Рішення

від 07.02.2012 по справі 5024/58/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5024/58/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 р.                                                               Справа №  5024/58/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Т.Л.Авто" м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсмарттранс Херсон" м. Херсон   

про стягнення 57275грн.79коп.

за участю  представників сторін:

від  позивача -  уповноважена особа Чхало  Н.О.

від  відповідача –не  прибув

          Товариство з  обмеженою  відповідальністю «Т.Л.Авто» (позивач по  справі) звернулося з  позовом про  стягнення з товариства з  обмеженою  відповідальністю   «Укрсмарттранс»(відповідач) 33388грн.01коп. основного боргу, 19194грн.00коп. штрафу, 2256грн.97коп. пені, 436грн.81коп. 3% річних, посилаючись  на невиконання  відповідачем обов'язків по  розрахунках  за отриманий товар  згідно з  договором поставки №62  від 22 квітня 2011року.

Відповідач  своїм правом на судовий захист не скористався,  в засідання суду вдруге не  з'явився, відзив на позов і витребувані судом документи не надав, незважаючи на те,  що  відповідно до  ст.. 64 ГПК України був повідомлений про  час розгляду справи  за адресою  м.Херсон, вул. Карла Маркса №100 кв.2, яка відповідно до ст. 93 ЦК України є  його місцезнаходженням та зазначена  в спеціальному витягу із Єдиного державного реєстру юридичних  осіб  та фізичних  осіб-підприємців станом на 23.01.2012року.          

Будь-яких письмових  заяв і клопотань  на день розгляду справи  від  відповідача  щодо  відкладення  розгляду справи  до  суду не  надійшло. Подальше ж відкладення розгляду справи призведе до затягування судового  процесу  і є  порушенням  приписів статті 22 ГПК України, зокрема, стосовно обов'язку  сторін  добросовісно  користуватися належними  їм процесуальними  правами, виявляти  взаємну повагу до  прав і охоронюваних  законом  інтересів другої  сторони.  

За таких  підстав, відповідно до  статті  64 ГПК України вважається, що  відповідач належним  чином повідомлений про  розгляд  справи, тому відповідно до  ст.75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу  без  участі представника відповідача, за наявними  в ній доказами, яких  достатньо для вирішення спору по суті.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до  справи докази, заслухавши   представника позивача, суд  -

в с т а н о в и в:

          Між товариством з  обмеженою  відповідальністю  «Т.Л.Авто»(позивач) та  товариством з  обмеженою  відповідальністю «Укрсмарттранс»(відповідач)  22 квітня 2011року укладено договір  поставки  №62 відповідно до  якого  позивач зобов'язався систематично поставляти відповідачу  передбачені пунктом  1.1 договору товари, а відповідач зобов'язаний  приймати зазначений товар  та своєчасно  оплачувати його  на умовах  передбачених  договором.

          Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок  суб'єктів господарювання  та інших  учасників господарських  відносин  виконувати  господарські зобов'язання  належним чином  відповідно до  закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних  вимог щодо  виконання зобов'язання  - відповідно до  вимог, що  звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2  статті 712 ЦК України  до  договору поставки  застосовуються  загальні положення про  купівлю-продаж, якщо  інше не  встановлено  договором, законом, або не  випливає з характеру відносин  сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що  покупець  зобов'язаний  оплатити  товар  після його  прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів на нього, якщо  договором або актами  цивільного  законодавства не встановлений інший порядок  оплати товару.

Поставка товару  відповідно до пункту 6.1 договору поставки  від 22.04.2011року  здійснюється  самовивозом покупцем зі складу  постачальника. Підставою  для відпуску окремої  партії товару є  остаточно  погоджена сторонами накладна, в якій зазначаються кількість, асортимент, ціна товару, дата його  відпуску.   

Товар  відповідно до п. 6.2 договору  вважається зданим  постачальником і прийнятим  покупцем з моменту підписання   повноважними  представниками  сторін накладних. Перехід права власності на товар відповідно до  пункту 6.6 договору відбувається в момент його  передачі  уповноваженому представнику  покупця.

Матеріалами  справи  підтверджено, що позивач в період  з 27.05.2011року по  20.06.2011року  передав відповідачу через  його представників, які діяли  на підставі наданих  до  матеріалів справи  довіреностей, товар на загальну суму 38388грн.01 коп.

