Рішення

від 18.01.2012 по справі 32/5009/7724/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/5009/7724/11

 номер провадження справи  < Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.12                                                                          Справа №  32/5009/7724/11

Суддя    Колодій  Н.А.

За  позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр судових експертиз та правової допомоги “Класик” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 68-А/52, а/с 6341)до відповідача  Товариства  з обмеженою відповідальністю “ВКП “Мармоль” (69121,                   м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 68-А/51; 69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 15, кв. 28)про  стягнення   17290,98 грн. Суддя  Колодій Н.А.

Представники:

Від позивача:  Пахомова О.Є., протокол № 24 від 23.05.2005 р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов  про стягнення з відповідача на користь позивача 17290,98 грн., які складаються з 12000 грн.  основного боргу за договором послуг № 0401-11 від 08.04.2011 р., 108 грн. втрат від інфляції, 191,83 грн. –3% річних, 991,15 грн. пені та 4000 грн. штрафу за неналежне виконання умов договору.

Ухвалою суду від 06.12.2011 р. позовна заява прийнята до провадження, судове засідання призначено на 21.12.2011 р. Ухвала направлялась на адресу сторін в установленому законом порядку.

Поштові повідомлення свідчать, що сторони належним чином сповіщенні про дату, час і місце проведення судового засідання.

В судовому засіданні 21.12.2011 р. за запитом суду до Єдиного державного реєстру  підприємств та організацій України, з  метою встановлення місцезнаходження відповідача   встановлено, що  юридичною адресою Товариства  з обмеженою відповідальністю “ВКП “Мармоль” є: 69065, м. Запоріжжя, вул. вул. Дудикіна, буд. 15, кв. 28, яка не відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 21.12.2011 р. у зв'язку з належним повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, в зв'язку з необхідністю присутності в судовому засіданні компетентних повноважних представників обох сторін та для надання сторонам додаткової можливості належним чином виконати вимоги суду, розгляд справи  було відкладено на 18.01.2012 р.

Позивач в судовому засіданні 18.01.2012 р. підтримав позовні вимоги та обґрунтовує їх ст. ст.  526, 527, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України та ст. ст. 173, 193, 217, 230, 232 Господарського кодексу України та умовами договору послуг  № 0401-11 від 08.04.2011 р.

Відповідач в  судове засідання 18.01.2012 р. повторно  не з'явився, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребувані ухвалами суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.  

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення  відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 32/5009/7724/11.   

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглянута, в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними в ній матеріалами та без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У засіданні суду 18.01.2012 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення  позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

08.04.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір послуг № 0401-11 (надалі – договір).

Згідно умов договору, позивач зобов'язався надати відповідачу комплекс послуг по питанням ведення бухгалтерського обліку, оподаткування та податкового права, ознайомлення відповідача з нововведеннями законодавства по всім вищезазначеним питанням.

Статтею  901 Цивільного кодексу України передбачено, що за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках,  встановлених договором,  виконавець має право покласти виконання договору про  надання  послуг  на  іншу  особу, залишаючись  відповідальним  в  повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Вартість послуг позивача складає 6000 грн. за місяць, незалежно від об'єму наданих послуг  позивачем (пункт п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.7. договору, сторони передбачили, що підтвердження факту надання послуг є Акт здачі-прийому послуг, який підписується сторонами не пізніше 5 числа місяця, наступного за завітним.

На виконання умов договору позивач надавав зазначені послуги, що підтверджується підписаними та завіреними печатками  сторін актами про надання послуг: від 29.04.2011 р. (на суму 6000 грн.), від 31.05.2011 р. (6000 грн.), від 30.06.2011 р. (на суму 6000 грн.),  на загальну суму 18000 грн., копія яких  містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.2. договору сторони передбачили, що оплата послуг позивача здійснюється щомісячно, не пізніше 5-го місяця, за який здійснюється оплата (100% передоплата).

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідач свої обов'язки по оплаті згідно умов договору виконав частково, перерахувавши 22.08.2011 р. на рахунок позивача лише  6000 грн., внаслідок чого у нього виникла заборгованість в сумі 12000 грн., яка до теперішнього часу не погашена.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору…  

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань крім випадків, передбачених законом.

Аналогічну норму містить ст. 526 Цивільного кодексу України.

Приймаючи до уваги те, що на момент розгляду справи в суді відповідач має заборгованість в сумі 12000 грн., доказів її погашення не надав, вимога позивача про  стягнення 12000 грн. основного боргу є обґрунтованою  і підлягає задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Чинним законодавством не встановлено, що процес примусового виконання судового рішення припиняє виконання зобов'язання. Виходячи з цього, інфляційні збитки та річні підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання.

Отже, вимога позивача про стягнення 191,83 грн. –3% річних є обґрунтованою  і підлягає  задоволенню, оскільки при перервіці розрахунку судом, сума 3% річних є більшою, тому задоволенню підлягає  вказана позивачем сума.

Стосовно вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 108,00 грн. (за період з 05 травня по 01 грудня  2010 року), то слід зазначити, що згідно  проведеного перерахунку судом розрахунку позивача щодо втрат від інфляції, встановлено, що за заявлений позивачем період інфляційні витрати не нараховувались, тому в вимозі про  інфляційні витрати слід відмовити, як пред'явленій необґрунтовано.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 991,15 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N 543/96-ВР “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

На підставі п. 4.7. договору, позивач нарахував пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму 991,15 грн.

Судом перевірено правильність нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем виконано не вірно. Згідно проведеного перерахунку суми пені в судовому засіданні судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню складає 919,81 грн. В решті вимог щодо стягнення пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлених.

Також на підставі п. 4.8. договору позивач нарахував штраф в розмірі 2000 грн. у випадку затримки оплати за послуги відповідачем більш на 30 банківських днів, що склало 4000 грн. В цій сумі підлягають задоволенню вимоги про стягнення штрафу.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК  України, судові витрати,  в частині задоволених вимог  слід покласти на відповідача, поскільки спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр судових експертиз та правової допомоги “Класик” до Товариства  з обмеженою відповідальністю “ВКП “Мармоль” про стягнення 17290,98 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства  з обмеженою відповідальністю “ВКП “Мармоль” (69121,                   м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 68-А/51; 69065, м. Запоріжжя, вул. Дудикіна, буд. 15, кв. 28, код ЄДРПОУ 25215285) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Регіональний центр судових експертиз та правової допомоги “Класик” (69121, м. Запоріжжя, вул. Товариська, буд. 68-А/52, а/с 6341, код ЄДРПОУ 19279559) 12000 (дванадцять тисяч) грн.  00 коп. основного боргу, 191 (сто дев'яносто одна) грн. 83 коп. - 3% річних, 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 81 коп. пені,  4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. штрафу та 1396 (одна тисяча триста дев'яносто шість) грн. 86 коп.  судового збору. Видати наказ.

3. В решті позову відмовити.

                Суддя                                                                           Н.А. Колодій

 Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення  підписано у повному обсязі   23.01.2012 р.

23.01.2012