Рішення
від 29.08.2008 по справі 10/457/08
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/457/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.08.08                                                                                        Справа №  10/457/08

Суддя   Алейникова Т.Г.

м. Запоріжжя

за позовом:  Товариства з обмеженою відповідальністю “Якимівський комбікормовий завод”, Запорізька область, смт. Якимівка

до відповідача: Якимівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, смт. Якимівка

про визнання права власності на земельні ділянки під будівлями та спорудами

Суддя Алейнікова Т.Г.

Представники сторін:

Позивач: Цап, дов. б/н , від 08.08.08 р.

Відповідач: не з'явився

         

        Позивачем заявлені вимоги про Визнання права постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні нам на праві приватної власності будівлі та споруди, що знаходяться в смт.Якимівка, по вул.Леніна, 221, загальною площею 3,4140 гектарів за Товариством з обмеженою відповідальністю «Якимівський комбікормовий завод»(72500 Запорізька обл., смт. Якимівка, вул. Леніна, 221 код ЄДРПОУ 00688249).

Ухвалою від 18.08.2008 року порушено провадження у справі, судове  засідання призначено на 29.08.2008 року.

За клопотанням позивача судовий розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У судовому засіданні було оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідач проти  позову не заперечив.

 Розглянув матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд встановив;

          Якимівський комбікормовий завод, створений ще в 1971 році, розташований в смт.Якимівка по вул.Леніна, 221, і з 1976 року займає земельну ділянку загальною площею 3,4140 гектарів.

          Комбікормовий завод з моменту створення за рішенням Президії Ради колгоспів та Міністерства сільського господарсьва України в травні 1971 року мав назву «Якимівський міжколгоспний комбікормовий завод». 14 січня 1974 року ним був отриманий Державний акт на право користування землею. Оскільки строк користування цим Актом не було визначено, то відповідно до статті 15 Земельного кодексу Української РСР (08.07.1970р.) таке користування визнавалось постійним.

          В 1974 та 1975 роках додатково, з метою розширення виробництва, згідно розпоряджень Ради Міністрів УРСР та рішень виконкому Якимівської районної ради додатково було виділено 0,47 та 0,80 га земель ріллі з земель суміжного колгоспу «Прапор Леніна».

          Згідно рішення Обласної ради № 7р від 05.01.1985 року міжколгоспний комбікормовий завод був перетворений в міжгосподарський і так він існував до 1997 року, користуючись наявним майном та земельною ділянкою, які перейшли до нього  в процесі перетворення. Ніяких рішень стосовно переоформлення прав на землю в той час не приймалось.

          03 жовтня 1997 року Представництвом Фонду державного майна України в Якимівському районі був виданий наказ  № 21 «Про створення відкритого акціонерного товариства», згідно з яким Якимівський міжгосподарський комбікормовий завод було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Якимівський комбікормовий завод». 08 жовтня 1997р. було видане Розпорядження голови Якимівської районної державної адміністрації  № 542 «Про перереєстрацію Якимівського міжгосподарського комбікормового заводу». Таким чином, в процесі приватизації агропромислового комплексу України ВАТ «Якимівський комбікормовий завод»стало правонаступником Якимівського міжколгоспного комбікормового заводу.

          Через чотири роки –18.07.2001р.-  згідно з Розпорядженням голови Якимівської районної державної адміністрації № 292 було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Якимівський комбікормовий завод», як правонаступник ВАТ «Якимівський комбікормовий завод». Дебіторська і кредиторська заборгованість (а також права та обов'язки) перейшли від ВАТ до Товариства з обмеженою відповідальністю, оскільки в процесі реорганізації було змінено організаційно-правову форму.

          На цей час все майно, що колись було створене як виробнича база міжколгоспного комбікормового заводу, а потім міжгосподарського, належить Товариству з обмеженою відповідальністю  «Якимівський комбікормовий завод», про що свідчить Свідоцтво про право власності, видане на підставі рішення Якимівської селищної ради від 11 вересня 2002 року № 95.

          Виготовлений в 2008 році на замовлення  позивача (з дозволу Якимівської селищної ради) проект землевідведення  свідчить про те, що на цей час завод фактично користується  земельною ділянкою площею 3,4140 гектара, яка свого часу була надана в користування Якимівському міжколгоспному комбікормовому заводу.

          Оскільки позивач набув права власності на нерухомість, то відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України  «якщо  житловий  будинок,  будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до  набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки,  на  якій  вони  розміщені,  та  частиною  ділянки, яка необхідна для їх обслуговування».

          Існування права постійного користування, якщо воно виникло до 01.01.2002р., тобто до введення в дію Земельного кодексу України від 25.10.2001р., підтверджене рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005р. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постіне користування земельними ділянками).

          Враховуючи викладене, позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Якимівський  комбікормовий завод», як правонаступник всіх прав, обов'язків, майна Якимівського міжколгоспного комбікормового заводу в процесі його кількох реорганізацій, має право на постійне користування земельною ділянкою, що була надана в 1974-1976рр. на праві постійного користування (оскільки деякими документами строк не  визначався, а в рішенні № 21 від 22.01.1976р. прямо вказано –«у постійне користування».).

          Тому  позивач звернувся з відповідною заявою до Якимівської селищної ради, в якій просив  на підставі ст.12, 120 ЗК України, п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  розглянути  заяву і вирішити питання по суті заявлених вимог –визнати і оформити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Якимівський  комбікормовий завод»право постійного користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, яка розташована під належними  позивачу будівлями та спорудами в межах смт.Якимівка, вул.Леніна, 221, загальною площею 3,4140 (Три цілих чотириста чотирнадцять тисячних) гектара без зміни цільового призначення.

