Рішення

від 29.08.2008 по справі 15/283-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/283-08

                          ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" серпня 2008 р.                                                                               Справа № 15/283-08

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Форт», м. Київ  

до           товариства з обмеженою відповідальністю «Кова-Центр», Київська обл., смт. Буча

про           стягнення 18558,69 грн.

за участю представників:

від позивача:  Антонова Г.І. (дов. від 12.06.2007 р.);

від відповідача: не з`явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Моноліт-Форт»(далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кова-Центр»(далі-Відповідач) про стягнення 18558,69 грн., з яких 18360,00 грн. заборгованості, 15,09 грн. 3% річних та 183,60 грн. інфляційних втрат.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договором, укладеним між сторонами у спрощений спосіб, шляхом виставлення відповідачем позивачу рахунків для оплати товарів та сплатою позивачем зазначених рахунків, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 18360,00 грн. У зв'язку з наявністю зазначеної заборгованості  позивачем нараховано відповідачу на підставі ст. 625 ЦК України 15,09 грн. 3% річних та 183,60 грн. інфляційних втрат.

В судовому засіданні 29.08.2008 р. представник позивача підтримав  позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та  заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності,  суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2008 р. відповідачем було виставлено позивачу для оплати ємкості циліндричної для рідких та сипучих речовин об`сягом 20 литрів (кількість 1020) рахунок-фактуру № СФ-0000008 на суму 15300 грн.

11.03.2008 р. відповідачем було виставлено позивачу для оплати ємкості циліндричної для рідких та сипучих речовин об`сягом 20 литрів (кількість 204) рахунок-фактуру № СФ-0000012 на суму 3060 грн.

Позивач оплатив зазначені рахунки, перерахувавши відповідачу 20.02.2008 р.  -12000 грн. (рахунок від 19.02.2008 р.), 11.03.2008 р. –3300 грн. (рахунок від 19.02.2008 р.) та 12.03.2008 р. – 3060 грн. (рахунок від 11.03.2008 р.), що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача. Таким чином, всього позивачем було сплачено відповідачу 18360,00 грн.     

   Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, позивач свої зобо`язання по оплаті майна виконав, сплативши за нього 18360,00 грн.     

23.06.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу № 4/ю  від 23.06.2008 р., в якій позивач, посилаючись на ст. ст. 612, 615 ЦК України, повідомив відповідача про відмову від поставки товару та вимагав повернути сплачені кошти з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Відповідач на вимогу № 4/ю  від 23.06.2008 р. не відповів, сплачені кошти позивачу не повернув, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Проте, відмова позивача від поставки товару та вимога про повернення сплачених коштів є такими, що не ґрунтуються на приписах законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.  

Частиною 3 статті 612 ЦК України встановлено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.  

Отже, частиною 3 ст. 612 ЦК України передбачено право кредитора відмовитись від прийняття виконання за наявності по-перше: прострочення боржника, по-друге: втрати інтересу від виконання зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що сторони не встановили строк виконання відповідачем зобов`язання з поставки товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не вимагав від відповідача виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки  вимогу, в якій би просив відповідача поставити товар, йому не надсилав, а тому відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару.

Оскільки відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позивач не мав права з посиланням на ст. 612 ЦК України відмовлятися від поставки товару та вимагати повернення коштів, сплачених за товар.   

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.   

Отже, зазначеною нормою передбачено право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк.

Як встановлено судом, відповідач не є таким, що прострочив виконання зобов`язання з поставки товару, оскільки позивач не звертався до відповідача з вимогою поставити товар відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, а тому вимога позивача про  повернення суми попередньої оплати є передчасною, а тому такою, що задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 18360,00 грн.  та 15,09 грн. 3% річних і 183,60 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості,  є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями  33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу  України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

           Суддя                                                                 Рябцева О.О.