Ухвала

від 23.04.2008 по справі к-9610/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

К/скарга №К-9610/06                                                                                                                                  

 ВИЩИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ,

вул.Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2008    Вищий адміністративний суд України в складі

колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.

суддів                            Карася О.В.

Рибченка А.О.

Сергейчука О.А.                                               

Степашка О.І.

при секретарі:             Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: не з'явився.

відповідача:  Чернобая С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Приватного підприємства «Сімон»

на постанову Луганського  апеляційного господарського

суду від 28.03.2005 р.

у справі № 4/530н

за позовом Приватного підприємства «Сімон»

до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

             Рішенням Господарського суду Луганської

області від 27.01.2005 р. позов ПП «Сімон» 

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення  від 04.08.2004  №0000262602/0 та від 22.10.2004

№0000262602/1, якими позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем   штрафна санкція в сумі 319710,00 грн. за

самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують

обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження,

задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що податковий орган на порушення Інструкції

про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної

податкової служби, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо

дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької

діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими

відокремленими підрозділами в акті перевірки не зафіксував належним чином

наявності порушень податкового законодавства. Не обґрунтував порядку визначення

звичайної ціни для визначення розміру штрафу. За висновком суду відповідач

передчасно, не встановивши характеру порушення, не зібравши відповідних

первинних документів, що його підтверджують, прийняв рішення про застосування

до позивача штрафних санкцій.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 28.03.2005  рішення місцевого господарського суду

скасовано, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове

повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську від 04.08.2004  №00002602/0 та від 22.10.2004  №0000262602/1 

в частині застосування штрафних санкцій в сумі 79444,06 грн. В решті

позову відмовлено.

       У справі  відкрито касаційне провадження за касаційною

скаргою ПП «Сімон»,  у якій  ставиться питання про скасування рішення суду

апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з

підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач   заперечень на касаційну

скаргу не надав, його представник у судовому засіданні касаційної інстанції

проти скарги заперечив

Позивач представника у судове засідання касаційної інстанції не направив,

про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою зазначеною ним у

касаційній скарзі. Справу розглянуто згідно з приписами ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому  судовому

засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної

оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга

задоволенню не підлягає, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну перевірку дотримання

позивачем вимог податкового законодавства з питань узгодження операцій із

заставленими активами за період з 01.10.2001 

по 31.03.2004, про що складено акт від 21.07.2004  №97/26-02/02770417.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від

04.08.2004  №0000262602/0, яким позивачу

за порушення пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»

за самовільне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та

потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке

відчуження   застосовано штрафну санкцію

в розмірі суми відчуження, визначеної за звичайними цінами, що становить 319710

грн.

За результатами адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без

задоволення, направлено податкове повідомлення-рішення №0000262602/1 від

22.10.2004, яким доведено нові граничні строки сплати зобов'язання.

Як встановлено у справі, ПП «Сімон», як суб'єкт підприємницької діяльності

зареєстроване 04.06.1998  виконавчим

комітетом Лисичанської міської Ради, внесено в ЄДРПОУ з ідентифікаційним кодом

02770417, та 10.06.1998 взято на податковий облік у ДПІ у м.Лисичанську.

Статутний фонд на момент створення підприємства, відповідно до п.5.2

Статуту, становив 319710,00 грн., засновником та власником підприємства був

ОСОБА_1

08.10.2001 на підставі заяви засновника ПП «Сімон» ОСОБА_1 про переведення

основних засобів ОСОБА_1 - фізичній особі, між ПП «Сімон» і фізичною особою

ОСОБА_1 складено акти приймання-передачі майна.

Ці акти не були надані позивачем податковому органу під час перевірки, у

зв'язку з чим не були відображені в акті.

 Згідно актів прийому-передачі

первісна вартість майна, що було передано, складала 444340,52 грн., вартість з

урахуванням амортизації майна (остаточна вартість)  на дату передачі - 240265,94 грн.

Згідно запису в Державному реєстрі застав рухомого майна №29-423 від 18.04.2000  майно ПП «Сімон» перебуває у  податковій заставі з 24.07.1998, запис про

реєстрацію  застави  дійсний до 17.04.2005.

Податковий борг ПП «Сімон» не погашений, має тенденцію до зростання і

станом на 15.12.2004  становить 13358,76

грн.

Податкова застава виникає в силу закону не потребує письмового оформлення і

є способом забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не

погашеного у строк.

У силу податкової застави орган стягнення має першочергове право у разі

непогашення забезпеченого податковою заставою податкового боргу  одержати задоволення з вартості заставленого

майна перед іншими кредиторами, у зв'язку з чим Закон України «Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» обмежує права платників податків, активи яких перебувають у

податковій заставі, вільно розпоряджатися власними активами.

Враховуючи, що ПП «Сімон» без узгодження з податковим органом здійснив

операцію відчуження власних активів, передавши всі активи підприємства іншій

особі, тобто всі активи вибули з власності платника податків ПП «Сімон» і

перейшли у власність іншої особи - ОСОБА_1, висновки суду апеляційної інстанції

про допущення позивачем порушення п.«а» пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про

порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами» є правильними.

Та обставина, що ОСОБА_1 був засновником позивача, не впливає на

правильність даних  висновків, так як

відповідно до вимог ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми

зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не

відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за

зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими

документами та законом.

Положеннями Статуту позивача також передбачено, що підприємство несе

відповідальність за своїми зобов'язаннями у повному обсязі власним майном,    засновник по боргах підприємства не

відповідає.

Відповідальність за відчуження таких активів без попередньої згоди

податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим, передбачена

пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань

платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Розмір штрафних санкцій за відчуження активів, що перебувають у податковій

заставі, пов'язується насамперед із сумою відчуження, визначеної за звичайними

цінами.

Відповідно до пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств» звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг),

визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така

звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Враховуючи, що у справі доведено відчуження ПП «Сімон» активів гр.ОСОБА_1

на загальну суму 240265,94 грн., що підтверджується актами прийому-передачі від

18.10.2001, підписаними сторонами без зауважень, судом апеляційної інстанції

обґрунтовано визнано саме цю суму  сумою

відчуження за звичайними цінами, в силу пп.1.20.1, 1.20.8  п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування

прибутку підприємств», та виходячи з цього визначено розмір штрафних санкцій,

передбачених пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення

зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими

фондами».

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, оскільки вони не

спростовують фактичних обставин справи.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суди першої апеляційної

інстанції повно та всебічно оцінивши обставини справи, з дотриманням норм

матеріального та процесуального права, прийняли правильні рішення,  підстав для задоволення касаційної скарги та

скасування судових рішень немає.

 Керуючись ст. ст.220, 221, 223, 224,

230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 УХВАЛИВ:

         Касаційну скаргу Приватного підприємства «Сімон» залишити без задоволення,

а постанову Луганського 

апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р. - без змін.

 Ухвала вступає в законну силу з

моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за

винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                            

Л.В.Ланченко

Судді                                                                         О.В.Карась

А.О.Рибченко

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко