Рішення

від 15.09.2008 по справі 15/128-08-2915

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/128-08-2915

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "15" вересня 2008 р.Справа  № 15/128-08-2915

Господарський суд Одеської області у складі:

        судді                                                Петрова В.С.

        При секретарі                                 Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                         Фурман М.П.,

від відповідачів:

1) Другої ДВС Приморського районного управління юстиції м. Одеси –Переверзова К.В.,

2) ГУДКУ в Одеській області –Черновол А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Другої державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси та Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення 35751,36 грн., -

ВСТАНОВИВ:  

В засіданні суду 05.09.2008 р. оголошувалась перерва до 15.09.2008 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Другої державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси та Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення  35751,36 грн., у тому числі 34252,47 грн. основного боргу з урахуванням інфляції та 3 % річних за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 1498,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Постановою Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 про закінчення виконавчого провадження від 30.09.2006 р., яка була отримана ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” 11.10.2006 р., виконавче провадження з примусового виконання вимоги № 489-у про сплату боргу ПФУ Приморського району м. Одеси від 06.04.2006 р. про стягнення грошової суми з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” на користь ПФУ у Приморському районі м. Одеси у розмірі 236223,92 грн. закінчено.

Постановою Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 року про стягнення з боржника виконавчого збору, отриманою позивачем також 11.10.2006 року, постановлено стягнути з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” виконавчий збір у розмірі 23622,39 грн. відповідно до ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження”, посилаючись на те, що боржником не виконана у добровільному порядку постанова від 23.05.2006 р.

Постановою господарського суду Одеської області по справі № 28/450-06-10968А від 14.02.2007 р. відмовлено в задоволенні позову ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” до Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси про скасування постанови Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23622,39 грн. та № В-13/625 від 30.09.2006 р. про закінчення виконавчого провадження.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду по справі № 28/450-06-10968А  вказану постанову господарського суду Одеської області від 16.02.2007 р. по справі № 28/450-06-10968А скасовано, а саме: задоволено позовні вимоги ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” та скасовано постанову Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 р. і постанову № В-13/625 від 30.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2008 р. по справі № 28/450-06-10968А  за клопотанням ДП „Одеський судоремонтний завод „Україна” здійснено заміну позивача - Державного підприємства „Одеський судоремонтний завод „Україна” на його правонаступника Державне підприємство „Одеський морський торговельний порт”.

Так, позивач вважає, що Друга державна виконавча служба у Приморському районі м. Одеси своїми діями, а саме: винесенням постанови № В-13/625 від 30.05.2006 р. про стягнення з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” виконавчого збору та  постанови № В-13/625 від 30.09.2006 р. порушила ст. 46 Закону України „Про виконавче провадження”.

Відтак, як зазначає позивач, сума боргу, що підлягає сплаті відповідачами позивачу, з урахуванням індексу інфляції складає 34252,47 грн., а також підлягають сплаті 3 % річних від суми боргу за весь період користування чужими грошовими коштами, що складають 1498,89 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.07.2008 р. порушено провадження у справі № 15/128-08-2915 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з Державного бюджету України  через Головне управління державного казначейства України в Одеській області необґрунтовано одержану і утриману суму боргу у розмірі 35751,36 грн. з урахуванням штрафних санкцій.

Відповідач –Другий відділ державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі позовні вимоги не визнає у повному обсязі з підстав, викладених у запереченнях (а.с. 45-47), посилаючись при цьому на те, що кошти у сумі 23622,39 грн. були зараховані до Державного бюджету України та не знаходяться в розпорядженні відділу ДВС, який відповідає за зобов'язаннями лише коштами, що знаходяться в його розпорядженні, у зв'язку з чим Другий відділ державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі є неналежним відповідачем у даній справі.

Відповідач –ГУДКУ в Одеській області відзив на позов не надав, проте в засіданні суду представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси від 23.05.2006 р. було відкрито виконавче провадження з виконання вимоги про сплату боргу № у-489-ю, яку видав ПФУ Приморського району м. Одеси 06.04.2006 р. про стягнення з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” на користь ПФУ Приморського району м. Одеси грошової суми в розмірі 236223,92 грн., в якій запропоновано боржнику виконати постанову в добровільному порядку в строк до 30.05.2006 р., яку боржником виконано не було. У зв'язку з цим постановою Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 року про стягнення з боржника виконавчого збору (а.с. 15) було стягнуто з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” виконавчий збір у розмірі 23622,39 грн.

Постановою Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.09.2006 р. про закінчення виконавчого провадження (а.с. 16) виконавче провадження з примусового виконання вимоги про сплату боргу ПФУ Приморського району м. Одеси № у-489-ю закінчено відповідно до  п.8 ст.37  Закону України  „Про виконавче провадження”, оскільки встановлено, що борг стягнуто у повному обсязі згідно повідомлення про сплату боргу № 135 від 04.08.2006 р. Проте, пунктом 2 вищевказаної постанови було виведено в окреме провадження постанову  про стягнення з боржника виконавчого збору.

Відтак, постановою Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.09.2006 р. було виведено в окреме провадження постанову  про стягнення з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” виконавчого збору, який згідно довідки ДВС по зведеному виконавчому провадженню про стягнення боргів з ДП  „Одеський судноремонтний завод „Україна” на користь фізичних осіб та юридичних осіб станом на 08.05.2007 р. складає 23622,39 грн., тобто 10 % від суми, яка підлягала стягненню.

Постановою господарського суду Одеської області від 16.02.2007 р. по справі № 28/450-06-10968А (а.с. 9-10) повністю відмовлено в задоволенні позову ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” до Другого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції про скасування постанов Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 р. про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 23622,39 грн. та постанови № В-13/625 від 30.09.2006 р. про закінчення виконавчого провадження в частині п. 2 про виведення в окреме провадження постанову про стягнення виконавчого збору скасовані.

23.02.2007 р. Другою державною виконавчою службою у Приморському районі м. Одеси у відповідь на заяву ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна”  № 56 від 22.01.2007 р. листом за вих. № 4353 було повідомлено директора ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна”, про те що у судовому порядку оскаржуються 3 постанови виконавчої служби про стягнення виконавчого збору на загальну суму 67442,93 грн. та у разі їх скасування грошові кошти будуть повернені ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна”.

Між тим, як вбачається з платіжного доручення № 10 від 01.03.2007 р. (а.с.30), ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” було перераховано на рахунок ГУДКУ в Одеській області суму боргу по зведеному виконавчому провадженню в розмірі 1833793,77 грн., до якого, як вже зазначалось вище, входить сума виконавчого збору у розмірі 23622,39 грн. відповідно до постанови Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси  № В-13/625.

Відтак, як вбачається з вищенаведеного, та зазначено у запереченнях ДВС, з грошових коштів, сплачених  ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” по зведеному виконавчому провадженню в сумі 1833793,77 грн., було стягнуто та перераховано на користь держави у рахунок погашення вищевказаного виконавчого збору 23622,39 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. по справі  № 28/450-06-10968А (а.с.11-13) скасовано постанову господарського суду Одеської області від 16.02.2007 р. по справі № 28/450-06-10968А, задоволено позов ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” та скасовано постанову Другої державної виконавчої служби у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 р. про стягнення з ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” виконавчого збору у розмірі 23622,39 грн. і постанову № В-13/625 від 30.09.2006 р. про закінчення виконавчого провадження в частині п. 2 щодо виведення в окреме провадження стягнення виконавчого збору.

При цьому вказаною постановою ОАГС встановлено, що постанови № В-13/625 від 30.05.2006 р. та № В-13/625 від 30.09.2006 р. були надіслані боржнику в порушення ч.5 ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження”, чим не було надано ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” реального строку для добровільного погашення боргу, у зв'язку з чим ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” було позбавлено можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк відповідно до ст. 30 Закону України „Про виконавче провадження”.

Отже, встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2007 р. по справі  № 28/450-06-10968А факти щодо неправомірності винесення постанов Другою державною виконавчою службою у Приморському районі м. Одеси  № В-13/625 від 30.05.2006 р. і № В-13/625 від 30.09.2006 р. не підлягають доведенню у цій справі.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторини.