Факт  поставки  товару підтверджується наданими  до  матеріалів справи накладними, а саме:

№UС-Н1147-003 від  27.05.2011року на суму 1620грн.00коп.;

№UС-Н1166-007 від 15.06.2011року на суму 33800грн.00коп.;

№UС-Н1171-009 від 20.06.2011року на суму 2968грн.01коп.

Відповідно до  пункту 5.1 договору поставки  від 22.04.2011року  відповідач зобов'язаний здійснити  розрахунки за отриманий товар  протягом 14 банківських  днів з моменту  оформлення накладної. В той же час сторони пунктом 5.2 договору узгодили право  зазначати  у видатковій накладній на конкретну партію  товару інший строк здійснення розрахунків, який матиме пріоритет порівняно  із  зазначеним  в пункті 5.1 договору.

Виходячи із вимог передбачених  пунктом 5.2 договору, відповідач зобов'язаний  здійснити  розрахунки  у наступні строки:

за накладною  №UС-Н1147-003 від  27.05.2011року на протязі 30 днів, тобто  до        27.06.2011року;

за накладною №UС-Н1166-007 від 15.06.2011року на протязі 40 днів, тобто до 25.07.2011року;

за накладною №UС-Н1171-009 від 20.06.2011року на протязі 40 днів, тобто до 30.07.2011року.

          Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має  виконуватися належним чином відповідно до  умов договору та вимог  закону, інших  актів цивільного законодавства, а за  їх  відсутності -  відповідно до  звичаїв ділового обороту, або  інших  вимог, що  звичайно  ставляться.

          Належне виконання  зобов'язання   означає  виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо  належного  предмета і належним способом.

Якщо при  виконанні зобов'язання порушується хоча б  одна із  зазначених  вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до  статті 629 ЦК України  укладений між сторонами  договір  від  22.04.2011року з моменту його  укладення набирає силу закону. Він  є  обов'язковим  для виконання обома сторонами і сторони  мають  дотримуватися взятих  на себе зобов'язань за договором.

Наданими до  справи доказами та розрахунком суми  боргу  підтверджується, що  свої обов'язки по розрахунках  за отриманий товар за договором відповідач    виконав частково.  Його  борг  станом на день звернення з  позовом становив 33388грн.01коп.

Доказів  перерахування боргу, або  будь-яких  заперечень проти позову  відповідачем  не  надано і станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про  стягнення  33388грн.01коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1  ст. 625 ЦК України боржник не  звільняється від  відповідальності за неможливість  виконання ним грошового зобов'язання.

Крім  того, відповідно до  частини  2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового  зобов'язання, на вимогу кредитора  зобов'язаний сплатити   суму боргу з  урахуванням  інфляції  за весь  час прострочення, а також  три  проценти  річних від  простроченої суми, якщо  інший розмір  процентів не  встановлений договором або  законом.

З урахуванням  вимог  ч.2 ст. 625 ЦК України   вимоги позивача про  стягнення  3% річних  в сумі 436грн.81коп. підлягають задоволенню.

Розглядаючи  позовні вимоги  про  стягнення 2256грн.97коп. пені та 19194грон. 00коп. штрафу за затримку оплати  вартості товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають   правові наслідки, встановлені  договором, або  законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої  відмови  від  зобов'язання, якщо  це  встановлено  договором або  законом або  розірвання договору; зміна умов зобов'язання;  сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними  санкціями  за вимогами статті 230  Господарського  Кодексу України визнаються  господарські санкції у вигляді грошової  суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник  господарських  відносин  зобов'язаний сплатити  у разі порушення ним правил здійснення  господарської  діяльності, невиконання або  неналежне  виконання  господарського  зобов'язання.

Частиною  6 ст.231 Господарського  Кодексу  України зазначено, що  штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань  встановлюються у відсотках,   розмір  яких  визначається  обліковою  ставкою  Національного  банку України за весь  час  користування чужими  коштами, якщо  інший  розмір  відсотків  не  передбачено  законом або  договором.

При цьому, відповідно до  частини 2 статті 343 ГК України платник грошових  коштів сплачує  на користь одержувача цих  коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що  встановлюється за згодою сторін, але не  може перевищувати  подвійної  облікової  ставки НБУ, що  діяла в період, за який сплачується пеня.

