Рішення

від 25.01.2012 по справі 20/17-4730-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/17-4730-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" січня 2012 р.Справа  № 20/17-4730-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь”

до відповідача: Приватного підприємства „Одісей-Промснаб”

про стягнення заборгованості у сумі 71 919,24 грн.

                                                                                                                 Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились,

від відповідача: не з'явились.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Електросталь” звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства „Одісей-Промснаб”, в якій просить суд стягнути з відповідача 67 096,25 грн. неповернутої передоплати та 4 822,99 грн. за прострочення її повернення. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між ним та ПП „Одісей-Промснаб” був укладений договір №17/11-5ОД від 10.11.2010р., відповідно до якого постачальник був зобов'язаний виготовити та поставити продукцію, вказану у специфікаціях до договору.

Згідно специфікації №1 до договору №17/11-50Д від 10.11.2010 р. постачальник зобов'язався поставити металоперевантажувач вартістю 1 794 192,50 грн. протягом двох місяців з моменту отримання передоплати у розмірі 50 % вартості продукції.

Як зазначає позивач, він виконав взяті на себе зобов'язання згідно договору №17/11-50Д від 10.11.2010 р. та перерахував відповідачу обумовлену договором 50% передоплату у розмірі 897 096,25 грн. 29.04.2011р.

Крім того, в оплату вартості продукції 15.06.2011р. позивачем було сплачено ще 500 000 грн., тобто проведено попередню оплату на загальну суму 1 397 096,25 грн.

Однак, в порушення п. 3 специфікації №1 від 10.11.2010 року до договору №17/11-50Д від 10.11.2010р., ПП „Одісей-Промснаб” не поставив продукцію у строк до 29.06.2011 року, що зумовило відмову позивача від договору та вимогу повернення попередньої оплати згідно до п.2.7 договору.

Однак, відповідач повернув отриману передплату лише частково у розмірі 1 330 000,00 грн., тому станом на 04.11.2011р. у нього залишилось заборгованість перед позивачем у розмірі 67 096,25 грн.

Враховуючи викладене позивач й звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області 14.11.2011р. було порушено провадження у справі №20/17-4730-2011 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

29.12.2011 року до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти судове засідання та продовжити строк розгляду справи на  п'ятнадцять днів. В обґрунтування заявленого клопотання позивач посилається на те, що між сторонами триває процес мирного врегулювання спору.

Судом вказані клопотання були задоволені та ухвалою суду від 03.01.2012р. строк розгляду справи було продовжено, а розгляд справи було відкладено на 25.01.2012р.

23.01.2012р. до суду надійшло клопотання від позивача, в якому він просить суд припинити провадження у справі №20/17-4730-2011 в частині повернення передплати у сумі 67 096,25 грн.; стягнути з відповідача пеню за прострочення повернення передоплати в розмірі 4 822,99грн. та справу розглянути без участі представника позивача.

В судове засідання 25.12.2012р. представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.51).

Представник відповідача у судові засідання не з'являвся, відзив на позов не надав. Приймаючи до уваги, що відповідач про час та місце проведення судових засідань повідомлений належним чином (а.с.38,46,50), суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Електросталь” та ПП „Одісей-Промснаб” було укладено договір поставки №17/11-5ОД, згідно з яким постачальник (ПП „Одісей-Промснаб”) зобов'язується виготовити та поставити, а покупець (ТОВ „Електросталь”) прийняти та оплатити продукцію у кількості, по цінам та в строки у відповідності до специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною.

Так, відповідно до п. 2 специфікації №1 до договору (а.с.12) передбачене, що умовами оплати є: 50% - аванс, що сплачується протягом 10 днів з моменту підписання специфікації та скріплення її печатками обох сторін; 30% - по повідомленню про готовність продукції до відвантаження, протягом 10 банківських днів з моменту отримання відповідного повідомлення; 20% - остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції та підписання акту прийому-передачі, відповідно до виставленого Постачальником продукції рахунку.

Пунктом 3 специфікації №1 до договору передбачено, що строк поставки складає 2 місяця з моменту отримання передплати у розмірі 50% вартості продукції, передбаченої відповідною специфікацією.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору №17/11-5ОД від 10.11.2010р. та специфікації № 1 до договору, позивачем до 29.04.2011р. було перераховано 50% передоплати у сумі 897 096,25 грн. на рахунок ПП „Одісей-Промснаб”, про що свідчать банківські виписки по особовому рахунку ТОВ „Електросталь” (а.с.14-19).

