Рішення

від 20.01.2012 по справі 5015/6900/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/6900/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.12                                                                                           Справа№ 5015/6900/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Перемишлянського району Львівської області в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (Бібрське лінійне виробниче управління філії УМГ «Львівтрансгаз», м Бібрка),

до відповідача Державного комунального підприємства (надалі –ДКП) «Ребус», м. Комарно,

про стягнення 352725,73 грн.

За участю представників:

від прокуратури –Куцик В.Б. –прокурор,

від позивача  -  Швець О.Я. –представник,

від відповідача – не з»явився.

Суть спору:           Прокурор Перемишлянського району Львівської області звернувся до господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м. Київ (Бібрське лінійне виробниче управління філії УМГ «Львівтрансгаз», м Бібрка) про стягнення з ДКП «Ребус», м. Комарно, 294035,97 грн. заборгованості за послуги з використання гарячої води, надані у жовтні 2010 р. –березні 2011 р., 21992,28 грн. пені, 9985,15 грн. інфляційних, 6129,81 грн. трьох процентів річних, 20582,52 грн. штрафу. Позовні вимоги мотивовано нормами Договору № Б-180/10 про надання послуг з використання гарячої технічної води від 14 жовтня 2010 р., ст.ст. 193, 216, 217, 220, 224-226, 229-232 ГК України, ст.ст. 526, 599, 612, 623, 624 ЦК України.

          У судових засіданнях представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали повністю.

Відповідач у запереченнях на позовну заяву посилається на те, що сторонами у договорі не погоджено вартості послуг, їхню вартість вважає завищеною, проти застосування штрафних санкцій заперечує, факт споживання послуг не заперечує та не спростовує.

У судових засіданнях оголошувались перерви, розгляд справи відкладався з підстав, наведених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

За погодженим клопотанням осіб, які беруть участь у справі, ухвалою суду від 04.01.2012 р. продовжено строк розгляду справи.

          Заслухавши пояснення представників прокуратури та позивача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково. Роблячи такий висновок, господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530, 549, 550, 599, 611, 629 ЦК України, ст. 230 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов”язання не допускається. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Між сторонами у справі 14 жовтня 2010 р. укладено Договір № Б-180/10 про використання гарячої технічної води. Згідно з умовами цього договору позивач надав відповідачу дозвіл на використання в його цілях гарячої технічної води з утилізаторів тепла компресорної станції в м. Комарно. Сторони погодили, що за використання в своїх цілях технічної води відповідач оплачує позивачу вартість послуг згідно затвердженого та погодженого кошторису. Обсяг наданих послуг визначається як сума показань лічильників тепла, встановлених у бойлерній позивача і опломбованих обома сторонами. Характеристики засобів обліку використання гарячої технічної води також погоджені сторонами у Договорі. (п.п. 1.1., 2.1., 2.3.). Згідно з п.п. 2.5., 7.1. договору строк оплати послуг до 25 числа наступного за розрахунковим місяця. Строк дії договору до 15 жовтня 2011 р. Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів прийому-передачі теплоенергії від 2 листопада 2010 р., 2 грудня 2010 р., 30 грудня 2010 р., 1 лютого 2011 р., 1 березня 2011 р.1 квітня 2011 р., які підписані сторонами та скріплені їхніми печатками, позивач за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. спожив, згідно з показами лічильників, які вказані у п. 2.3. договору, 2001,88 Гкал теплоенергії в гарячій воді. Факт споживання зазначеної кількості теплової енергії в гарячій воді на підставі договору № Б-180/10 від 14 жовтня 2010 р. представником відповідача у судових засідання визнано і не спростовано. Позивач вказує, що внаслідок помилки, допущеної працівниками бухгалтерії підприємства, у актах приймання передачі теплоенергії за жовтень 2010 р. –березень 2011 р. помилково вказано попередній договір № 104/09-к, який станом на жовтень 2010 р. припинив свою дію. Однак, сторони у договорі не погодили вартості  спожитої відповідачем Гкал теплоенергії. Передбачений договором, затверджений та погоджений сторонами кошторис, відсутній. Долучений до позовної заяви Розрахунок вартості 1 Гкал тепла від утилізаторів КС-Комарно Комарнівської ВТС Бібрського ЛВУ МГ складено позивачем в односторонньому порядку. У ході розгляду справи відповідачем цей розрахунок як доказ погодження сторонами у двосторонньому порядку ціни послуг за договором заперечувався, відтак він судом до уваги не береться. Єдиним документом, з якого суд може дійти висновку про погодження сторонами вартості спожитої відповідачем теплової енергії є поданий суду акт звіряння розрахунків від 18.01.2012 р. Цей акт підписано компетентними представниками сторін, скріплено їхніми печатками він містить помісячну вартість спожитої відповідачем теплової енергії. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за жовтень 2010 –березень 2011 р. згідно з цим актом становить 294035,97 грн. Станом на день розгляду спору судом у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не подані докази, які б спростовували факт споживання відповідачем послуг з теплопостачання на суму 294035,97 грн. або свідчили про добровільне погашення заборгованості. Беручи до уваги наведене, а також строки оплати використаної гарячої води, встановлені п. 2.5. Договору, 294035,97 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується позовних вимог про стягнення інфляційних, трьох процентів річних, пені та 7 % штрафу, то вони задоволенню не підлягають з огляду на таке. Сторони при укладенні 14 жовтня 2010 р. Договору  № Б-180/10  не погодили вартості послуг, які будуть надаватись позивачем відповідачу. Єдиним документом, що дає підстави для висновку про взаємне погодження сторонами договору вартості спожитих відповідачем протягом жовтня 2010 р. –березня 2011 р. послуг позивача, є підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків. Однак, вказаний документ подано суду у сіні 2012 р., з його змісту вбачається, що документ не міг бути виготовлений раніше 18.01.2012 р. (він містить відомості про сальдо станом на 18.01.2012 р.). Відтак, і вартість послуг сторонами погоджено у січні 2012 р. За наведених обставин, у позивача були відсутні правові підстави для оплати цих послуг до січня 2012 р. За наведених обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних, трьох процентів річних, пені та штрафу, нарахованих до 26.10.2011 р., безпідставні та задоволенню не підлягають. Позовні вимоги в частині стягнення 7 % штрафу на підставі вимог ч. 2 ст. 231 ГК України не підлягають задоволенюю ще й з тих підстав, що встановлена ч. 2 ст. 231 ГК України відповідальність застосовується у випадку, якщо інше не передбачено законом чи договором. Договорм № Б-180/10 від 14 жовтня 2010 р. у п.п. 2.7., 4 встановлено інший вид відповідальністі відповідача за неналежне виконання взятих на себе за договором зобов»язань з оплати послуг.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 121 ГПК України, господарський суд -  

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити частково.

          2. Стягнути з Державного комунального підприємства «Ребус»(81562, Львівська область, Городоцький район, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 4, ЄДРПОУ 13801500) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»національної Акціонерної Компанії «Нафтогаз України»в особі Бібрського лінійного виробничого управління філії УМГ «Львівтрансгаз»(81220, м. Бібрка Перемишлянського району Львівської області, вул. Глібовицька, 6, ЄДРПОУ 25560823) 294035,97 грн. заборгованості.

3. Стягнути з Державного комунального підприємства «Ребус»(81562, Львівська область, Городоцький район, м. Комарно, вул. Січових Стрільців, 4, ЄДРПОУ 13801500) в доход Державного бюджету 5880,72 судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

7. Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                                                                                             Бортник О.Ю.        

Повне рішення складено 24.01.2012 р.