Постанова

від 16.10.2006 по справі 11/248-06-7289а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/248-06-7289А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" жовтня 2006 р.12 год. 00 хв.м. Одеса Справа  № 11/248-06-7289А

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя:                          Власова С.Г.

При секретарі:           Язикова О.М.

За участю представників сторін:

від прокуратури: Рожкова Ю.О.(за посвідченням);

від позивача: Кіндяк Н.В., Одинцова Л.М. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом  Прокурора м. Ізмаїла Одеської області в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду  соціального захисту інвалідів до Колективного підприємства „Транзіт” про стягнення 2792,86 грн., -

ВСТАНОВИВ: 25.07.2006 р. за вх. № 9011 Прокурор м. Ізмаїла Одеської області в інтересах держави в особі Одеське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі –Позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Колективного підприємства „Транзіт” про стягнення адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 2792,86 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 14.08.2006 р. за вх. № 17286 надав пояснення у справі, 14.08.2006 р. за вх. № 17287 уточнив позовні вимоги, 19.09.2006 р. за вх. № 20259 остаточно уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 2792,86 грн. та пеню у розмірі 55,30 грн.

Ухвалою від 22.09.2006 р. провадження у справі було зупинено за клопотанням позивача, у зв'язку з необхідністю витребувати у Ізмаїльського міського центру зайнятості доказів Подання Відповідачем звітів про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках за 2005 р. за формою №3-ПН.

У зв'язку з надходженням 16.10.2006 р. за вх. № 22632 до господарського суду Одеської області відповіді Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості, ухвалою суду від 16.10.2006 р. провадження у справі поновлено.

Відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи в судові засідання 14.08.2006 р, 06.09.2006 р., 22.09.2006 р. та 16.10.2006 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представників не направив.

Розглянувши матеріали справи суд встановив:

Позивач, посилаючись на приписи ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, згідно з якими підприємства, установи, організації (незалежно від форм власності і господарювання), де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом (4% від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця), зобов'язані щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

Позивач зазначає, що згідно Звіту Відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік,  середньооблікова чисельність штатних працівників підприємства у 2005 році склала 14 осіб. У відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, Відповідач повинен був створити 1 робоче місцє, але фактично не створив жодного.

Відповідно до відповіді Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості (№ 661 від 03.05.2006 р.) Відповідач не надавав центру зайнятості у 2005 р. інформацію про створені робочі місця та вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. Також, відповідно до відповіді Ізмаїльського міськрайонного центру зайнятості (№ 1383 від 13.10.2006 р.) Відповідач звітів за формою № 3-ПН до центру протягом 2005 р. не надавав.

Відповідно до листа Управління праці та соціального захисту населення Ізмаїльської міської ради № 1170/02 від 04.05.2006 р. Відповідач у 2005 році не звертався з приводу залучення представників Управління для участі у роботі комісії для проведення атестації робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

З наданого Позивачем розрахунку вбачається, що сума відрахувань, які Відповідач мав здійснити, складає 2792,86 грн. за 1 нестворене робоче місце, призначених для працевлаштування інвалідів у 2005 році.

За несвоєчасну сплату Відповідачем адміністративно-господарських санкцій Позивачем нараховано Відповідачу пеню у розмірі 55,30 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно Указу Президента України "Про зміни в структурі центральних органів виконавчої влади” №1573/99 від 15.12.99 р. та Додатку до нього, Міністерство праці та соціальної політики України віднесено до центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до пунктів 1,15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26.09.02 р. №1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому, а також має статус юридичної особи. Одним із покладених на нього завдань є здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум  штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Порядок сплати підприємствами, установами  і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затверджений постановою  Кабінету  міністрів України від 28.12.01 р. № 1767.

Відповідно до пункту 11 вищевказаного Порядку, у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів для їх стягнення у судовому порядку.

У зв`язку з викладеним, Одеське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів має повноваження щодо застосування і стягнення штрафних санкцій з підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються до відповідного відділення фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені із суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати, в розмірі, передбаченому законом (п. 4 Положення).

Пунктом 4 Положення передбачено, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Частиною 2 ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (в ред. Закону від 23.02.2006 р.) передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

На підставі  ч.1-3 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, підприємства, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до п.14 “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. №314, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Всупереч вказаної норми права, Відповідач не надав докази інформування, або атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005 році.

Позивачем надано суду розрахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені, який на думку суду є обґрунтованим та таким, що здійснений відповідно до вимог діючого законодавства.

За приписами ст. 71 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом була надіслана ухвала від 26.07.2006 р. за юридичною адресою Відповідача, яка підтверджується відповіддю Головного управління статистики в Одеській області            (вих. №01-02-112-2338 від 08.08.2006). Вказаною ухвалою Відповідач був повідомлений про відкриття провадження у справі та дату і місце судового розгляду справи та зобов`язаний надати відзив по суті позовних вимог та докази на обґрунтування заперечень. Відповідач належним чином повідомлений про час і місце слухання справи (поштові повідомлення            № 158033 (а.с.25), № 166156), в судові засідання 14.08.2006 р, 06.09.2006 р., 22.09.2006 р. та 16.10.2006 р. не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, представників не направив, своїм правом на захист не скористався.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора м. Ізмаїл Одеської області в інтересах держави в особі Одеське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Колективного підприємства „Транзіт” 2792,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 55,30 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, оскільки саме в цьому обсягу вони підтверджуються наданими суду матеріалами.

Керуючись ст.ст. 87, 89, 94, п. 6 Перехідних положень, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити.

2.  Стягнути з Колективного підприємства „Транзіт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Леніна, 31, код 19057563, п/р 2600701531540 філія Укрекзімбанк, МФО 328629):

-          на користь Одеського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83, банк –УДК в Одеській області, одержувач –Ізмаїльське РВДК, МФО 828011, п/р 31212230600014, код 23214695, код 50070000  –2792,86 грн. адміністративно-господарських санкцій та 55,30 грн. пені.

Постанова може бути оскаржена в порядку ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної  сили у порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                            Власова С.Г.

Постанову складено у повному обсязі 20.10.2006 р.