Рішення

від 25.01.2012 по справі 5016/4239/2011(17/193)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "25" січня 2012 р.                                  Справа №  5016/4239/2011(17/193)

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,   

при  секретарі  Кондратовій  О.В.

з участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 09/51 від 19.10.2011р.,

від  відповідача –представник не з‘явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5016/4239/2011(17/193)

За позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, 54002, м.Миколаїв, вул. Заводська,23,

до відповідача:  Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”“Миколаївський портовий елеватор”, 54002, м.Миколаїв, вул. Слобідська,122/1,

про: стягнення заборгованості  у сумі 11 406 грн. 13 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України”“Миколаївський портовий елеватор”, про стягнення заборгованості у сумі 11 406 грн. 13 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов‘язання.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, місце і час судового розгляду справи, у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, позов не спростував.

За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог, при цьому суд виходив з такого:

   Державним підприємством “Миколаївський морський торговельний порт” (надалі-позивач) було надано Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії “Хліб України”“Миколаївський портовий елеватор” (надалі-відповідач) послуги з видачі  транспортної перепустки на а/м з вантажем та тимчасової перепустки на вхід на територію порту на суму 40 556,15 грн.

Вищенаведені послуги були отримані відповідачем, що підтверджується актом виконаних робіт № 76620471 від 31.12.2010р. грн. на суму 4035,00 грн. та актом виконаних робіт № 03760471 від 31.01.2011р. на суму 36 521,15грн.

Вказані акти підписами та  скріплені печатками підприємств.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини з усної угоди про надання послуг, підтвердженням якої є акти виконаних робіт, які містять відомості про кількість послуг, ціну та загальну суму послуг.

          За надані послуги, на адресу відповідача були направлені:

- рахунок від 21.12.2010 № 76620471 на загальну суму 4035,55 грн., отриманий представником відповідача 14.01.2011 р.

- рахунок  від  31.01.2011   №  03760471   на загальну  суму  36521,15 грн., отриманий представником відповідача 09.02.2011 р.

  Отже, на виконання усної угоди про надання послуг, позивач надав відповідачу послуги з видачі транспортної перепустки на загальну суму  40 556,15 грн., але відповідач в  порушення взятих на себе зобов‘язань, частково сплатив рахунок від 31.01.2011р. № 03760471 в розмірі 30362,52 грн.

У зв‘язку з чим, у останнього утворилась заборгованість у розмірі 10 193,63 грн.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, задоволенню інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК учасник господарських відносин у випадку порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання зобов'язаний сплатити певні господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Частиною 3 статті 232 та частиною 2 статті 230 ГК визначено, що вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

   Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та відсутність доказів розрахунків за надані позивачем послуги, суд дійшов висновку, що останнім цілком правомірно нараховано боржнику до стягнення неустойки у вигляді пені в розмірі 671,57 грн., 3 % річних в сумі 259,97 грн. та збитків від інфляції у розмірі 280,96 грн.

У відповідності до ст. ст. 526, 629 ЦК України одностороння відмова  від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших  вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 32, ст. 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський   суд   у  визначеному  законом  порядку  встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та    іншими   учасниками судового процесу.

Відповідач не скористався своїм правом спростувати вимоги позивача та довести суду шляхом подання належних доказів відсутність своєї вини в спірних правовідносинах.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про  задоволення позовних вимог стосовно  стягнення з відповідача 10 193,63,00 грн. - суми  основного боргу, 671,57 грн. пені, 280,96 грн. збитків від інфляції, 259,97 грн.- 3 % річних.

         Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75,  82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                  ВИРІШИВ:

1.  Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії “Хліб України” “Миколаївський портовий елеватор”, 54002, м.Миколаїв, вул. Слобідська,122/1, ідентифікаційний код 00954969, на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”, 54002, м.Миколаїв, вул. Заводська,23, ідентифікаційний код 01125608, суму основного боргу в сумі 10 193,63 грн. (десять тисяч сто дев‘яносто три грн. 63 коп.),  671,57 грн. (шістсот сімдесят одна грн. 57 коп. )- пені, 259,97 грн. (двісті п‘ятдесят дев‘ять грн. 97 коп.)- 3% річних, 280,96 грн. (двісті вісімдесят грн. 96 коп.)- збитки від інфляції, 1411,50 грн. (одна тисяча чотириста одинадцять грн. 50 коп.)- судовий збір.

          3.   Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення  строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає  законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

   Суддя                                                        С.М.Коваль

                                Рішення підписано 26.01.2012 року.