Рішення

від 24.01.2012 по справі 29/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/230

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

24.01.12 р.                                                                                 Справа № 29/230                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна”, м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан”, м.Макіївка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 70 211,00грн., пені у сумі 10 285,87грн., інфляційних витрат у розмірі 11 975,00грн., 3% річних у сумі 5 390,90грн.

за участю:

від позивача: не з'явився;  

від відповідача: не з'явився;

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.11.2011р. по 01.12.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна”, м.Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан”, м.Макіївка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 70 211,00грн., пені у сумі 10 285,87грн., інфляційних витрат у розмірі 11 975,00грн., 3% річних у сумі 5 390,90грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором №1805-01 від 18.05.2009р., щодо оплати за поставлений товар.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №1805-01 від 18.05.2009р., додатків до договору №1805-01 від 18.05.2009р., рахунків-фактур, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, виписок з банківського рахунку з доказами здійснення Відповідачем часткових оплат за поставлений товар.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 217, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 54, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

15.11.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан” та відзив на позовну заяву від 14.11.2011р. в якому Відповідач відхиляє вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних з підстав їх незаконності та необґрунтованості. Так, Позивач за видатковими накладними №РН-008 від 02.07.2009р., №РН-009 від 04.08.2009р. нараховує пеню на підставі п.6.3 Договору та з урахуванням положень, визначених п.6 ст. 232 Господарського кодексу України. Проте, ТОВ „Секутек – Україна” не враховано вимоги п.1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), яким передбачено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Відтак стягненню підлягає лише пеня яка обґрунтовано нарахована протягом попереднього року до дня звернення до суду. Позивач нараховує пеню за період з 03.07.2009р. по 03.01.2010р. за видатковою накладною №РН-008 від 02.07.2009р., та за період з 05.08.2009р. по 05.02.2010р. за видатковою накладною №РН-009 від 04.08.2009р. Таким чином. річний строк позовної давності щодо вимог про стягнення пені за накладними №РН-008 від 02.07.2009р. та №РН-0009 від 04.08.2009р. закінчився. У відповідності до ч. 4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  Отже Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені в розмірі 10 285,87грн. та відмовити ТОВ „Секутек – Україна” в задоволенні зазначених вимог.

15.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Секутек – Україна”, податкових накладних та довідку за підписом генерального директора яка свідчить про те, що між ТОВ „Секутек – Україна” та ТОВ „Промислово-комерційна фірма „Титан” відсутні інші правовідносини з постачання товарів, опосередковані іншими договорами.  Також Позивачем були надані письмові пояснення по справі, у яких зазначає, що надати замовлення Покупця на постачання товару не уявляється можливим, оскільки такі замовлення висловлювались в усній формі, а Специфікації на постачання Товару укладались у вигляді Додатків до Договору, що додані до позову. На підставі Замовлень Покупця, Постачальником формувалися Рахунки-фактури на оплату Товару, які були згодом відображені Сторонами в Специфікаціях до Договору, які оформлялися у вигляді Додатків до Договору. Рахунки-фактури на оплату Товару виставлялися Позивачем на підставі попереднього усного замовлення Покупця, які у подальшому відображалися у специфікаціях до Договору, що укладалися у вигляді Додатків до Договору та передавалися безпосередньо Відповідачеві шляхом особистої передачі Рахунків представнику Відповідача, відповідального за виконання даного Договору. За твердженням Позивача, надання останнім доказів передачі Рахунків-фактур не уявляється можливим, оскільки умовами Договору не передбачено обов'язкової письмової  чи іншої фіксації факту передачі Позивачем Рахунків-фактур на оплату відповідачу та така передача здійснювалася шляхом надання документів особисто в руки уповноваженого представника Відповідача.

01.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано заяву від 01.12.2011р. у якій зазначає, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №13/202пд за позовом ТОВ „ПКФ „Титан” до ТОВ „Секутек - Україна” про визнання недійсним договору №1805-01 від 18.05.2009р., у зв'язку з чим просить відповідно до ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, зупинити провадження по справі №29/230 за позовом Товариства зо обмеженою відповідальністю „Секутек – Україна” до Товариства з обмежено відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан” про стягнення заборгованості.

Суд дійшов висновку про відмову Відповідачу у задоволенні заяви про зупинення провадження по справі, у зв'язку з його недоведеністю та необґрунтованістю, з огляду на наступне: згідно ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.  Тобто підставою для зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою є наявність одночасно двох обставин: пов'язаність відповідних справ та неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої. При цьому, пов'язаність справ, зазвичай, полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що певні обставини не можуть бути встановлені  господарським судом самостійно у даній справі.  Проте, всупереч вказаним вимогам у заяві відсутні посилання на те, чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи до вирішення господарським судом Донецької області справи №13/202пд.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 26.12.2011р. справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 23.01.2012р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

Представник Позивача у судове засідання 24.01.2012р. не з'явився, про час та  місце слухання справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання №2712/11 від 27.12.2011р. про розгляд справи без участі представника Позивача.

