Рішення

від 06.02.2012 по справі 5021/951/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.02.12

          Справа № 5021/951/2011.

Господарський  суд  Сумської   області  у складі  головуючого  судді Лугової Н.П.,  суддів  Котельницької В.Л.,  Левченко  П.І., розглянувши матеріали справи, -         

За первісним  позовом Публічного   акціонерного  товариства «Ерсте Банк»,  м.Київ         

до відповідачів:          1)  Товариства   з обмеженою  відповідальністю Торговий  дім «Автолюкс», м.Суми

          2) Приватного  виробничого  підприємства  «Центр – Сервіс»,  м.Суми

3) Товариства  з обмеженою  відповідальністю «Італавто  Суми»,  м.Суми               

про стягнення          15   956 019 грн. 32 коп.

За  зустрічним  позовом Приватного  виробничого  підприємства  «Центр – Сервіс»,  м.Суми

до відповідачів          1)  Публічного   акціонерного  товариства «Ерсте Банк», м.Київ

2) Товариства   з обмеженою  відповідальністю Торговий  дім «Автолюкс», м.Суми    

про визнання  недійсними   договорів  поруки          

Представники:

від  позивача за  первісним позовом:          Запорожцев В.В.       

від відповідачів:           1) не з'явився

                              2) Шевцова Ю.В.

                              3)  не з'явився

від позивача  за зустрічним  позовом:  Шевцова Ю.В.

від   відповідачів:           1) Запорожцев В.В.       

                              2) не з'явився

У судовому засіданні брали участь: секретар судового  засідання  Кириченко  - Шелест  А.Г.         

Суть спору: позивач за  первісним  позовом подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість  за кредитним  договором  № 011-05/1043 від 17.07.2008р. в розмірі  2 008  132,62 дол. США, що  за  офіційним  курсом   НБУ  України  станом на  08.02.2011р.  в гривневому еквіваленті  складає  15   956  019 грн. 32  коп., в т.ч.   1  900  000  дол. США  00  центів  борг  за кредитом,  що за  офіційним  курсом    НБУ   станом   на  08.02.2011р.  становить  еквівалент   15   096   830,00  грн.; 93 100   дол.  США  00  центів  борг  за відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ   станом  на 08.02.2011р.  становить  еквівалент 739744,65 грн.,  9  025  дол.  США 00  центів  пеня   за основним   боргом, що  за офіційним  курсом  НБУ  станом   на  08.02.2011р.  становить еквівалент   136 412,79 грн.;  6 007  дол.  США  62  центів   пеня  за простроченими    відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ  станом на 08.02.2011р. становить  еквівалент  47 734,73  грн.;  судові  витрати:  державне мито в сумі   25 500   грн. 00  коп.  та   236   грн. 00  коп.  витрат  на інформаційно  - технічне  забезпечення  судового  процесу.

Перший  відповідач – ТОВ  ТД «Автолюкс»  відзиву  на позовну  заяву   не подав.

Другий  відповідач - ПВП  «Центр   - Сервіс» подав відзив в якому  заперечує  проти позову  посилаючись на те,  що договори поруки № 010-05/1042/2 від  17.07.2008р. та №  010-05/1042-5  від  28.10.2009р. укладені  представниками від імені  ПВП  «Центр  -  Сервіс»  без належних повноважень за межами  правосуб“єктності  та цивільної   дієздатності  підприємства, всупереч  вимогам  ст. ст.  62,  63, 65  ГК  України, ст.ст. 203,  238 ЦК  України, статуту   ПВП  «Центр  - Сервіс».

Третій  відповідач  за первісним  позовом  - ТОВ «Італавто  Суми»   подав  відзив  в якому  заперечує проти  позову  посилаючись на те,  що ним  не отримувалось  належним  чином оформлене  повідомлення  від ПАТ  «Ерсте  Банк»  про  невиконання  позичальником  ТОВ ТД  «Автолюкс»  забезпеченого  порукою зобов“язання, а тому не є таким, що прострочило   виконання грошового   зобов“язання                                                      

Позивач  за зустрічним позовом – Приватне  виробниче  підприємство  «Центр – Сервіс» подав зустрічну позовну  заяву згідно вимог якої просить суд визнати недійсним  договір  поруки №  010-05/1042/2  від  17.07.2008р., укладений   між  ПАТ   “Ерсте  Банк” (на момент укладення договору ВАТ  «Ерсте  Банк»), ТОВ ТД  “Автолюкс” та ПВП “Центр  - Сервіс” та  договір  поруки №  010-05/1042-5  від 28.10.2009р. укладений між ПАТ “Ерсте  Банк” (на момент укладення договору ВАТ  «Ерсте  Банк»), ТОВ  ТД  “Автолюкс” та ПВП  “Центр  - Сервіс”.

Перший  відповідач  за зустрічним  позовом  подав  відзив на зустрічну  позовну  заяву  в якому заперечує проти позовних вимог  посилаючись на те,  що директор  ПВП  “Центр –Сервіс” під час  підписання  договорів  поруки  №  010-05/1042/2 від 17.07.2008р. та №  010-05/1042-5 від  28.10.2009р.  діяв  в  межах наданих  йому  статутом  та діючим  законодавством  повноважень.  Крім того, представник  зазначив,  що порука  є способом забезпечення виконання  зобов“язання, а не угодою щодо розпорядження майном  належним  поручителю.

          Другий  відповідач  за зустрічним  позовом  відзиву  на позовну  заяву   не подав.  

  Перший відповідач  за первісним  позовом та другий відповідач за зустрічним  позовом;  третій  відповідач за первісним позовом  в судове  засідання не з'явилися, повноважних  представників  не направили, тому  справа  розглядається за наявними матеріалами на підставі ст.  75  ГПК   України.        

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників сторін  по справі, дослідивши та оцінивши надані докази,  суд  встановив наступне:

Між  ВАТ  «Ерсте  Банк», найменування  якого  було змінено  на  ПАТ  «Ерсте  Банк» та  ТОВ  ТД  «Автолюкс»  17.07.2008р. було укладено  Генеральну   кредитну  угоду  №  010-05/1042  на підставі  якої  17.07.2008р.   було  укладено   Кредитний  договір  № 011-05/1043, згідно   п.  1.1. якої  кредитором (первісний  позивач)   на положеннях  та умовах   цього  договору в рамках  генеральної  кредитної  угоди  було  відкрито позичальнику  (першому  відповідачу)  відновлювальну  (револьверну)  кредитну лінію   у сумі  1 900 000,00 дол. США ,  зі  строком   користування  кредитними   коштами   (кредитною лінією)  до  16.07.2009р., із сплатою  12,5  відсотків  річних.

Згідно   п.  2.1.  вищевказаного  договору,  кредитні кошти призначені  для  поповнення  обігових коштів, а саме, для  оплати за автомобілі  згідно  дилерського  договору укладеного  з  ТОВ  «Торговий  дім  «Ніко».

Пунктом  3.1.  договору  передбачено,  що  кредитор  (позивач за первісним  позовом)  надає позичальнику  (перший  відповідач)  кредит  на умовах  його   забезпечення,  цільового   використання,  строковості,  повернення  та плати  за користування.

Відповідно  до п. 3.2. договору,  відсотки за користування кредитом нараховуються  на залишок  заборгованості  за кредитом починаючи  з дня  надання кредиту  (часткового  надання кредиту)  до дня  повного  погашення  заборгованості  за кредитом включно.

Факт  видачі  кредитних  коштів  позивачем першому  відповідачеві  підтверджується  меморіальними валютними  ордерами №  4 від 18.07.2008р.,  № 1  від  23.07.2008р.,  № 1  від   25.07.2008р. та  №   2  від  30.07.2008р. (а.с.  44 – 47).

Умовами договору, а саме,  п.3.3.  сторонами   було  встановлено   наступний  порядок  погашення заборгованості  за кредитним  договором:

-          в першу  чергу  погашається  заборгованість  за нарахованими  відсотками  за користування  кредитом;

-          в другу  чергу  погашається  сума  основної   заборгованості   за кредитом (позичкова  заборгованість);

-          в  третю чергу  погашається  заборгованість за неустойкою,  у випадку  її  нарахування кредитором та  інша  безспірна  заборгованість  позичальника  за даним  договором.   

Як  свідчать матеріали справи, з метою   забезпечення  виконання позичальником зобов“язань кредитного   договору, згідно    п. 3.4. договору, з  ПВП  «Центр  -  Сервіс» було   укладено  договір  іпотеки № 010-05/1042 від  17.07.2008р., що втратив чинність  в зв'язку  з підписанням  28.10.2009р.  договору іпотеки №  010-05/1042-1, посвідченого приватним  нотаріусом Сумського  міського  нотаріального   округу ОСОБА_3  за реєстр. № 2619, згідно  якого  в іпотеку було  надано  нежитлове  приміщення загальною площею  873,7 кв.м., розташоване  за адресою: м.Суми,  вул.  Червоногвардійська, буд. 12.

Крім договору  іпотеки, в забезпечення виконання  зобов'язань були  укладені договори поруки: № 010-05/1042-4 від 28.10.2009р. з  ПВП «Центр  - Сервіс» та   № 010-05/1042-5 від 28.10.2009р. з ТОВ «Італавто – Суми».  

Також, між позивачем та відповідачем -  ТОВ ТД «Автолюкс» було  укладено   договори застави товарів в обігу  №  010-05/1042-3 від 28.10.2009р. та № 010-05/1042 від 26.05.2009р.                 

Основна  заборгованість за кредитом (позичкова заборгованість) повинна була   погашатися  позичальником у відповідності  до  Графіка  погашення заборгованості  (додаток  № 1  до кредитного   договору).

Як  вбачається  з матеріалів  справи, строк користування кредитними коштами та розмір процентів неодноразово змінювався згідно додаткових угод № 1 від 26.05.2009р., № 2 від 26.05.2009р., № 2/1 від 16.07.2009р., № 3 від 20.08.2009р., № 4 від 28.10.2009р.

З урахуванням внесених змін згідно додаткової  угоди до кредитного  договору   № 4  від 28.10.2009р., ТОВ ТД “Автолюкс зобов'язалось повернути кредит в повному обсязі до 27 жовтня 2012 року, при  цьому погашення заборгованості по поверненню кредиту починається з 30.11.2010р.

Позивач  посилається  на те, що починаючи  з 31.08.2010р. перший  відповідач  за первісним позовом – ТОВ ТД «Автолюкс» припинив сплату  відсотків, а з 30.11.2010р. перший  відповідач мав би проводити  щомісячне  часткове  повернення  кредиту,  згідно графіку  погашення заборгованості.            

Статтею 526, ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до  умов договору та у встановлений договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання  і одностороння  зміна умов  договору  не допускається, за винятком  випадків, передбачених законом.

Згідно  з вимогами  ст. 610  ЦК  України, порушенням  зобов'язання є його   невиконання  або виконання з порушенням  умов, визначених  змістом зобов‘язання   (неналежне виконання).  

У відповідності  до ст.1054 ЦК України, за кредитним   договором   банк або  інша  фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується  надати грошові  кошти (кредит)  позичальникові у розмірі  та на умовах  встановлених договором, а позичальник  зобов'язується   повернути кредит  та сплатити проценти.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник  зобов'язаний  повернути позикодавцеві позику (грошові  кошти у такій самій  сумі  або речі, визначені родовими ознаками, у такій  самій  кількості, такого самого  роду та такої  самої якості, що були передані  йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені   договором.

Згідно  до ч.2    ст. 1050   ЦК  України,    якщо  договором    встановлений   обов'язок        позичальника    повернути     позику    частинами  (з розстроченням),  то в разі прострочення     повернення   чергової   частини    позикодавець    має право    вимагати     дострокового     повернення     частини   позики, що залишилася, та сплати   процентів, належних  йому  відповідно  до ст.  1048 ЦК  України.

Зокрема, право позивача  достроково  вимагати  погашення  заборгованості  за кредитом  та стягувати  таку  заборгованість передбачено  п. 7.5. Кредитного  договору.    

Пунктом  6.2.  та п. 10.1.  кредитного  договору   передбачено, що за порушення  строків  повернення  кредиту, сплати відсотків  за кредит передбачено  обов'язок  позичальника  сплатити  позивачеві  неустойку  - пеню  у розмірі 0,1 відсотка  від суми простроченого  платежу за кожен день прострочення.  

Відповідно до матеріалів  справи, станом  на  08.02.2011р. заборгованість першого  відповідача за первісним позовом складає 2 008  132,62 дол. США, що  за  офіційним  курсом   НБУ  України  станом на  08.02.2011р.  в гривневому еквіваленті  складає  15   956  019 грн. 32  коп., в т.ч.   1  900  000  дол. США  00  центів  борг  за кредитом,  що за  офіційним  курсом    НБУ   станом   на  08.02.2011р.  становить  еквівалент   15   096   830,00  грн.; 93 100   дол.  США  00  центів  борг  за відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ   станом  на 08.02.2011р.  становить  еквівалент 739744,65 грн.,  9  025  дол.  США 00  центів  пеня   за основним   боргом, що  за офіційним  курсом  НБУ  станом   на  08.02.2011р.  становить еквівалент   136 412,79 грн.;  6 007  дол.  США  62  центів   пеня  за простроченими    відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ  станом на 08.02.2011р. становить  еквівалент  47 734,73  грн.    

Як  вбачається  з матеріалів  справи, 09.12.2010р . позивачем за первісним  позовом  було  направлено першому  відповідачеві  повідомлення №№ 6.3.7.2.0./4013   про порушення основного  зобов'язання зокрема, щодо погашення  першим відповідачем простроченої  заборгованості  за кредитом, пені,  а також про дострокове  виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме, погашення  залишку  заборгованості.

Аналогічні повідомлення  були направлені первісним  позивачем за №    6.3.7.2.0./4012 від 09.12.2010р. ПВП «Центр – Сервіс» та  №  6.3.7.2.0/573 від 22.02.2011р.  ТОВ «Італавто – Суми».      

Слід  зазначити, що твердження третього відповідача про те, що ним  не було  одержано належним чином оформлене  повідомлення  про погашення  заборгованості, що рахується  за позичальником  спростовується  матеріалами  справи, а саме, копією  поштового  повідомлення про вручення  цінного листа під розпис 01.03.2011р. представнику  ТОВ  «Італавто  - Суми»  -  Докаленко.     

28.10.2009р. між  ВАТ «Ерсте  Банк» (ПАТ «Ерсте Банк»)  (кредитор),  ТОВ  ТД  «Автолюкс»  (позичальник) та  ТОВ  «Італавто Суми» (поручитель)  було укладено  договір  поруки № 010-05/1042-4, згідно  п.1.1. якого,  поручитель  зобов'язався  перед   кредитором у повному обсязі солідарно  відповідати  за виконання  позичальником  зобов'язань, що випливають з укладеної  між  кредитором та позичальником  генеральної  кредитної  угоди №  010-05/1042 від 17.07.2008р. та  кредитних договорів (додаткових угод)  укладених   в її рамках, але  не виключно,  зобов'язань  щодо повернення  у встановлений  кредитним  договором  строк суми кредиту, сплати  в порядку та строки, визначені  кредитним договором, процентів  за користування кредитом або  комісій, можливої неустойки(пені, штрафів), а також зобов'язань щодо відшкодування  позичальником витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням   вимог  і  отриманням  виконання за кредитним договором  та збитків  кредитора,  завданих порушенням  позичальником  своїх  обов'язків  за кредитним  договором.

При цьому, відповідно до п.  1.2.  договорів поруки кожен  із поручителів  зобов'язався  перед кредитором  солідарно відповідати  за виконання  позичальником  (першим  відповідачем) зобов'язань, що випливають із кредитного  договору  у повному обсязі. Так,  згідно  п.  2.1. вказаних договорів, зміст  забезпеченого  порукою  зобов'язання складають  повернення  кредиту,  сплату  відсотків  та сплату  неустойки (пені, штрафів), а також  інших витрат  пов'язаних з пред'явленням   вимог  позивача  і отримання їх виконання і збитків  позивача, завданих порушенням  першим відповідачем  своїх  обов'язків  за договором.           

Так, п.  3.1.1. договору  визначено, що поручитель  зобов'язаний  протягом  десяти днів  від  дати отримання  письмового  повідомлення  кредитора про невиконання  позичальником  забезпеченого  порукою  зобов‘язання виконати відповідне  зобов'язання  шляхом перерахування  суми  кредиту,  несплаченої суми процентів, суми комісій, суми неустойки та витрат кредитора, пов'язаних  з пред'явленням вимог  і отриманням виконання  за кредитним договором, а також збитків  кредитора, завданих порушенням позичальником своїх  обов'язків за кредитним договором на рахунки,  вказані  в   повідомленні кредитора.         

Статтею 541  ЦК  України передбачено,  що солідарний  обов'язок  або солідарна вимога виникають  у  випадках, встановлених договором  або законом, зокрема у разі неподільності  предмета  зобов'язання.   

У відповідності  до ст.  553  ЦК України, за договором  поруки поручитель поручається  перед кредитором боржника  за виконання  ним  свого  обов'язку.  Поручитель  відповідає перед  кредитором  за порушення  зобов'язання боржником.

У  разі  порушення  боржником зобов‘язання, забезпеченого  порукою, згідно ст. 554  ЦК України, боржник  і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні  боржники, якщо  договором  поруки не встановлено додаткову  (субсидіарну) відповідальність  поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому  ж обсязі, що і боржник, включаючи  сплату  основного  боргу,  процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором  поруки.

Особи, які  спільно дали поруку, відповідають перед кредитором  солідарно, якщо інше  не встановлено договором  поруки.

У прохальній  частині позивач  просить суд стягнути суму заборгованості   солідарно з ТОВ ТД  «Автолюкс», ПВП  «Центр  - Сервіс» та  ТОВ «Італавто Суми».

При цьому, вимоги щодо  стягнення заборгованості  з ПВП  «Центр – Сервіс» ґрунтуються на договорах  поруки  №  010-05/1042/2 від  17.07.2008р. та № 010-05/1042-5 від   28.10.2009р. укладених  другим відповідачем за  первісним позовом з ВАТ  «Ерсте  Банк» (ПАТ  «Ерсте  Банк») та ТОВ ТД «Автолюкс».

          Позивач за зустрічним позовом просить  визнати недійсними договір  поруки №  010-05/1042/2  від  17.07.2008р., укладений   між  ПАТ   “Ерсте  Банк” (на момент укладення договору ВАТ  «Ерсте  Банк»), ТОВ ТД  “Автолюкс” та ПВП “Центр  - Сервіс” та  договір  поруки №  010-05/1042-5  від 28.10.2009р. укладений між ПАТ “Ерсте  Банк” (на момент укладення договору ВАТ  «Ерсте  Банк»), ТОВ  ТД  “Автолюкс” та ПВП  “Центр  - Сервіс”.

В обґрунтування  вимог викладених  у  зустрічній  позовній   заяві позивач за зустрічним  позовом посилається на те, що договір  поруки №  010-05/1042/2 від   17.07.2008р., начебто, укладений  на підставі  рішення   засновника  ПВП «Центр  - Сервіс» ОСОБА_4  б/н  від  09.07.2008р., а договір  поруки  № 010-05/1042-5 від 28.10.2009р. укладений, начебто, на підставі  рішення   засновника  ПВП «Центр Сервіс» ОСОБА_4  б/н  від  16.10.2009р., про те, що ПВП  «Центр – Сервіс» буде  виступати простим та майновим поручителем перед ВАТ  «Ерсте  Банк»  за зобов'язаннями  ТОВ ТД «Автолюкс» за  укладеною  17.07.2008р.  генеральною  кредитною   угодою  № 010-05/1042 та укладеним в її рамках кредитним договором № 011-05/1043  зі  змінами та доповненнями.      

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-330/11 від 16.06.2011р., залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Харківської області у справі № 22-ц-13608/2011 від 29.09.2011р., визнано недійсними рішення засновника ПВП “Центр-Сервіс”ОСОБА_4 б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р.

Зокрема, судом згідно вказаного  рішення  було встановлено, що засновник – ПВП «Центр – Сервіс»   ОСОБА_4 з 18.04.2006р. та по час розгляду справи судом (на час прийняття оспорюваних рішень від 09.07.2008р. та від 16.10.2009р.) являвся єдиним засновником ПВП “Центр-Сервіс”із часткою 100 %.

Як  свідчать  матеріали справи, статутом ПВП “Центр-Сервіс” в редакціях, зареєстрованих виконавчим комітетом Сумської міської ради 18.04.2006р. та 27.02.2009р., передбачено обмеження вчинення директором дій на укладення правочинів від імені підприємства. Аналогічні обмеження повноважень директора передбачені контрактами з директором підприємства б/н від 28.12.2007р. та 01.01.2009р.

Засновник приватного підприємства, згідно ст. 65 Господарського кодексу України, здійснює свої права щодо управління підприємством особисто або через призначеного ним директора, повноваження якого на вирішення питань щодо діяльності підприємства та вчинення відповідних дій, обмежені статутом.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний договір поруки № 010-05/1042/2 від  17.07.2008р. підписаний від імені підприємства директором ОСОБА_5, на підставі рішення засновника ПВП “Центр-Сервіс”ОСОБА_4 б/н від 09.07.2008р.

Також, договір поруки № 010-05/1042-5 від 28.10.2009р. підписаний від імені ПВП “Центр-Сервіс” представником ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрованої в реєстрі за № 2618 від 28.10.2009р., та рішення засновника ПВП “Центр-Сервіс”ОСОБА_4 б/н від 16.10.2009р.

