  обов'язків по розрахунках  за отримані нафтопродукти за договором від 07.11.2006року, позивач змушений був звернутися за наданням  юридичної  допомоги, про  що  уклав договір  від 17.06.2008року з ПП юридична  фірма «ЕВІДЕНС»та сплатив зазначеній фірмі 5000грн.00коп., що  підтверджується платіжним дорученням від 02.07.2008року №56.

          Таким чином, на користь  позивача  підлягають  стягненню 5000грн.00коп. збитків, понесених позивачем за надання юридичної  допомоги  по  стягненню заборгованості з  відповідача.

З урахуванням  викладеного,  позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково.

Судові витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно  від  суми  задоволених  вимог.

Крім  цього, позивачу підлягає  поверненню із державного бюджету  398грн.16коп. надлишково сплаченого державного мита.

В засіданні за згодою  представників сторін  оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

          На підставі частини 1 ст. 193, ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України, ст. 258, 526, 629, 655, ч. 2 ст. 692  Цивільного Кодексу України та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

          1. Позовні   вимоги  задовольнити частково.

          2. Стягнути з приватного підприємства "Меркойл" м. Херсон вул.Гвардійської дивізії, 5 кв. 65 р/р 26004010148 в Херсонській філії КБ «Західінкомбанк» м.Херсон МФО 352327 код 34458548   на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта Рефайнінг Маркетинг" м.Київ  Дніпровська набережна, 3 кв. 36 р/р 26009052544600 у АКІБ «Укрсиббанк» м.Харків МФО 351005 код 34426846 -  98.042грн.57коп.    основного боргу, 29.824грн.55коп. втрат від інфляції, 3.905грн.00коп. –3% річних,  5.000грн.00коп. збитків у зв'язку з наданням юридичних послуг,  1.367грн.72коп.   витрат по сплаті  державного мита  та  100грн.75коп.    витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Наказ   видати  після набрання рішенням   законної сили.

          3. В задоволенні позовних вимог про стягнення  23.412грн.30коп. пені  відмовити.

          4. Видати товариству з обмеженою відповідальністю "Нафта Рефайнінг Маркетинг" м.Київ  Дніпровська набережна, 3 кв. 36 р/р 26009052544600 у АКІБ «Укрсиббанк» м.Харків МФО 351005 код 34426846 на повернення із державного бюджету  398грн.16коп. надлишково сплаченого державного мита, зазначивши в ній, що платіжне доручення № 58 від  02  липня 2008 року про сплату державного мита знаходиться в матеріалах справи.

                    Суддя                                                                                      З.І. Ємленінова

                                                                                         Рішення оформлено  відповідно до  

                                                                                ст.84 ГПК України 22.09.2008року.