Постанова

від 02.10.2008 по справі 20/166-08-3227

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20/166-08-3227

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"02" жовтня 2008 р. Справа № 20/166-08-3227

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

(Згідно із розпорядженням голови Одеського апеляційного господарського суду № 131 від 16.09.2008 року колегію суддів у складі В.В. Бєляновського, М.А. Мирошниченка, В.В. Шевченка замінено на колегію суддів у складі Г.П. Разюк, С.І. Колоколова, М.С. Петрова)

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Собітнюк Н.О. (довіреність № 01-13/3044 від 24.03.2008 року)

від відповідача: Петров Є.В. (довіреність № 45 від 01.08.2008 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від „20” серпня 2008 року

по справі № 20/166-08-3227

за позовом Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства „Ремпобуттехніка”, м. Одеса

про внесення змін до договору оренди

В С Т А Н О В И В :

31.07.2008 року Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Ремпобуттехніка” (далі по тексту –відповідач), в якій просило змінити у додатку 1 до договору оренди нежитлового приміщення № 8-45 від 30.06.2004 року, укладеного між сторонами, розрахунок орендної плати з 01 січня 2007 року. Також позивач просив стягнути на його користь з відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п.2.5 договору, за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня набрання ними законної сили. Зазначеними у цьому пункті законодавчими актами позивач вважає ст.118 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, Наказ Фонду Державного майна України від 18.01.2007 року № 43 про затвердження порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна, а також розпорядження Кабінету Міністрів України № 301-р від 23.05.2007 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.08.2008 року по справі № 20/166-08-3227 (суддя Щавинська Ю.М.) в задоволенні позовних вимог ПУКВ ОМР про внесення змін до договору оренди відмовлено. Такий висновок суду мотивований тим, що доказів внесення відповідних змін до Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 року №4840-ІV, відповідно до положень якої розраховувався розмір орендної плати, позивач у встановленому законом порядку не надав; вимоги позивача про внесення змін до договору оренди з 01.01.2007 року не відповідають принципам цивільного та господарського права, взагалі, та приписам ст.188 Господарського кодексу України та ст.653 Цивільного кодексу України; прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 301-р „Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна” не зумовлює автоматичне розповсюдження на комунальне майно затверджених Кабінетом Міністрів України орендних ставок без внесення органом місцевого самоврядування; відповідно до ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методика розрахунку та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається органами місцевого самоврядування.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПУКВ ОМР звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно не прийняв до уваги роз'яснення Президії Вищого господарського суду України із змінами та доповненнями від 25.05.2005 року № 02-5/237, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що одностороння зміна умов зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема таким законом є Закон України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007р., підлягають обов'язковому перегляду в частині розміру орендної плати у відповідності до порядку, встановленого Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786.

Крім того, за твердженням скаржника, саме розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 301-р „Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна”, ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” органам місцевого самоврядування рекомендовано застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, однак слід зазначити, що у вказаних нормативних актах не зазначено, що органи місцевого самоврядування повинні внести зміни у нормативний акт, який регулює відносини, пов'язані з орендою комунального майна, тому посилання суду є незаконним.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав, але його представник  в судовому засіданні 02.10.2008 року просив залишити апеляційну скаргу ПУКВ ОМР без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2004 року між ПУКВ ОМР (Орендодавець) та ВАТ „Ремпобуттехніка” (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 8-45, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 186,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Колонтаївська,2. 29.12.2006 року сторони на підставі ст. 793 Цивільного кодексу України за взаємною згодою виклали та посвідчили нотаріально договір оренди нежитлового приміщення № 8-45 від 30.06.2004 року у новій редакції (а.с.11-14).

Відповідно до умов п.2.1 Договору (нова редакція) орендна плата визначена сторонами на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 09.11.2005 року      № 4840-IV „Про нову редакцію методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси”.

Згідно з п.п.2.2, 2.4 Договору, за орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 2 782,77 грн., без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції, орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що термін дії договору оренди у новій редакції з 29.12.2006 року до 29.12.2011 року.

27.06.2007 року ПУКВ ОМР звернулося до ВАТ „Ремпобуттехніка” з пропозицією № 01-15/978 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 8-45 (в редакції від 29.12.2006 року) в частині розміру орендної плати на виконання ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в якій пропонувало орендарю внести зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати, починаючи з 01.01.2007 року, шляхом підписання відповідного додаткового погодження до договору оренди та наданої додаткової угоди від 20.06.2007 року, відповідно до якої орендна плата розрахована, виходячи з ставки, встановленої змінами до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, а саме 20 % від експертної вартості приміщення, і складає за перший місяць –січень 2007 року, з урахуванням податку на додану вартість та індексу інфляції, 12 257 грн. (а.с.15-17).

