Рішення

від 10.01.2012 по справі 5023/8973/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/8973/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.                                                            Справа № 5023/8973/11

вх. № 8973/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Атлантіс", м. Синельникове 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ "Єльник", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 2489,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Атлантіс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єльник" (відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн., 15% річних в сумі 240,82 грн., пені за порушення виконання зобов'язання в сумі 248,85 грн. на підставі договору поставки № 547 ОП/ХА від 04.01.2010 р., укладеного між сторонами.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

04 січня 2010 р. між сторонами було укладено договір № 547 ОП/ХА (надалі - договір). Відповідно до умов договору позивач (постачальник) зобов'язувався у зумовлені строки передавати (поставляти) у власність відповідача (покупця) алкогольну продукцію (надалі - товар), відповідно до узгоджених (прийнятих до виконання) постачальником замовлень покупця, а відповідач (покупець) зобов'язувався приймати вказаний товар у власність і сплачувати за нього зумовлену даним договором грошову суму.

Згідно п.1.2. договору, найменування та асортимент товару, який поставляється за даним договором, визначається специфікацією (додаток 1). Зазначення певного виду товару в специфікації само по собі не передбачає обов'язку покупця замовляти чи купувати цей товар та обов'язку постачальника поставляти такий товар.

Пунктом 3.4. договору було передбачено, що підписуючи видаткові накладні та приймаючи товар, покупець підтверджує, що поставка товару відбулась за узгодженими сторонами цінами.

Відповідно до п.7.1. договору покупець зобов'язаний оплатити поставлений постачальником товар протягом 14 календарних днів з моменту передання товару покупцю.

Згідно п. 9.3. договору у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення платежу, та 15% річних у випадку прострочення оплати поставленого товару на 10 (десять) і більше календарних днів.

На підставі договору та у відповідності до видаткової накладної № 20773 від 25.12.2010 р. позивачем був переданий відповідачеві товар на загальну суму 2625,48 грн. (у т.ч. ПДВ).

Згідно позову позивач вказує, що поставлений товар був відповідачем прийнятий та частково повернутий на суму 625,48 грн. Сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову становила 2000,00грн.

Таким чином господарський суд приходить до висновку, що у відповідача перед позивачем на час подання відповідного позову до суду була наявна заборгованість у розмірі 2000,00грн.

В процесі розгляду справи відповідачем згідно платіжного доручення № 358 від 16.11.2011 р. на суму 2000,00 грн. була сплачена позивачу вищезазначена заборгованість.

Отже, враховуючи те, що відповідачем в процесі розгляду справи була сплачена позивачу суму основного боргу у розмірі 2000,00 грн. господарський суд прийшов до висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1. ч.1. ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи вищевикладене та враховуючи те, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та те, що нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано, господарським судом була перерахована пеня за період з 09.01.2011 р. по 09.07.2011 р. та встановлено, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 154,58 грн.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку, позивачем вірно було здійснено розрахунок 15% річних на суму 240,82 грн.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 154,58 грн. та 15% річних у розмірі 240,82 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 97,92 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 226,56 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 611, 625, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, п.1-1. ч.1. ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2000,00 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Єльник» (61072,  м. Харків, вул. Отакара Яроша, 25, код ЄДРПОУ 33480132, р/р 260043001766 в АТ Банк "Меркурій" у м. Харків, МФО 351663) на користь  Товариства  з  обмеженою відповідальністю «Атлантіс» (52500, Дніпропетровська обл., м. Синельникове, вул. Космічна, 1, код ЄДРПОУ 30012937, р/р 26003900697001 в ДФ Першого Українського    Міжнародного Банку, МФО 305813) 15% річних в сумі 240,82 грн.; пеню в сумі 154,58 грн.; 97,92 грн. державного мита та 226,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Доленчук Д. О.

Рішення підписано 13.01.2012 р.