Постанова

від 01.02.2012 по справі 22/62

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2012                                                                                           № 22/62

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Новікова  М.М.

          Мартюк А.І.

при секретарі:          Рибаруку М.М.

за участю представників:

позивача:                     ОСОБА_1 – дов. №62 від 31.12.2011р.;

відповідача:                     ОСОБА_2 – дов. №18/01-12 від 18.01.2012р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу  Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

на рішення                     Господарського суду міста Києва  

від                               14.11.2011р.

у справі           №22/62 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом                       Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал”

до                                     Житлово-будівельного кооперативу „Магістраль”

про                                   стягнення заборгованості за надані послуги

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал”) в особі Розрахункового департаменту (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу „Магістраль” (далі – відповідач) заборгованості за договором №02938/4-09 від 13.08.2003р. у загальній сумі 33 788,10 грн. (з них: 29 054,51 грн. – основний борг, 4 733,60 грн. - інфляційні втрати), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- заборгованість відповідача перед позивачем відсутня;

- будинок відповідача не має лічильника обліку гарячого водопостачання. Такий лічильний знаходиться в бойлерній ЖБК „Ювілейний 70” за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 17 і дає показники на чотири будинки, розташовані по вул. Волгоградській, 17, 19, 22-А, 27;

- звернення відповідача до позивача з приводу встановлення вхідного лічильника на гаряче водопостачання залишено без належного реагування.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №22/62 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №22/62 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані наступним:

- висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи;

- судом першої інстанції під час розгляду справи не були застосовані положення договору №02938/4-09 від 13.08.2003р. та нормативно-правових актів, якими регулюються правовідносини між позивачем та відповідачем, зокрема, Закону України „Про питну воду та питне водопостачання”, Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65, що призвело до порушення ст. ст. 4-2, 4-3, 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України;

- питна вода, яка поставляється позивачем, не має розмежування на гарячу і холодну, тобто вода, спожита відповідачем для потреб гарячого водокористування, є питною і підлягає оплаті відповідно до умов договору №02938/4-09 від 13.08.2003р.;

- позивачем були надані всі необхідні докази на підтвердження позовних вимог, зокрема,  детальний розрахунок, копії витягів з маршрутних карт, розшифровки рахунків абонента, в яких вказані об'єми спожитої води та її вартість за спірний період, платіжні вимоги-доручення, що надаються банку для виставлення рахунків відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.01.2012р.

В судовому засіданні  18.01.2012р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №22/62 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 18.01.2012р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 18.01.2012р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 01.02.2012р.

23.01.2012р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли письмові пояснення у справі.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник позивача підтримав пояснення, надані у попередньому судовому засіданні, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

В судовому засіданні 01.02.2011р. представник відповідача також підтримав раніше надані пояснення та просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

13.08.2003р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як абонентом, було укладено договір №02938/4-09 на послуги водопостачання та водовідведення (далі – Договір) (том справи – 1, аркуші справи – 13-14).

За умовами Договору (п.1) постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р №65.

В розділі 2 Договору визначені зобов'язання сторін, згідно з якими постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 „Вода питна”, приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин. Абонент сплачує вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього договору. Окрім того, абонент в кінці кожного місяця направляє до постачальника свого повноважного представника з письмовою інформацією, відповідно з додатком №1 даного договору, щодо об'єму спожитих ним послуг з водопостачання (водовідведення), за останній місяць, для проведення звірки розрахунків з постачальником та підписання відповідного акту. Інформація повинна бути надана у такому розрізі: заборгованість мешканців, на власні потреби, орендарів і субабонентів, що фінансуються з районного і міського бюджетів, інших орендарів і субабонентів, за холодну воду для приготування гарячої води, субсидії ветеранам ВВВ, пільги учасникам ліквідації на ЧАЕС, різницю в тарифах.    

