Постанова

від 23.09.2008 по справі 14/29-08-748

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/29-08-748

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" вересня 2008 р. Справа № 14/29-08-748

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,

                         Суддів:   Шевченко В.В.

                                   Мирошниченко М.А.

при секретарі   -   Волощук О.О.,

          Склад колегії суддів змінено згідно з розпорядженням Голови Одеського апеляційного господарського суду № 77 від 08.07.2008 року.

за участю представників:

Від позивача: Батанов В.С.

Від відповідача: Менденко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Руно - Агро”

на рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року

по справі № 14/29-08-748

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Акрополь”

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю “Руно - Агро”

про стягнення 136 805 грн..

                                                  ВСТАНОВИЛА:

          У лютому 2008 року ТОВ “Акрополь” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ “Руно - Агро” про стягнення 85043грн. 20 коп. основного боргу, що виник у зв'язку з неоплатою поставленого товару  згідно з договорами купівлі - продажу № 27 від 29.03.2006р., № 69 від 03.05.2006р., № 117 від 18.05.2006р., № 212 від 03.06.2006р., № 217 від 10.06.2006р., б/н від 16.06.2006р., а також 8504 грн. 32 коп. штрафу, 14343 грн. 13 коп. пені, 24744 грн. 04 коп. втрат від інфляції та 4579 грн. 48 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

          В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово змінював та уточнював свої вимоги і останньою заявою від 03.06.2008 року просив господарський суд стягнути з відповідача на свою користь 66 593 грн. 20 коп.  основного боргу, що виник у зв'язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлений згідно з вищевказаними договорами товар, а також 8504 грн. 32 коп. штрафу, 11809 грн. 38 коп. пені, 27649 грн. 95 коп. втрат від інфляції та 3486 грн. 62 коп. три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

          ТОВ “Руно - Агро” заперечувало проти позову посилаючись на неправомірні дії попереднього керівника та відсутність відомостей на підприємстві про видачу довіреностей уповноваженим особам на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача і їх рух по складському обліку за період з 29.03.2006 року по 16.06.2006 року.  

          Рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року у справі (суддя – Горячук Н.О.) позов задоволено частково з мотивів обґрунтованості позовних вимог, на користь позивача з відповідача стягнуто 118043 грн. 47 коп. боргу, 1180 грн. 43 коп. державного мита та 118 грн. за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

          В апеляційній скарзі ТОВ “Руно - Агро” просить зазначене рішення повністю скасувати посилаючись в обгрунтування своїх вимог на те, що на підприємстві відсутні відомості про видачу довіреностей уповноваженим особам на отримання товарно - матеріальних цінностей від позивача та про їх рух по складському обліку, проте судом не було надано належної оцінки наданим позивачем копіям документів, які є фіктивними.

          У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Акрополь” заперечує проти її задоволення вказуючи на те, що неналежне ведення бухгалтерського обліку відповідачем не може бути підставою для відмови у позові, а оригінали товарно - транспортних накладних досліджувалися господарським судом першої інстанції і їх достовірність сумніву не викликала, а тому законне і обґрунтоване рішення суду повинно бути залишено в силі.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали наявні у справі, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, згідно з укладеними між сторонами договорами купівлі - продажу № 27 від 29.03.2006р., № 69 від 03.05.2006р., № 117 від 18.05.2006р., № 212 від 03.06.2006р., № 217 від 10.06.2006р., б/н від 16.06.2006р.  ТОВ “Акрополь” в період з 29.03.2006 року по 16.06.2006 року здійснило відпуск товарно - матеріальних цінностей ТОВ “Руно - Агро” на загальну суму 85043 грн. 20 коп., що підтверджується накладними № 27 від 29.03.2006р., № 69 від 03.05.2006р., № 117 від 18.05.2006р., № 212 від 03.06.2006р., № 217 від 10.06.2006р., б/н від 16.06.2006р. та відповідними податковими накладними наявними в справі. При цьому колегія суддів враховує, що накладні № 27 від 29.03.2006р., № 69 від 03.05.2006р., № 117 від 18.05.2006р. не містять особистого підпису відповідальної особи відповідача, що брала участь у здійсненні цих господарських операцій, але одержання від позивача товару за вказаними накладними не заперечується відповідачем, про що свідчить наявний у справі акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами, який було складено 20.03.2008 року на вимогу господарського суду. Окрім того, одержання від позивача товарно - матеріальних цінностей за вказаними накладними підтвердив нинішній керівник ТОВ “Руно - Агро” в усних поясненнях в засіданні суду апеляційної інстанції (див. протокол судового засідання від 19.08.2008р.).

                За умовами вищезгаданих договорів купівлі - продажу відповідач зобов'язувався оплатити одержані товарно - матеріальні цінності шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом узгодженого терміну з моменту поставки товару. Проте, оплата одержаних товарно - матеріальних цінностей у встановлені терміни та порядку відповідачем проведена не була. Жодного належного доказу, який би підтверджував належне виконання своїх зобов'язань за вищезгаданими договорами відповідачем до суду не подано і таких доказів у справі не міститься.

