Рішення

від 01.02.2012 по справі 9/17-4963-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/17-4963-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" лютого 2012 р.Справа  № 9/17-4963-2011

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД"       

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР";     

про стягнення 31480,45 грн.

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився;  

Від відповідача:  не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 06.12.2011 р. за вх. №7535/2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР" (далі –Відповідач) 31 480,45 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає. 31.01.2012 року за вх. №3134/2012 Позивачем було подано клопотання до суду про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД".

Відповідач у судових засіданнях не з'являвся. Про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

Судом встановлено, що усі надіслані процесуальні документи на фактичну адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР", що приймалися та виносилися за момент розгляду справи, відправлялися за адресою: 65036, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Овідіопольська дорога, буд. 3, кв. 72, що зазначалася у позовній заяві.

Поштове повідомлення від 12.12.2011 року з Ухвалою суду від 08.12.2011 року, та від 23.01.2012 року з Ухвалою суду від 18.01.2012 року поверталися до суду з відміткою „за зазначеною адресою не проживає”.

Тому, згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарською суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 і п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 і 2006 роках": до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за зазначеною адресою немає", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення ним судом певних процесуальних дій.

З наведеного випливає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР" належним чином було повідомлено про час та місце розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

30   вересня   2008   року  між  Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" та Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР" було укладено договір поставки № 1114-впе, за яким Позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме: поставив та передав у власність Відповідача товар на загальну суму 40 562,77 грн., а Відповідач прийняв цей товар, але не оплатив його у повному обсязі.

З порушенням строків оплати, Відповідачем було сплачено 14 122,26 грн., що підтверджується банківською випискою.

З огляду на те, що більш ніяких дій з боку Відповідача, спрямованих на оплату товару та погашення боргу, здійснено не було, Позивачем було направлено Відповідачу претензію № 67-юр від 17.06.2009року на суму заборгованості 26 440,51 грн., яку було частково задоволено у розмірі 5 000,00 грн,, що підтверджується банківською випискою.

Заборгованість Відповідача перед Позивачем на дату подачі цієї позовної заяви становить 21 440,51 грн.

Акт звірки взаєморозрахунків на суму заборгованості Відповідач підписати відмовився.

Таким чином, станом на дату подачі цієї позовної заяви товар повністю не оплачено, що є порушенням (невиконанням) Відповідачем своїх зобов'язань за Договором.

Отже, за прострочення строків оплати товару Відповідачу на суму простроченої заборгованості була нарахована пеня у розмірі 1 675,30  грн., інфляційні втрати у розмірі 6 294,36 грн. та 3% річних у розмірі 2 070,28 грн.    

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що       стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання  виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

          У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України  є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами  ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до вимог ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами  цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець  (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

         Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено  договір поставки №1114-впе від 30.09.2008 року, згідно з яким, Позивач –Постачальник, зобов'язався поставити та передати у власність Відповідача – Покупця товар, а Покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього Договору.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи  випливає, що Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо поставки Відповідачу товару, що підтверджується накладними № 61065865 від 30.09.2008р., № 61065866 від 30.09.2008р., № 61065867 від 30.09.2008р., та № 61065870 від 30.09.2008р., підписаними обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2.4 Договору встановлено змішану форму оплати товару, а саме: 40% передплата, та 60% оплата з відстроченням платежу (товарний кредит) поетапно протягом 3 календарних місяців від дати поставки товару до 20 числа кожного поточного місяця.

З урахуванням цього, та відповідно до додаткової угоди до Договору від 30.09.2008 року, Відповідач був зобов'язаний оплатити прийнятий ним товар у наступному порядку: 16 225,10 грн. - до 20.10.2008р., 12 168,82 грн. - до 20.11.2008р. та 12 168,82 грн. - до 20.12.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем було сплачено 14 122,26 грн., що підтверджується банківською випискою № БВ-0001170 від 01.12.2008р. та 5 000,00 грн,, що підтверджується банківською випискою № БВ-0000515 від 21.09.2009р.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" становить 21 440,51 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.  Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, відповідно до цієї норми, п. 2.4 Договору та п. 1 Додаткової угоди до Договору від 30.09.2008р. Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 21.10.2008 на суму 16 225,10 грн., з 21.11.2008 на суму 12 168,82 грн. та з 21.12.2008 на суму 12 168,82 гри., а заборгованість, починаючи з цих дат, вважається простроченою.

Згідно з п. 5.2 Договору у разі порушення строків оплати (п. 2 Договору) Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікова ставка НБУ, яка діяла на момент прострочення виконання зобов'язань від несплаченої в строк суми партії товару за кожен календарний день прострочення з моменту закінчення строку товарного кредиту, зазначеного в п. 2 Договору.

Статтею 624 ЦК України встановлено, що, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Розрахунок пені, наданий Позивачем до позовної заяви, який становить 1 675,30 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу становить 2 070,28 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Розрахунок інфляційних витрат по заборгованості, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір інфляційних витрат, що нарахований відповідачу, становить 6 294,36 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь–які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору віднести за рахунок Відповідача.

       Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                                ВИРІШИВ:     

1.  Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "НОЮР" (65036, Одеська область, м. Одеса, Малиновський район, вул. Овідіопольська дорога, буд. 3, кв. 72, код ЄДРПОУ 34380084, р/р 2600933258980 в АКБ „Інвестбанк”, МФО 328210) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (03680, м. Київ, Голосіївський район, вул. Боженка, буд. 86 Л, офіс 10, код ЄДРПОУ 23162194, р/р 26004200033019 в ПАТ „Сіті банк”, МФО 300584) основну заборгованість в сумі 21 440,51 грн., пеню –1 675,30 грн.,  3% річних –2 070,28 грн., інфляційні збитки –6 294,36 грн., суму судового збору у розмірі 1 411,50 грн.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                       Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 03 лютого 2012 року.