Рішення

від 20.01.2012 по справі 5026/2480/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

  20 січня 2012 року                                        Справа № 16/5026/2480/2011

 Господарський суд Черкаської області в складі: судді Спаських Н.М.,  при секретарі судового засідання  Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю;

третя особа: не "явився (явка не обов'язкова);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до приватного підприємства "Аметист-Н", третя особа - фізична особа (поручитель) ОСОБА_3 про стягнення  294 610,21 грн.

  ВСТАНОВИВ:

  Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 294 610,21 грн. заборгованості, з яких: 184 915,90 грн. заборгованості по кредиту, 89 814,55 грн.  заборгованості  по процентах, 19 109,78 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 769,98 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 05.10/19-КЛ від 20 серпня 2008 року.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному об'ємі та просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив частково і вказав, що позивач не врахував ще три платежі, які відповідач сплатив на погашення боргу, а в частині стягнення пені по кредиту та процентах просить застосувати строк позовної давності.

Представник третьої особи в засідання жодного разу не з'явився, заперечень проти позову чи доказів проведення повного розрахунку суду не подано. Явка третьої особи судом обов'язковою не визнавалася.

 Дослідивши наявні у справі документи суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

 Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх  вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 серпня 2008 року між відкритим акціонерним товариством "Сведбанк", який змінив своє найменування на публічне акціонерне товариство "Сведбанк" (далі - Банк) та приватним підприємством "Аметист-Н" (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір № 05.10/19-КЛ  (далі - Кредитний договір, а.с. 9-14), згідно умов якого Банк надав Позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії  у розмір 190 000,00 грн., який змінюється згідно графіку, наведеного у Додатку № 1 на строк з 20 серпня 2008 року по 19 серпня 2009 року, а Позичальник зобов'язався повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати своє зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором (п.п. 1.1. - 1.3. Кредитного договору).

Згідно п. 1.4. Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

- 23 % річних у разі, якщо кредитовий оборот за попередній місяць по поточному рахунку № 26002064493701, відкритому в ВАТ "Сведбанк", становить не менше 150 000,00 грн.;

- 24 % річних у разі, якщо кредитовий оборот за попередній місяць по поточному рахунку № 26002064493701, відкритому в ВАТ "Сведбанк", становить менше 150 000,00 грн.

 Додатком № 1 до Кредитного договору сторонами було погоджено графік погашення кредитної лінії, за яким відповідач повинен сплатити 95 000,00 грн. до 30 липня 2009 року та 95 000,00 грн. до 19 серпня 2009 року (а.с. 15).

Кредитні кошти видано для поповнення обігових коштів (п. 1.5 Кредитного договору).

 Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що кредитний договір відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 1054 ЦК України, яка визначає, що за кредитним договором банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути його та сплати проценти за користування кредитом. Кредитний договір підписаний повноважними представниками сторін, містить в собі всі істотні умови, встановлені для даного виду договорів. Доказів недійсності кредитного договору сторонами у справу не надано, договір сторонами виконувався.

 Для виконання умов кредитного договору, відповідачу відкрито позичковий рахунок № 20622064493701 для обліку розрахунків за кредитною лінією та рахунок № 20688064493701 для обліку нарахованих процентів за користування кредитною лінією (п.2.1. Кредитного договору).

У відповідності до п. 2.4. Кредитного договору кошти в рахунок кредитної лінії надаються Позичальнику при наявності у Банку відповідного запиту, який надається шляхом письмового повідомлення чи шляхом формування вихідних електронних повідомлень в системі дистанційного обслуговування. При цьому Позичальник зобов'язаний виконати всі умови для надання кредитної лінії згідно п.п. 1.5., 2.3. та 5.1., а також застрахувати на умовах, передбачених п. 5.5. Договору майно, що є предметом застави (п. 2.4. Кредитного договору).

 З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої обов'язки за кредитним договором  в повному обсязі, надавши відповідачу по справі за його заявками можливість скористатися кредитними коштами по кредитній лінії в загальній сумі виданих коштів 190 000,00 грн., що підтверджується випискою з позичкового рахунку позичальника за період з 01 серпня 2008 року по 28 жовтня 2011 року (а.с. 16-28).

Заперечень щодо неотримання кредиту відповідачем у справу не надано.

