Постанова

від 25.01.2012 по справі 5024/1927/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5024/1927/2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"25" січня 2012 р. Справа № 5024/1927/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Картере В.І.

суддів:                              Лавриненко Л.В., Пироговського В.Т.

при секретарі судового засідання –Головченко І.І.

за участю представників:

від прокуратури - не з'явився, належним чином повідомлений,

від Державної екологічної інспекції в Херсонській області –не з'явився, належним чином повідомлений

від Голопристанської районної спілки споживчих товариств - не з'явився, належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області

на рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2011р.

по справі № 5024/1927/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Голопристанської районної спілки споживчих товариств

про відшкодування шкоди у сумі 1 452,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

04.10.2011р. Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулась до Господарського суду Херсонської області із позовом, в якому просила стягнути з Голопристанської районної спілки споживчих товариств (далі - Голопристанської РССТ) 1 452,50 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування з підземних вод у період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р. в обсязі 70 м.куб.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 01.12.2011р. (суддя Пригуза П.Д.) позовні вимоги задоволено частково, а саме: з Голопристанської РССТ на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області стягнуто збитки, завдані навколишньому природному середовищу самовільним спеціальним водокористуванням у сумі 14,53 грн., а також судові витрати. В іншій частині позову –відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд зазначив, що Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затверджена наказом Мінприроди України від 20.07.2009р. №389, якою керувався позивач при визначенні розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного водокористування з підземних вод, не відповідає Законам України в частині встановлення збільшеної (кратної) відповідальності суб'єктів цивільних відносин, а також вимогам Законів України, оскільки затверджена наказом Мінприроди України, а не Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача слід стягнути реальні збитки, без застосування до правопорушника підвищеного коефіцієнту (100 кратності), що збільшує розмір шкоди, порівняно з реальними збитками, які полягають у об'ємі води (W), що використана самовільно 70,0 куб. метрів, помножений на ставку збору за спеціальне використання води 0,2075 грн. за один куб. метр та становить 14,53 грн.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Херсонський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням вимог процесуального та матеріального права, оскільки не відповідає ст.ст. 8, 13, 66 Конституції України, вимогам ст. ст. 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст.111 Водного кодексу України, ст.4 ГПК України, а також роз'ясненню Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”.

Також апелянт зазначає, що приймаючи оскаржуване судове рішення, місцевий господарський суд не прийняв до уваги вимоги ч.2 ст.16 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, якими визначено, що державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим і уповноважені нею органи, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст.101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, та проаналізувавши на підставі встановлених по справі фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Згідно із пунктом 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Нормами статті 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Відповідно до п. 2 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. №321 (далі - Порядок), дозволи видаються у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення - державними управліннями екології та природних ресурсів в областях.

Дозволи видаються за клопотанням водокористувачів з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується, у разі використання підземних вод, з Державною геологічною службою або дочірніми підприємствами НАК „Надра України” за переліком, який затверджує Мінекоресурсів (п. 3 Порядку).

Згідно з п.5 Порядку у дозволі зазначаються:

1) найменування органу, що його видав;

2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи);

3) термін, на який видано дозвіл;

4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин;

5) умови спеціального водокористування;

6) інші відомості (у разі потреби).

Статтею 50 Водного кодексу України встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років). У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Частиною 3 ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Всупереч наведених правових норм відповідач, у період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р., здійснював спеціальне водокористування без відповідного дозволу.

Так, з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 09.04.2010р. (а.с.6) вбачається, що з 01.10.2009р. по 01.04.2010р. Голопристанська РССТ здійснювала самовільний забір підземної води без відповідного дозволу на спецводокористування в наступних об'ємах:

- в ІV в. 2009р. –30 м.куб.;

- в І кв. 2010р. –40 м.куб.

Відповідно до ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Статтею 111 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно з приписами статті 68 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

В період, за який відповідач допустив самовільний забір підземної води без відповідного дозволу на спецводокористування, основні вимоги щодо порядку визначення і розрахунку розмірів компенсації збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, встановлювалися Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. № 389 (далі - Методика), яка відповідно до п.4 набрала чинності з 25.08.2009р.

Методика №389, відповідно до п. п. 1.3, 1.4, встановлює єдині вимоги до визначення збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів суб'єктами господарювання (фізичними і юридичними особами). Вона застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Державні інспектори з дати встановлення факту порушення вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів проводять збір і аналіз необхідних матеріалів і на підставі цієї Методики розраховують розмір відшкодування збитків.

Згідно з п. 9.1 Методики №389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), здійснюється за формулою (23) Зсам = 100 х W х Тар,

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м3;

Тар - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення (для морської води - розмір, грн/100 м3, аналогічний ставці збору за спеціальне використання поверхневих вод для показника "Інші водні об'єкти", встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення).

Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки суб'єкта господарювання за підписом керівництва, завіреної печаткою.

Розрахунок розміру збитків, завданих відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009р. по 31.03.2010р., зроблений позивачем на підставі вищевказаних приписів Методики №389 і становить 1 452,50 грн.

Вказаний розрахунок позивача відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що застосована позивачем Методика №389 не відповідає Законам України в частині встановлення збільшеної (кратної) відповідальності суб'єктів цивільних відносин, а також вимогам Законів України, оскільки затверджена наказом Мінприроди України, а не Кабінетом Міністрів України, а тому з відповідача слід стягнути реальні збитки, без застосування до правопорушника підвищеного коефіцієнту (100 кратності), що збільшує розмір шкоди, порівняно з реальними збитками, з огляду на наступне:

Вказана Методика №389, відповідно до п.1.1, спрямована на реалізацію Директиви 2006/11/ЄС від 15 лютого 2006 року про забруднення, спричинене деякими небезпечними речовинами, що скидаються до водного середовища Співтовариства, прийнятої Європейським Парламентом та Радою Європейського союзу, які діють на підставі договору про заснування Європейського Співтовариства 1957р., учасником якого, на підставі Угоди про партнерство і співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами від 14.06.1994р., ратифікованої Україною 10.11.1994р. та набутою чинності 01.03.1998р., є Україна.

Крім того, Методика №389 розроблена відповідно до Водного кодексу України і Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”.

Застосування Методики №389 при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства відповідає п. 1.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/744 від 27.06.2001р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища”, відповідно до якого шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Крім того, Методика №389 є чинною на даний час та не визнана у встановленому законом порядку, недійсною або такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною).

Разом з тим, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що стягнення суми шкоди, завданої відповідачем, повинно відбуватись на користь держави в особі позивача, з огляду на таке:

Статтею 4 п. 35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2011 рік” установлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Відповідно до ст.14 вказаного закону у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 4, 10 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на комплексну реалізацію державної екологічної політики, здійснення природоохоронних заходів (за рахунок джерел, визначених пунктами 34 і 35 статті 4 цього Закону).

Статтею 20 в пункті 1 названого закону установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2011 році є надходження до спеціального фонду місцевих бюджетів, що визначені частиною другою статті 69 Бюджетного кодексу України.

В свою чергу пунктом 7 частини 2 статті 69 Бюджетного кодексу України передбачено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Відповідно до ч.1 статті 22 Бюджетного Кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Частиною 2 цієї статті визначено, що головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим, - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), головні управління, управління, відділи та інші самостійні структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Згідно з частиною 3 цієї норми головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Відповідно до частини 4 вказаної норми головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет відповідно до пунктів 2 і 3 частини другої цієї статті. Отже, законодавством України передбачено, в які бюджети і в якій пропорції здійснюється зарахування коштів, стягнутих за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

При цьому, стягнення суми збитків, завданих відповідачем, в даному випадку, повинно відбуватись саме на користь держави в особі позивача, оскільки саме позивач, згідно з пунктом „з” частини 1 статті 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та підпунктом 9 пункту 5 Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Мінприроди України від 19.12.2006р. № 548 є органом, який наділений правом на звернення з позовами про відшкодування втрат і збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Вказану правову позицію наведено у п. 1.1 листа Вищого господарського суду України від 01.01.2009р. „Про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища”.

Крім того слід зазначити, що відповідно до Довідника відповідності символу звітності коду класифікації доходів бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15.01.2007 № 5 (із змінами та доповненнями) для зарахування коштів за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” в органах державного казначейства відкрито рахунки за балансовим 3311 „Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами”.

Згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 р. №119 (із змінами та доповненнями) рахунки за балансовим 3311 призначені для обліку сум податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законодавства підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами згідно з законодавством та бюджетною класифікацією.

До завдань органів Державної казначейської служби України, згідно Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 належить здійснення розподілу коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також між місцевими бюджетами відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.

Для виконання зазначеного завдання в органах державного казначейства створено централізоване програмне забезпечення, яке дозволяє здійснювати розподіл податків, зборів, обов'язкових платежів, які підлягають розподілу, відповідно до нормативів визначених бюджетним законодавством.

За цим програмним продуктом, усі кошти зараховані на рахунки за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” розподіляються між державним та місцевими бюджетами у наступні пропорції:

- державний бюджет - 30 відсотків;

- обласний бюджет - 20 відсотків;

- бюджет органу місцевого самоврядування - 50 відсотків.

Отже стягнення збитків, завданих відповідачем навколишньому природному середовищу, на користь держави в особі позивача, жодним чином не порушує право відповідних місцевих бюджетів щодо отримання частини коштів, оскільки повноваженнями щодо розподілення коштів, що надходять на рахунок за балансовим 3311 за ККД 24062100 „Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності” між державним та місцевими бюджетами наділені органи Державної казначейської служби України.

Виходячи з викладеного, оскаржене судове рішення слід змінити, а позовні вимоги задовольнити.

Керуючись ст.ст. 85, 99, 101-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Херсонського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області –задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 01.12.2011р. по справі № 5024/1927/2011 –змінити.

Позов Державної екологічної інспекції в Херсонській області –задовольнити повністю.

Стягнути з Голопристанської районної спілки споживчих товариств:

- на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області шкоду, заподіяну державі внаслідок самовільного водокористування з підземних вод у сумі 1 452,50 грн.

- на користь Державного бюджету України держмито за подання позову у сумі 51,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. та судовий збір за розгляд апеляційної скарги у сумі 705,75 грн.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази.

Постанова в порядку ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Головуючий суддя:                                                                      В.І. Картере

          Судді:                                                                                          Л.В. Лавриненко

                                                                                                    В.Т. Пироговський

          Повний текст постанови підписаний 30.01.2012р.