Рішення
від 22.09.2008 по справі 9172-2008
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

9172-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 311

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2008Справа №2-18/9172-2008

За позовом – Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Моноліт” (95000, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Казанська, б. 30/9, ідентифікаційний код 33713674)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельно-торгово-виробнича компанія „М-Профі” (95023, Україна, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Менлі Герай, б. 8/10, ідентифікаційний код 35515968)

про зобов'язання укласти додаткову угоду

                                                                                     Суддя ГС АР Крим І.К.Осоченко

                                                       п р е д с т а в н и к и:

Від позивача – Братцева О.О., предст. дов. від 01.09.2008 р. у справі

Від відповідача – Чукаткіна Т.В., предст., дов. у справі № 10 від 17.06.2008 р.

Обставини справи: ТОВ „Будівельно-виробнича компанія „Моноліт” звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до ТОВ «Будівельно-торгово-виробнича компанія „М-Профі” про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору купівлі-продажу частини підприємства від 02 квітня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельно-виробнича компанія „Моноліт” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельно-торгово-виробнича компанія „М-Профі”, якою внести наступні зміни до тексту договору: „Ціна Частини підприємства без ПДВ складає 1430787 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп., ПДВ 286157 (двісті вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 45 коп., а разом 1716944 (один мільйон сімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 72 коп. Покупець зобов'язаний сплатити  суму ПДВ до 10 вересня 2008 року”.

Позов мотивовано тим, що відповідач у порушення правил ст.ст. 3, 4, 7 Закону  України „Про податок на додану вартість” та ст.ст. 632, 651 Цивільного кодексу України ухиляється від укладення додаткової угоди до  договору від 02 квітня 2008 р. купівлі-продажу частини підприємства, що уособлена філією „Базова” ТОВ „БВК „Моноліт”, за яким, в свою чергу, позивач продав, а відповідач купив оборотні, необоротні активи та зобов'язання за 1430787,27 грн., але до цієї ціни не було нараховано податок на додану вартість за ставкою 20 відсотків бази оподаткування в розмірі 286157,44 грн., на підставі чого позивач вважає, що укладення додаткової угоди щодо узгодження суми податку на додану вартість у ціні продажу передбачено законом, на підставі чого просить суд зобов'язати відповідача укласти таку додаткову угоду в порядку ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів, викладених у відзиві. Так, від подач стверджує, що зміна ціни в договорі суперечить вимогам пп. 3.2.8 п. 3.2. ст.. 3 Закону України „Про податок на додану вартість”, так як операція з купівлі-продажу частини підприємства за компенсацію, на думку відповідача, не є за цим підпунктом  об'єктом оподаткування податком на додану вартість. Також відповідач наголошує, що за правилами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни неможлива, так як договір вже виконано.

У судовому засіданні в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України була оголошена перерва з 18.09.2008 р. по 22.09.2008 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд –

                                                            В С Т А Н О В И В :

02 квітня 2008 р. між позивачем - ТОВ «БВК «Моноліт» (продавець по договору) та  відповідачем - ТОВ «БТВК «М-Профі»  (покупець по договору) було підписано договір купівлі-продажу частини підприємства, згідно якому ТОВ «БВК «Моноліт» зобов'язалося передати у власність відповідача у справі частину підприємства як частину його єдиного майнового комплексу, а відповідач як покупець за спірним договором зобов'язався прийняти частину підприємства й сплатити за неї грошову суму (ціну), вказану у договорі (п.1.1. договору).

Згідно п. 3.1 цього договору ціна частини підприємства складає 1430787 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим  від 14 липня 2008 р. у справі № 2-26/7640-2008 за позовом ТОВ „БТВК „М-Профі” до ТОВ „БВК „Моноліт” та КРП „Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації” цей договір визнано дійсним.

02 серпня 2008 р. ТОВ «БВК «Моноліт» направив відповідачу додаткову угоду про зміну договору купівлі-продажу, якою пропонувалося внести зміни до тексту договору, а саме передбачити, що „ціна Частини підприємства без ПДВ складає 1430787 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп., ПДВ 286157 (двісті вісімдесят шість тисяч сто п'ятдесят сім) грн. 45 коп., а разом 1716944 (один мільйон сімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 72 коп. Покупець зобов'язаний сплатити  суму ПДВ до 10 вересня 2008 року”. Відповідна пропозиція надійшла відповідачу 04 серпня 2008 р., що підтверджується відміткою на супровідному листі  № 478/1 від 04 серпня 2008 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду

Відповідач не повідомив позивача про результат розгляду пропозиції позивача про зміну ціни договору купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р., що й стало приводом для звернення позивача за захистом своїх прав із цим позовом.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності всі представлені сторонами докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо необхідності судового захисту його прав й вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Згідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При цьому, за ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За таких підстав відносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько-договірними.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених  Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Це правило зафіксоване у ч. 7 ст. 179  Господарського кодексу України.

Спеціальні правила щодо зміни господарських договорів встановлено ст. 188 Господарського кодексу України. Так, згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Аналогічне правило міститься в ст. 651 Цивільного кодексу України.

За правилами ч. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

В той же час, неповідомлення другої сторони про результати розгляду такої пропозиції не є підставою для зобов'язання укласти додаткову угоду.

Так, за загальним правилом, яке міститься в ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України й застосовується до господарських договорів відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України,  договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу також передбачає, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В даному випадку договір купівлі-продажу, укладений між сторонами у справі  від 02 квітня 2008 р., не містить таких підстав для зміни його умов.

Щодо посилання позивача на те, що укладення додаткової угоди щодо корегування ціни договору купівлі-продажу на суму податку на додану вартість, передбачено законом, на думку суду, воно не ґрунтується на законі.

Так, позивач обґрунтовано з урахуванням п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», за яким сума податку на додану вартість додатково нараховується до договірної (контрактної) ціни поставки товарів (робіт, послуг), посилається на те, що податок на додану вартість є непрямим податком, який включається до ціни купівлі-продажу й сплачується покупцем.

При цьому, за загальним правилом, яке міститься у пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Під поставкою  товарів в даному випадку згідно п. 1.4 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» слід розуміти будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

В той же час, згідно пп. 3.2.8 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів, в даному випадку, слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів підприємства чи його частини до складу активів іншого підприємства. При цьому підприємство-покупець набуває прав і обов'язків (є правонаступником) підприємства, що продає такі активи.

В даному випадку, за договором купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р. відбулася передача позивачем відповідачу частини його активів у складі, визначеному передавальним балансом та актом приймання-передачі від 04 квітня 2008 р., а саме:

а) необоротні активи - нежитлова будівля (за вартістю 1516692,07 грн.), що складається з: склад літ. «А» площею 162,9 кв.м.,  прохідна літ. «Б» площею 13,7 кв.м., ворота № 1, ворота № 2 , забір № 3, підпірна стіна № 4, підпірна стіна № 5, залізниця № 6, площадка монтажна І, мощення ІІ, залізниця № 7, козловий кран КК-32, що розташовані в м. Сімферополь по вул. Базовій, 3 на земельній ділянці під будівлею та необхідною для її обслуговування загальною площею 1,6367 га.

б) оборотні активи - права орендодавця, в тому числі дебіторська заборгованість ТОВ «Моноліт-Транс» зі сплати оренди (за період лютий – квітень 2008) на загальну суму 13400,00 грн., в тому числі ПДВ 20% 2333,33 грн.

в) зобов'язання (борги) - кредиторську заборгованість перед ТОВ «БТВК «М-Профі» щодо сплати повної ціни виконаних підрядних робіт з благоустрою прилеглої території у розмірі 99304,80 грн., в т.ч. ПДВ 20% 16550,80 грн.

Вартість відчужуваних на корить відповідача активів була визначена сторонами договору, які є сторонами у справі, у п. 3.1. договору купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р. й складала 1430787 (один мільйон чотириста тридцять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 27 коп. Отже передача активів позивача відбувалася за компенсацію, яку відповідач сплачує на його користь.

При цьому, передача підтверджується актом приймання-передачі  від 04 квітня 2008 р., а оплата –  платіжними дорученнями № 10 від 21 квітня 2008 р.- 499700,00 грн., № 20 від 13 травня 2008 р. - 500000,00 грн., № 21 від 19 травня 2008 р. – 431087,27 грн., за  якими відповідач разом сплатив на користь позивача1430787,27 грн.

До того ж відповідач набув права і обов'язків (став правонаступником) позивача як продавця цих активів, про що йдеться у п. 1.3 Договору купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р., а також  у п. 2 акта приймання-передачі від 04 квітня 2008 р., згідно якому за наслідком передачі частини підприємства його складові включаються до складу відповідно активів та зобов'язань (активів та пасивів) покупця – ТОВ «БТВ «М-Профі» й він є правонаступником продавця в частині набутих прав та зобов'язань, що передані продавцем – позивачем у справі.

За таких обставин, операція з купівлі-продажу частини підприємства за договором купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р. не є об'єктом оподаткування за Законом України „Про податок на додану вартість”, як передбачена пп. 3.2.8 п. 3.2. ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” поставка за компенсацію сукупних валових активів позивача як платника податку  іншому платнику податку – відповідачу у справі.

Також суд виходить з того, що відповідно до ст. ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

При цьому, за правилами ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

З матеріалів справи вбачається що договір купівлі-продажу від 02 квітня 2008 р. вже виконано сторонами, про що свідчать акт приймання-передачі від 04 квітня 2008 р. та платіжні доручення на загальну суму 1430787,27 грн., тобто повну ціну за цим договором, визначену у п. 3.1.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що зміна ціни договору за запропонованою позивачем додатковою угодою, в будь-якому разі, неможлива й суперечила б як законодавству про оподаткування, так й загальним правилам укладення та зміни договорів.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про невідповідність вимог позивача приписам чинного законодавства та обставинам  справи, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд –

                                                                     ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.

Дата ухвалення рішення22.09.2008
Оприлюднено13.10.2008

Судовий реєстр по справі —9172-2008

Рішення від 22.09.2008

Господарське

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Осоченко І.К.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні