Рішення

від 24.01.2012 по справі 5020-1928/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-1928/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2012 року справа № 5020-1928/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1928/2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валькірія»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»

про спонукання до виконання мирової угоди,

за участю представників:

позивача –не з'явився;

відповідача – не з'явився;

Суть спору:

06.12.2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Валькірія»звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Максимум»про спонукання до виконання мирової угоди.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 07.12.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі.   

У судове засідання сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлено своєчасно та належним чином, відповідач про причини неявки суд не повідомив.

До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява (вх.№391/12 від 03.01.2012) про розгляд справи у його відсутність (арк.с.43).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази,

в с т а н о в и в:

14.12.2010, ухвалою господарського суду міста Севастополя по справі №5020-2/196,   між Товариством з обмеженою відповідальністю „Валькірія” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Максимум” затверджено мирову угоду на наступних умовах: ТОВ “Максимум” визнає свій борг перед ТОВ “Валькірія” за поставлений товар згідно договорів №В1506 від 01 червня 2006 року, №06_07 від 12 березня 2007 року, №38 від 21 січня 2008 року у розмірі 69 779,90 грн ТОВ “Максимум” сплачує на користь ТОВ “Валькірія” борг у розмірі 69 779,90 грн шляхом перерахування вказаної суми на поточний банківський  рахунок ТОВ “Валькірія” №26006231321 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві, МФО 380805 в термін до 08.02.2011 за наступним графіком:          17 444,98 грн до 28.12.2010;

17 444,98 грн до 11.01.2011; 17 444,98 грн до 25.01.2011; 17 444,96 грн до 08.02.2011. Сторони згодні з тим, що після підписання цієї Мирової угоди та виконання її умов в повному обсязі у Сторін будуть відсутні майнові та немайнові вимоги одне одного, які прямо чи опосередковано пов'язані з укладанням та виконанням договорів №В1506 від 01 червня 2006 року, №06__07 від 12 березня 2007 року, №38 від 21 січня 2008 року, включаючи судові витрати, адвокатські витрати, прямі чи опосередковані збитки, втрачену вигоду або вимоги третіх осіб, що мають місце станом на дату укладання цієї Мирової угоди або можуть виникнути в майбутньому.  Провадження у справі № 5020-2/196 припинено (арк.с. 9-10).

Проте, як зазначив позивач, відповідач не перерахував жодної суми, зазначеної у мирової угоді та станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача складає 69779,90грн.

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту статті 78 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка визначає права і обов'язки сторін щодо предмету позову та затверджується ухвалою суду.

Як зазначено у пункті 3.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах.

Якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ.

Відповідно до вимог статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Позивач подав суду постанову від 19.08.2011 ВДВС Ленінського РУЮ м.Севастополя, згідно якої стягувачу відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та відкритті виконавчого провадження з тих підстав, що виконавчий документ –ухвала господарського суду міст Севастополя від 14.12.2010 №5020-2/196 - не відповідає вимогам статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: у виконавчому документі не визначений строк пред'явлення до виконання (арк.с.44).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що ухвала господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 по справі №5020-2/196 не має статусу виконавчого документа.

Відповідач не подав суду доказів виконання умов мирової угоди, затвердженої ухвалою  господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 по справі №5020-2/196, а тому вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсягу.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", статтями 33, 34, 43, 49, 82, 82-1, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.          Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Максимум” (вулиця М.Музики, 58, кв. 74,  місто Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009) виконати умови мирової угоди, затвердженою ухвалою господарського суду міста Севастополя від 14.12.2010 у справі №5020-2/196, шляхом перерахування суми боргу за поставлений товар в розмірі 69 779,90 грн на поточний банківський  рахунок №26006231321 в АТ "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" у м. Києві, МФО 380805 Товариства з обмеженою відповідальністю „Валькірія” (вулиця Курортна, 11, місто Київ, 04075, ідентифікаційний код 30554557).

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Максимум” (вулиця М.Музики, 58, кв. 74,  місто Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 31005009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валькірія” (вулиця Курортна, 11, місто Київ, 04075, ідентифікаційний код 30554557) судовий збір в сумі 941,00 грн.

3.          Повернути ухвалою суду суму судового збору, внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір».  

Суддя                                                                                                        І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 26.01.2012.