Рішення

від 26.01.2012 по справі 13/235

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/235

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

26.01.12 р.                                                                                 Справа № 13/235                               

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи                    за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий світ”,

м. Донецьк

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ника LTD”, м. Донецьк

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарл”, м. Одеса

про стягнення солідарно з відповідачів 1,2 суми поруки в розмірі 1000грн.00коп.; стягнення з відповідача 2 суми заборгованості в розмірі 49735грн.26коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий світ”, м. Донецьк (далі – Позивач) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ника LTD”, м. Донецьк (далі – Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарл”, м. Одеса (далі Відповідач 2) суму поруки в розмірі 1000грн.00коп. та стягнути з відповідача 2 суму заборгованості в розмірі 49735грн.26коп., з якої сума боргу – 19778грн. 25коп., сума відсотків за користування грошовими коштами – 9295грн. 78коп., пеня – 789грн. 50коп., 3% річних – 152грн. 81коп., інфляційні – 19461грн. 80коп.

Ухвалою від 15.12.2011р. суд порушив провадження у справі, призначив до розгляду на 10.01.2012р., сторін зобов'язано надати документи та вчинити певні дії.

         Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач 2 неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки № 295-0410 від 04.10.2010р. щодо повної оплати поставленого Позивачем за видатковою накладною № 1171 від 15.07.2011р. товару.

25.01.2012р. Позивач надав через канцелярію суду пояснення до позовної заяви, якими вважає за необхідне стягнути солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 суму поруки в розмірі 1000грн.00коп. та стягнути з Відповідача 2 суму заборгованості в розмірі 48735грн.26коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 19778грн.25коп., суми відсотків за користування грошовими коштами – 9295грн.78коп., пені – 789грн.50коп., 3% річних – 152грн.81коп., інфляційних нарахувань – 19461грн.80коп. Крім того, зазначеними поясненнями позивач повідомив суд, що здійснена Відповідачем 2 оплата в сумі 27000грн.00коп. погасила попередній борг Відповідача 2 та частково на суму 5282грн.17коп. спірну накладну № 1171 від 15.07.2011р. До пояснень позивачем надана засвідчена копія листа вих.. № 17/01 від 20.01.2012р., яким Відповідач 2 визнав заборгованість перед позивачем у розмірі основного боргу 19778грн. 25коп.

       Клопотанням, яке надійшло через канцелярію суду 25.01.2012р., Позивач просив суд розглянути справу без участі його представника.

Відповідач 1 наданим через канцелярію суду клопотанням б/н від 24.01.2012р. просив розглянути справу без участі уповноваженого представника; зазначив, що проти позовних вимог не заперечує.

10.01.2012р. від Відповідача 2 надійшло клопотання про направлення справи за територіальною підсудністю до господарського суду м. Одеси, оскільки товариство не визнає факт укладання договору поруки № 0110-ПОР від 04.01.2010р. так як йому не було відомо про цей правочин. Отже вважає, що позивач звернувся з порушенням норм ст. 15 ГПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 15 Цивільного кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Так, місцезнаходження Відповідача 1 – м. Донецьк, Відповідача 2 – м. Одеса. Враховуючи викладене, позов поданий позивачем з додержанням правил територіальної підсудності, клопотання Відповідача 2 задоволенню не підлягає.

Під час судового засідання 10.01.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги.

Справа слуханням відкладалась на 26.01.2012р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів 1,2.

У судове засідання 26.01.2012р. сторони своїх представників не направили, хоча були належним чином повідомлені про час розгляду справи, що унеможливлює порушення їх процесуальних прав та обов'язків.

Відповідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог в тому числі.

        Виходячи з ретельного дослідження змісту поданих позивачем письмових пояснень від 25.01.2012р. та співвідношення такого змісту з первісно заявленими позовними вимогами суд дійшов висновку про фактичне зменшення Позивачем заявленої загальної суми заборгованості з Відповідача 2.  Так, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з ТОВ „Дарл” заборгованість в загальному розмірі 49735грн. 26коп., а у поданих поясненнях посилається на необхідність стягнення з ТОВ „Дарл” суму заборгованості в загальному розмірі 48735грн. 26коп.

       Відсутність в зазначених поясненнях посилань на на приписи норми процесуального  права не означає невідповідності заяви вимогам закону.  Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у п. 5 інформаційного листа від 14.08.2007  № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року».

       Враховуючи викладене, суд розглядає остаточні вимоги Позивача до Відповідача 2 в редакції поданих позивачем письмових пояснень від 25.01.2012р.

      Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка представників сторін істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши під час попереднього судового засідання представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

04.01.2010р. між Позивачем (продавцем) та Відповідачем 2 (покупцем) був укладений договір № 295-0410, згідно з яким продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договору, передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити флексопакування (надалі іменується „Товар”), що перераховане у відповідній видатковій накладній, оформленої та підписаної згідно вимог законодавства.

Відповідно до п. 2.2 договору кількість та ціна, згідно письмової або усної заявки покупця, вказані у відповідній видатковій накладній, оформленої та підписаної згідно вимог законодавства. Підтвердженням узгодження сторонами заявки покупця є підписання сторонами рахунка – фактури або специфікації.

Згідно з п. 3.1 договору товар поставляється продавцем на підставі замовлень покупця, складених у вигляді заявки.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що розрахунки за кожну партію здійснюються шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:

- 50% - передоплата;

- 50% - на протязі одного банківського дня з моменту отримання продукції.

Згідно п. 11.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. У випадку, якщо у сторін на момент закінчення терміну дії Договору залишаються невиконаними договірні зобов'язання та незадоволені законні вимоги, дія договору продовжується до повного виконання таких зобов'язань.

17.06.2011р. на виконання  умов вказаного договору Відповідач 2 направив позивачу замовлення на поставку продукції, Позивач в свою чергу здійснив поставку товару за накладною № 1171 від 15.07.2011р. на загальну суму 25060грн.42коп.

В позовній заяві Позивач зазначає, що у зв'язку з повним погашенням Відповідачем 2 суми раніше виниклої заборгованості платежем у розмірі 27000грн.00коп. платіжним дорученням № 237 від 06.07.2011р. частина перерахованих коштів в розмірі 5282грн.17коп. була врахована в рахунок погашення вартості отриманого за накладною № 1171 від 15.07.2011р. товару.

Одночасно з поставкою Позивачем був виставлений рахунок – фактура № Ф 1171 від 15.07.2011р. на суму 19778грн.25коп.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що отримавши товар Відповідач 2 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті його повної вартості, товар з урахуванням часткової оплати, залишився неоплаченим в сумі 19778грн.25коп.

В забезпечення виконання умов вказаного Договору між Позивачем (кредитор) та Відповідачем 1 (поручитель) був укладений Договір поруки  № 0110 ПОР від 04.01.2010р.

Відповідно до п. 1.1 договору предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарл”, код ЄДРПОУ 12364332 (надалі – Боржник) за зобов'язаннями перед кредитором за договором № 295-0410 від 04.01.2010р. про поставку флексопакування (надалі – Основний договір), а саме під зобов'язаннями за цим договором є:

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті за поставлену продукцію у кількості, асортименті, по ціні та в строки передбачені основним договором;

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,5% в день за кожний день користування, відповідно до п. 5.5 Основного договору;

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно з п. 2.1 договору поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з Основного договору, але в будь – якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечувального зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 1000грн.00коп.

Пунктом 3.2.1 договору встановлені обов'язки поручителя, згідно з яким, поручитель, зокрема зобов'язаний при порушенні боржником зобов'язань перед кредитором за основним договором виконати за боржника у 5-денний строк зобов'язання в повному обсязі.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до моменту припинення поруки.

Позивач листом № 12-1011 від 12.10.2011р. звернувся до Відповідача 1 з повідомленням про наявність у Відповідача 2 основної заборгованості перед Позивачем за договором поставки № 295-0410 від 04.01.2010р. в розмірі 19778грн.25коп., у зв'язку з чим просив Відповідача 1 виконати свої зобов'язання за договором поруки № 0110 ПОР від 04.01.2010р. та погасити в п'ятиденний строк виниклу заборгованість. У якості доказу відправки зазначеного листа в матеріалах справи міститься квитанція від 12.10.2011р.; листом № 19-1011 від 19.10.2011р. Позивач просив Відповідача 1 сплатити згідно з умовами договору поруки заборгованість Відповідача 1 за договором поставки разом з нарахованими штрафними санкціями, загальна сума боргу, що підлягає сплаті, становить 49735грн.25коп.

У позові позивач посилається на те, що Відповідач 1 не надав жодної відповіді на направлену вимогу, не вчинив жодних дій спрямованих на врегулювання виниклого спору та погашення суми заборгованості, отже Відповідач 1 та Відповідач 2  належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання, сума заборгованості у розмірі 19778грн.25коп. не погашена, що і стало підставою для звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення солідарно з Відповідачів 1 та 2 суми заборгованості у розмірі 1000грн.00коп. та з Відповідача 2 суми заборгованості в розмірі 48735грн.26коп., у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки № 295-0410 від 04.01.2010р.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

        Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

        Оцінивши зміст Договорів, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між Позивачем та Відповідачем 2 правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання ст.712 Цивільного кодексу України, укладений між Позивачем та Відповідачем 1 правочин за своїм змістом і правовою природою є договором поруки, який підпадає під правове регулювання ст.ст.553 -559 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 295-0410 від 04.01.2010р. у Позивача виник обов'язок поставити товар, а у Відповідача 2 прийняти його та оплатити.

Як встановлено судом, у виконання договору за видатковою накладною № 1171 від 15.07.2011р. Позивач поставив Відповідачу 2 товар на загальну суму 25060грн.42коп.

Висновок стосовно того, що товар за вищевказаною накладною був поставлений саме на виконання договору № 295-0410 від 04.10.2010р. суд робить виходячи з того, що вид товар – флексопакування, обумовлений сторонами в п. 1.1 договору і був поставлений за спірною видатковою накладною.

Факт отримання Відповідачем 2 товару підтверджується підписом та відбитком печатки в графі „Отримав”, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за передбаченою ціною.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди Відповідача 2 щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання Позивач виконав у відповідності з умовами договору № 295-0410 від 04.10.2010р.

        Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, сторони у п. 5.2 договору № 295-0410 від 04.01.2010р. визначили, що розрахунки за кожну партію здійснюються наступним чином: 50% - передоплати, 50% - на протязі одного банківського дня з моменту отримання продукції.

Оскільки товар за видатковою накладною № 1171 був поставлений і відповідно отриманий Відповідачем 2 15.07.2011р., строк оплати вартості товару в сумі 19778грн.25коп., з урахуванням часткової оплати, відповідно п. 5.2 договору наступив 18.07.2011р., а вже з 19.07.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання

Заявлена Позивачем сума боргу підтверджується довідкою від 10.01.2012р. за підписом генерального директора та головного бухгалтера ТОВ „Друкарня „Новий світ”.

Крім того, в матеріалах справи наявний лист Відповідача 2 № 17/01 від 20.01.2012р., направлений за допомогою засобів факсимільного зв'язку Позивачу, яким Відповідач 2 визнав наявність заборгованості в розмірі 19778грн.25коп., запропонувавши позивачу графік її погашення.

         Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599  Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

         Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем підтверджується матеріалами справи, докази сплати суми заборгованості в розмірі 19778грн.25коп. суду не представлені, вимоги Позивача в цій частині є правомірними та доведеними.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Відповідачем 2 щодо оплати поставленої продукції Позивач на підставі п. 10.2 договору просить суд стягнути на його користь пеню у сумі 789грн.50коп., яка розрахована за період з 16.07.2011р. по 17.10.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу за кожний день прострочення платежу.

         Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

         Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

        Однак позивачем невірно був визначений момент настання права вимагати від Відповідача 2 виконання грошового зобов'язання за договором, який за висновком суду розпочався з 19.07.2011р., внаслідок чого суд зробивши арифметичний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” за період з 19.07.2011р. по 17.10.2011р. (в межах заявленого), встановив, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума пені в розмірі 764грн.31коп., у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні пені в сумі 25грн.19коп.

Позивач просить суд також стягнути 3% річних у розмірі 152грн.81коп. за період з 16.07.2011р. та 17.10.2011р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

За висновками суду позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню за період з 19.07.2011р. по 17.10.2011р., оскільки позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимоги виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару.

Суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за період з 19.07.2011р. по 17.10.2011р. включно (в межах позовних вимог) встановив, що задоволенню підлягає сума в розмірі 147грн.93коп. Отже, суд відмовляє в частині стягнення 4грн.88коп.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо стягнення інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

В резолютивній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з Відповідача 2 суму інфляційних нарахувань у розмірі 19461грн.80коп., однак в письмових поясненнях б/н від 25.01.2012р. позивач посилається на суму вимог до Відповідача 2 щодо інфляційних – 19718грн. 92коп., в той же час за змістом тієї ж заяви вважає за необхідне стягнути з Відповідача 2 інфляційні у розмірі 19461грн.80коп.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК позовна заява повинна містити, зокрема,  обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

        Оскільки в матеріалах справи розрахунок інфляційних нарахувань відсутній, що унеможливлює перевірку обґрунтованості і правильності здійсненого позивачем  нарахування таких сум, заявлена позивачем вимога в цій частині залишається судом без розгляду.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач, відповідно ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, керуючись п. 5.5 договору просить суд також стягнути з відповідача відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 9295грн.78коп., нараховані за період з 16.07.2011р. по 17.10.2011р. у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.5 договору у разі прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити повну вартість товару, а також, згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, сплачує відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочки.

        Оскільки позивачем невірно був визначений момент виникнення права вимоги виконання зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, суд, зробивши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами за період з 19.07.2011р. по 17.10.2011р. включно (в межах позовних вимог) встановив, що задоволенню підлягає сума в розмірі 8999грн.10коп. Отже, суд відмовляє в частині стягнення 296грн.68коп.

З приводу позовних вимог про стягнення солідарно з Відповідача 1 та Відповідача 2 суми боргу в розмірі 1000грн.00коп., слід зазначити наступне:

Як встановлено судом, в забезпечення виконання умов договору на поставку товару № 295-0410 від 04.01.2010р. між Позивачем (кредитор) та Відповідачем 1 (поручитель) був укладений Договір поруки  № 0110 ПОР від 04.01.2010р.

Відповідно до пункту 1.1. договору поруки предметом цього договору є зобов'язання поручителя перед кредитором солідарно відповідати за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарл”, код ЄДРПОУ 12364332 (надалі – Боржник) за зобов'язаннями перед кредитором за договором № 295-0410 від 04.01.2010р. про поставку флексопакування (надалі – Основний договір), а саме під зобов'язаннями за цим договором є:

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті за поставлену продукцію у кількості, асортименті, по ціні та в строки передбачені основним договором;

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті відсотків за користування чужими грошовими коштами по ставці 0,5% в день за кожний день користування, відповідно до п. 5.5 Основного договору;

- зобов'язання боржника перед кредитором по сплаті пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно п. 2.1 договору поручитель відповідає солідарно за зобов'язаннями боржника перед кредитором, що витікають з Основного договору, але в будь – якому випадку розмір відповідальності не повинен перевищувати розміру забезпечувального зобов'язання, зазначеного в п. 3 цього договору.

Відповідно п. 3.1 договору передбачений цим договором обов'язок поручителя перед кредитором обмежується сплатою суми 1000грн.00коп.

         Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу  України за   договором  поруки   поручитель   поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед  кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може   забезпечуватися   виконання   зобов'язання частково або у повному обсязі.   

         Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України у разі  порушення  боржником  зобов'язання,  забезпеченого  порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи,   які   спільно  дали  поруку,  відповідають  перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

         Згідно з ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Так, Відповідач 1 на підставі договору поруки поручився перед Позивачем за виконання обов‘язку Відповідача 2 по Договору поставки в межах 1000грн., у зв‘язку з чим Відповідач 1 несе солідарну відповідальність перед Позивачем разом з Відповідачем 2.

Пунктом 3.2.1 договору поруки встановлені обов'язки поручителя, згідно з яким, поручитель, зокрема зобов'язаний при порушенні боржником зобов'язань перед кредитором за основним договором виконати за боржника у 5 – денний строк зобов'язання в повному обсязі.

         Оскільки у договорі поруки відсутня дата з якої починається обчислення строку, протягом якого поручитель повинен виконати свій обов‘язок по договору поруки, то для встановлення строку виконання Відповідачем 1 свого обов‘язку по Договору поруки слід керуватись ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.   

Виходячи зі ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги.

Позивач направив на адресу Відповідача 1 вимогу № 12-1011 від 12.10.2011р., у якій з посиланням на наявність у Відповідача 2 заборгованості за договором поставки № 295-0410 від 04.01.2010р. на користь Позивача в сумі основного боргу в розмірі 19778грн.25коп., просив Відповідача 1 погасити наявну заборгованість протягом 5 днів.

Вимогою № 19-1011 від 19.10.2011р. Позивач просив Відповідача 1 погасити заборгованість разом з нарахованими санкціями в розмірі 49735грн.25коп., що виникла через неналежне виконання Відповідачем 2 своїх зобов'язань за договором № 295-0410 від 04.01.2010р.

В якості доказів надсилання Відповідачу 1 вимог про сплату боргу Позивач надав засвідчені копії поштових квитанцій, датованих органами поштового зв'язку 12.10.2011р. та 19.10.2011р.

Моментом пред'явлення вимоги вважається дата отримання Відповідачем 2 зазначеного листа. Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з того, що вимоги були надіслані Відповідачу 1 ще 12.10.2011р. та 19.10.2011р. відповідно, то з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень у межах міста, беручи до уваги семиденний строк добровільного виконання зобов'язання, станом на день звернення позивача до суду з позовними вимогами, Відповідач 1 повинен був здійснити розрахунки з Позивачем по невиконаним зобов'язанням Відповідача 2, забезпеченим порукою.

         Отже, в частині стягнення солідарно з Відповідача 2 суми боргу в розмірі 1000грн.00коп. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Твердження відповідача 2 про те, що йому не було відомо про укладання договору поруки між позивачем та відповідачем 1, внаслідок чого не визнає факт укладання цього договору, судом до уваги не приймається, оскільки, як вбачається із ст. 553 Цивільного кодексу України договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, права та обов'язки набувають лише кредитор та поручитель, у зв'язку з чим згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.   

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 536, 543, 553, 554, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий світ”,  м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Ника LTD”, м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарл”, м. Одеса про стягнення солідарно з відповідачів 1,2 суми поруки в розмірі 1000 грн.00коп.; стягнення з відповідача 2 суми заборгованості в розмірі 48735грн.26коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ника LTD”, м. Донецьк та Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарл”, м. Одеса солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий світ”, м. Донецьк суму у розмірі 1000грн. 00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Ника LTD”, м. Донецьк судовий збір у розмірі 20грн.00коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарл”, м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Друкарня „Новий світ”, м. Донецьк суму в розмірі 29689грн.59коп. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 900грн.10коп.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 296грн.68коп., пені в сумі 25грн.19коп., 3% річних у сумі 4грн.88коп. та індексу інфляції у сумі 19461грн.80коп.

        Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 26.01.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

                                                           Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2012р.

Суддя                                                               Макарова Ю.В.