За змістом  п.  1.2.  вищевказаних  договорів,  поручитель  (другий відповідач) зобов'язується  перед   кредитором  (перший  відповідач  за зустрічним  позовом)  у повному  обсязі  солідарно відповідати за виконання  позичальником зобов‘язань, що випливають з укладеної  між кредитором  та позичальником  генеральної  кредитної  угоди №  010-05/1042 від  17.07.2008р. та всіх додаткових угод, що були укладені  до нього,  в тому числі, але  не виключно, зобов'язань  щодо  повернення  у встановлений кредитним  договором   строк суми кредиту, сплати  в порядку та строки, визначені  кредитним  договором, процентів  за користування  кредитом та  комісій,  можливої неустойки  (пені,  штрафів),  а також   зобов'язань щодо  відшкодування  позичальником витрат кредитора, пов'язаних з пред'явленням вимогі отримання виконання  за кредитним  договором  та збитків  кредитора, завданих порушенням позичальником  своїх обов‘язків за кредитним договором.                         

Відповідно до рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 2024/2-330/11 від 16.06.2011р. встановлено, що власником ПВП “Центр-Сервіс”ОСОБА_4 взагалі  не приймались рішення щодо укладення договорів  поруки у яких  ПВП «Центр  - Сервіс» мало виступити  поручителем  за зобов‘язаннями  ТОВ ТД «Автолюкс» за вищепереліченими  договорами, а також відносно надання представникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повноважень на укладення таких правочинів.

Таким чином, на підставі  вказаних фактів, судом було визнано недійсними рішення засновника ПВП “Центр-Сервіс”ОСОБА_4 б/н від 09.07.2008р. та б/н від 16.10.2009р. як такі, що власником не підписувались і суперечать вимогам закону та статуту ПВП “Центр-Сервіс”.

Крім того  слід зазначити,  що  згідно до ч. 5 ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в редакції, що діяла на час укладення оспорюваних договорів поруки, банк зобов'язаний при наданні кредитів додержуватись основних принципів кредитування, у тому числі перевіряти кредитоспроможність позичальників та наявність забезпечення кредитів, додержуватись встановлених Національним банком України вимог щодо концентрації ризиків.

До підписання кредитного договору та надання кредиту службами банку ретельно перевіряється платоспроможність та кредитоспроможність позичальників, обсяг їх повноважень. При видачі кредиту обов'язком банку є перевірка всіх необхідних документів позичальників, у тому числі статуту позичальників та їх поручителів.

Крім того, обсяг повноважень представників юридичних осіб та статутні обмеження щодо вчинення ними дій перевіряється приватним нотаріусом під час посвідчення правочинів (п.п. 41,42 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. № 20/5).

Як свідчать пояснення  представників сторін,  першим відповідачем за зустрічним позовом під час укладення спірних правочинів вивчались документи, що підтверджують повноваження представників ПВП “Центр-Сервіс”щодо укладення оспорюваних договорів  поруки, витребовувались рішення власника, які могли письмово засвідчити його згоду на укладення договорів.

Таким чином, ПАТ “Ерсте Банк”було відомо про обмеження повноважень директора ПВП “Центр-Сервіс” ОСОБА_5 та представників на укладення оспорюваних правочинів.

Пунктами 9.1. та 9.3. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999р. № 02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” встановлено, що угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення, всупереч статутним обмеженням, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то засновані на цій угоді її вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.

     Відповідно  до матеріалів  справи, позивач є унітарним виробничим підприємством, що підкреслює мету створення підприємства засновником та визначає мету та предмет діяльності підприємства.

Статутом Приватного виробничого підприємства “Центр-Сервіс”в редакції статуту ПВП “Центр-Сервіс”, зареєстровані виконавчим комітетом Сумської міської ради 18.04.2006р. № 16321050002003671 та 27.02.2009р.№ 16321050007003671, чинні на час укладення договорів поруки, визначено, що позивач є комерційним приватним унітарним виробничим підприємством. Приватне - засноване на приватній власності фізичної особи - громадянина України; унітарне - ОСОБА_4 (і. н. НОМЕР_1) являється єдиним засновником підприємства; комерційне - створене з метою отримання прибутку; виробниче - організаційно-правова форма та аналіз розділу “Предмет діяльності фірми”статуту визначають виробничий напрямок господарської діяльності підприємства.

Представник  позивача  за зустрічним позовом  зазначив, що укладення оспорюваних правочинів поруки не підпадає під визначення виробничої господарської діяльності, не слугує комерційній меті створення підприємства, оскільки не направлено на отримання прибутку, було позбавлене для позивача будь-якого економічного сенсу і підприємницької доцільності, а тому порушує спеціальну правосуб'єктність підприємства.

Згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) може бути визнане недійсним судом на вимогу однієї з сторін.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, в якій містяться загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може  суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право; визнання недійсним правочину; відновлення становища, яке існувало до порушення, інші способи, встановлені законом.

      Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

      Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

        Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          Слід зазначити, що факти визнання  недійними рішень засновника ПВП «Центр – Сервіс», які  містяться  у рішенні суду з цивільної  справи № 2024/2-330/11 від 16.06.2011р.   мають преюдиціальний  характер.  

          Згідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановленні судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов  висновку, що договори поруки №  010-05/1042/2  від  17.07.2008р. та  №  010-05/1042-5  від 28.10.2009р. укладені між ПАТ “Ерсте  Банк”, ТОВ  ТД  “Автолюкс” та ПВП  “Центр  - Сервіс , укладені між ПАТ “Ерсте Банк” і ПВП “Центр-Сервіс” підлягають визнанню недійсними, оскільки укладені без згоди засновника ПВП “Центр-Сервіс” ОСОБА_4, що суперечить статтям 62, 63, 65 Господарського кодексу України, статуту ПВП “Центр-Сервіс”, а також є такими, що порушують права засновника ПВП «Центр – Сервіс» на особисте управління підприємством та господарське використання майна.

                З огляду на викладене, вимоги позивача  за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене,  а також приймаючи до уваги,  що  суду  не було надано доказів  сплати першим  та третім відповідачами  за первісним позовом  заборгованості за генеральною кредитною  угодою №  010-05/1042 від 17.07.2008р. та  кредитним договором № 011-05/1043 від 17.07.2008р. (додаткових угод)  укладених   в її рамках,     суд частково задовольняє позовні  вимоги за  первісним позовом про стягнення в  солідарному порядку з відповідачів – ТОВ ТД  «Автолюкс» та ТОВ  «Італавто Суми»    заборгованість  за кредитним  договором  № 011-05/1043 від 17.07.2008р. в розмірі  2 008  132,62 дол. США, що  за  офіційним  курсом   НБУ  України  станом на  08.02.2011р.  в гривневому еквіваленті  складає  15   956  019 грн. 32  коп., в т.ч.   1  900  000  дол. США  00  центів  борг  за кредитом,  що за  офіційним  курсом    НБУ   станом   на  08.02.2011р.  становить  еквівалент   15   096   830,00  грн.; 93 100   дол.  США  00  центів  борг  за відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ   станом  на 08.02.2011р.  становить  еквівалент 739744,65 грн.,  9  025  дол.  США 00  центів  пеня   за основним   боргом, що  за офіційним  курсом  НБУ  станом   на  08.02.2011р.  становить еквівалент   136 412,79 грн.;  6 007  дол.  США  62  центів   пеня  за простроченими    відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ  станом на 08.02.2011р. становить  еквівалент  47 734,73  грн. В частині позовних вимог щодо  стягнення заборгованості  в солідарному   порядку з ПВП  «Центр – Сервіс» - відмовити.  

Згідно ст.ст. 49 ГПК  України з першого  та третього відповідачів за первісним  позовом підлягають стягненню на користь позивача судові  витрати:  державне мито в сумі   25 500   грн. 00  коп.  та   236   грн. 00  коп.  витрат  на інформаційно  - технічне  забезпечення  судового  процесу.

          Слід зазначити, що позивачем за зустрічним позовом при зверненні до суду держмито було сплачено у меншому, ніж необхідно (по 85 грн. за кожну позовну вимогу) розмірі, а тому з позивача підлягає стягненню в доход бюджету 85 грн. 00 коп. державного мита.           

          Згідно  ст.49 ГПК України з відповідачів  за зустрічним позовом на користь позивача  за зустрічним  позовом підлягає стягненню  170  грн. 00  коп. витрат з  державного  мита  та 236 грн.00  коп.  витрат на інформаційно  - технічне  забезпечення судового  процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Первісний  позов задовольнити частково.