Відтак, як вбачається з наведеного, підстава, на якій були набуті державою грошові кошти в сумі 23622,39 грн. відпала 22.05.2007 р., тобто з моменту винесення Одеським апеляційним господарським судом постанови по справі № 28/450-06-10968А, якою були скасовані постанова Другої ДВС у Приморському районі м. Одеси № В-13/625 від 30.05.2006 р. та постанова № В-13/625 від 30.09.2006 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.03.2008 р. по справі № 28/450-06-10968А (а.с. 14) було здійснено заміну сторони –ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна” на його правонаступника –ДП „Одеський морський торговельний порт”.

За таких обставин, господарський суд вважає обґрунтованими доводи позивача, який є правонаступником ДП „Одеський судноремонтний завод „Україна”, про безпідставне стягнення на користь держави виконавчого збору у розмірі 23622,39 грн., у зв'язку з чим вказана сума підлягає поверненню позивачу відповідно до глави 83 Цивільного кодексу України, положення якої застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події, а також положення якої застосовуються до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією з сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Так, згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставне набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Також відповідно до п. 3 розділу 1 Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів, зі змінами та доповненнями внесеними  наказом Державного казначейства України від 29 травня 2008 року N 181, затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. N 119, зі змінами, шляхом оформлення розрахункових документів.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене та те, що повернення помилково або надмірно зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державного казначейства України, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області необґрунтовано одержаної і утриманої суми боргу з ДП „Одеський судоремонтний завод „Україна” розмірі 23622,39 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області суми інфляції в розмірі 10630,08 грн. та 3 % річних за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 1498,89 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

Проте, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Однак, відповідно до п. 1.3. Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом Державного казначейства України від 10 грудня 2002 року N 226 (в редакції, що діяла на момент, з якого відпала підстава, на якій були набуті державою стягнуті виконавчою службою з ДП „Одеський судоремонтний завод „Україна” грошові кошти), повернення платникам помилково та/або надміру сплачених платежів, надходження яких забезпечується іншими державними органами, здійснюється органами Державного казначейства на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу, на який покладено справляння платежу, що повертається, з обов'язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа (квитанції, платіжного доручення та ін.), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення позивача до органу виконавчої служби  із заявою про повернення  безпідставно перерахованих коштів.

Між тим позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення 3% річних та індексу інфляції посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивач не звертався з вимогою про повернення безпідставно стягнутих коштів по виконавчому збору, відповідно відсутня прострочка виконання відповідачем зобов'язання щодо повернення безпідставно стягнутих коштів.

У зв'язку з цим суд вважає необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області суми інфляції в розмірі 10630,08 грн. та 3 % річних за весь період користування чужими грошовими коштами у розмірі 1498,89 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” частково обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій Другої державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати пропорційно задоволеним позовним вимогам покладаються на Другу державну виконавчу службу Приморського районного управління юстиції м. Одеси.    

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                 В И Р І Ш И В:

1.          Позов Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” до Другої державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси та Головного управління державного казначейства України в Одеській області про стягнення  35751,36 грн. задовольнити частково.

2.          СТЯГНУТИ з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України в Одеській області (65000, м. Одеса, вул. Садова, 1-а; код ЄДРПОУ 23213460) на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 011256660; р/р 26004124091 у ВАТ „МТБ”, МФО 328168) суму безпідставно отриманих коштів в розмірі 23622/дев'ятнадцять три тисячі шістсот двадцять дві/ грн. 39 коп.

3.          СТЯГНУТИ з Другої державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси на користь Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт” (65026, м. Одеса, Митна площа, 1; код ЄДРПОУ 011256660; р/р 26004124091 у ВАТ „МТБ”, МФО 328168) витрати по сплаті державного мита в сумі 236/двісті тридцять шість/грн. 22 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77/сімдесят сім/грн. 97 коп.

4.  В задоволенні решти частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його прийняття.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

                                      Суддя                                                                                       Петров В.С.