Рішення

від 17.01.2012 по справі 3/320

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  3/320

17.01.12

За позовом   Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного

                      ремонтно-експлуатаційного депо

До                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Павліз»                      

Про                стягнення 8 127,89 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача            ОСОБА_1 –по дов. № 06-5/54 від 03.01.2012

Від відповідача        не з‘явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Павліз»6 340,97 грн. основного боргу, 446,43 грн. пені, 1 061,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 279,32 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва № Ю/24-03.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2011 порушено провадження у справі № 3/320 та призначено її до розгляду на 06.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/320 від 06.12.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.11.2011, розгляд справи був відкладений на 15.12.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/320 від 15.12.2011, в зв‘язку з нез‘явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.11.2011 та ухвалі від 06.12.2011, розгляд справи був відкладений на 10.01.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/320 від 10.01.2012, в зв‘язку з нез‘явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.11.2011 та ухвал від 06.12.2011, від 15.12.2012, розгляд справи був відкладений на 17.01.2012.

Позивач у поданих в судовому засіданні 17.01.2012 письмових поясненнях зазначає наступне. Як вбачається з п. 1.1. договору відповідач орендував приміщення на 4 поверсі за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 132, що підтверджується актом прийому-передачі звільнених приміщень (додаток 4 до договору). 01.12.2007 відповідач звільнив частину орендованого приміщення на 4 поверсі таким чином фактично зменшивши орендовану площу до 23,7 кв. м. внаслідок чого сторони договору 01.12.2007 підписали новий розрахунок місячних орендних платежів за користування приміщенням. Отже розбіжність в орендованій площі на яку нараховується відшкодування плати за землю зумовлена фактичним зменшенням орендованої площі приміщення, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками обох сторін розрахунком від 01.12.2007.

Відповідач в судове засідання 17.01.2012 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.11.2011 ухвал від 06.12.2011, від 15.12.2012, від 10.01.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки у відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Фрунзе, 132, кв. 8, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та юридичних осіб України станом на 16.01.2012 є юридичною адресою відповідача.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007          № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що  примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.01.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Закону України «Про оренду державного та комунального майна»об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) (п. 1 ст. 4) орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст. 5).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов‘язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01.11.2003 між Трамвайним ремонтно-експлуатаційним депо імені Красіна Комунального підприємства «Київпастранс»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Павліз»(орендар) було укладено договір № Ю/24-03 оренди нерухомого майна (нежитлових будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі –договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 25.09.2003 № 49/923, передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, далі –об‘єкт, за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 132 (4поверх) під використання його під майстерню з побутових послуг населення.

Згідно п. 2. договору об‘єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 44,8 кв. м.

Об‘єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі ТРЕД ім. Красіна філії Комунального підприємства «Київпастранс»(п. 2.4. договору).

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди та комунальних послуг, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 6 340,97 грн. та за несвоєчасне виконання зобов‘язань позивачем нараховані пеня в розмірі 446,43 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1 061,17 грн. та 3% річних в сумі 279,32 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що орендодавець зобов‘язаний протягом 3-х календарних днів з дати підписання цього договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об‘єкт оренди.

Як вбачається з матеріалів справи об‘єкт оренди було передано позивачем відповідачу  згідно акту прийому-передачі від 01.11.2003.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

З п. 9.1 договору вбачається, що договір діє з 01.11.2003 до 25.09.2006.

Додатковою угодою № 1 від 25.09.2006 сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору № Ю-24-03 від 01.11.2003 до розгляду Київською міською радою питання про дозвіл на переукладення основного договору оренди в установленому порядку.

Відповідно до ст. 284 Господарського кодексу України однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Згідно з п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1. договору визначено, що за користування об‘єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснений на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішеннями Київської міської ради № 366/1342 від 05.07.2001 та № 49/983 від 25.09.2003, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід‘ємною частиною цього договору (додаток № 1) на дату підписання договору становить 716,80 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. договору). Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п. 3.4. договору).

Відповідно до п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об‘єкта оренди орендодавцеві.

Як зазначає позивач та не оспорено відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «Павліз»повернуло частину об‘єкта оренди позивачу, в зв‘язку з чим сторонами 01.12.2007 підписано новий розрахунок місячних орендних платежів виходячи із площі орендованого приміщення - 23,7 кв. м.

Також сторонами підписано новий розрахунок  розміру відшкодування податку за землю виходячи із займаної відповідачем площі 23,7 кв. м.

Пунктом 3.6. договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 3.8. договору вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж не входить до складу орендної оплати та сплачується орендарем окремо на підставі виставлених розрахунків орендодавця.

Згідно п. 4.11. договору орендар самостійно сплачує згідно виставлених розрахунків орендодавця в 3-х денний термін за фактично отримані комунальні послуги (водопостачання, каналізація, електрична та теплова енергія і т.п.) та пропорційну частину витрат на утримання прибудинкової території, відшкодовує суму земельного податку, а також сплачує вартість послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання.

З наявних в матеріалах справи копій банківських виписок у період з 2007 по 2009 роки вбачається, що відповідачем здійснювались часткові оплати з посиланнями на рахунки позивача про сплату орендної плати та комунальних послуг, а отже рахунки позивачем відповідачу у відповідності до умов договору виставлялись. Крім цього дану обставину відповідачем не спростовано.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п. 4.2. договору відповідач зобов‘язався своєчасно і в повному обсязі вносити орендні платежі незалежно від наслідків своєї фінансового-господарської діяльності.

