Ухвала

від 17.09.2008 по справі 3-25-11/318-06-8431

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

3-25-11/318-06-8431

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

17 вересня 2008 р.                                                                                   № 3-25-11/318-06-8431  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ІА Автоцентр", м. Київ,

на рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2008

та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008

зі справи № 3-25-11/318-06-8431

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІА Автоцентр"

до приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіа Компас", м. Одеса,

про зобов'язання передати права на торговельні марки та стягнення неустойки в сумі 510 000 грн.,

та зустрічним позовом приватного підприємства “Рекламно-інформаційна агенція "Медіа Компас"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ІА Автоцентр" (далі - Товариство)

про визнання недійсним ліцензійного договору, визнання права попереднього користування торговельною маркою та стягнення 90 800 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.03.2008, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008, у задоволенні первісного позову відмовлено, а зустрічний позов задоволено частково: визнано недійсним ліцензійний договір від 21.07.2003 № 1; з Товариства стягнуто 90 800 грн., сплачених йому у вигляді роялті за недійсним правочином; в іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.

Товариство 28.07.2008 (понеділок) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.          

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі –Декрет).

Підпунктом “а” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом “б” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з підпунктом “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.   

До касаційної скарги Товариством додано платіжне доручення від 24.07.2008 № 5720 про сплату державного мита в сумі 2 550 грн., що відповідає розміру держаного мита за його позовною вимогою про стягнення неустойки в сумі 510 000 грн.

Проте, вимагаючи скасування судових рішень зі справи в повному обсязі, Товариство також мало сплатити державне мито й з вимог немайнового характеру за первісним позовом (щодо зобов'язання вчинити певні дії), з немайнових (визнання недійсним договору і визнання права попереднього користування) та майнової (стягнення 90 800 грн.) вимог за зустрічним позовом. Між тим Товариством не подано доказів сплати державного мита стосовно цієї частини позовних вимог.          

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Сплачене  Товариством з касаційної скарги державне мито в сумі        2 550 грн. підлягає поверненню з державного бюджету відповідно до пункту 2 частини першої статті 8  Декрету.

Керуючись статтею 46, пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Одеської області від 21.03.2008 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2008 зі справи № 3-25-11/318-06-8431 до розгляду не приймати та повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ІА Автоцентр".

2. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "ІА Автоцентр" державне мито в сумі 2 550 грн. Видачу відповідної довідки доручити господарському суду Одеської області.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов