Рішення

від 02.02.2012 по справі 6/267/2011(4/75/2011)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/267/2011(4/75/2011)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.12                                                                                 Справа № 6/267/2011(4/75/2011)

За позовом

Приватного підприємства “Українська транспортно –торгова компанія”,

м. Кременчук  Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський гофротарний комбінат”,      м. Луганськ

про стягнення 25 528 грн. 86 коп.

                                                                                                           Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача –не прибув;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу  про стягнення з відповідача  25 528 грн. 86 коп., в  тому числі: основний борг у розмірі 16 865 грн. 88 коп., пеня у розмірі 4 199 грн.89 коп., 3% річних у розмірі 1 100 грн. 33 коп., інфляційні нарахування у розмірі 3 362 грн. 76 коп., а також судових витрат в тому числі і витрат на послуги адвоката у розмірі  2 000 грн. 00 коп. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.06.11).

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.06.2011 у справі № 4/75/2011, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2011, у задоволенні позовних вимог відмовлено.          

            Постановою Вищого господарського суду України від 29.11.2011 у справі

№ 4/75/2011 рішення господарського суду Луганської області від 29.06.2011 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.08.2011  скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

          Позивач явку повноважного представника у засідання суду не забезпечив, але надав до суду витребувані документи, та клопотання про розгляд справи за умови відсутності його повноважного представника, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе розглянути справу без представника позивача.

 Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали  суду були направлені за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства відповідача та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідач за заявою від 10.05.2011 № 61 просить застосувати до спірних правовідносин  строк позовної давності, посилаючись на те, що між сторонами виник спір із  договірних правовідносин щодо перевезення. Так, відповідно до ч.5 ст.315 Господарського кодексу України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають із договорів перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Відповідач стверджує, що пропуск строку позовної  давності підтверджується наявними у справі матеріалами, а саме заявками, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Також відповідачем надані письмові пояснення від 07.06.2011 № 83 та від 29.06.2011.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення від 08.06.2011.

    За таких обставин,  суд вважає що відсутність представників сторін не є перешкодою для розгляду справи та відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

                                                    в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

На протязі 2009 - 2010 років між Приватним підприємством „Українська транспортно-торгова компа нія" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат" (відповідач) існували договірні стосунки стосовно надання автомобілів для перевезення вантажів. За вказаний період сторонами було оформлено 44 транспортні заявки (а.с.10-54, том1).

Позивач, посилаючись на вимоги ст. 207 ЦК України та ст.181 ГК України, вважає, що транспортні заявки є господарськими договорами вчи неними у письмовій формі, згідно яких позивач зобов'язувався надати автомобілі для перевезення вантажів наданих відповідачем, а відповідач зобов'язувався сплатити належну суму за перевезення.

На виконання  вказаних заявок  позивач надав відповідачу автомобілі, які здійснювали перевезення вантажів, про що сторонами у справі складені відповідні акти виконаних робіт та акти здачі - прийняття робіт (надання послуг)(а.с. 55-98,том 1).

Так відповідно до за явок - договорів, відповідач зобов'язувався оплачувати надані послуги після надання оригіналу товарно - транспортної накладної та акту виконаних робіт. Але, в порушення умов договорів-заявок та ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач розрахунки за надані послуги в повній мірі не здійснював, у зв'язку з чим утворилась певна заборгованість.

Так, за розрахунком позивача за весь період роботи ним були надані відповідні послуги відповідачу на загальну суму 93 150 грн.00 коп,  які оплачені відповідачем в сумі  66 700 грн.00 коп. та згідно претензії № 1576 від 06.10.2009 укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 06.11.2009 на суму 7 284 грн.12 коп., що разом складає 76 284 грн.12 коп. Виходячи з наведеного, позивач зазначає, що за відповідачем залишилась заборгованість за надані послуги в сумі  16 865 грн.88 коп. Оскільки вказана сума боргу відповідачем в добровільному порядку сплачена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Крім цього, відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України, позивачем до стягнення заявлені 3% річних у сумі 1 100 грн. 33 коп. за період з 05.06.2009 по 14.06.2011 та інфляційні нарахування у сумі 3 362 грн. 76 коп. за той же період.