           Відповідно до  статтей 1, 3   Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           

          Таким чином,   договірні  правовідносини  між  платником і одержувачем грошових  коштів щодо  відповідальності  за несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань врегульовано ч.2 ст.343 ГК України та  Законом України  “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”,   відповідно до  яких за несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань платник грошових  коштів сплачує  на користь  одержувача цих коштів пеню в розмірі, зазначеному в договорі, але не  більше подвійної  облікової  ставки НБУ, яка діяла в період прострочки.

           Отже, яким би  способом не  визначалася  в договорі відповідальність за  несвоєчасне  виконання грошових  зобов'язань, вона   не  може перевищувати  той розмір, який  встановлено законом як граничний, тобто  за прострочення платежу за договором може бути  стягнено  лише пеню,  сума якої  не  перевищує ту, що  обчислена на підставі подвійної  облікової  ставки НБУ.

          Зазначене кореспондується з позицією Верховного  Суду України, викладеною  в постанові   по  справі №25/187  від  24.10.2011року

Укладаючи  договір  поставки №62 від 22.04.2011року сторони  пунктом 10.3 договору узгодили штрафні санкції  за порушення строків розрахунків,   а саме: відповідач в цьому випадку сплачує  позивачу  суму заборгованості з  урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь  час прострочення платежу, а також пеню, яка  обчислюється від  суми  простроченого  платежу,   у розмірі подвійної  облікової  ставки НБУ,  яка  діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день  прострочення платежу.

Крім  того, пунктом 10.4 договору встановлено, що у випадку  непогашення  заборгованості, зокрема  протягом 90 календарних днів, покупець, крім  пені, зобов'язаний  додатково сплатити штраф у розмірі 50% від  вартості неоплаченого товару.

Враховуючи те, що  відповідач не  виконав обов'язків за договором по  своєчасних  розрахунках  за отриманий товар, а також з  урахуванням  розміру  пені   яку  сторони  узгодили  умовами  договору, з  відповідача на користь  позивача  підлягає  стягненню нарахована позивачем пеня  за період  прострочки в розмірі     2256грн.97коп.

Враховуючи передбачену законом та договором  відповідальність  покупця (відповідача) по сплаті пені в розмірі подвійної  облікової  ставки  НБУ від  суми  заборгованості яка діяла  в період  прострочки,  вимоги позивача  про  стягнення  штрафу  в розмірі 50% за прострочку сплати грошових  коштів задоволенню не  підлягають, оскільки  зазначені вимоги не  відповідають вимогам чинного законодавства, вони повністю повторюють  відповідальність  відповідача як  покупця,  про  сплату пені, тобто за одне і те ж порушення  в договорі встановлена подвійна відповідальність, що  суперечить  ст. 61 Конституції України, згідно якої  ніхто не  може бути двічі притягнений до  відповідальності за одне  і те ж правопорушення.          

          З урахуванням  вищезазначеного, позовні вимоги підлягають  задоволенню  частково. З відповідача на користь позивача стягується 33388грн.01коп. основного  боргу, 2256грн.97коп. пені, 436грн. 81 коп. –3% річних. Правові підстави  стягнення штрафу відсутні, тому в  задоволені цієї частини позову суд  відмовляє.

          Судові  витрати  по  сплаті судового збору відповідно до  ст. 49 ГПК України відносяться на сторони  пропорційно  від  суми  задоволених  позовних  вимог.

          В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись  ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

вирішив.

          1.Позовні вимоги задовільнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсмарттранс» м.Херсон, вул. Карла Маркса  №100 кв.2,  ідентифікаційний код 37049282, інші реквізити  не  відомі на користь товариства з  обмеженою  відповідальністю «Т.Л.Авто»м. Київ, вул. Симиренко №36, ідентифікаційний код  36702953, інші реквізити  невідомі - 33388грн. 01коп. основного  боргу, 2256грн. 97коп. пені, 436грн. 81 коп. –3% річних, 1070грн.13 коп. витрат по  сплаті судового збору.

          3.В задоволенні позовних  вимог  про  стягнення 19194грн.00коп. штрафу  відмовити.

      Суддя                                                                         З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України  10.02.2012р.