Постанова

від 30.10.2006 по справі 2/429ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/429ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

30.10.06                                                                                 Справа № 2/429ад.

     Суддя Седляр О.О.,  розглянувши матеріали справи за позовом  

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління № 1», м. Луганськ

про стягнення 1884 грн. 62 коп.

за участю представників сторін:

від позивача –Щербакова Ю.В., дов. від 19.09.06 № 03-01/4436,  

від відповідача –Жолтіков М.С., директор, Майборода В.І., дов. від 22.09.06, б/н ,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1884 грн. 62 коп. несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць у 2005 році для працевлаштування інвалідів.

          Відповідач відзивом на позовну заяву б/д, б/н, який здано до канцелярії суду 20.09.06, позовні вимоги відхилив, посилаючись на те, що:

- без конкретного інваліда, з урахуванням його вад чи захворювань, побажань, рекомендацій МСЕК, індивідуальної програми реабілітації створити робоче місце на підприємстві неможливо;

- підприємство повинно сплатити штрафну санкцію лише у випадку відмови від працевлаштування інваліда. Випадків відмови інваліду у працевлаштуванні на підприємстві не було;

- штрафна санкція сплачується підприємствами з прибутку, який залишається після сплати усіх податків та зборів. За результатами фінансової діяльності підприємства за період 2004 року прибуток відсутній ;

- специфіка підприємства визначає, що переважна кількість посад відповідача пов'язана з важкими та шкідливими умовами праці, де використання інвалідів неможливо;

- підприємство є платником єдиного податку, у зв'язку з чим та відповідно до вимог ст. 6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування»він звільнений від сплати внесків до Фонду;

Сторони не досягли примирення.

Дослідивши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін,  суд дійшов до наступного.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, в редакції від 05.07.2001 р. № 2606 –ІІІ ( далі Закон) для  підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності і господарювання, встановлюється норматив робочих місць  для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 відсотків від  загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 20 чоловік у кількості одного робочого  місця.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".

Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

На 2005  рік норматив робочих місць для працевлаштування на підприємство відповідача інвалідів склав –1 чоловік.

З наявного в матеріалах  справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П І (річна) за 2005 рік вбачається, що  середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить 13 чоловік. Фактично на підприємстві відповідача за розрахунком позивача не працювало жодного інваліда, що дає підстави стверджувати про фактичну відсутність необхідного нормативу.

Стаття 20 Закону встановлює,  що підприємства (об'єднання), установи і організації  незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено  нормативом,  передбаченим частиною  першою статі  19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального  захисту  інвалідів  штрафні санкції,  сума яких  визначається  у розмірі    середньої  річної заробітної  плати на відповідному підприємстві  (в об‘єднанні), в установі, організації  за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Пункт 4 Порядку  сплати підприємствами ( об'єднаннями),  установами і організаціями  штрафних санкцій до  відділення  Фонду соціального  захисту  інвалідів, акумуляції,  обліку та використання цих коштів,  затвердженого  постановою  Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №  1767 (далі - Порядок),  передбачає , що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

          Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  у 2005 році у розмірі 1884 грн. 62 коп.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навичок та знань, а також рекомендацій медико-санітарної експертизи.  Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи, у 2005 році вказані вище органи, не направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування,  оскільки відповідач належним чином не інформував ці органи про наявність, створення (пристосування) робочих місць для інвалідів, звіти за формою 3-ПН, з позначкою про наявність вакансій на підприємстві для інвалідів відповідачем не направлялись (що підтверджено  листом Луганського міського центру зайнятості від 31.05.06 № 1/07-2373 та листом Ленінського у м. Луганську районного управління труда та соціального захисту населення від 07.08.06 № 09/1648). Крім того,  відповідач не інформував Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність даних вакансій та не атестував робочі місця для інвалідів що підтверджено листом від 28.08.06 № 03-01/3774.

Матеріали справи свідчать про не виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: у 2005 році підприємством не розроблялись заходи по створенню робочих місць для інвалідів, підприємство офіційно не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Посилання відповідача за відсутність прибутку у підприємства судом не може бути прийнято до уваги, оскільки це не перешкоджає підприємству самостійно перераховувати штрафні санкції до Державного бюджету відповідно до чинного законодавства, а в разі небажання цього зробити у добровільному порядку, стягнення цих коштів може бути проведено через виконавче провадження за рішенням суду.

Також, посилання відповідача на необхідність звільнення його  від сплати штрафних санкцій на підставі приписів ст. 6 Указу Президента України від 03.07.98 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування. обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»судом відхиляється, оскільки штрафні санкції передбачені ст. 20 Закону № 875, є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом податків чи зборів ( обов'язкових платежів).

Таким чином, позивачем  доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові  штрафних санкцій у сумі 1884 грн. 62 коп.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з відповідача не стягуються у встановленому порядку.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення то це питання розглядається судом у порядку передбаченому ст. 263 КАС України.  

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п"ятиденного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1.          Позов задовольнити.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-будівельне управління № 1», м. Луганськ, вул. Краснодонська, буд. 1, код 03329657 на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, код 13396264 одержувач: державний бюджет України, р/р 31211230600006 в ВДК м. Луганську  Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код бюджетної класифікації 50070000 штрафні санкції у сумі 1884 грн. 62 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 03.11.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           О.О.Седляр