Рішення

від 18.09.2008 по справі 2/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/53

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.08                                                                                           Справа№ 2/53

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон”, м. Київ до Державного комунального підприємства “Аптека №134”, м. Самбір, Львівської області про стягнення 3886 грн. 94 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного комунального підприємства “Аптека №134”, м. Самбір, Львівської області про стягнення 3886 грн. 94 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 22.08.2008р. ухвалив призначити розгляд справи на 04.09.2008р.

Позивач в судове засідання 04.09.2008р. явку представника не забезпечив, надіслав клопотання за вих. №1231 від 29.08.2008р., яким уточнив позовні вимоги: просив стягнути з відповідача основний борг в розмірі 2201 грн. 78 коп., пеню в розмірі 189 грн. 61 коп., штраф в розмірі 260 грн. 17 коп., 3% річних в розмірі 23 грн. 95 коп., інфляційні нарахування в розмірі 41 грн. 63 коп., проценти за користування чужими коштами в розмірі 94 грн. 80 коп., витрати за надання юридичних послуг в розмірі 675 грн. 00 коп., а також просив слухати справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання 04.09.2008р. явку представника не забезпечив, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 04.09.2008р. розгляд справи відкладено на 18.09.2008р.

Позивач та відповідач в судове засідання 18.09.2008р. явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені, відповідач проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 22.08.2008р. не виконав, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

21 грудня 2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу №0790/0.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався поставити та передати у власність (повне господарське володіння) лікарські засоби та вироби медичного призначення, а покупець (відповідач) зобов'язувався прийняти такий товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив і передав у власність відповідачу товар на загальну суму 2853 грн. 39 коп., що підтверджується накладними №2393473 від 24.03.2008р. та №2393474 від 24.03.2008р.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що платежі за поставлений по договору товар проводяться покупцем (відповідачем) в терміни, зазначені в видатковій накладній. В накладних №2393473 від 24.03.2008р. та №2393474 від 24.03.2008р. встановлено, що оплата мала бути проведена до 23.04.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в рахунок погашення заборгованості оплатив 651 грн. 61 коп.

За вих. №1042 від 21 травня 2008р. позивач надіслав відповідачу досудове попередження з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без розгляду.

Таким чином, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на час розгляду справи в суді заборгованість відповідача за отриманий товар перед позивачем становить 2201 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у випадку прострочки платежу, покупець (відповідач) сплачує постачальнику (позивачу) одноразовий штраф в розмірі 10% від суми несплаченого в строк товару. Пунктом 7.3. договору передбачено, що покупець (відповідач) за порушення термінів оплати товару сплачує постачальнику (позивачу) пеню у розмірі 0,7% від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Абзацом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем правомірно нараховано пеню, штраф, 3% річних та втрати від інфляції та які відповідно до розрахунку становлять: пеня - 189 грн. 61 коп., штраф - 260 грн. 17 коп., 3% річних - 23 грн. 95 коп., втрати від інфляції - 41 грн. 63 коп.

В задоволенні вимог про стягнення витрат за юридичні послуги по поверненню суми заборгованості в розмірі 675 грн. 00 коп., процентів за користування чужими коштами в розмірі 94 грн. 80 коп., а також вимоги про звернення стягнення на майно, слід відмовити, оскільки такі не відповідають вимогам закону.

Зокрема, вимога про стягнення витрат за юридичні послуги  в розмірі 675 грн. 00 коп. як збитків, суперечить ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 22 ЦК України. З аналізу цих норм випливає, що притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності певних, визначених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності. Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об'єктивна сторона, яку утворють: наявність збитків; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов'язання; причинний зв'язок між протиправними діями боржника та збитками. Заявлена позивачем вимога про стягнення 675 грн. 00 коп., витрачена ним у зв'язку з отриманням юридичних послуг від іншої юридичної особи безпосередньо, не може розглядатися як завдані позивачу відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за іншим договором.

Також слід відмовити в стягненні процентів за користування чужими коштами в розмірі 94 грн. 80 коп. Ч. 3. ст. 692 ЦК України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами. Однак договором купівлі-продажу №0790/0 від 21.12.2006р., укладеного між сторонами, розмір таких процентів не визначений. Посилання позивача в обґрунтування розміру процентів на ч. 6 ст. 231 ГК України є безпідставним. Із змісту цієї норми випливає, що штрафні санкції, якими, відповідно до ст. 230 ГК України, є неустойка, штраф, пеня, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ. Проценти за користування чужими коштами в розумінні ч. 3 ст. 692 ЦК України не відносяться до штрафних санкцій, а виконують лише роль плати за користування грішми. Безпідставним також є посилання позивача на ч. 1 ст. 1048 ЦК України, оскільки такий розмір встановлюється для відносин позики і не може бути застосований до відносин купівлі-продажу, які мають іншу правову природу.    

Таким чином загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2201 грн. 78 коп. основного боргу, 189 грн. 61 коп. пені, 260 грн. 17 коп. штрафу, 23 грн. 95 коп. 3% річних, 41 грн. 63 коп. втрат від інфляції.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

Окрім наведеного позивач просить звернути стягнення на майно відповідача в сумі, що підлягає стягненню. Звернення стягнення на майно передбачає подання доказів неможливості стягнення грошових коштів, зокрема їх відсутності на банківських рахунках, конкретизованого переліку майна боржника, на яке необхідно звернути стягнення, з одночасним  поданням доказів того, що таке майно знаходиться у власності боржника. Ст. 50 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. У разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення (абз. 5 цієї статті). Оскільки позивачем дана вимога не обґрунтована, позивачу не створено перешкод для її реалізації в майбутньому відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження”, то в задоволенні вимоги про звернення на майно слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст. 193, 224, 225 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Державного комунального підприємства “Аптека №134”, с. Береги, Самбірського району Львівської області (ідентифікаційний код 22392383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аптека Біокон”, м. Київ, вул. Березняківська, 29 (ідентифікаційний код 30263519) 2201 грн. 78 коп. основного боргу, 189 грн. 61 коп. пені, 260 грн. 17 коп. штрафу, 23 грн. 95 коп. 3% річних, 41 грн. 63 коп. втрат від інфляції, 81 грн. 81 коп. державного мита та 94 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення витрат за юридичні послуги по поверненню суми заборгованості в розмірі 675 грн. 00 коп., процентів за користування чужими коштами в розмірі 94 грн. 80 коп., державного мита в розмірі 20 грн. 19 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 23 грн. 36 коп. відмовити.

4.          В частині частині звернення стягнення на майно відповідача в сумі, що підлягає стягненню, відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя