Рішення

від 30.01.2012 по справі 4/007-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" січня 2012 р.                                                                  Справа № 4/007-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши  у відкритому судовому засіданні справу

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс", м. Нетішин Хмельницької області

до  Приватного акціонерного товариства "Агробудмеханізація", м. Бориспіль

про стягнення 127 226,11 грн.

за участю представників сторін:

позивач –ОСОБА_1. –предст., дов. № 04 від 24.01.2012р.

відповідач –не з'явився;

                                                    Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа  №4/007-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс" до Приватного акціонерного товариства "Агробудмеханізація" про стягнення 127 226,11 грн., які складаються з 97 928, 52 грн. боргу, 7540, 63 грн. пені, 16795,65 грн. інфляційних втрат, 5591,31 3% річних.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.01.2012р. було порушено провадження у даній справі, розгляд справи призначено на 30.01.2012р.

Представник позивача, на виконання вимог суду, подав витребувані документи та озвучив свої позовні вимоги, які просив задовольнити в повному обсязі.

Представник  відповідача  в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що також підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103233430122 від 17.01.2012р., вимоги суду, викладені в ухвалі від 10.01.2012р. не виконав.

Відповідно до п. 3.6 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. N 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

В пункті 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. №01-8/123 Вищого господарського суду України на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, відповів таке: «До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.»З цього приводу див. також пункт 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році".

Враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, керуючись нормами статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду спору, а також враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача суд,

встановив:

22.04.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс" (субпідрядник) та Приватним акціонерним товариством "Агробудмеханізація" (генпідрядник) було укладено договір субпідряду № 26/04-2008 на виконання електромонтажних робіт та додаткові угоди до нього, у відповідності до умов яких генпідрядник доручає, а субпідрядник своїми силами та засобами згідно з затвердженою замовником проектно-кошторисною документацією та умовами даного договору субпідряду забезпечує на свій ризик виконання у встановлений строк та належної якості електромонтажні роботи на тему: «Охоронне телебачення і сигналізація УТЦ ХАЕС, блок № 2", „Прокладка волоконно-оптичного кабелю АСКРО в АК. Будівництво структурованої кабельної системи. ЛВРК", «Монтаж системи охоронної сигналізації та відеоспостереження периметра. АСКРО". Генпідрядник приймає від субпідрядника закінчені роботи та оплачує їх у відповідності з умовами договору.

Згідно п. 3.1, 3.2 договору, загальна вартість робіт по договору визначається на підставі погоджених на момент підписання договору складових витрат договірної ціни (відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 з урахуванням Доповнення № 3, Зміни №2), згідно з «Методикою розрахунку договірної ціни», що є невід'ємною частиною договору субпідряду.

В лютому 2009 року, на виконання договору № 26/04-2008 від 22.04.2008 р., сторонами підписаний акт виконаних робіт № 1-01 на суму 30146,40 грн. та акт виконаних робіт № 2-01 на суму 7825,20 грн.; у травні 2009 року сторонами за даним договором  підписано акт № 21-04 приймання виконаних підрядних робі на суму 46590,00 грн.; у грудні 2009 року за договором, акт приймання виконаних робіт № 22-12/1 на суму 7317,32 грн. та акт приймання виконаних робіт на суму 55 419, 60 грн. Всього вартість виконаних робіт за договором склала 147 298,52 грн.

У відповідності до розділу 8 Договору, відповідач зобов'язаний оплатити виконані ектромонтажні роботи на підставі підписаних Генпідрядником актів виконаних робіт форми КБ-2в, які надаються Генпідряднику не пізніше 30-го числа звітного місяця та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3, яка надається Генпідряднику не пізніше 1-го числа наступного за звітним місяця.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, відповідач в повному обсязі не оплатив виконані роботи, а саме за період з вересня 2009 року по серпень 2010 року відповідачем сплачено 50 000, 00 грн., що підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 6579 від 14.09.2009р. (на суму 10 000,00 грн.); № 6631 від 17.09.2009р. (на суму 10 000,00 грн.); № 6641 від 18.09.2009р. (на суму 10 000,00 грн.); платіжне доручення № 863 від 17.03.2010р. (на суму 10 000,00 грн.); № 2512 від 19.09.2010р. (на суму 10 000,00 грн.).

Проте, станом на день розгляду справи, за словами позивача, відповідач не сплатив субпідряднику повну вартість підрядних робіт, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, та у зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України на суму в розмірі 97 298,52 грн.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з  підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Із поданих до позову доказів вбачається, що зобов'язання щодо оплати виконаних підрядних робіт ґрунтуються на положеннях розділу 8 Договору №26/04-2008 від 22.01.2008р.

Зважаючи на те, що претензій щодо якості виконаних  підрядних робіт не висував, доказів, які б свідчили про повну оплату виконаних підрядних робіт не надав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 97298,52 грн. заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та правомірними, у зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім суми основного боргу, позивач просить також стягнути з відповідача 7540,63 грн. пені. В обґрунтування заявленої вимоги, позивач посилається на розділ 9 договору, яким визначена майнова відповідальність, у зв'язку з невиконанням зобов'язань, визначених договором.

          Суд, розглянувши дану вимогу, не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного:

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов‘язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов‘язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Отже, майнова відповідальність за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання, тобто зобов'язання, в силу якого боржник зобов'язаний сплатити певну грошову суму за будь-якою цивільно-правовою угодою, настає відповідно до закону чи договору у вигляді неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за прострочку платежу повинен встановлюватися за згодою сторін, тобто в договорі (стаття 1 Закону).

Оскільки договором сторонами такий вид відповідальності як пеня передбачений не був, та будь-яких інших доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не навів, суд вважає, що вимоги про стягнення 7540,63 грн. пені задоволенню не підлягають.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, 3% річних становить 5591,31 грн. (за період з 01.01.2010р. по 30.11.2011р.), інфляційні втрати –16795,65 грн. (за період з 01.01.2010р. по 30.11.2011р.).

Суд, здійснивши власний розрахунок, встановив,  що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5591,31 грн. та 16795,65 грн. відповідно.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 97298,52 грн. боргу, 5591,31 грн. 3% річних, 16795,65 грн. інфляційних втрат, загалом 119685,48 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 22, 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Агробудмеханізація" (08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул.. Привокзальна, 76а, код ЄДРПОУ 13708491) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "Відеотехсервіс" (30100, Хмельницька обл., м. Нетішин, а/с 170, код ЄДРПОУ 30239292) –97298 (дев'яносто сім тисяч двісті дев'яносто вісім) грн. 52 коп. боргу, 5591 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 31 коп. 3% річних, 16795 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто п'ять) грн. 65 коп. інфляційних втрат, 2 393 (дві тисячі триста дев'яносто три) грн. 71 коп. судового збору.

3.  В іншій частині позову –відмовити.

4.  Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                О.В. Щоткін

Дата підписання повного тексту рішення: 02.02.2012р.