Рішення

від 30.09.2008 по справі 37/183пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

37/183пн

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

30.09.08 р.                                                                                                       Справа № 37/183пн                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О.,

присекретарі Паліводі Ю.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.”, м. Донецьк , ідентифікаційний код 34686521

до відповідача Донецька міська рада, м. Донецьк, ідентифікаційний код 26502957

про визнання права на набуття земельної ділянки в оренду для розміщення об'єкту шляхом укладення договору оренди,

за участю:

представника Позивача – Яїцьков А.В. (довіреність № б/н від 18.08.2008р.);

представника Відповідача – Головченко О.І (довіреність № 01/13-15.14 від 17.03.2008р.)

Відповідно до вимог ст.4-4 ГПК України, п.7 ст. 129 Конституції України судовий розгляд здійснювався з фіксацією технічними засобами аудиозапису.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.”, м. Донецьк (далі – Позивач), звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк (далі – Відповідач)  про визнання права на набуття в оренду земельної ділянки площею 0,8125га із земель вторинної комерційно-ділової зони Донецької міської ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Шкільна, для розміщення на ній торгівельно-готельного комплексу шляхом прямого укладання договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.” до Донецької міської ради із клопотанням №1 від 24.10.2006р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на наявність у нього права на отримання спірної земельної ділянки в оренду на умовах та в порядку, передбачених Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент його звернення з заявкою до Донецької міської ради, внаслідок здійснення певних дій, спрямованих на набуття земельної ділянки, передбачених відповідним законодавством, чинним на момент їх здійснення. У якості доказу заперечення та невизнання такого права з боку Відповідача Позивач посилається на лист № 22 від 04.09.2008р., наявність якого, на думку Позивача, і зумовило виникнення права на позов у розумінні ст. 15 Цивільного кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. та практикою її застосування Європейським судом з прав людини, ст.ст. 8, 13, 22, 41, 55, 58, 142-144 Конституції України, ст.ст. 12, 116, 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України „Про оренду землі”, Постановою КМУ від 31.03.2004р. № 427, рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999р. № 1-рп/99.

На підтвердження належності обраного способу судового захисту Позивач посилається на приписи ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, п.1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України та п.а) ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України.

Обґрунтовуючи підвідомчість та підсудність спору Господарському суду Донецької області Позивач посилається на невідповідність розглядуваного спору критеріям, визначеним п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутність серед встановлених ст. 162 зазначеного Кодексу повноважень адміністративного суду застосовувати для наявного порушення прав Позивача обраний спосіб судового захисту, правові позиції Вищого господарського суду України, сформульовані в Рекомендаціях Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120, положення ст.ст. 15, 16 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №01/15-5671 від 29.09.2008р., в якому  проти позовних вимог заперечив, підтримавши при цьому свою позицію, викладену у листі № 22 від 04.09.2008р., відносно відсутності у Позивача спірного права внаслідок законодавчих змін, запроваджених до Земельного кодексу України та Закону України „Про оренду землі” Законом України від 03.06.2008р. № 309-VI, а також – зазначив про відсутність спеціального порядку для виділення земельної ділянки у розглядуваному випаду через його не затвердження Кабінетом Міністрів України. Крім того, з посиланням на лист Вищого господарського суду України від 30.11.2007р. № 01-8/918 зазначив, що діюче законодавство не передбачає надання земельних ділянок за рішенням суду – це є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування.  

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду сторонами докази в порядку ст. 43 ГПК України, суд

ВСТАНОВИВ:

24.10.2007р. Позивач звернувся до Донецького міського голови  з  заявою №1 (а.с.32) про надання в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,82га, із земель вторинної комерційно-ділової зони Донецької міської ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Шкільна, для розміщення торгівельно-готельного комплексу

На підставі рішення Донецької міської ради від 16.12.2005р. № 23/17 „Про внесення змін у  правила забудови м. Донецька”  Донецькім міським головою на вказану заявку було накладено резолюцію, згідно з якою питання щодо надання Позивачу в оренду земельної ділянки передано на розгляд постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів.

06.11.2006р. голова постійно діючої комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів листом №01/13-6719 (а.с.33) повідомив Позивача про необхідність  розроблення, узгодження та затвердження містобудівного обґрунтування розміщення об'єкту.

На замовлення Позивача ПП „Платонов і К” було розроблено містобудівне обґрунтування розташування торгівельно-готельного комплексу.

Зазначене містобудівне обґрунтування було узгоджено Позивачем, про що були отримані наступні документи:  

- лист-погодження відділу охорони пам'яток історії та культури від 05.12.2006р. №2204 (а.с.34);

- лист-погодження центрально-донецької регіональної екологічної інспекції від 12.12.2006р. № 37/2425 (а.с.35);

- лист-погодження Донецької міської СЕС від 27.12.2006р. № 51/07 (а.с. 36);

- висновок Донецького міського управління  земельних ресурсів  від 23.01.2007р. № 01/35-0292 (а.с.37);

- висновок головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради від 12.03.2007р. № 01/14-1188 (а.с. 38).

15.03.2007р. постійно діючою комісією з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів  складено та підписано Акт вибору земельної ділянки  (а.с. 49) для розміщення торгівельного комплексу та гостьової автостоянки, при чому, як зазначено в акті, орієнтована площа земельної ділянки складає 0,8125га.   

25.07.2007р. місце розташування земельної ділянки узгоджено Позивачу рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради  №454/26 (а.с.60), уповноваженого здійснювати такі функції згідно із Рішенням Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16 (а.с.59)

Поряд із цим, ТОВ „Будівельна компанія Г.І.Т.” були отримані наступні дозволи державних органів та органів місцевого самоврядування на розміщення зазначеного об'єкту:

- висновок відділу екологічної інспекції по Донецькому регіону Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області від 19.03.2007р. № 37/148-1 (а.с.50);

- висновок Донецького обласного управління лісового господарства від 27.03.2007р. №02-123/лг (а.с.51);

-          висновок відділу культури Донецької міської ради від 29.03.2007р. № 01-1/70-з (а.с.52);

- лист-погодження Донецької міської СЕС від 02.04.2007р. № 647/07 (а.с.53);

- висновок управління земельних ресурсів у м. Донецьку від 23.04.2007р. №01/35-2352 (а.с.54);

- висновок Головного управління містобудування і архітектури Донецької міської ради від 17.05.2007р. №01/14-2657 (а.с.55);

- погодження управління ДАІ Головного управління МВС України в Донецькій області, викладене у листі від 25.05.2007р. № 9/663дн (а.с.56);

- висновок Головного управління МНС України в Донецькій області від 25.06.2007р. № 12/1/вх.3428 (а.с.57).

Крім того, між Позивачем та Виконкомом Донецької міської ради 04.07.2007р. був укладений договір №рс9/576 (а.с. 58) резервування земельної ділянки, спрямований на забезпечення прав Позивача на отримання відповідної ділянки в перебігу процедури її виділення.

З метою завершення процедури набуття в оренду земельної ділянки 26.08.2008р.  Позивач листом № 4  (а.с. 61) звернувся до Відповідача в особі голови постійної комісії з питань архітектури, містобудування та землекористування.

Листом від 04.09.2008р. № 22  (а.с.62) Відповідач в особі  заступника голови зазначеної постійної комісії Павличева С.В.  повідомив Позивачу, що у зв'язку із законодавчими змінами до Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України „Про оренду землі” виділення земельної ділянки орієнтованою площею 0,8125га, із земель вторинної комерційно-ділової зони Донецької міської ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Шкільна, для розміщення торгівельно-готельного комплексу, можливо тільки при проведенні аукціону.

Як вказує Позивач, зазначена позиція органу місцевого  самоврядування порушує його права на набуття земельної ділянки в оренду та майнові інтереси, що полягають у бажанні на законних підставах користуватися земельною ділянкою та отримувати прибуток від ведення господарської діяльності шляхом здійснення ним на такій земельній ділянці будівництва і подальшого функціонування торгівельно-готельного комплексу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві №01/15-5671 від 29.09.2008р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача  такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143, 144, 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Зокрема, у відповідності із ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Порядок надання земельних ділянок юридичним особам в оренду визначений ст. 124 Земельного кодексу України та ст.16 Закону України "Про оренду землі".

В силу ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно зі ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на момент звернення Позивача до Донецького міського голови, особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання). Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України. У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього закону.

Аналогічні положення щодо ініціації процедури відведення земельної ділянки  встановлені і в п. 3 глави 2 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р., прийнятого у відповідності до приписів ст. 10 Закону України „Про планування і забудову територій”.

Таким чином, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви, що і було здійснено Позивачем.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 124 Земельного кодексу України на процедуру отримання земельної ділянки в оренду розповсюджується порядок, передбачений ст.123 цього Кодексу щодо отримання юридичними особами земельних ділянок у постійне користування. Беручи до уваги вказані норми, суд дійшов висновку, що зустрічне волевиявлення орендодавця опосередковується певною процедурою погоджень за участю уповноважених органів та посадових осіб, яка (процедура) передбачена п. 5 частини 3 додатку „Правила забудови міста Донецька” до Рішення Донецької міської ради №23/17 від 16.12.2005р. та Порядком вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, затвердженим Постановою КМУ від 31.03.2004р. № 427,  і завершується прийняттям рішення про укладання договору оренди.

Оскільки спірна земельна ділянка знаходиться на території Донецької міської ради, таке рішення, з огляду на положення Рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16, яким Виконавчому комітету Донецької міської ради делеговані певні повноваження Ради з питань земельних відносин (станом на момент звернення Позивача), мало прийматися Виконкомом Донецької міської ради.

За висновком суду, наявні в матеріалах справи належні докази здійснення відносно Позивача у передбаченому законодавством порядку заходів в межах процедури набуття визначеної земельної ділянки в оренду, факт чого (здійснення заходів) не спростований Відповідачем, однозначно вказують на виникнення правовідносин між Позивачем та Відповідачем, спрямованих на укладання договору оренди.

При цьому судом також враховується, що хоча і укладений 04.07.2007р. договір резервування земельної ділянки №рс9/576 безпосередньо не передбачений діючим законодавством, але виходячи із свого змісту та спрямованості в контексті принципів свободи договору та можливості укладання договору, непередбаченого діючим законодавством, але такого, що відповідає його загальним засадам та вважається при цьому належною підставою для виникнення права та обов'язків, закріплених п.3. ст. 3, ст.ст. 6, 11,  627 Цивільного кодексу України відповідно, він (договір) однозначно вказує на наявність узгодженої між Позивачем та уповноваженим органом місцевого самоврядування забезпечити права Позивача на отримання відповідної ділянки в перебігу процедури її виділення.

Виходячи із загальних положень права, змістом правовідносин є певні кореспондуючі права та обов'язки його учасників. Отже, внаслідок здійснення Позивачем процедур, встановлених законодавством, спрямованих на набуття земельної ділянки в оренду, та враховуючи, що за змістом матеріалів справи відсутні підстави для застосування положень ч.6 ст.16 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка діяла на час подачі Позивачем заявки на оренду землі,  щодо проведення відповідними органами місцевого самоврядування аукціону або конкурсу щодо набуття права оренди земельної ділянки (Відповідачем не надані докази надходження інших заявок відносно цієї ділянки),  у ТОВ „Будівельна компанія Г.І.Т.” виникли обґрунтовані сподівання на отримання земельної ділянки в оренду та пов'язаний із такими сподіваннями законний майновий інтерес щодо отримання результатів господарської діяльності, пов'язаної із реалізацією права оренди.

У світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини (п. 38 Рішення Суду у справі „Полтораченко проти України” від 18.01.2005р.) застосування ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка (практика) відповідно до ст. 17 Закону „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р., ст. 46 Конвенції  є джерелом права для національних судів, зазначені сподівання та майновий інтерес Позивача, пов'язані із набуттям земельної ділянки в оренду, мають кваліфікуватися як об'єкт захисту гарантією щодо забезпечення мирного володіння своїм майном.

Тотожність за придатністю до судового захисту майнових інтересів та прав вбачається і із ст. 15 Цивільного кодексу України та п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. № 18-рп/2004, статус якого як обов'язкового закріплений ч. 2 ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України „Про Конституційний Суд України”.

Отже, невизнання Відповідачем зазначених права та інтересів ТОВ „Будівельна компанія Г.І.Т.” зумовлює виникнення у останнього права на судовий захисту у відповідний спосіб у розумінні ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України.

Посилання Відповідача, викладені у листі від 04.09.2008р. № 22, підтверджені у відзиві №01/15-5671 від 29.09.2008р., на виділення спірної земельної ділянки лише у разі проведення аукціону, судом не приймаються з огляду на таке.

Виходячи з дати формулювання Відповідачем зазначеної позиції, вона (позиція) була зумовлена змінами до ст. 16 Закону України „Про оренду землі” та ст. 124 Земельного кодексу України, запровадженими Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ.

Дійсно, внаслідок прийняття Закону України від 03.06.2008р. № 309-VІ набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, має здійснюватись виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі, набуття права на оренду земельних ділянок під об'єкти соціального призначення, будівництво соціального і доступного житла, використання земельних ділянок для розробки корисних копалин та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій), використання релігійними організаціями (під культовими будівлями), які легалізовані в Україні.  

Однак, за приписами ч.2 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових або внесенні змін до діючих  законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Відповідно до абз. 6 п. 4 мотивувальної частини  Рішення  Конституційного Суду України від 11.10.2005р. № 8-рп/2005. звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей особи, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.  

Відтак, позиція Відповідача щодо кваліфікації змін, запроваджених Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ, як таких, що унеможливлюють набуття земельної ділянки в оренду шляхом продовження розпочатої до таких змін процедури, оцінюється судом як безпідставне  звуження змісту та обсягу правомірно набутих прав  ТОВ „Будівельна компанія Г.І.Т.” до їх повного анулювання.

Відповідно до ст. 8 Конституції України її норми мають вищу юридичну силу та є нормами прямої дії. Згідно із ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки, як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. В цьому аспекті, є всі підстави стверджувати, що будь-які подальші зміни у законодавстві, що регулює порядок набуття права оренди, не можуть призводити до звуження змісту і обсягу, а тим більше, до скасування вже існуючих на момент таких змін прав господарюючих суб'єктів. Крім того, вказівок про таке скасування наявних прав не містить і сам   Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ.

Суд також враховується, що Закон України від 03.06.2008р. № 309-VІ. не вказує на наявність у нього зворотної  сили (ретроспективної дії). Враховуючи приписи ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти за загальним правилом не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до абз. 4 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. № 1- рп/99 норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватися і на юридичних осіб.

Посилання Відповідача на те, що діюче законодавство України не передбачає передачу земельної ділянки на підставі рішення суду без відповідного рішення місцевого самоврядування, судом не приймаються до уваги, оскільки предметом позовних вимог у розглядуваній справі не є надання земельної ділянки  - суд вирішує питання щодо наявності спірного права  у Позивача, в контексті чого досліджує правомірність його дій як єдиної особи, що може реалізувати своє право на отримання спірної земельної ділянки в оренду, та  визначає законодавство, на підставі якого такі дії повинні здійснюватися.

Відносно зауважень Відповідача про не затвердження Кабінетом Міністрів України спеціального порядку для оформлення земельної ділянки у випадках подібних до розглядуваного суд зазначає наступне:

- у світлі наведених вище висновків станом на поточний момент не має підстав вважати правовідносини, спрямовані на отримання Позивачем в оренду спірної земельної ділянки, такими що є припиненими або зміненими, що у повній мірі стосується відповідних права на продовження процедури отримання згідно відповідного порядку;

- правова невизначеність у зв'язку із відсутністю відповідного нормативного акту Кабінету Міністрів України не може унеможливлювати реалізацію правовірно набутих Позивачем прав, оскільки у такому випадку ця невизначеність є тотожною за своїми наслідками із скасування або обмеженням відповідного права про неприпустимість чого судом зазначалося вище;

- відповідно до ч.7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України заборонена відмова у розгляді справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а принцип  верховенства права, закріплений ст. 8 Конституції України, та правова позиція Верховного Суду України щодо його застосування, викладена в Постанові Пленуму „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 01.11.1996р. №9, дозволяють надати належну правову оцінку заявленим вимогам незалежно від наявності відповідної постанови КМУ.