Згідно зі ст.ст. 193, 202 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання   повинні виконуватись належним чином і в установлений строк  відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається,  якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України   зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За доводами позивача, в установлений договором строк (19 серпня 2009 року) відповідач кредит в повній сумі не повернув, залишок боргу по кредиту становить 184 915,90 грн., оскільки відповідач погасив борг частково ( в рамках кредитної лінії відповідач скористався кредитними коштами на загальну суму  625 000,00 грн., а сплатив лише 440 084,10 грн.).

Доказів сплати заборгованості по кредиту в повній сумі відповідач суду не надав, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 184 915,90 грн. боргу по кредиту примусово, оскільки строк виконання  даного зобов'язання вже настав.

 Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить:

- 23 % річних у разі, якщо кредитовий оборот за попередній місяць по поточному рахунку № 26002064493701, відкритому в ВАТ "Сведбанк", становить не менше 150 000,00 грн.;

- 24 % річних у разі, якщо кредитовий оборот за попередній місяць по поточному рахунку № 26002064493701, відкритому в ВАТ "Сведбанк", становить менше 150 000,00 грн.  і сторонами не змінювалася.

Відповідно до розділу 3 Кредитного договору  проценти за користування кредитною лінією нараховуються на фактичну суму заборгованості  за кредитом за весь час користування кредитними коштами із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів і з розрахунку фактичної кількості днів в місяці та році, а сплачуються проценти відповідачем щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць (з 9.00 до 18.00) і на дату повернення кредитної лінії.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк у відповідності до договору сторін.

За розрахунками позивача за період з 22 серпня 2008 року по 26 жовтня 2011 року відповідач має заборгованість по процентам в сумі 89 814,55 грн. (нараховано 137 325,65 грн., а сплачено 47 511,10 грн.), які позивач і просить стягнути з відповідача (а.с. 43-44).

Доказів про сплату процентів відповідачем не надано.

Позивачем зроблено математичну помилку у розрахунку нарахованих процентів за період з 01.09.2009 року по 26.10.2011 року, оскільки за цей період сума нарахованих процентів складає лише 95 568,60 грн., а тому загальний розмір нарахованих процентів становить  137 275,65 грн.

З цього випливає, що борг по процентах становить лише 89 764,55 грн. (137 275,65-47 511,10).

В зв"язку із виявленням судом математичної помилки у розрахунках процентів, суд відмовляє позивачу у стягненні 50,27 грн., як безпідставно нарахованих процентів ( 95618,87 - 95568,60) а.с. 43.

 За доводами відповідача, після порушення провадження у справі, 09.12.2011 року відповідач на погашення боргу за кредитним договором сплатив 105,00 грн., що підтверджується квитанцією № 4625.198.6 (а.с. 59). Отримання цієї суми позивач підтвердив та спрямував її на погашення відсотків за кредитним договором. В цій частині (стягнення 105,00 грн.) позивач просить провадження у справі припинити.

У відповідності до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд припиняє провадження у справі за відсутністю предмету спору. Оскільки борг по процентах в сумі   105,00 грн. відповідачем погашено в ході розгляду  справи, то в цій частині провадження слід припинити з покладенням на відповідача судових витрат. За правилами ст. 80 ГПК України, за наслідками припинення провадження у справі позивач позбавляється права повторного звернення до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав.

Відповідач також подав суду примірник одностороннього акту звірки розрахунків ( а.с. 76),  в якому вказує про перерахування на користь позивача ще двох платежів -- 125,00 грн. 20.09.2011 року та 100,00 грн. 08.12.2011 року. Отримання цих коштів відповідач оригіналами  платіжних документів на вимогу суду не підтвердив, а позивач їх отримання заперечив і доводить це випискою по рахунку відповідача станом на 21.12.2011 року, в якій цих коштів не зазначено.

З цих підстав суд не може вважати, що борг відповідача зменшився ще на суму 225,00 грн., але якщо ці кошти будуть розшукані сторонами, то не виключено питання корегування суми боргу до стягнення вже в рамках виконавчого провадження.

 На підставі викладеного, позов у частині стягнення боргу по процентах підлягає до часткового задоволення і з відповідача на користь позивача примусово слід стягнути  лише 89 659,55 грн. боргу по процентах. В частині сплачених 105,00 грн. боргу по процентах провадження у справі суд припиняє.