Проте, матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення орендної плати, комунальних послуг та плати по відшкодуванню земельного податку в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість за період з січня по серпень 2009 року, яка за неоспореними відповідачем розрахунками позивача становить 6 340,97 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 6 340,97 грн. боргу, який включає орендну плату, плату за комунальні послуги та плату по відшкодуванню земельного податку обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначений строк оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов‘язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність  за  правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою  господарсько-правової відповідальності учасника господарських  відносин  є  вчинене  ним  правопорушення  у  сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними    санкціями    у   цьому   Кодексі   визнаються господарські санкції у вигляді грошової  суми  (неустойка,  штраф, пеня),  яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним  правил  здійснення  господарської  діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати наданих послуг оренди, проте враховуючи вищезазначені норми розмір пені, що підлягає стягненню, позивачем обмежений у розмірі подвійної ставки НБУ у відповідний період.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи, що в силу умов п. 3.6. договору, відповідач зобов'язаний був вносити орендну плату до 10 числа кожного місяця, то момент прострочення виконання зобов'язання слід встановлювати щодо кожного місяця оренди, і, в залежності від встановленого, нараховувати пеню, за кожний місяць наданих послуг оренди окремо.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті наданих послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 6.2. договору, розмір якої, за наступними розрахунками суду на суми боргу по орендній платі у визначені позивачем періоди з урахуванням часткової оплати та застосуванням діючих ставок НБУ, становить 259,44 грн.  

Слід зазначити, що згідно банківських виписок вбачається, що здійсненні відповідачем оплати 02.02.2009 на суму 1 000,00 грн., 03.03.2009 на суму 1 200,00 грн., 30.04.2009 на суму 1 093,97 грн. та 27.05.2009 на суму 1 103,41 грн. проведенні із зазначенням як сплата орендної плати.

місяці 2009 року

нараховано

сплачено

сума боргу

період нарахування

пеня

Січень

989,59 грн.

989,59 грн.

З 10.01.09-02.02.09 (оплата)

15,62 грн.

Лютий

1 018,30 грн.

1 000,00 грн.

1 007,89 грн.

З 10.02.09-03.03.09 (оплата)

14,58 грн.

Березень

1 033,57 грн.

1 200,00 грн.

841,46 грн.

З 10.03.09-10.04.09

17,71 грн.

Квітень

1 048,04 грн.

1 093,97 грн.

1 889,50 грн.

З 10.04.09-30.04.09 (оплата)

26,09 грн.

Травень

1 057,48 грн.

1 103,41 грн.

1 853,01 грн.

З 10.05.09-27.05.09 (оплата)

21,93 грн.

749,60 грн.

З 28.05.09-31.05.09

1,97 грн.

Червень

1 062,76 грн.

1 812,36 грн.

З 10.06.09-10.07.09

34,36 грн.

Липень

1 074,44 грн.

2 886,80 грн.

З 10.07.09-10.08.09

55,68 грн.

Серпень

1 073,38 грн.

3 960,18 грн.

З 10.08.09-10.09.09

71,50 грн.

Всього

259,44 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 259,44 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В частині ж розміру пені в сумі 186,99 грн. позов задоволенню не підлягає, оскільки

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати комунальних платежів та відшкодування податку за землю.

В п. 6.2. договору, на який позивач посилається в обґрунтування нарахування пені на вказані платежі, йде мова про відповідальність лише за несвоєчасне перерахування орендної плати.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені, нарахованої на борг за комунальні послуги та відшкодування плати за землю, в розмірі 186,99 грн. безпідставні  та задоволенню не підлягають.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті орендних платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь  1 061,17 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 279,32 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції здійснений позивачем у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Вимоги позивача в частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 1 061,17 грн. та 3 % річних в сумі 279,32 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Комунального підприємства «Київпастранс»в особі Подільського трамвайного ремонтно-експлуатаційного депо обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»станом на 01.01.2011 мінімальна заробітна плата  у місячному розмірі становила 941,00 грн.

Згідно п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Таким чином,  розмір судового збору за розгляд позовних заяв поданих у 2011 році в господарському суді майнового характеру  становив не менше 1 411,50 грн. та не більше 56 460,00 грн.

Оскільки позивачем пред‘явлено позовні вимоги в загальному розмірі 8 127,89 грн., то судовий збір мав бути сплачений в розмірі 1 411,50 грн.

Проте, позивачем подано платіжне доручення № 1763 від 16.11.2011, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 1 506,00 грн., тобто в більшому розмірі ніж передбачено законом.

Пункт 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»встановлює, що сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, зайво сплачений позивачем судовий збір в сумі 94 (дев‘яносто чотири) грн. 50 коп. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Павліз»(м. Київ, вул. Фрунзе, 132, кв. 8, код ЄДРПОУ 31002610) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»(м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) 6 340 (шість тисяч триста сорок) грн. 97 коп. основного  боргу, 259 (двісті п‘ятдесят дев‘ять) грн. 44 коп. пені,  1 061 (одну тисячу шістдесят одну) грн. 17 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3 % річних в сумі 279 (двісті сімдесят дев‘ять) грн. 32 коп. та 1 379(одну тисячу триста сімдесят дев‘ять) грн. 02 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Повернути Комунальному підприємству «Київпастранс»(м. Київ, вул. Набережне шосе, 2, код ЄДРПОУ 31725604) з Державного бюджету України зайво сплачений судовий збір в розмірі 94 (дев‘яносто чотири) грн. 50 коп., що перерахований згідно платіжного доручення № 1763 від 16.11.2011. Платіжне доручення № 1763 від 16.11.2011залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/320.

Суддя

В.В.Сівакова

Рішення підписано 24.01.2012.