Рішення

від 31.10.2006 по справі 4/2045-18/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/2045-18/114

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

31.10.06                                                                                           Справа№ 4/2045-18/114

Господарський суд Львівської області в особі головуючого-судді Мартинюка В.Я.

розглянувши справу за позовомАкціонерного товариства закритого типу (надалі АТ ЗТ) “Видавництво „Донеччина”

доДержавне комунальне торгово-видавниче підприємство (надалі ДКТВП) „Дрогобичкнига”

простягнення заборгованості та пені

з участю представники:

від позивача  - не з‘явився;

від відповідача –не з‘явився,

В С Т А Н О В И В :

що АТ ЗТ „Видавництво „Донеччина” звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з ДКТВП „Дрогобичкнига” 1855 грн. 30 коп. –основного боргу та 614 грн. 58 коп. - пені.

Підставами вимог, як зазначено в позовній заяві є неоплата відповідачем друкованих виробів поставлених за Договором №71 від 17.08.2004 року.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач вдруге явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не повідомив суд про причини такої неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду спору, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №861270.

За таких обставин, справа розглядається у відповідності до вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Окрім того, позивач в клопотанні за №2123/юр від 24.10.2006 року зменшив розмірі пені, а тому, загальна сума заборгованості, як зазначено в згаданому клопотанні, складає 2019 грн. 99 коп.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

17.08.2004 року між АТ ЗТ „Видавництво „Донеччина” (продавець) та ДКТВП „Дрогобичкнига”  (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №71.

Згідно умов даного договору продавець зобов‘язується передати, а покупець приняти і оплатити продукцію в кількості і асортименті вказаному в доповненнях до договору, накладних і специфікаціях до них, які є невідємною частиною договору.

У відповідності до накладних за №2281 від 13.09.2004 року, №2282 від 13.09.2004 року, №2283 від 13.09.2004 року, №2284 від 13.09.2004 року, №2285 від 13.09.2004 року, №2286 від 13.09.2004 року, №2287 від 13.09.2004 року, №2288 від 13.09.2004 року позивачем було поставлено відповідачу друкованих виробів на загальну суму 2355 грн. 30 коп.

Як передбачено п.3.2 згаданого договору розрахунок за поставлену продукцію продавця покупець проводить протягом 30 календарних днів після відвантаження зі складу.

У відповідності до вимог ст.526 ЦК України та аналогічних положень ч.1 ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач взяті на себе зобов‘язання за договором в повній мірі не виконав – оплачено 500 грн. 00 коп., підтвердженням чого є довідка про рух коштів Донецької обласної філії АППБ, а тому, станом на час розгляду справи в суді, за ним рахується заборгованість з основного боргу в сумі 1855 грн. 30 коп.

Згідно ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Штрафні санкції, частиною 1 статті 230 ГК України,   визначені як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Із змісту норм Глави 26 ГК України, вбачається, що пеня повинна передбачатись умовами договору

Щодо вимог позивача про стягнення пені, то господарський суд виходив з наступних міркувань.

У відповідності до вимог ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п.3.3 згаданого договору, при недотриманні строків оплати покупець зобов‘язаний оплатити пеню в розмірі 0,5% від вартості неоплаченої продукції за кожний прострочений календарний день, але не більше двох облікових ставок Національного банку України.

А тому, позивачем у відповідності до п.3.3 договору та на підставі положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань”, якими передбачено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нараховано пеню в сумі 614 грн. 58 коп.

Однак, враховуючи положення вимог ч.6 ст.232 ГК України, позивачем в листі 2123/юр від 24.10.2006 року зроблено перерахунок пені і її розмір становить 164 грн. 69 коп.

За викладених обставин, господарський суд вважає, що зменшені позовні вимоги є обґрунтованими та підставними, а тому, позов цій частині підлягає задоволенню. В іншій частині, з врахуванням листа позивача за №2123/юр від 24.10.2006 року, в якому зазначено, що загальна сума заборгованості складає 2019 грн. 99 коп., провадження в стягненні з відповідача 449 грн. 89 коп. припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Враховуючи те, що відповідач ухилявся від вчинення дій, покладених господарським судом на нього ухвалами від 29.09.2006 року та від 17.10.2006 року (отримані відповідачем, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштових відправлень за №822363 та за №861270), а саме, не забезпечував явку в судове засідання повноважного представника та не представляв суду витребуваних документів, суд вважає за необхідне стягнути з нього в доход Державного бюджету України штраф, у відповідності до вимог п.5 ст.83 ГПК України, в розмірі 200 грн. 00 коп.

Що стосується розподілу судових витрат, а саме: державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, то такі у відповідності до вимог ст.49 ГПК України належить покласти на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

Щодо клопотання позивача про накладення арешту на майно чи грошові кошти відповідача, то суд, з врахуванням предмету спору, не вбачає підстав для застосування таких заходів забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 66, 67, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Державне комунальне торгово-видавниче підприємство „Дрогобичкнига”, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Богдана Лепкого, 7, (рах. 26008100610001, МФО 325718, код ЗКПО 22359747) на користь Акціонерного товариства закритого типу „Видавництво „Донеччина”, м.Донецьк, пр-т Київський, 48, (Рах. 26001711 в ДОД АППБ „Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, код ЗКПО 05905605) 1855 грн. 30 коп. –основного боргу, 164 грн. 69 коп. –нарахованої пені, 179 грн. 93 коп. судових витрат.

3.          В іншій частині провадження у справі припинити.

4.          В клопотанні позивача про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

5.          Стягнути з Державне комунальне торгово-видавниче підприємство „Дрогобичкнига”, Львівська область, м.Дрогобич, вул.Богдана Лепкого, 7, (рах. 26008100610001, МФО 325718, код ЗКПО 22359747) в доход Державного бюджету України 200 грн. 00 коп. штрафу.

6.          Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.