Також, позивач, посилаючись на вимоги  ст. ст. 229, 231 Господарського кодексу України нарахував відповідачу пеню за порушення грошових зобов'язань за договорами у сумі 4 199 грн. 89 коп.

Відповідач за відзивом на позовну заяву та поясненнями проти позову заперечує та просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Оцінивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

           Відповідно до ст. 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті  обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як свідчать матеріали справи, Товариством з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат" (відповідач) предоставлені Приватному підприємству „Українська транспортно-торгова компа нія" (позивач) заявки про надання автомобілів для перевезення вантажів за період з 04.06.2009 по 13.01.2010. Вказані заявки підписані повноважними представниками сторін без доповнень і заперечень,  а також скріплені печатками підприємств (а.с.10-54, том1).

Відповідно до умов договорів-заявок, Перевізник  (ПП “Українська транспортно –торгова компанія”, позивач у справі) взяв на себе зобов'язання  по перевезенню  вантажу за маршрутами зазначеними у заявках. При огляді наданих до справи договорів-заявок вбачається, що сторонами були узгоджені наступні реквізити: дата завантаження; адреса завантаження; вантажоодержувач; адреса розвантаження; термін поставки; вартість.

Також, у вказаних заявках зазначено, що оплата гарантується по безготівковому розрахунку після надання оригіналу ТТН і акту виконаних робіт. Для сплати необхідно надати документи: акт, рахунок, ТТН (з ПІБ, посада, підпис особи, яка отримала вантаж і з круглою печаткою і кодом ЄДРПОУ), копії свідоцтва про реєстрацію і платника податку, копії ліцензії.

Разом з цим, надані відповідачем договори-заявки  не містять відомостей про  строки (терміни) оплати наданих послуг, також не має посилань на подію, з настанням якої у відповідача виникає обов'язок  щодо оплати.

За доводами позивача, останній надіслав  відповідачу певні документи, перелічені у зазначених заявках, а саме:  рахунок на оплату, ТТН, акт виконаних робіт, податкову накладну, однак, відповідач після отримання цих документів оплату послуг не здійснив. На думку позивача,  доказом доставки  і вручення вантажу за заявками  є підписаний акт виконаних робіт (т.1 арк. справи 55-98).

Як було наведено вище та вбачається з матеріалів справи, відповідачем надавалися позивачу відповідні заявки, за якими останній просив позивача надати певний тип автотранспорту для здійснення перевезення відповідної продукції.

На виконання умов наданих відповідачем заявок, позивач представляв останньому відповідний автомобіль і за результатами наданих послуг між сторонами підписувалися акти виконаних робіт (т. 1 арк. справи 55-98).

При цьому, як свідчать вказані акти, при їх підписанні сторонами зазначався тип автомобіля, маршрут, вартість наданих послуг, а також  номер та дата відповідного рахунку. Також було зазначено, що виконані роботи – це транспортно-експедиційне обслуговування.

Відповідачем факт надання позивачем відповідних послуг не оспорений. Також відповідачем  не спростований факт наявності заборгованості та не надано відповідних доказів оплати наданих послуг в повному обсязі.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами доведено факт виконання позивачем взятих на себе за договорами-заявками зобов'язань щодо транспортно-експедиційного обслуговування. Вказаний факт відповідачем не спростований.

          Тобто з наведеного вище та актів виконаних робіт вбачається, що позивач надав відповідачу послуги з товарно-транспортного обслуговування на загальну суму 93 150 грн. 00

коп. за період з 04.06.2008 по 13.01.2010, але відповідач провів оплату частково у сумі  66 700 грн. 00 коп. та згідно претензії № 1576 від 06.10.2009. складено угоду про залік зустрічних однорідних вимог від 06.11.2009  на суму 7 284 грн. 12 коп., що разом складає 76 284 грн.12 коп. Таким чином, сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 16 865 грн. 88 коп.

          Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи рахунків, розрахунки здійснювались за транспортні послуги (а.с.99-142,том1).