2.Стягнути солідарно з Товариства  з обмеженою  відповідальністю Торговий  дім «Автолюкс»  (40021, м.Суми, вул.  Кірова, б.162, код  31787807) та  Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Італавто  Суми» (40011,  м.Суми,  просп. Шевченко,  25, код 36333958) на користь Публічного  акціонерного  товариства  «Ерсте  Банк»  (03056, м. Київ,  вул. Польова, буд.  24-Д,  код  34001693) заборгованість в сумі   2 008  132,62 дол. США, що  за  офіційним  курсом   НБУ  України  станом на  08.02.2011р.  в гривневому еквіваленті  складає  15   956  019 грн. 32  коп., в т.ч.   1  900  000  дол. США  00  центів  борг  за кредитом,  що за  офіційним  курсом    НБУ   станом   на  08.02.2011р.  становить  еквівалент   15   096   830,00  грн.; 93 100   дол.  США  00  центів  борг  за відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ   станом  на 08.02.2011р.  становить  еквівалент 739744,65 грн.,  9  025  дол.  США 00  центів  пеня   за основним   боргом, що  за офіційним  курсом  НБУ  станом   на  08.02.2011р.  становить еквівалент   136 412,79 грн.;  6 007  дол.  США  62  центів   пеня  за простроченими    відсотками,  що за  офіційним  курсом   НБУ  станом на 08.02.2011р. становить  еквівалент  47 734,73  грн.

3. Стягнути з Товариства  з обмеженою  відповідальністю Торговий  дім «Автолюкс» (40021, м.Суми, вул.  Кірова, б.162, код  31787807) на користь Публічного  акціонерного  товариства  «Ерсте  Банк»  (03056, м. Київ,  вул. Польова, буд.  24-Д,  код  34001693) 12  750 грн. 00  коп. витрат  з  державного мита та 118  грн. 00  коп. витрат  на інформаційно  - технічне  забезпечення судового процесу.

4. Стягнути  з Товариства  з  обмеженою  відповідальністю «Італавто  Суми» (40011,  м.Суми,  просп. Шевченко,  25, код 36333958) на користь Публічного  акціонерного  товариства  «Ерсте  Банк»  (03056, м. Київ,  вул. Польова, буд.  24-Д,  код  34001693)   12  750 грн. 00  коп. витрат з державного мита та 118  грн. 00  коп. витрат  на інформаційно  - технічне  забезпечення судового процесу.

5. В частині  вимог  по стягненню солідарно заборгованості  з  Приватного  виробничого  підприємства  «Центр  - Сервіс» - відмовити.       

6.  Зустрічний позов задовольнити.

7.  Визнати недійсним  договір  поруки №  010-05/1042/2 від  17.07.2008р., укладений між  ПАТ   “Ерсте  Банк”, ТОВ ТД  “Автолюкс” та ПВП “Центр  - Сервіс” та  договір  поруки №  010-05/1042-5  від 28.10.2009р. укладений між ПАТ “Ерсте  Банк”, ТОВ  ТД  “Автолюкс” та ПВП  “Центр  - Сервіс”.

8.  Стягнути з Приватного  виробничого  підприємства  «Центр  - Сервіс»  (40030,  м.Суми, вул. Кірова,  б. 162,   код 23818482) в  доход державного бюджету м.Суми  (УДК у м.Суми (м.Суми) 22030001,  на р/р  31218206783002,  код ЄДРПОУ   37970593, МФО 837013) 85 грн. 00 коп. державного мита.

9. Стягнути з Публічного  акціонерного  товариства   «Ерсте  Банк»   (03056, м.Київ, вул. Польова, буд.  24-Д,  код 34001693) на користь  Приватного  виробничого  підприємства  «Центр  - Сервіс»  (40030,  м.Суми, вул. Кірова,  б. 162,   код 23818482) 85 грн. 00 коп. витрат з  державного  мита та 118 грн. 00  коп. витрат  на інформаційно – технічне  забезпечення судового  процесу.

10.  Стягнути з Товариства  з обмеженою  відповідальністю Торговий  дім «Автолюкс»  (40021, м.Суми, вул.  Кірова, б.162, код  31787807) на користь Приватного  виробничого  підприємства  «Центр  - Сервіс»  (40030,  м.Суми, вул. Кірова,  б. 162,   код 23818482) 85 грн. 00 коп. витрат з державного  мита та 118 грн. 00  коп. витрат  інформаційно – технічне  забезпечення судового  процесу.

11. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ СУДДЯ                                                             Н.П. ЛУГОВА

СУДДІ                                                                                В.Л. КОТЕЛЬНИЦЬКА

                                                                                                    П.І. ЛЕВЧЕНКО              

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписано  08.02.2012 року.