Представник Відповідача у судове засідання 24.01.2012р. не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна”  (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан” (Покупець) було укладено договір №1805-01, відповідно п.1.1 якого Постачальник передає у власність, а Покупець приймає і оплачує продукцію (далі – Товар), найменування, асортимент, кількість та ціна якого вказується в Специфікаціях (Додатках), які є невід'ємною частиною даного Договору, на умовах, які викладені у даному Договорі.

За умовами п.6.3 Договору за затримку оплати Товару понад строк, передбачений в Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не плаченого Товару, за кожний день затримки, та індекс інфляції у розмірі 3% річних.

Відповідно додатку №1 до договору від 19.05.2009р. Сторонами узгоджено поставку Товару – Бутонал NS 198, термін сплати встановили не пізніше 26.05.2009р.

Відповідно додатку №2 до договору від 01.06.2009р. Сторонами узгоджено поставку Товару – Бутонал NS 198, термін сплати встановили не пізніше 18.06.2009р.

Відповідно додатку №3 до договору від 25.06.2009р. Сторонами узгоджено поставку Товару – Бутонал NS 198, термін сплати встановили не пізніше 15.07.2009р.

Відповідно додатку №4 до договору від 30.06.2009р. Сторонами узгоджено поставку Товару – Бутонал NS 198, термін сплати встановили не пізніше 16.07.2009р.

Відповідно додатку №5 до договору від 03.08.2009р. Сторонами узгоджено поставку Товару – Бутонал NS 198, термін сплати встановили не пізніше 18.08.2009р.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 383 211,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-003 від 21.05.2009р. на суму 85 158,00грн., №РН-004 від 02.06.2009р. на суму 42 579,00грн., №РН-007 від 01.06.2009р. на суму 85 158,00грн., №РН-008 від 02.07.2009р. на суму 85 158,00грн., №РН-009 від 04.08.2009р. на суму 85 158,00грн. Вказані накладні підписані  та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем товар отриманий на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковими накладними.

Відповідачем за поставлений товар була здійснена лише часткова оплата у розмірі 313 000,00грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, які містяться в матеріалах справи, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 70 211,00грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.  

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:    

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №1805-01 від 18.05.2009р.  Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 383 211,00грн., Відповідачем була здійснена лише часткова оплата у розмірі 313 000,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору – суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 70 211,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 70 211,00грн. до матеріалів  справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.  

 На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір інфляційних витрат з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення становить 11 975,00грн., 3% річних  від суми загального боргу складає 5 390,90грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ” та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 11 975,00грн.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок  позовних вимог про стягнення 3%  річних дійшов висновку про часткове задоволення за видатковою накладною: №РН-008 від 02.07.2009р. за період з 17.07.2009р. (згідно Додатку №4 до Договору) по 16.10.2010р. (дата зазначена Позивачем у розрахунку до позовної заяви а.с.9) у розмірі 2 906,07грн.; за видатковою накладною №РН-009 від 04.08.2009р. за період з 19.08.2009р. (згідно Додатку №5 до Договору) по 16.10.2010р. (дата заявлена Позивачем у розрахунку до позовної заяви а.с.9) у розмірі 235,27грн., на загальну суму 3 141,34грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

За умовами п.6.3 Договору за затримку оплати Товару понад строк, передбачений в Специфікації, Покупець сплачує Постачальнику пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого Товару, за кожний день затримки. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте  у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення.

Проте, статтею 256 ЦК України, встановлений строк позовної давності –строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.  

Статтею 258 ЦК України визначена спеціальна позовна давність, ч.1 ст. 258 ЦК України зазначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю; згідно з ч.2 п.1 позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідач просить застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені в розмірі 10 285,87грн. та відмовити ТОВ «Секутек-Україна» в задоволенні зазначених вимог.

Як вбачається із накладної №РН-008 від 02.07.2009р. останнім днем оплати є 16.07.2009р. (згідно Додатку №4) тобто період прострочення з 17.07.2009р. + один рік;  

Як вбачається із накладної №РН-009 від 04.08.2009р. останнім днем оплати є 18.08.2009р. (згідно Додатку №5) тобто період прострочення з 19.08.2009р. + один рік

Таким чином, враховуючи ч.2 п.1 ст.258 ЦК України суд встановив, що на день подання позовної заяви про стягнення пені за накладними №РН-008 від 02.07.2009р, №РН-009 від 04.08.2009р. закінчився строк позовної давності.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна”, м.Київ  до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан”, м.Макіївка, Донецька область  про стягнення заборгованості у розмірі 70 211,00грн., пені у сумі 10 285,87грн., інфляційних витрат у розмірі 11 975,00грн., 3% річних у сумі 5 390,90грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан” (86148, м.Макіївка. вул.Териконна, 2, ЄДРПОУ 25118323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна” (03115, м.Київ, вул.Святошинська, 34 ,ЄДРПОУ 36114727) заборгованість у розмірі 70 211,00грн., інфляційні витрати у сумі 11 975,00грн., 3% річних у сумі 3 141,34грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промислово-комерційна фірма „Титан” (86148, м.Макіївка. вул.Териконна, 2, ЄДРПОУ 25118323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Секутек - Україна” (03115, м.Київ, вул.Святошинська, 34 ,ЄДРПОУ 36114727) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 853,27грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 205,77 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.01.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.           

Повний текст рішення складено та підписано 30.01.12р.