Стосовно визначення Донецької міської ради належним відповідачем за заявленим позовом у світлі того, що на момент звернення Позивача із заявою до міського голови про виділення земельної ділянки відповідні функції з надання земельних ділянок в  оренду згідно Рішення Донецької міської ради від 24.06.2005р. № 20/16 здійснював Виконавчий комітет Донецької міської ради, суд враховує наступне:

по-перше, невизнання Відповідачем спірного права безпосередньо вбачається зі змісту наданого до матеріалів справи листа від 04.09.2008р. № 22 та  відзиву №01/15-5671 від 29.09.2008р.;

по-друге, станом на поточний момент згідно із п. 1 Рішенням Донецької міської ради від 28.03.2008р. № 18/12 відповідні повноваження у розглядуваній сфері здійснює саме Донецька міська ради.

Враховуючи, що необхідність судового захисту прав Позивача зумовлена саме бажанням їх дійсної реалізації, персоніфікація відповідача за заявленими вимогами визначається  насамперед обсягом повноважень, здійснюваних у спірних правовідносинах.

Таким чином, за висновком суду, перехід повноважень від Виконавчого комітету до Донецької міської ради після здійснення Позивачем певних дій, спрямованих на набуття в оренду земельної ділянки, не впливає на належність визначення Відповідачем за розглядуваним позовом саме Донецької міської ради. Цей висновок суду у повній мірі узгоджується зі змістом гарантій ефективного судового захисту, встановлених ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

За висновками суду, порушені права Позивача підлягають захисту способами, передбаченими ст.152 Земельного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

За змістом вказаних статей захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання прав.  

При визначені підвідомчості цієї справи суд виходив з того, що суб'єктивний склад сторін відповідає вимогам ст. 1 Господарського процесуального кодексу України і між сторонами існує спір про право Позивача на отримання в оренду земельної ділянки.

Тобто правовідносини, що склалися між сторонами з приводу наявності чи відсутності у Позивача права на оренду носять договірний характер, який є наслідком наявних між сторонами господарських відносин у сфері землеустрою.

При цьому, Відповідач у спірних правовідносинах не здійснює владних повноважень, а виступає як суб'єкти господарських відносин, що за змістом ч. 1 ст.2 , п.п. 1, 6, 7 ч. 1 ст. 3, п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює віднесення цього спору до компетенції адміністративного суду.  

Таким чином, цей спір підвідомчий господарському суду, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в Інформаційному листі Верховного Суду України від 26.12.2005р. № 3.2.-2005, та позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.п. 5.2., 5.3., 15 Рекомендації Президії „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 27.06.2007р. № 04-5/120.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.”  до Донецької міської ради про визнання права на набуття в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,8125га, із земель вторинної комерційно-ділової зони Донецької міської ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Шкільна, для розміщення торгівельно-готельного комплексу, шляхом прямого укладання договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.” до Донецької міської ради із клопотанням №1 від 24.10.2006р., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на Відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.”,   м. Донецьк (ідентифікаційний код 34686521) до Донецької міської ради, м. Донецьк (ідентифікаційний код 26502957) задовольнити повністю.

2. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.” (83114, м. Донецьк, пр-т Звільнення Донбасу, 2, кв. 31,  ідентифікаційний код 34686521) на набуття в оренду земельної ділянки орієнтованою площею 0,8125га, із земель вторинної комерційно-ділової зони Донецької міської ради, розташованої за адресою: м. Донецьк, Ленінський район, вул. Шкільна, для розміщення торгівельно-готельного комплексу, шляхом прямого укладання договору оренди  в порядку, передбаченому Земельним кодексом України та Законом України „Про оренду землі” в редакції, чинній на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.” до Донецької міської ради із  клопотанням №1 від 24.10.2006р.

3. Стягнути з Донецької міської ради (83050, м. Донецьк, вул. Артема, 98, ідентифікаційний код 26502957)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельна компанія Г.І.Т.” (83114, м. Донецьк, пр-т Звільнення Донбасу, 2, кв. 31,  ідентифікаційний код 34686521) витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118  грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання протягом зазначеного строку – після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо рішення не буде скасовано.

За згодою сторін у судовому засіданні 30.09.2008р. оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення.

Повний текст рішення  підписано 30.09.2008р.

5. Рішення може бути оскаржене через Господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його прийняття  або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

               Суддя