Рішення

від 27.09.2006 по справі 20-7/378-11/143-4/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/378-11/143-4/163

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"27" вересня 2006 р. справа № 20-7/378-11/143-4/163

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “НордКом” (183038, Російська Федерація, м. Мурманськ, пр.Флотський буд.3, оф.63)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” (99703, м. Севастополь, гуртожиток вул. Погорєлова, б. 23 кв. 85)

про визнання недійсним Контракту купівлі-продажу від 22.03.2005 та зобов`язання  повернути  все отримане за правочином в розмірі  212100, 00 грн.,

Суддя  Остапова К.А.

представники сторін:

позивач –не з'явився;

відповідач –Дудкін І.О., довіреність, № б/н від 14.09.2005.

с у т ь   с п о р у:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агентство “НордКом” (далі –ТОВ “Агентство “НордКом”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” (далі –ТОВ “Рибкомфлот-1”) про визнання недійсним Контракту купівлі-продажу б/н від 22.03.2005 та зобов`язання повернути все отримане за правочином в розмірі  212100, 00 грн.

Позивач вважає, що вказаний правочин підлягає визнанню недійсним як такий, що не направлений на реальне настання правових наслідків, обумовлених нею, оскільки відповідач на момент укладення контракту купівлі-продажу судна не був та не є його власником, тому що контракт купівлі-продажу, за яким ТОВ “Рибкомфлот-1” придбало судно у Товариства з обмеженою відповідальністю “Почерк”, був визнаний недійсним рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 по справі № 26/153-9/169. Також позивач просить стягнути з відповідача отримані ним по контракту від 22.03.2005 кошти в сумі 212100,00 грн.

В поясненнях до відзиву позивач вказує на те, що положення пункту 7.6 контракту суперечать статтям 546, 549 Цивільного кодексу України, оскільки штраф повинен обчислюватися із суми неналежно виконаного зобов'язання, а не суми контракту.

Відповідач заперечує проти позову з тих підстав, що позивач не виконав свої зобов'язання за контрактом купівлі-продажу від 22.03.2005, а саме: не перерахував грошові кошти у передбаченому контрактом розмірі, а тому у відповідача не виникло зобов'язання по передачі судна. Крім того, ТОВ “Рибкомфлот-1” отримало від позивача повідомлення про розірвання контракту за його ініціативою, у зв'язку з чим ТОВ “Рибкомфлот-1” утримало з суми, перерахованої позивачем, 42000 дол. США в якості штрафу, передбаченого пунктом 7.6 контракту, що відповідає вимогам статей 188, 230-232 Господарського кодексу України.

Відповідач, з посиланням на статтю 656 Цивільного кодексу України, стверджує, що юридичні взаємовідносини сторін, які виникають з договору купівлі-продажу, не знаходяться у залежності від того, чи мала зобов'язана особа на момент укладення договору право власності на майно, яке вона зобов'язувалась продати, оскільки предметом договору купівлі-продажу може бути і такий товар, який буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому. Оскільки на момент укладення контракту момент придбання відповідачем права власності на судно ще не наступив, але повинен був наступити до моменту передачі судна, тому дії ТОВ “Рибкомфлот-1” в момент укладення контракту були направлені на реальне настання правових наслідків.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.11.2005, залишеним без змін  постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.12.2005 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство НордКом” відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для визнання недійсним контракту купівлі-продажу від 22.03.2005 та зобов'язання повернути 212100,00 грн., отриманих за спірним контрактом.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2006  касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство НордКом” задоволено частково, рішення господарського суду міста Севастополя від 15.11.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду скасовано, справу передано на новий розгляд. Суд касаційної інстанції зазначив, що судами  обох інстанції не надано оцінки відсутності санкцій у договорі за відмову продавця від нього, у той час, як передбачена сплата штрафу в розмірі 15 % вартості судна з покупця. При цьому судами  не враховано, що згідно з приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Також в постанові Вищого господарського суду України зазначено про неврахування судами попередніх інстанції того, що рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 у справі № 26/153-9/169 контракт купівлі-продажу судна  № 01/05 від 16.03.2005, укладений між відповідачем та ТОВ “Почерк” визнано недійсним.

Ухвалою від 03.07.2006 суддя Дмитрієв В.Є. прийняв справу до провадження, привласнивши справі номер 20-7/378-11/143.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 60 від 10.08.2006 справа № 20-7/378-11/143 у зв'язку з перебуванням судді Дмитрієва В.Є. у щорічній основній відпустці передана до провадження судді Остапової К.А., яка прийняла справу до свого провадження. Розгляд справи призначений на 23.08.2006.

Розгляд справи був відкладений на 18.09.2006 у зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 27.09.2006.

В судовому засіданні 18.09.2006 представник позивача виклав суду позовні вимоги, наполягає на їх повному задоволенні, надав клопотання про доповнення підстави позову, вважає, що у відповідача не виникло право власності на судно, оскільки фактична передача судна від ТОВ “Почерк” Товариству з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” не відбулась, державна реєстрація прав на судно згідно зі ст.ст. 26, 30, 35 Кодексу торговельного мореплавства України, п.п. 5, 13, 25, 29 Порядку ведення Державного судового реєстру України і судової книги України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.1997 № 1069 не здійснена.

В судове засідання 27.09.2006 позивач явку повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача за  наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача сторін, дослідивши надані докази, враховуючі вказівки, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 18.05.2006 та є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, суд  -  

встановив:

16.03.2005 між товариством з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Почерк” укладений контракт № 01/05 купівлі-продажу судна, відповідно до якого ТОВ “Почерк” зобов'язувалось передати ТОВ “Рибкомфлот-1”, а останній, відповідно, прийняти від продавця та оплатити судно МРТК “Надежда” 1992 року споруди, регістровий номер 1-010381 вартістю 150000 доларів США.

22.03.2005 між ТОВ “Рибкомфлот-1” (Продавець) та ТОВ “Агентство “НордКом” (Покупець) укладений Контракт б/н купівлі-продажу МРТК “Надежда”. Ціна судна визначена у пункті 2.1 Контракту, та складає 103500 доларів США.

Передача судна Покупцю згідно з пунктом 3.1 Контракту здійснюється Продавцем в порту приписки судна (Севастопольський морський рибний порт, Україна) протягом трьох календарних днів з дня надходження грошових коштів в сумі 103500 доларів США на поточний валютний рахунок ТОВ “Рибкомфлот-1” в доларах США.

Оплата повинна здійснитися Покупцем до виходу судна з порту приписки (пункт 2.2 Контракту).

Контракт вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по Контракту.

Відповідно до пункту 7.6 контракту у разі його розірвання за ініціативою Покупця або через невиконання ним своїх зобов'язань, визначених контрактом, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві штраф у розмірі 15 % від вартості судна. Утримання продавцем суми штрафу проводиться з платежу покупця, якщо він був проведений.

Додатковою угодою від 22.03.2005, укладеною між сторонами, ціна об'єкту купівлі-продажу збільшена до 280000 доларів США.

ТОВ “Агентство “НордКом” згідно із дорученням № 1 від 08.04.2005 перерахувало на валютний поточний рахунок відповідача, визначений в пункті 2.2 контракту, 50000 доларів США.

Листом від 04.05.205 вих. № 25 ТОВ “Агентство “НордКом” звернулось до ТОВ “Рибкомфлот-1” з проханням повернути грошові кошти в сумі 50000 доларів США у зв'язку з розірванням контракту купівлі-продажу судна від 22.03.2005.

Листом від 25.05.2005 вих. № 9 ТОВ “Рибкомфлот-1” повідомило позивачеві про прийняття відмови від виконання зобов'язання по вищевказаному контракту, та утримання у зв'язку з цим штрафу в сумі 42000,00 доларів США з суми грошових коштів, сплачених позивачем по контракту і перерахування позивачеві 8000,00 доларів США.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 по справі № 26/153-9/169 за позовом ТОВ “Рибкомфлот-1” до ТОВ “Почерк” про зобов'язання передати судно МРТК “Надежда” і стягнення 37500,00 грн. штрафних санкцій та зустрічним позовом ТОВ “Почерк”  до ТОВ “Рибкомфлот-1” про визнання контракту купівлі-продажу судна № 01/05 від 16.03.2005 повністю недійсним у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічна позовна заява задоволена, контракт купівлі-продажу судна № 01/05 від 16.03.2005, укладений між ТОВ “Рибкомфлот-1” та ТОВ “Почерк” визнаний повністю недійсним відповідно до пункту 1 статті 207 Господарського кодексу України.

Рішення господарського суду Запорізької області мотивовано тим, що контракт від 16.03.2005 був укладений під час дії ухвали господарського суду від 31.12.2004 про прийняття заходів по забезпеченню позову –заборонено ТОВ “Почерк” укладати угоди та вчиняти інші дії, направлені на відчуження основних засобів виробництва, у тому числі нерухомості, обладнання, транспортних засобів та суден будь-якої категорії, а тому не відповідає вимогам закону.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.08.2005 по вищевказаній справі залишено без змін.

Позивач просить визнати контракт купівлі-продажу судна від 22.03.2005 недійсним з тих підстав, що відповідач на момент укладення контракту не був власником судна МРТК “Надежда”, та у зв'язку з тим, що положення пункту 7.6 контракту не відповідають вимогам діючого  цивільного законодавства, а також просить зобов'язати відповідача повернути отримане за правочином в сумі 212000,00 грн. (з урахуванням офіційного курсу долара в співвідношенні до гривні станом на 27.09.2005).

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, який набрав чинності  з 01.01.2004 (далі –ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому, за змістом частини 4 зазначеної норми, дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше осіб (договір).

Зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (частина перша статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Так, дійсно, спірний контракт передбачає сплату штрафу у розмірі 15 % вартості судна покупцем у випадку розірвання контракту за його ініціативою (пункт 7.6), та не передбачає санкції за відмову продавця від контракту. Однак, вказана умова контракту не може бути визнана нікчемною з підстав, викладений у частині 2 статті 207  ГК, оскільки спірний контракт ні є типовим договором чи договором приєднання.

Договором, згідно зі статтею 626 ЦК України, є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав та обов'язків.

В статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК).

Тому суд не знаходить підстав вважати вищевказану умову контракту нікчемною.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (статті 656 ЦК України).

Статтею 658 ЦК України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке  вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (статті 316, 317 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Право власності Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” на судно МТРК “Надежда” було набуто на підставі контракту № 01/05 від 16.03.2005, укладеного між ТОВ “Рибкомфлот-1” та ТОВ “Почерк”, дійсність якого було заперечена, та визнаного недійсним відповідно до пункту 1 статті 207 Господарського кодексу України рішенням господарського суду Запорізької області від 02.06.2005 по справі № 26/153-9/169.

Рішенням господарського суду Запорізької області був встановлений факт невідповідності вказаного правочину на час його укладення.

Частина 3 статті 204 ЦК України передбачає, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. Таким чином спірний контракт від 22.03.2005 укладався  сторонами у той час як продавець судна за цією угодою не був власником останнього, що суперечить вимогам статті 658 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Так, відповідно до ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною другою статті 208 Господарського кодексу України передбачені наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним з інших, ніж вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, підстав. Так, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечується сторонами отримання відповідачем за спірним контрактом 42000,00 дол. США, що дорівнює 212100,00 грн. з урахуванням курсу долару США в співвідношенні до гривні на момент звернення з позовом.

Таким чином, сума 212100,00 грн. підлягає поверненню позивачеві як отримана за недійсним правочином.

На підставі вищевикладеного, суд визнає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                          В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Контракт б/н від 22.03.2005 купівлі-продажу судна  МРТК “Надежда”, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Агентство “НордКом” визнати повністю недійсним.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Агентство “НордКом” отримане за недійсним правочином в сумі 212100,00 грн.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рибкомфлот-1” (99011, м.Севастополь, вул. Суворова,28/6, о/рахунок 26007034360001 в СФ АКИБ “УкрСиббанк”, ОКПО 31876320, ідентифікаційний номер 318763227021) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агентство “НордКом” (183038, Російська Федерація, м.Мурманськ, пр. Флотський,3, оф. 63, р/рахунок 40702840586005000335 в філії “Мурманський” ВАТ “ПСБ” БІК 044705778, КПП 519006001, кор./рахунок 30101810700000000778, ідентифікаційний номер 5190113619) витрати по сплаті державного мита в сумі 2121,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Примирники  рішення направити сторонам.

Суддя                                                                                                           К.А. Остапова

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 02.10.2006

1. позивач –ТОВ “Агентство НордКом”   - (183038, Російська Федерація, м. Мурманськ, пр.Флотський буд.3, оф.63)

2. позивач  -  представник Фролова З.В. –(99003 м. Севастополь, вул. Софронова,5)

3. відповідач –ТОВ “Рибкомфлот-1” –(99703, м. Севастополь, вул. Погорєлова, б. 23 кв. 85).

4. справа

5. наряд