 Позивач також просить стягнути з відповідача пеню по кредиту в сумі 19 109,78 грн. за період з 20.08.2009 року  по 19.02.2010 року та пеню по процентам в сумі   769,98 грн. за період з 20.08.2009 року по 19.02.2010 року.

 Позов в цій частині не підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

 У відповідності до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових  зобов‘язань, в т.ч. і пеня, встановлюється за увесь час користування грошовими коштами, однак ч. 6 ст. 232 ГК України визначає, що нарахування штрафних санкцій припиняється через 6 місяців з дня виникнення права на їх нарахування, якщо іншого не встановлено договором чи законом.

 До вимог про стягнення пені застосовується скорочений строк позовної давності тривалістю в один рік. Однак у відповідності до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

 Відповідач заявив про застосування до вимог позивача про стягнення пені по кредиту та процентах річного строку позовної давності та просить відмовити позивачу у її стягненні (заперечення від 20.01.2012 року).

Відповідно п. 6.1. Кредитного договору, у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3, 3.3., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 7.7., 7.8., 7.9., 7.10., 8.1. та 8.2. цього договору, Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє  на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожен день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

 Позов про стягнення пені по кредиту та процентах позивачем подано лише 31.10.2011 року, тобто із пропуском річного строку позовної давності для стягнення пені. Доказів про поважність причин пропуску строків позовної давності для стягнення пені по кредиту та процентах позивач суду не надавав, а тому суд застосовує строк позовної давності та відмовляє з цієї підстави позивачу у стягненні з відповідача боргу по пені за кредитом та процентами повністю.

 Згідно листа публічного акціонерного товариства "Сведбанк" від 15 листопада 2011 року, звернення стягнення на заставне майно приватного підприємства "Аметист-Н" не проводилось (а.с. 47).

Поручителем за виконання відповідачем своїх кредитних зобов'язань є третя особа по справі - ОСОБА_3 на підставі договору поруки № 05.10/19-КЛ-П від 20.08.2008 року ( а.с. 48).

У відповідності до ст. 541,543 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Вибір способу захисту порушеного права належить лише позивачу по справі, а тому він вправі пред'явити позов про стягнення кредитної заборгованості позичальника  до самого лише Позичальника  (відповідача по справі).

 На підставі викладеного, правомірність позовних  вимог доводяться  матеріалами справи, однак позов підлягає лише до часткового задоволення:

з відповідача до примусового стягнення належить лише 274 575,45 грн. заборгованості, з яких: 184 915,90 грн. заборгованості по кредиту та 89 659,55 грн.  заборгованості  по процентах на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 05.10/19-КЛ від 20 серпня 2008 року.

 В частині стягнення 105,00 грн. боргу по процентах провадження у справі слід припинити за відсутністю предмету спору, а в решті вимог (стягнення безпідставно нарахованих процентів у сумі 50,27 грн. та пені по кредиту і процентах) - у задоволенні позову слід відмовити повністю.

 На підставі ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача,  пропорційно задоволеним позовним вимогам, підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату державного мита в  сумі 2 746,80 грн. (з урахуванням суми припинення провадження - 105,00 грн. по процентах) та 219,90 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення  судового процесу.

 Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 49, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК України, суд -

  ВИРІШИВ :

  1.   Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Аметист-Н", ідентифікаційний код 14217217, м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 17, кв. 24 (вул. Квіткова, 4) на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк",  ідентифікаційний код 19356840, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 18-В --- 184 915,90 грн. заборгованості по кредиту, 89 659,55 грн.  заборгованості  по процентах на підставі укладеного між сторонами кредитного договору № 05.10/19-КЛ від 20 серпня 2008 року, 2 746,80 грн. на відшкодування сплаченого державного мита, 219,90 грн. на відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 3. В частині стягнення 105,00 грн. боргу по процентах провадження у справі припинити за відсутністю предмету спору.

 4. В решті вимог про стягнення пені по кредиту та процентах, а також 50,27 грн. безпідставно нарахованого боргу по процентах -  у позові відмовити повністю.

 Наказ видати.

 Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя                                                                                         Н.М. Спаських