          Для перевірки доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі та в усних поясненнях в засіданні апеляційного господарського суду та з метою правильного вирішення даного спору  ухвалою від 19.08.2008 року перегляд в апеляційному порядку даної справи було відкладено та відповідачеві запропоновано надати докази в обгрунтування своїх тверджень. Проте, жодного належного доказу який би підтверджував його доводи відповідачем до суду не подано. А тому відповідно до ст. 75 та ст. 101 ГПК України справа переглядається за наявними в ній матеріалами.

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

          З урахуванням одержання від відповідача продукції власного виробництва в порядку проведення розрахунків у серпні, жовтні та листопаді 2006 року на загальну суму 18450 грн., що підтверджується актом звірки від 20.03.2008р., позивач просить стягнути з відповідача основний борг за вищезгаданими договорами купівлі - продажу в сумі 66593 грн. 20 коп.

          Доводи відповідача в обгрунтування заперечень проти позову не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

          Отже, позивач не може нести відповідальність за неналежну організацію бухгалтерського обліку відповідачем та, відповідно, вказана обставина не може бути також підставою для відмови у задоволенні даного позову. Оригінали договорів купівлі - продажу та накладних, належним чином засвідчені копії яких містяться в справі, були оглянуті судом апеляційної інстанції в судовому засіданні і сумнівів в їх достовірності не виникає.

          Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Договори купівлі - продажу, виконання зобов'язань за якими є предметом спору  у справі, не розривалися та недійсними в установленому законом порядку не визнавалися, отже є обов'язковими до виконання.

          Умовами зазначених договорів передбачено, що у випадку порушення строку поставки товару або строку розрахунків за поставлений товар більше трьох днів, винна сторона зобов'язана сплатити другій стороні штраф в розмірі 10% від вартості недопоставленого товару або простроченого платежу, а якщо винна сторона протягом 5-ти днів не виконає умови договору після настання вказаних наслідків, вона зобов'язана сплатити другій стороні пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          За порушення грошового зобов'язання щодо своєчасної оплати у встановлені строки одержаних товарно - матеріальних цінностей позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 10% від вартості простроченого платежу в сумі 8504 грн. 32 коп. та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 11809 грн. 38 коп., нарахованої за період з 15.05.2007 року по 15.05.2008 року, тобто за один рік.

          Між тим, при нарахуванні відповідачеві пені позивачем не враховано вимоги, встановлені ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

          Укладеними сторонами договорами можливість нарахування штрафних санкцій в межах річного строку не встановлена.

          Частиною 2 ст. 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується,  зокрема,  до вимог  про стягнення неустойки (штрафу, пені). Проте, згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

          Відповідачем не заявлено про застосування судом позовної давності щодо пред'явлених позивачем вимог про стягнення неустойки, розрахунки позивача не оспорено як в цілому, так і за їх складовими.

          Отже, пеня підлягає стягненню з відповідача частково в межах встановленого ч. ст. 232 ГК України шестимісячного строку на суму 5904 грн. 69 коп.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 27649 грн. 95 коп. втрат від інфляції за весь час прострочення,  а також 3486 грн. 62 коп. три проценти річних від простроченої суми. Розрахунки позивача наявні у справі відповідають чинному законодавству і умовами укладених сторонами договорів та відповідачем не спростовані.

          Зважаючи на вищенаведене колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними за допомогою законодавчо встановлених засобів доказування і підлягаючими задоволенню частково, а саме: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню  66 593 грн. 20 коп. боргу, 8504 грн. 32 коп. штрафу, 5904 грн. 69 коп. пені, 27649 грн.95 коп. втрат від інфляції та 3486 грн. 62 коп. три проценти річних, а в решті частини позову має бути відмовлено.

          Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим пункт 2 його резолютивної частини підлягає зміні.

          Викладені в апеляційній скарзі доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом апеляційної інстанції, не впливають на правильність вирішення  спору по суті.

          Керуючись  ст. ст.  99, 101-105, 122  ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Руно - Агро” залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року у справі № 14/29-08-748 змінити і пункт 2 його резолютивної частини викласти в наступній редакції::

          “п. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Руно - Агро” (Одеська область, Арцизький район, с. Главани, вул. Леніна, 39, код 33952591, р/р 2600248988 в Арцизькому відділенні “Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Акрополь” (Одеська область, Білгород - Дністровський район, вул. Л. Попова, 32, р/р 26000054471111 в Южному ГРУ ПриватБанку м. Ізмаїл, МФО 328704, код 31525286) 66 593 грн. 20 коп. боргу, 8504 грн. 32 коп. штрафу, 5904 грн. 69 коп. пені, 27649 грн. 95 коп. втрат від інфляції, 3486 грн. 62 коп. три проценти річних, 1121 грн. 38 коп. витрати зі сплати державного мита та 117 грн. 21 коп. витрати на  інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.”

          Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

          Припинити стягнення за зміненим рішенням господарського суду Одеської області від 24.06.2008 року у справі № 14/29-08-748.

          В решті частини зазначене рішення залишити без змін.

                  Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                              Бєляновський В.В.

Судді                                                                                      Мирошниченко М.А.       

                                                                                                 Шевченко В.В.