          Якимівська селищна рада на  двадцять четвертій сесії п'ятого скликання 08 серпня 2008 року прийняла рішення № 24 «Про відмову в наданні земельної ділянки на праві постійного користування».

          Позивач вважає, що така відмова не грунтується на нормах чиннного законодавства, а тому  має право звернутись до суду за захистом свого права на земельні ділянки під забудовами, які перейшли до їхньої  власності, шляхом визнання цього права відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.

Вимоги позивача підлягають задоволенню на підставі наступного .

Право на власність реорганізованого підприємства міститься і в новому Цивільному кодексі України –стаття 108 «Перетворення юридичної особи», де вказано, що у разі перетворення (зміни організаційно-правової форми юридичної особи) до нової юридичної особи переходить усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

          На цей час Земельне законодавство (новий Земельний кодекс України набув чинності з 01 .01.2002р.)  містить поняття «постійне користування»(ст.ст. 123,125,, але на такому праві земельні ділянки надаються державним та іншим підприємствам, вказаним в ЗК України.

Згідно з  Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»від 8 серпня 1995 року N 720/95, паюванню  підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським   акціонерним  товариствам,  у тому числі  створеним  на  базі  радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

          Стаття 22 Земельного кодексу України розподіляє землі сільськогосподарського призначення на сільськгосподарські угіддя  (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) та несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що внесені до земель лісового фонду, землі під господарськими будівлями і дворами, землі тимчасової консервації тощо). Несільськогосподарські угіддя не підлягають паюванню та залишаються у власності сільськогосподарського підприємства.

Стаття 378 Цивільного кодексу України містить припис про те, що право власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Припинення права власності на землю встановлений статтями 140 -148  Земельного кодексу України.

Стаття 141 Земельного кодексу дає вичерпний перелік підстав припинення права власності на земельну ділянку. Такими підставами є:

          а) добровільна  відмова  власника  від  права   користування   земельною ділянкою;

         б) вилучення   земельної   ділянки   у випадках, передбачених цим Кодексом;

         в) припинення діяльності державних та комунальних підприємств, установ та організацій;

          г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

          г) використання земельної ділянкине за цільовим призначенням;

          д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

І серед них немає такої підстави припинення права  користування, як реорганізація підприємства.

З наявних  документів витікає, що реорганізований завод не заявляв про відмову від права постійного користування земельною ділянкою –несільськогосподарськими угіддями, на яких розташовані  господарські будівлі, що належали міжколгоспному заводу, а на цей час –на праві приватної власності. Тому , як правонаступник ВСІХ прав та обов'язків реорганізованого Якимівського міжколгоспного комбікормового заводу має право постійного користування земельною ділянкою несільськогосподарського призначення, на якій розташовані належні на праві власності будинки та споруди.

Стаття 377 Цивільноко кодексу України визначає, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.  Такий же припис міститься і в статті 120 Земельного кодексу України «Перехід права власності на земельну ділянку при переході права на житловий будинок, будівлю або споруду».

Сфера відносин, що регулюється цивільним законодавством, формулюється за принципом: всі суспільні відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні і майновій самостійності їх учасників, регулюються цивільним законодавством за умови, що вони не врегульовані спеціальним законодавством.

Цивільний кодекс України, введений в дію з 01.01.2004р., поширює норми цивільного законодавства на земельні відносини (ст.1 ЦК України). Зі спеціальних положень Земельного кодексу України (ч.1 ст.3, ч.1 ст.4) випливає, що норми Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до відносин, об'єктом яких є земельні ділянки (земля) лише у випадках,  коли вони не врегульовані Земельним кодексом або спеціальними законами.

Як вбачається, Земельний кодекс не містить такого поняття, як «правонаступництво»у земельних відносинах. Це поняття більш притаманне цивільним відносинам, врегульваним Цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами (наприклад, Господарський кодекс України, Закони України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про сільськогосподарську кооперацію»). Саме нормами цивільного законодавства регулюються питання правонаступництва, а також питання виникнення і регулювання права власності, тому вони і повинні застосовуватись щодо будь-якого майна та майнових прав підприємства, в тому числі і земельних прав.

Відсутність права власності або постійного користування земельною ділянкою під об'єктами, що належать  на праві приватної власності, є перешкодою для повноцінного здійснення цього права.

Держмито і судові витрати віднести на позивача згідно його усного клопотання.

Керуючись  ст.49, ст.82, 84ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

          Визнати право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні нам на праві приватної власності будівлі та споруди, що знаходяться в смт.Якимівка, по вул.Леніна, 221, загальною площею 3,4140 гектарів за Товариством з обмеженою відповідальністю «Якимівський комбікормовий завод»(72500 Запорізька обл., смт Якимівка, вул. Леніна, 221 код ЄДРПОУ 00688249).

Суддя                                                                                          Алейникова Т. Г.

Рішення підписане 29.08.08 р.

СудГосподарський суд Запорізької області
Дата ухвалення рішення29.08.2008
Оприлюднено13.10.2008
Номер документу2112781
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —10/457/08

Ухвала від 22.07.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

Рішення від 29.08.2008

Господарське

Господарський суд Запорізької області

Алейникова Т.Г.

Ухвала від 27.06.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

Ухвала від 25.06.2008

Господарське

Господарський суд Миколаївської області

Горобченко Д.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні