Постанова

від 02.11.2006 по справі 44/186

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

44/186

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.10.2006 р.                                                                                  справа №44/186

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Діброви  Г.І.

суддівДзюби  О.М., Стойки  О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача:Не з'явився,

від відповідача:Бубнов С.В. – директор (протокол загальних зборів №1 від 19.10.2000р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Спецпідзембуд" м.Донецьк

на рішення (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від17.07.2006 року

по справі№44/186

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "У Фарма Трейд" м.Запоріжжя

доТовариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Спецпідзембуд" м.Донецьк

простягнення 661 грн. 49 коп.

В С Т А Н О В И В:

У 2006 році позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «У Фарма Трейд», м. Запоріжжя, звернувся з позовною заявою до господарського суду Донецької області до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Спецпідзембуд», м. Донецьк про стягнення суми основного боргу 500 грн., інфляційних в розмірі 35 грн. 26 коп., 3% річних в сумі 64 грн. 45 коп., пені 61 грн. 78 коп.

Рішенням від 17.07.2006р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармацевтична фірма «У Фарма Трейд», м. Запоріжжя були задоволені. Судове рішення мотивоване тим, що причиною виникнення боргу було протиправне порушення відповідачем умов договору та норм чинного законодавства України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Спецпідзембуд», м. Донецьк, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням або неправильним застосуванням норм процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006р. скасувати, провадження по справі припинити.

Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він з вимогами апеляційної скарги відповідача не погодився та просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Крім того, позивач звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи у його відсутності. Надане клопотання розглянуто судовою колегією та задоволено.

Розпорядженням заступника голови Донецького апеляційного господарського суду змінена колегія суддів для розгляду апеляційної скарги.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає за необхідне розглянути апеляційну скаргу, оскільки для з'ясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи №44/186, та наданих відповідачем пояснень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.ст. 28-29 Закону Україну “Про судоустрій” та ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року №5 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності  - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для даної справи,  висновки суду про встановлені обставини справи і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються двосторонніми доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 2,3,4 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у  доведенні перед судом їх переконливості.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України обов'язки виникають  з угод, передбачених законом, а також угод, хоч і не передбачених законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Як вбачається із матеріалів справи, 27.10.2004р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармацевтичною фірмою «У Фарма Трейд», м. Запоріжжя, та відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційною фірмою «Спецпідзембуд», м. Донецьк, був укладений договір поставки №2836, відповідно до вимог якого позивач зобов'язався на умовах та в порядку, визначених договором, поставляти (передавати в власність) відповідачеві лікарські препарати, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни тощо, а відповідач зобов'язався на умовах та в порядку, визначених договором, приймати названий товар та оплачувати його (п. 1.1. договору).

Позивач, відповідно до п. 2.2 договору, повинен одночасно з товаром передати відповідачеві видаткову накладну-рахунок та супровідні документи якості товару.

Відповідач оплачує вартість отриманого товару, що є предметом поставки за цим договором за відпускними цінами  позивача (з урахуванням ПДВ), які зазначаються у видаткових накладних-рахунках (п. 4.1 договору).

Згідно із п. 5.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку платіжним дорученням не пізніше 30 календарних днів з моменту здійснення поставки, на підставі отриманих разом із товаром рахунків, якщо інше не обумовлене у видатковій накладній-рахунку.

У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. За прострочку оплати отриманого товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочки, нарахованої на суму боргу (п.п. 6.1, 6.3 договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє протягом 2-х років до 31.12.2006р. Закінчення строку договору не звільняє сторони від невиконаних зобов'язань та від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії договору ( п.п. 7.1, 7.2 договору).

Виконуючи умови укладеного сторонами договору, позивач 28.10.2005р. за видатковою накладною-рахунком №630858, здійснив поставку товару на суму 1380 грн. 75 коп., що також підтверджено довіреністю від 27.01.2005р.

Оплата поставленого товару, відповідно до умов договору та чинного законодавства України повинна була здійснена відповідачем до 07.11.2005р. Відповідач, в порушення вимог договору, своє грошове зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару не виконав у повному обсязі, частково в сумі 880 грн. 75 коп. оплативши поставлений товар, що підтверджено матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, вислухавши пояснення сторін, судова колегія дійшла висновку, що:

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України, як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері і положення Цивільного кодексу України, як загального акту законодавства.

Згідно з п.4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 2 ст. 124 Конституції України –юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно із рішенням Конституційного суду України №15-рп/2002 від 09.07.2002р. положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення передбачено право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами, договором.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно із ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що господарським судом правомірно встановлено, що грошове зобов'язання щодо оплати отриманого товару, відповідачем виконано несвоєчасно та не в повному обсязі, тому підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача сума основного боргу в розмірі 500 грн.

Відповідно до умов договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідач повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочки, господарським судом Донецької області правомірно визначено, що стягнення пені у меншому розмірі ніж передбачено чинним законодавством, є правом позивача. Розрахунок пені з 07.11.2005р. по 06.05.2006р., зроблений позивачем та перевірений судовою колегією, на суму 61.78 грн., відповідає вимогам закону та підлягає до стягнення.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення.

Судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 64 грн. 45 коп. та інфляційних в сумі 35 грн. 26 коп.

Посилання відповідача на вирішення спору за цими правовідносинами у справі №25/17, правомірно не прийняті судом першої інстанції, оскільки, у  справі №25/17 оцінка правовідносин сторін надавалася за іншими видатковими накладними-рахунками та не стосувалася накладної №630858 від 28.10.2005р., яка є підставою заявлених позовних вимог по даній справі № 44/186.

Заперечення відповідача щодо порушення господарським судом норм процесуального права та позбавлення відповідача фактично від участі в розгляді справи та представлення доказів по справі, не приймаються судовою колегією, оскільки не відповідають фактичним обставинам, справа була призначена до розгляду ухвалою від 30.06.2006р., у вказаній ухвалі відповідача було зобов'язано представити суду відзив на позовну заяву, оригінали та належним чином завірені копії документів. Про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджують заперечення проти позову, які є в матеріалах справи. Представник відповідача був присутній та надавав пояснення у судовому засіданні, яке відбулося 17.07.2006р., представив відзив на позовну заяву, тому судова колегія не вбачає в діях господарського суду по розгляду даної справи порушень вимог ст. 22 ГПК України, на які посилається відповідач.

Господарським судом, відповідно до вимог ст. 44 ГПК України правомірно присуджені до стягнення з відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в розмірі 200 грн., оскільки вказані судові витрати підтверджені належним чином матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №44/186 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування до позивача, передбачених ч. 5 ст. 83 ГПК України, яке не підлягає задоволенню, оскільки апеляційна інстанція приймає постанову відповідно до вимог ст.ст. 104, 105 ГПК України, а не ст. 83 ГПК України, крім того, позивачем виконані всі вимоги суду, а судовою колегією отримані в повному обсязі всі матеріали, витребувані в ухвалі від 16.10.2006р.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

                                                  П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційної фірми «Спецпідзембуд», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 10.08.2006 року у справі №44/186 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 17.07.2006 року у справі №44/186   –без змін.

Головуючий          Діброва  Г.І.

Судді:          Дзюба  О.М.

          Стойка  О.В.

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5 –ГС Дон. обл.;

Богомолова Ю.І