Рішення

від 23.09.2008 по справі 13/464-пн-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/464-ПН-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.09.2008                                                                Справа №  13/464-ПН-08

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Приватного  підприємства  "Омега-Сервіс",

до Приватного  підприємства  "Комерційно-виробнича фірма "Стройдом",  

за участі представників сторін:

від позивача –Максимова Д.А., Максимової О.А.,

від відповідача –Тремби О.В., Швигарь Л.Б.,

про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення з нього,

                                              в с т а н о в и в:

Розгляд даної справи судом проведено в судових засіданнях, що відбулися 27 серпня з відкладенням до 16 вересня та оголошенням перерви до 23 вересня поточного року. За результатами судового розгляду судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на безпідставності знаходження відповідача в приміщеннях магазину № 24 загальною площею 654,7 м2, котрий розташований по вулиці Блюхера, 52 у м. Херсоні. При цьому позивач зазначає, що строк дії договору оренди магазину, який було укладено з відповідачем 1 січня 2006 року, закінчився 29 грудня 2006 року, оскільки сторонами саме на цей період визначено строк його дії.

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на факт пролонгації договору до 29 грудня 2008 року, підтвердженням чому є виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати та їх оплати самим відповідачем.

Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 1 січня 2006 року між приватним підприємством „Омега-Сервіс” та приватним підприємством „Комерційно-виробничою фірмою „Стройдом” укладено договір оренди нежилого приміщення № 1, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення магазину площею 654,7 м2, який знаходиться по вулиці Блюхера, 52 у м. Херсоні, для організації дискотеки, кафе, комп'ютерного клубу, магазину. Строк дії договору сторони визначили відповідно до розділу 11 договору, зазначивши, що він діє з моменту підписання до 29 грудня 2006 року. Поряд з цим, пунктом 11.4 договору сторони встановили, що дія договору припиняється внаслідок: закінчення терміну дії договору; загибелі об'єкта оренди; дострокового розірвання договору у випадках, передбачених договором; невиконання умов договору; у випадку, передбаченому пунктом 10.6 договору; в інших випадках, передбачених законодавством.

На виконання умов договору в той же день сторонами складено акт приймання-передачі предмету оренди, за змістом якого позивач передав відповідачу назване приміщення.

Таким чином, враховуючи існуючі між сторонами правовідносини, які виникли на підставі укладеного договору, суд констатує, що за своєю юридичною природою цей договір є договором оренди, а тому самі правовідносини підлягають регулюванню статтями 283-291 Господарського кодексу України.

Так, за змістом статті 283 названого Кодексу за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно до частини 6 цієї ж статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За статтею 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний  з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

В свою чергу приписами названої статті 188 ГК України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Крім того, частиною 4 статті 284 ГК України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Водночас, за частиною 6 статті 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зокрема, положеннями глави 58 ЦК України встановлені правові положення щодо найму (оренди).

Так, серед приписів названої глави, містяться положення відносно правових наслідків продовження користування майном після закінчення строку договору найму. А саме, за статтею 764 названого Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За таких обставин до спірних правовідносин в обов'язковому порядку підлягають застосуванню приписи цієї статті.

В даному випадку судом встановлено, що хоча строк дії договору між сторонами встановлено лише до 29 грудня 2006 року, але позивач власними своїми діями, фактично, не висував заперечень щодо продовження такого строку.

Так, 30 жовтня 2006 року позивач на адресу відповідача за вихідним № 19 надіслав листа, який отримано директором 4 листопада 2006 року згідно до повідомлення про вручення поштового відправлення № 325939, вказавши в ньому свою незгоду на продовження дії договору оренди у зв'язку з систематичним його порушенням та зажадав повернення майна протягом 3-х днів після 29 грудня 2006 року.

Разом з тим, в подальшому позивач відмовився від власних вимог, продовжуючи протягом 2007 та 2008 років виставляти рахунки на сплату орендної плати та інших платежів, а відповідач, в свою чергу, користувався майном, сплачуючи їх, підтвердженням чому є рахунки-фактури за січень, квітень –грудень 2007 року, а також платіжні доручення і квитанції про сплату орендних платежів за період з березня 2007 року по квітень 2008 року.

З цього приводу судом констатується, що у відповідності до частини 1 статті 175 ГК України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. У зв'язку з цим, а також відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Таким чином, виставлення позивачем рахунків на сплату орендної плати після закінчення строку дії договору, фактично, вказує на існування договірних відносин за укладеним договором, як наслідок пролонгації дії договору, що відповідає положенням названої статті 764 ЦК України.

Резюмуючи викладене суд доходить висновку про продовження дії договору до 25 грудня 2008 року (з урахуванням положень статті 764 ЦК України про продовження дії договору на строк, який був раніше встановлений договором, тобто на 11 місяців та 29 днів), та існування договірних відносин оренди до 25 грудня 2008 року включно (з урахуванням двох періодів пролонгації –в 2007 та 2008 роках).

У зв'язку з викладеним у позивача відсутні правові підстави для примусу відповідача до виселення до закінчення строку дії пролонгованого договору, оскільки таке виселення можливе лише у разі припинення договору найму, що відповідає положенням статті 785 ЦК України, за якою наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві орендовану річ у разі припинення договору найму, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на позивача.

На підставі вказаних правових норм  і керуючись статтями 44, 49,  82-85, ГПК України,

                                                              в и р і ш и в :

                                В задоволенні позовних вимог відмовити.

                                        Дата підпису рішення –26 вересня 2008 року.

                  Суддя                                                                                   М.К. Закурін