18.07.2007 року ВАТ „Ремпобуттехніка” надіслало на адресу першого заступника голови міськради лист № 63, з якого вбачається, що орендар не погоджується з додатковим погодженням та внесенням змін до договору оренди      № 8-45, у зв'язку з тим, що орендна плата станом на 01.01.2007 року складає 12 900 грн. на місяць та приведе до абсолютної неможливості подальшої роботи підприємства та його банкрутства (а.с.20).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог ПУКВ ОМР та вважає, що його доводи, заперечення і вимоги, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах; орендна плата за державне та комунальне майно визначається відповідно до її ринкової вартості у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; надано право Кабінету Міністрів України затверджувати індикативні ставки орендної плати для державного та комунального майна, яке передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі; договори оренди державного та комунального майна, укладені до 01.01.2007 року (крім договорів на оренду державного та комунального майна, укладених бюджетними установами, Пенсійним фондом України та його органами, а також щодо цілісних майнових комплексів), у шестимісячний термін підлягають обов'язковому перегляду відповідно до встановленої норми.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 травня 2007 року № 301-р „Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна” визначено, що відповідно до статті 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” рекомендувати органам місцевого самоврядування застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно, що передається в оренду в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно із статтею 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України –для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування –для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.

Рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 року № 4840-ІV „Про нову редакцію Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси” затверджено Методику розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси.

На підставі п.8 затвердженої Методики, яка є чинною станом на день розгляду справи, розмір плати за оренду нерухомого майна на рік встановлюється у відсотках від експертної вартості цього майна.

Відповідно до розрахунку орендної плати (додаток 1 до договору) (а.с.43), відсоток від експертної вартості приміщення, наданого під побутові послуги (розміщення майстерні з ремонту ювелірних виробів (п.4.1 договору), визначений за п.8.8. Методики № 4840 та складає –4-7%.

Частиною 4 ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Згідно зі ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Пунктом 2.5 договору оренди нежитлового приміщення № 8-45 від 30.06.2004 року (у новій редакції від 29.12.2006 року) встановлено, що за повідомленням орендодавця розмір орендної плати змінюється у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями міської ради з дня їх вступу у законну силу.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що ПУКВ ОМР не надано до матеріалів справи доказів в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження внесення змін до Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої Рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 року №4840-ІV.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність достатніх підстав для зміни умов договору оренди, виходячи з п.2.5 Договору, оскільки доказів внесення відповідних змін до Методики розрахунку граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, затвердженої Рішенням Одеської міської ради від 09.11.2005 року № 4840-ІV, відповідно до положень якої розраховувався розмір орендної плати.

Посилання скаржника на внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, у зв'язку з прийняттям Закону України „Про Державний бюджет України на 2007рік”, не приймається апеляційним господарським судом до уваги в якості підстави для внесення змін до умов договору, передбаченої ст.21 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, так як відповідно до ст.19 цього Закону Методика розрахунку та порядок використання орендної плати для об'єктів, що перебувають у комунальній власності визначається саме органами місцевого самоврядування.

Оцінюючи посилання Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 року № 301-р „Про індикативні ставки орендної плати за використання комунального майна”, слід відмітити, що, як вбачається із змісту названого розпорядження, ним, відповідно до ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, рекомендовано органам місцевого самоврядування застосовувати у 2007 році орендні ставки за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств та нерухомого державного майна, під час визначення розміру орендної плати за комунальне майно.

Прийняття зазначеного розпорядження не зумовлює автоматичне розповсюдження на комунальне майно затверджених Кабінетом Міністрів України орендних ставок без внесення органом місцевого самоврядування, у даному випадку Одеською міською радою, відповідних змін до нормативних актів, що регулюють відносини, пов'язані з орендою комунального майна.

Не заслуговує на увагу також посилання скаржника на Наказ Фонду Державного майна України від 18.01.2007 року № 43 „Про затвердження порядку перегляду договорів оренди нерухомого державного майна”, оскільки, по-перше, вказаний порядок регулює перегляд договорів оренди державного майна у зв'язку з прийняттям змін до вищезазначеної методики, визначеної Кабінетом Міністрів України № 786, а, по-друге, згідно з п.4 цього порядку, орендодавці мають письмово попередити орендарів не пізніше 28 лютого 2007 року, та пропонувати орендарям у додаткових угодах першим місяцем оплати за новими ставками також визначати січень 2007 року.

Матеріалами ж справи встановлено, що позивач звернувся до орендаря –ВАТ „Ремпобуттехніка” з пропозицією про внесення змін до договору оренди лише 27.06.2007 року (а.с.16-17), додавши при цьому додаткову угоду, підписану 20.06.2007 року (а.с.15), а з позовом до господарського суду Одеської області, як свідчить штамп канцелярії суду (а.с.2), Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось лише 31.07.2008 року.

За таких обставин, господарським судом першої інстанції правомірно встановлено, що вимоги про внесення змін до договору оренди з 01.01.2007 року не відповідають принципам цивільного та господарського права взагалі, приписам ст.188 Господарського кодексу України та ст.653 Цивільного кодексу України, зокрема.

Викладені у додаткових поясненнях, в якості підстави для внесення змін до договору з 01.01.2007 року, твердження позивача про те, що моментом початку перебігу шестимісячного терміну, встановленого ст. 118 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, є дата прийняття розпорядження Кабінетом Міністрів України № 310-р від 23.05.2007 року, не приймаються до уваги як необґрунтовані та не підтверджені нормами чинного законодавства.

ПУКВ ОМР ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надало, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 20.08.2008 року по справі № 20/166-08-3227 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПУКВ ОМР –без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Одеської області від „20” серпня 2008 року по справі № 20/166-08-3227 залишити без змін, а апеляційну скаргу Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради –без задоволення.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                          Г.П. Разюк

Суддя                                                                                              М.С. Петров