Рішення

від 26.01.2012 по справі 30/5009/7575/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

30/5009/7575/11

 номер провадження справи  < Текст >

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.12                                                                                        Справа №  30/5009/7575/11

Суддя    Кагітіна  Л.П.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” (61001,  м. Харків, вул. Смольна, 30)

до Приватного підприємства  “Агроформат” (70200, м. Гуляйполе Запорізької області, вул. Шевченка, 21/9)

про стягнення 9969,98 грн.,

                                                                                                              Суддя  Кагітіна Л.П.  

За участю представників сторін:

від позивача        –не з'явився                       

від відповідача    –не з'явився                       

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного підприємства  “Агроформат” 7502 грн. 40 коп. основного боргу, 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 грн. 80 коп. 3 % річних, 1385 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору поставки № 139 від 25.05.2009р. Вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання за договором та станом на момент подання позову відповідач має заборгованість у розмірі 7502 грн. 40 коп. основного боргу, 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 грн. 80 коп. 3 % річних, 1385 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.11.2011р. порушено провадження у справі № 30/5009/7575/11, розгляд справи призначено на 19.12.2011р.

Ухвалою господарського суду від 19.12.2011р. розгляд справи відкладався до 26.01.2012р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” у судове засідання 26.01.2012р. не з'явився. 24.01.2012р. надіслав на адресу суду письмове клопотання про розгляд справи за відсутністю його уповноваженого представника за наявними матеріалами справи.

Клопотання позивача задоволено судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Відповідач –Приватне підприємство  “Агроформат” - письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до підпункту 3.6 Роз'яснень президії ВГСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються  повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 19.12.2011р. про відкладення розгляду справи на 26.01.2012р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві, 21.12.2011р. (згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області), тобто в строки, визначені ст. 87  ГПК України, і більш ніж за два тижня до дати слухання.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони  зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України,  обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноважених представників позивача та відповідача в судове засідання не звільняє сторін від виконання вимог суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені і інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Згідно пункту 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень  господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб  або  місця  проживання фізичних  осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті  органами  зв'язку  з позначками "адресат вибув",  "адресат  відсутній"  і   т. п.,   з урахуванням  конкретних обставин справи  вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників   судового   процесу   про  вчинення  цим  судом  певних процесуальних дій.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на електронний запит господарського суду від 26.01.2012р., станом на 26.12.2012р. Приватне підприємство "Агроформат" зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та знаходиться за адресою, яка зазначена позивачем у позовній заяві.

В судовому засіданні 26.01.2012р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

                                                  ВСТАНОВИВ:

25.05.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” (постачальник, позивачем у справі) та Приватним підприємством  “Агроформат” (покупець, відповідачем у справі) укладено Договір поставки № 139, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар ветеринарного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах, визначених даним договором (п. 1.1 Договору).

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, асортимент, кількість, ціна, загальна сума товару зазначається в рахунках на оплату, рахунках-фактурах та накладних на передачу товару, які є невід'ємною частиною даного Договору.

Згідно видаткової накладної № ВС-0001136 від 25.05.2009р. та видаткової накладної №ВС-0002244 від 09.10.2009р. відповідачу було виставлено товар за Договором на загальну суму 31063 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 3.1 Договору покупець здійснює розрахунок за ветеринарний товар в національній валюті України по курсу НБУ до долару США (на дату поставки) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Пунктом 3.3 Договору сторони узгодили, що товар може поставлятися покупцю з відстрочкою платежу, строком на 14 календарних днів з моменту його поставки.

Отже, останнім днем, передбаченим умовами Договору у який відповідач прийняв на себе зобов'язання по оплаті за товар поставлений, відповідно до видаткової накладної № ВС-0001136 від 25.05.2009р. - 10.06.2009р., відповідно до видаткової накладної № ВС-0002244 від 09.10.2009р. –23.10.2009р.

Прийняті на себе зобов'язання відповідач виконав частково, здійснивши оплату товару лише у сумі 23560 грн. 80 коп., у зв'язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за товар, який був поставлено позивачем складає 7502 грн. 40 коп.

У зв'язку з тим, що відповідач лише частково здійснив оплату поставленого товару, позивачем нараховано 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 грн. 80 коп. 3 % річних, 1 385 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

Позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства  “Агроформат” 7 502 грн. 40 коп. основного боргу, 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 грн. 80 коп. 3 % річних, 1 385 грн. 20 коп. втрат від інфляції, є предметом судового розгляду  у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.  2,  3  ст.  11  Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори   та інші правочини... Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі поставки,  який за  своєю правовою природою по суті є договором про постачання продукції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу  (ч. 1 ст. 694 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України  закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало передання відповідачу товару, а обов'язком відповідача –прийняття товару і його оплата на умовах, визначених Договором.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 статті 193 Господарського кодексу України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк у повному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 7502 грн. 40 коп.

Доказів погашення суми боргу за отриманий товар відповідачем суду не надано.

12.09.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за товар, отриманий по Договору № 139 у 10-ти денний термін.

Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 7502 грн. 40 коп. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 501 грн. 80 коп. 3 % річних  та 1385 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання,  покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться інфляційні збитки та 3 % річних.

                    Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, на підставі наступного.

Відповідно до п. 7.6 Договору у разі несплати, не повної оплати (часткової) або несвоєчасної сплати по кожній поставці покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, 3 % річних від суми несплати, неповної оплати (часткової) або несвоєчасної оплати по кожній поставці; індекс інфляції за прострочений період.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які  боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені не може перевищувати подвійної  облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає, що вимога про її стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі у розмірі 580 грн. 58 коп. за період з 18.05.2011р. по 15.11.2011р.

           Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Статтею 22 ГПК України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов'язань за Договором № 139 у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 7502 грн. 40 коп. основного боргу, 580 грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 грн. 80 коп. 3 % річних, 1385 грн. 20 коп. втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 49 ГПК  України судовий збір  покладається на відповідача, так як спір доведений до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

                                                            ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” до Приватного підприємства  “Агроформат” задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства  “Агроформат” (70200, м. Гуляйполе Запорізької області, вул. Шевченка, 21/9, код ЄДРПОУ 34848343, п/р 26004060234161 в Запорізькому РУ КБ "Приватбанк", МФО 313399) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” (61001,  м. Харків, вул. Смольна, 30, код ЄДРПОУ 31061220, п/р 26004036157900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005)  7502 (сім тисяч п'ятсот дві) грн. 40 коп. основного боргу, 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 58 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 501 (п'ятсот одна) грн. 80 коп. 3 % річних, 1385 (одна тисяча триста вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. втрат від інфляції, 1411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Ветсинтез” (61001,  м. Харків, вул. Смольна, 30, код ЄДРПОУ 31061220, п/р 26004036157900 в АТ "УкрСиббанк" м. Харків, МФО 351005) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 66 (шістдесят шість) грн. 00 коп., зайво сплачений, на підставі платіжного доручення  № 2209 від 15.11.2011р.

       Суддя                                                                                        Л.П. Кагітіна

Рішення господарського суду набирає законної сили  після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та  підписане згідно із вимогами ст. 84 ГПК України  30.01.2012р.

30.01.2012