Крім того, 15.06.2011р. позивачем було перераховано 500 000,00грн. на рахунок відповідача, про що також свідчить банківська виписка (а.с.20).

Однак, ПП „Одісей-Промснаб” в порушення п.3 специфікації №1 договору від 10.11.2010р. не поставив продукцію у строк до 29.06.2011р.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено судом із матеріалів справи (а.с.24-31), відповідач повернув отриману передплату лише частково у розмірі 1 330 000,00 грн., тому станом на 04.11.2011р. у нього залишилось заборгованість перед позивачем у розмірі 67 096,25 грн.  

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.57-60), та стверджується позивачем у клопотанні від 23.01.2012р. (а.с.52-53), відповідач після звернення позивача до суду повністю повернув позивачу залишок суми передплати у розмірі 67 096,25 грн.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі у випадку, зокрема, відсутності предмету спору.

Враховуючи, що передплату Приватним підприємством „Одісей-Промснаб” було повернуто у повному обсязі після порушення провадження у справі, провадження в частині вимог про стягнення боргу у сумі 67 096,25 грн. слід припинити за відсутністю предмету спору.

Аналізуючи вимоги про стягнення пені, суд вказує наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 2.7 договору № 17/11-50Д від 10.11.2010 року передбачено, що у випадку прострочення поставки продукції більш, ніж на 30 днів, покупець має право відмовитися  від прийняття такої продукції, а продавець зобов'язаний повернути покупцю суму отриманої за таку продукцію передоплати у п'ятиденний строк з моменту відмови покупця.

Згідно до п.5.4. договору від 10.11.2010р. за порушення строку повернення передоплати у випадках, передбачених п. 2.7. договору, Постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми, яка підлягає поверненню, за кожний день прострочення повернення.

Як свідчать матеріали справи, 05.08.2011р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист №1416/17м, в якому позивач повідомив відповідача про відмову від прийняття продукції, строк постачання якої прострочено, та просив повернути суму сплаченої ним передоплати у розмірі 1 397 096,25 грн. у строк до 11.08.2011 року (а.с.22).

Вказаний лист №1416/17м був отриманий ПП „Одісей-Промснаб” 17.08.2011р., про що свідчить поштове повідомлення про отримання поштового відправлення (а.с.23).

Таким чином, суд доходить до висновку, що датою початку прострочення грошового зобов'язання є 23.08.2011р.

З урахуванням викладеного, судом за допомогою системи „Ліга-Закон”, було зроблено власний розрахунок пені, яка складає: 3 395,19 грн.

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

247096.2523.08.2011 - 28.08.201167.7500 %0.042 %629.59

117096.2529.08.2011 - 06.10.2011397.7500 %0.042 %*1939.31

67096.2507.10.2011 - 04.11.2011297.7500 %0.042 %*826.29

Твердження позивача про те, що відповідач отримав лист №1416/17м у сканованому вигляді, відправлений відповідачу засобами електронного зв'язку, ще 05.08.2011р., що також підтверджується частковим поверненням відповідачем передоплати у сумі 1 000 000,00 грн. 08.08.2011р., тобто за десять днів до отримання поштового відправлення і саме з цієї дати вираховувався п'ятиденний строк для повернення передоплати (до 11.08.2011р.)., судом до уваги не приймаються з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

За приписами ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, із наданого витягу електронної пошти (а.с.54-55) не вбачається, що саме було відправлено відповідачу, а платіжні документи про повернення передплати також не містять будь-яких посилань на лист від 5.08.2011р., натомість, вказують про повернення коштів згідно до договору від 10.11.2010р.

Таким чином, належним та допустимим доказом для відліку нарахування пені є повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.23).

З урахуванням викладеного, позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Електросталь” підлягає задоволенню частково, проте, враховуючи, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно до ст. ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтованих позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Одісей-Промснаб” (65101, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 3 «А», офіс 9/1, код 35566106) на користь Товариства з обмеженою відповідальність „Електросталь” (85612, Донецька обл., Мар'їнський район, м. Курахове, Промислова зона,70, код 32582387), пеню в сумі 3 395 /три тисячі триста дев'яносто п'ять/грн. 19 коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 1 409/одну тисячу чотириста дев'ять/ грн. 83 коп.

3. В частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 67 096,25 грн. провадження у справі припинити.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                       Щавинська Ю.М.

Повне рішення складено 30.01.2012р.