Рішення

від 10.01.2012 по справі 5023/8910/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/8910/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2012 р.                                                            Справа № 5023/8910/11

вх. № 8910/11

Суддя господарського суду Доленчук Д. О. 

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

3-ї особи < Текст > відповідача - не з'явився 3-ї особи < Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "Сіріус-Профікс", м. Київ 3-я особа < Текст > 

до  ТОВ "Караван будівельний Харків", м. Харків 3-я особа < Текст > 

про стягнення 17575,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Профікс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № РХ - 102/07 від 18.04.2007 р. на загальну суму 17575,43 грн.

Сторони про судове засідання були повідомлені належним чином, їх представники в призначене судове засідання не з'явилися. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.

Позивач, через канцелярію господарського суду 23.12.2011 р. за вх. № 25926, надав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, яке господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 05.01.2012 р. за вх. № 75, надав документи згідно супровідного листа, які господарським судом залучаються до матеріалів справи.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 18.04.2007 р. було укладено договір поставки № РХ-102/07 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався доставити та передати у власність відповідача непродовольчу продукцію (товар), а відповідач зобов'язувався прийняти товар та оплачувати його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2. договору асортимент та загальна вартість товару, що міг бути поставлений згідно цього договору, були визначені у специфікації.

Пунктом 7.7. договору було передбачено, що покупець зобов'язаний сплатити поставлений продавцем товар на протязі 7 календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Пунктом 7.8. договору було передбачено, що за результатами кожного місяця покупець повинен готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх постачальникові.

При цьому суд зазначає, що з матеріалів справи не вбачається доказів направлення таких актів покупцем постачальнику, які б свідчили про продаж поставленого товару третім особам,  у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що даний товар був реалізований відповідачем.

Крім того, позивачем до суду були надані письмові пояснення в яких позивач вказував, що поставка товару за зазначеним договором здійснювалась відповідно до замовлень, що передбачено п.п. 2.2-2.4 договору. Разом з тим, специфікація була втрачена, а замовлення не збереглись. Водночас після втрати специфікації позивач з відповідачем домовились в усній формі про те, що предмет договору (асортимент та загальна кількість товару, що  повинен   бути   поставлений)   буде   визначатись  у видаткових накладних.

Також, позивачем до суду були надані письмові пояснення в яких позивач вказував, що видаткові накладні, які наявні у справі, є частиною саме договору поставки № РХ-102/07 від 18.04.2007 р., та підтвердженням цього є насамперед дані бухгалтерського обліку, які свідчать, що відповідач оплачував товар, посилаючись саме на зазначений договір поставки, що підтверджується банківськими виписками по рахунках, наявними у справі. Між позивачем і відповідачем на день розгляду справи № 5023/8910/11 не існує інших договірних відносин, окрім тих, що виникли на підставі договору поставки № РХ-102/07 від 18.04.2007 р., підтвердженням чого є довідка позивача. Що ж стосується самих рахунків-фактур, на які є посилання у видаткових накладних, то позивач вказував, що вони використовувались у якості замовлень, які передбачені п.п. 2.2-2.4 договору.

Пунктом 11.4. договору була передбачена можливість повернення покупцем товару за умови необхідності оновлення асортименту. На момент подання цього позову покупцем було повернуто товару на загальну суму 10717,69 грн., що підтверджується накладною на повернення постачальнику № 3834 від 05.03.2008 р.

Отже, позивач свої зобов'язання за договором виконав, передав відповідачеві товар на суму 59843,12 грн., а відповідач товар отримав, що підтверджується матеріалами справи, оплату його вартості здійснив лише частково у розмірі 31550,00 грн. та повернув товар на суму 10717,69 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 17575,43 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей  строк (термін).

Частина  1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст  договору  становлять  умови (пункти),  визначені на розсуд сторін і погоджені ними,  та  умови,  які  є  обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки  продавець (постачальник),  який здійснює  підприємницьку  діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк   (строки)  товар  у  власність  покупця  для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим,  сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692  Цивільного кодексу України передбачено, що покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 176,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

 < Текст > 

ВИРІШИВ:

Задовольнити клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван будівельний Харків" (61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 7, код ЄДРПОУ 34859030, п/р 2606065159900 в ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків відділення № 815, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Профікс" (01103, м. Київ, Військовий проїзд, 1, код ЄДРПОУ 32155817, п/р 260001301256249  в Московській філії ПАТ "Промінвестбанк" в м. Києві, МФО 322175) 17575,43 грн. заборгованості за договором № РХ-102/07 від 18.04.2007 р.; 176,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                 (підпис< Текст >                         Доленчук Д. О.

Рішення підписано 16.01.2012 р.