Ухвала

від 23.05.2007 по справі 22ц-3261/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-3261

Справа № 22ц-3261                      Головуючий у 1 інстанції Хаустова Т.А.

категорія 12                                    Доповідач Постолова В.Г.

           УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

23 травня   2007 року                  Апеляційний

суд Донецької області

в складі:

Головуючого :

Новосядлої В.М.

Суддів:

Постолової В.Г., Троценко

Л.І.

при секретарі

Алексєєвій Г.Є., Семенченко С.С.

за участю

представника позивача Стулікова А.В.,

представників

відповідача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників   3-х осіб Полякова О.В. та Дєдова В.М.

Розглянувши

у відкритому судовому  засіданні в місті

Донецьку апеляційну скаргу Управління з контролю за використанням та охороною

земель в Донецькій області на рішення Слов*янського міськрайонного суду

Донецької області від 23 січня 2007 року   

в справі за позовом Святогірської міської Ради до ОСОБА_3, 3-і особи:

Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області,

Дирекція Державного Історико-архітектурного заповідника м. Слов*яногірська

Донецької області про визнання недійсним договору купівлі- продажу земельної

ділянки

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2006 року Святогірська міська Рада звернулась до відповідача з

вказаним позовом. Вказувала, що відповідно з рішенням Донецької обласної Ради

від 11 грудня 1980 року № 790 „ Про організацію історико-архітектурного

заповідника в м. Слов*яногірську " було затверджено Положення про

історико-архітектурний заповідник, перелік об*єктів, що передавались на баланс

заповідника, план-схему меж заповідника, його охоронні зони, зони природного

ландшафту та зони регульованої забудови.

В межах земель історико-архітектурного заповідника розташовується нежила

будівля АДРЕСА_1, колишній корпус № 40 санаторія ім. Артема. 25 грудня 2003

року вказану нежитлову будівлю за договором купівлі- продажу з товариством з

обмеженою відповідальністю „ Туристична фірма „ Гранд-Тур" придбав

відповідач та вирішив влаштувати в ній магазин.

17 червня 2005 року відповідно з договором купівлі-

продажу відповідач придбав у Святогірській міській Ради земельну ділянку площею

0,0371, кадастровий № 1414170500:01:001:0186 під власною нежитловою будівлею

АДРЕСА_1 для діяльності та обслуговування магазину. Вважають, що вказаний

договір купівлі-продажу земельної ділянки суперечить вимогам ст. 150 Земельного

Кодексу України і просили його визнати недійсним.

Рішенням Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня

2007 року в задоволені позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління з контролю за

використанням та охороною земель в 

Донецької області   просить

скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення

про задоволення позову,

посилаючись на неповне з*ясування судом

обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків суд

обставинам по справі , зокрема вважають, що суд не з*ясував підстави внесення в

земельний кадастр спірної земельної ділянки, а відповідачем не було надано

жодного факту щодо обліку спірної земельної ділянки в Державному земельному

кадастрі як землі житлової та громадської забудови та допущено   неправильне трактування ст.150,193

Земельного Кодексу України.

Судом при розгляді справи встановлено, що 17 червня 2005 року на підставі

договору купівлі- продажу відповідач ОСОБА_3

придбав у Святогірській міській Ради земельну ділянку площею 0,0371,

кадастровий № 1414170500:01:001:0186 відповідно до плану земельної ділянки, яка

належить до категорії земель житлової та громадської забудови, розміщену на

землях що знаходяться у віданні Святогірської міської Ради АДРЕСА_1. На

вказаній земельній ділянці розташоване нежиле приміщення, яке належить

відповідачу на праві приватної власності, згідно з договором купівлі-продажу,

посвідченого приватним нотаріусом Слов*янського міського нотаріального округу

25 грудня 2003 року за реєстром № 3618. До укладення договору купівлі-продажу

земельної ділянки остання була передана відповідачу в оренду і для укладення

договору оренди складався Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки

відповідачу.

При складанні цього Проекту Слов*янським міським відділом земельних

ресурсів було надано висновок по проекту землеустрою, щодо відведення земельної

ділянки відповідачеві. Проект землеустрою розроблений згідно дозволу

Святогірської міської Ради від 4 червня 2004 року на право виконання

земельно-кадастрових робіт, листа замовника проекту землеустрою, щодо

відведення земельної ділянки для діяльності та обслуговування магазину

АДРЕСА_1. Місце розташування земельної ділянки узгоджено зі Святогірською

міською Радою і суміжними землекористувачами. Відмовляючи в задоволені позову ,

суд виходив з того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки був укладений

з додержанням усіх загальних умов, які необхідно для дійсності правочину.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, 3-х осіб ,

перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд

вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню   за таких підстав.

Згідно зі ст.

308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення

без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням

норм матеріального і процесуального права.

Встановлено, що

судом при розгляді   справи   таких порушень припущено не було, тому

підстави для скасування рішення відсутні.

Розглядаючи справу суд повно, всебічно і об*єктивно перевірив доводи сторон , надані ними

докази і дійшов правильного висновку про відмову у задоволені позову.

Згідно зі ст.

193 Земельного Кодексу України державний земельний кадастр-це єдина державна

система земельно- кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту

виникнення або припинення права власності і права користування земельними

ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування

та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та

якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Встановлено , що 17 червня   2005 року між Святогірською міською Радою та

ОСОБА_3 було

укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки   площею 0,0371, кадастровий №

1414170500:01:001:0186 відповідно до плану земельної ділянки , розміщену на

землях, що знаходяться у віданні Святогірської міської Ради АДРЕСА_1, на якій

розташований магазин, котрий знаходиться у власності відповідача, посвідчений

приватним нотаріусом Слов*янського міського нотаріального округу Донецької

області та зареєстрований в реєстре за № 2036.

У відповідності до розділу 9 п.9.1

вказаного договору ,

Святогірська міська Рада гарантувала, що земельна ділянка яка є предметом

договору входить до земель , що можуть бути приватизовані згідно законодавства

України.

До укладання вказаного договору купівлі-продажу зазначена земельна ділянка

передавалась відповідачу в оренду і для укладення договору оренди складався

Проект землеустрою, щодо відведення земельної ділянки відповідачу.

Згідно з п. 8 висновку по Проекту землеустрою щодо відведення земельної

ділянки відповідачу від 21 червня 2004 року вказана земельна ділянка належить

до земель житлової та громадської забудови.

Згідно з довідкою Слов*янського міського відділу земельних ресурсів від 16

квітня 2007 року земельна ділянка, розташована в м. Святогірську, кадастровий

номер 1414170500:01:001:0186 відповідно до земельно- кадастрового обліку станом

на 17 червня 2005 року згідно звітності числиться в землях житлової та

громадської забудови (а.с. 276)

Позивачем та 3-ми особами не надано суду доказів про те, що з 2004 року -

часу надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 та до укладення

17 червня 2005 року вказаного договору купівлі- продажу були ухвалені

відповідні рішення органів державної влади про внесення змін в Земельний

кадастр про зміну категорійності спірної земельної ділянки.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов

правильного висновку про те, що вказаний договір купівлі-продажу земельної

ділянки був укладений з додержанням всіх загальних умов, додержання яких

необхідно для дійсності правочину. Доводи апеляційної скарги не спростовують

висновків суду.

Таким чином,

апеляційний суд , всупереч доводам апеляційної скарги не встановив, що при

розгляді цієї справи були порушені норми матеріального і процесуального права

або дано неправильну правову оцінку дослідженим по справі доказам.

Тому підстав для

задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає. Керуючись

ст. 308, 314,315 ЦПК України , апеляційний суд

УХВАЛИВ   :

Апеляційну

скаргу Управління   з контролю за

використанням та охороною земель в Донецькій області відхилити.

Рішення Слов*янського міськрайонного суду Донецької області від 23 січня

2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і

може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання

законної сили.