Постанова

від 25.09.2008 по справі 14/40-08-1430

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/40-08-1430

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" вересня 2008 р. Справа № 14/40-08-1430

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 131 від 16.09.2008 року колегію суддів у складі В.В. Бєляновського, М.А. Мирошниченка, В.В. Шевченка замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кулик О.О. (довіреність № 24 від 27.08.2008 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Софі-Буд”

на рішення господарського суду Одеської області від „03” липня 2008 року

по справі № 14/40-08-1430

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мополіс”, м. Одеса  

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Софі-Буд”, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани

про стягнення 42 029,29 грн.

В С Т А Н О В И В :

07.04.2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Мополіс” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Софі-Буд” (далі по тексту –відповідач) про стягнення 42 029,29 грн., з яких 40 563,53 грн. –основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 1 465,76 грн. –3 % річних.

В процесі розгляду справи ТОВ „Мополіс” звернулося до місцевого господарського суду з заявою про уточнення позовних вимог, згідно з якою зменшило суму позову до 17 107,88 грн., з яких 16 421,22 грн. –основного боргу з урахуванням індексу інфляції та 686,66 грн. –3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення укладеного між сторонами договору підряду свої зобов'язання щодо перерахування позивачу грошових коштів за надані генпідрядні послуги в розмірі 3 % від суми виконаних робіт не виконав, у зв'язку з чим і утворилася вищевказана заборгованість.

Рішенням господарського суду Одеської області від 03.07.2008 року по справі № 14/40-08-1430 (суддя Горячук Н.О.) позовні вимоги ТОВ „Мополіс” задоволені частково. Стягнуто з ТОВ „Софі-Буд” на користь позивача 17 107,19 грн. боргу, 171,07 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 14.07.2008 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „Софі-Буд” звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення неправомірно та безпідставно не прийняв до уваги факт того, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце слухання даної справи, про існування цього рішення дізнався лише після накладення арешту на його банківські кошти, а тому таке рішення прийнято з грубим порушенням процесуальних норм і підлягає беззаперечному скасуванню.

Крім того, за твердженням скаржника, під час розгляду справи взагалі не встановлено, що він не відмовлявся і не відмовляється від виконання обов'язків, передбачених пунктом 3.5 Договору, але якщо б такі послуги мали місце. Між тим, такі генпідрядні послуги надані генпідрядником субпідряднику не були та відсутні будь-які докази надання таких послуг.

Не доказано відповідними доказами позивачем та не встановлено належним чином і застосування до спірних відносин ч.2 ст.625 ЦК України, так як не доведено права вимоги генпідрядником оплати генпідрядних послуг.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове засідання 25.09.2008 не з'явився без поважних причин, будь-яких клопотань не заявляв та про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 11.08.2008 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши присутнього у судовому засіданні пояснення представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.12.2005 року між ТОВ „Мополіс” (Генпідрядник) та ТОВ „Софі-Буд” (Субпідрядник) було укладено договір підряду  № 12/12м шт, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов'язався виконати по завданню Генпідрядника штукатурні роботи та стяжку підлог 10-ти поверхового житлового будинку № 18, мікр.3-4-1, а Генпідрядник зобов'язався прийняти виконані належним чином роботи та оплатити їх (а.с.19-21).

Відповідно до пункту 1.1.1 Договору, строк його дії встановлений з 12.12.2005 року (початковий строк) до 10.03.2006 року (кінцевий строк), але ж сторонами згодом укладені додаткові угоди на додатковий обсяг робіт, а тому такий договір був пролонгований.

Тверда договірна ціна роботи, що підлягає виконанню по даному договору, встановлюється по кошторису і складає 571 002 грн., з урахуванням 95 167 грн. –ПДВ (пункт 2.1 Договору).

Згідно із пунктом 3.5 Договору, Субпідрядник зобов'язаний перераховувати Генпідряднику грошові кошти за надані генпідрядні послуги в розмірі 3 % від суми виконаних робіт.

Генпідрядник, у відповідності до пункту 4.1 Договору, зобов'язаний у строки та в порядку, встановлені даним Договором, за участю Субпідрядника оглянути та прийняти виконану роботу (її результат) по акту здачі-приймання.

В процесі виконання даного Договори сторони виконували його умови та свої зобов'язання належним чином, що підтверджується складеними сторонами в період з березня 2006 року по травень 2007 року довідками про вартість виконаних підрядних робіт (а.с.22-25, 29-30, 34-35, 39-40, 44-45, 49-50, 54-55, 59-60, 68-69) та актами приймання виконаних підрядних робіт (а.с.26-28, 31-33, 36-38, 41-43, 46-48, 51-53, 56-58, 61-67, 70-108).

Між тим, 20.07.2007 року ТОВ „Мополіс” звернулося до ТОВ „Софі-Буд” з листом № 172, згідно якого просило останнього перерахувати на свою користь 31 584,80 грн. –3 % від виконаних Субпідрядником робіт на суму 1 052 826 грн. на підставі пункту 3.5 Договору, 21 500 грн., що були отримані робітниками відповідача від позивача та 20 000 грн. –за залучені до роботи механізми, що належать ТОВ „Мополіс” (а.с.16-17).

Судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними позовні вимоги ТОВ „Мополіс”, а тому і не погоджується з висновками місцевого господарського суду про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором  підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено матеріалами справи, сторони –ТОВ „Мополіс” (Генпідрядник) та ТОВ „Софі-Буд” (Субпідрядник) свої зобов'язання по виконанню умов договору підряду № 12/12м шт від 12.12.2005 року виконували належним чином.

На думку ж позивача, відповідач порушив умови даного договору – пункт 3.5, згідно якого Субпідрядник зобов'язаний перераховувати Генпідряднику грошові кошти за надані генпідрядні послуги в розмірі 3 % від суми виконаних робіт, а саме не перерахував позивачу ані 3 % від виконаних Субпідрядником робіт, ані грошових коштів, що були отримані робітниками відповідача від позивача, ані грошових коштів за залучені до роботи механізми, що належать ТОВ „Мополіс”, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яку останній просить стягнути з ТОВ „Софі-Буд” у примусовому порядку.

Між тим, судова колегія вважає такі доводи та вимоги ТОВ „Мополіс” необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до пункту 31 розділу 4 Положення про взаємовідносини організацій – генеральних підрядників з субпідрядними організаціями Державного комітету України у справах містобудування та архітектури № 4 (в редакції з 14.12.1994 року по 02.06.2008 року), відшкодування витрат генпідрядника за послуги, що надаються субпідряднику (адміністративно-господарські витрати, пов'язані з забезпеченням субпідрядників технічною документацією і фронтом робіт, координацією виконання робіт, здійсненням технічного нагляду, вирішенням питань матеріально-технічного постачання, прийманням і здачею виконаних субпідрядником робіт замовнику; пожежно-сторожовою охороною виконаних робіт і майна субпідрядників в межах будівельного майданчика; забезпеченням субпідрядників тимчасовими  нетитульними будівлями і спорудами; здійсненням заходів з техніки безпеки і охорони праці загального характеру; благоустроєм і утриманням будівельного  майданчика, прибиранням та вивезенням сміття; оплатою роботи частково використовуваних протягом зміни підйомних механізмів), субпідрядник щомісяця  по окремих рахунках проводить відрахування генпідряднику в розмірах, визначених згідно з контрактом. У разі недосягнення згоди розмір відрахувань визначається  згідно з порядком, що встановлюється Держкоммістобудування.

В матеріалах справи ж відсутні будь-які докази, які б свідчили про укладання між ТОВ „Мополіс” та ТОВ „Софі-Буд” контракту про надання генпідрядних послуг, або надання генпідрядником будь-яких послуг субпідряднику, або отримання грошів робітниками відповідача від позивача, або залучення механізмів, що належать ТОВ „Мополіс”, до виконаних підрядних робіт, а тому і відсутні підстави для перерахування на користь ТОВ „Мополіс”, у відповідності до пункту 3.5 Договору підряду № 12/12м шт від 12.12.2005 року, 3 % за надані генпідрядні послуги.    

Таким чином, судова колегія погоджується з доводами ТОВ „Софі-Буд”, викладеними в апеляційній скарзі, щодо невірності оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ „Мополіс” та порушення місцевим господарським судом при його прийнятті норм матеріального права.

Між тим, не приймаються судовою колегією посилання скаржника на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме винесення рішення без сторони (відповідача), не повідомленої належним чином про час та місце судового засідання, оскільки саме матеріалами справи підтверджено що всі ухвали були відправлені на єдину відому адресу (юридичну) відповідача, що вказана у всіх документах та довідці ЄДРПОУ, але ж останній за такою адресою не знаходився та, відповідно, і ніяких ухвал не отримував та отримати не міг, а тому суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення сторін.

ТОВ „Мополіс” ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти позивачем під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені в повній мірі ті обставини, на які позивач посилалися як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.  

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ „Софі-Буд” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 03.07.2008 року по справі № 14/40-08-1430 –скасуванню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Софі-Буд” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від „03” липня 2008 року по справі № 14/40-08-1430 скасувати.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Мополіс” –відмовити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мополіс” (65023,    м. Одеса, вул. Басейна,6, р/р 2600032045 в 2 філії АБ „Укргазбанк” м. Одеси, МФО 328588, код ЄДРПОУ 31579609) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Софі-Буд” (67843, Одеська область, Овідіопольський район, с. Роксолани, вул. Леніна,49, п/р 26001311043101 в АБ „Південний”, МФО 328209, код ЄДРПОУ 33424104) 85,53 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.Видачу наказу за постановою доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

           Суддя                                                                                             М.С. Петров