Разом з цим, ані в договорах - заявках, ані в актах виконаних робіт не встановлений певний строк оплати наданих послуг. Крім цього,  акти виконаних робіт фактично підтверджують факт надання відповідачу послуг та певних документів для оплати, в тому числі і рахунків, але жодних доказів вручення рахунків на оплату та інших документів передбачених заявками та перелічених вище, позивачем до суду не надано, також не визначено коли саме надані акти виконаних робіт.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містяться у статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Отже, окрім строку або терміну виконання зобов'язання сторони мають право визначити подію, з настанням якої зобов'язання повинно бути виконано.

 В даному випадку, позивачем надавались послуги саме із транспортного експедирування для яких встановлений загальний строк позовної давності.

  Виходячи з наведених вище обставин слід зазначити, що на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за надані послуги в сумі  16 865 грн. 88 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з цим, доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин строку позовної давності в один рік щодо договорів перевезення є необґрунтованими та судом відхиляються, виходячи з наведеного вище обґрунтування.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3 % річних слід зазначити, що відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Із розрахунку позивача вбачається, що 3% річних складають 1 100 грн. 33 коп. та нараховані за період з 05.06.2009 по 14.06.2011, а  інфляційні нарахування становлять 3 362 грн. 76 коп. та нараховані за той же період.

Як було наведено вище, відповідно до умов замовлень, позивач у справі взяв на себе зобов'язання з перевезення вантажу за маршрутами, зазначеними у замовленнях, а відповідач

гарантував оплату наданих послуг. Так, у вказаних замовленнях зазначено, що оплата гарантується після надання оригіналу ТТН і акта виконаних робіт. Для сплати необхідно надати документи: акт, рахунок, ТТН (з ПІБ, посада, підпис особи, яка отримала вантаж і з круглою печаткою і кодом ЄДРПОУ), копії свідоцтва про реєстрацію і платника податків, копії ліцензії.

Разом з цим, замовлення не містять відомостей про  конкретні строки (терміни), протягом яких відповідач зобов'язаний провести з позивачем розрахунок за виконані послуги. Крім цього, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначені дати виконання позивачем зобов'язань, номери рахунків, але не вказані строки оплати наданих послуг. В рахунках, що наявні в матеріалах справи також не встановлений строк оплати та позивачем не надано доказів вручення вказаних рахунків відповідачу.

Тобто, сторонами не був узгоджений певний строк оплати наданих послуг, у зв'язку з чим нарахування інфляційних втрат та 3% річних за вказаний період є необґрунтованим, та правомірність визначення саме заявленого позивачем періоду ніякими доказами не підтверджена.

За таких обставин, у задоволенні вимог що стягнення 3% річних та інфляційних слід відмовити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 199 грн. 89 коп. за період з 05.06.2009 по 14.06.2011 слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При  цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені –нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

В даному випадку, сторонами взагалі не було узгодження нарахування пені за несвоєчасне виконання господарських зобов'язань.

Разом з цим, позивачем не доведено суду, що нарахування пені є правомірним за вказаний ним період, також не надано доказів вручення відповідачу відповідних платіжних документів, з якими сторони пов'язали оплату наданих послуг.

За таких обставин, у задоволенні вимог щодо пені слід відмовити.

Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 16 865 грн. 88 коп. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати, а саме держмито в сумі  168 грн. 65 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  155 грн. 92 коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1 321 грн. 31 коп. покласти на відповідача. пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49, 75,82, 84,85 ГПК України , суд

                                                      в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганський гофротарний комбінат", м. Луганськ, вул. Ровеньковская,82А,  код 30642763, на користь :

- Приватного підприємства „Українська транспортно-торгова компа нія", м. Кременчук Полтавської області, квартал 101,б.10-г, (адреса для листування: м. Кременчук Полтавської області, вул.Халаменюка,б.8,оф.261) код 32534862, заборгованість в сумі 16 865 грн. 88 коп., витрати по оплаті послуг адвоката в сумі 1 321 грн. 31 коп.,  витрати по оплаті державного мита у сумі 168 грн. 65 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 155 грн. 92 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні  решти позовних вимог  відмовити.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення -  07.02.2012.

       Суддя                                                                                                 Т.А.Василенко