Згідно з п.п.3.1, 3.4-3.6 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи абонента. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом. Щомісячно постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата проводиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

В п.7.1 Договору передбачено, що останній є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач наголошував на тому, що на виконання умов Договору у період з червня 2007 року по липень 2008 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 55 928,58 грн. (з урахуванням знижки), тоді як відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, здійснивши лише частковий розрахунок з позивачем у сумі 23 798,00 грн., внаслідок чого за вказаний період у відповідача виникла заборгованість у розмірі 29 054,51 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути також інфляційні втрати.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, визнавши їх нормативно та документально непідтвердженими. При цьому, місцевий господарський суд зазначив:

- договір №02938/4-09 від 13.08.2003р. не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості, тому включення позивачем до суми боргу оплати послуг постачання та водовідведення питної води, що використовується на підігрів є безпідставним;

- постачання води, що йде на підігрів, показниками лічильників відповідача не обліковується, оскільки розрахунки за споживання води здійснюються відповідачем згідно показників лічильника на холодну воду;

- умови Договору не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, що не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води. Матеріали справи також не містять належних доказів на підтвердження наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень;

- чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води;

- сплата відповідачем вартості наданих послуг з постачання холодної води підтверджується відомостями, наданими КП ГІОЦ КМДА, щодо отриманих оплат на розрахунковий рахунок позивача внаслідок розщеплення платежів населення за холодне водопостачання та водовідведення, що відповідно свідчить про належне виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору №02938/4-09 від 13.08.2003р. у спірному періоді.

Апеляційний господарський суд не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість, про стягнення якої позивачем подано позов, включає в себе борг за послуги як з холодного водопостачання та водовідведення, так і з постачання води, яку використано на підігрів.

Місцевий господарський суд в своєму рішенні зазначив про те, що умовами спірного Договору не передбачено надання послуг з гарячого водопостачання (постачання води на підігрів). Окрім того, приймаючи рішення у даній справі, Господарським судом міста Києва були застосовані Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з оплати за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з червня 2007 року по липень 2008 року.

Як вірно зазначив позивач в апеляційній скарзі, у спірному періоді (до 18.10.2008р.) діяли Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. №65 (далі – Правила №65). Натомість Правила, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008р., що були застосовані судом першої інстанції набрали чинності лише з 18.10.2008р., тобто поза межами періоду, за який нараховано заборгованість. Наведене свідчить про застосування місцевим господарським судом до спірних правовідносин сторін норм матеріального права, які не підлягали застосуванню.

Згідно з пунктом 12.3 Правил №65 розрахунки за воду здійснюються з житлово-експлуатаційними організаціями та ЖЕК - один раз на місяць, у тому числі за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання.

Тобто, положення Правил №65 не ставлять обов'язок по сплаті за воду, що йде на гаряче водопостачання в залежність від наявності у ЖЕО та ЖЕК бойлеру.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності на балансі відповідача у спірному періоді теплових пунктів (бойлерів) та/або доказів передачі їх на баланс іншої особи  ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції надано не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є виробником та постачальником центрального питного водопостачання, а відповідач згідно з умовами Договору являється споживачем таких послуг, тому відповідач зобов'язаний сплачувати отримані послуги, оскільки ним було спожито питну воду, в тому числі і питну воду для виготовлення гарячої води та скинуті стоки у систему міської каналізації.

В ст. 19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” передбачено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Предметом спірного Договору є надання послуг з постачання питної води та водовідведення. За Договором позивач зобов'язався забезпечити постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 „Вода питна”. При чому, як вірно зазначає позивач в своїй апеляційній скарзі, за ДОСТу 2874-82 питна вода не розмежовується на гарячу та холодну.

Надання позивачем у спірному періоді відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення підтверджується наявними в матеріалах справи витягом з розрахункового листа відповідача, копіями маршрутних карт, розшифровками рахунків абонента, тощо.

В ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з п.3.5 Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг відповідач зобов'язаний у 5-денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської станови, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про вчинення відповідачем у спірному періоді дій, передбачених вищезгаданим пунктом Договору, та підтверджували наявність розбіжностей між сторонами щодо обсягів наданих і спожитих послуг, застосованих тарифів та ін. Доказів на підтвердження внесення змін в розділ 3 спірного Договору, яким визначений порядок обліку води та здійснення розрахунків, суду не надано, що свідчить про погодження сторонами умов договору.

Нормами ч. 2 ст. 22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання” та пп.5 п.3 ст. 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” встановлено обов'язок споживачів питної води своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

В порядку та строки, визначені Договором, відповідач не здійснив повну оплату вартості наданих послуг, що призвело до виникнення заборгованості у сумі 29 054,51 грн.

Наведене вище свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання встановленого сторонами у Договорі порядку і строків здійснення розрахунків за надані позивачем послуги відповідач не надав, апеляційний господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 29 054,51 грн. є документально підтвердженими, обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.  

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на те, що в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань за Договором, нарахування інфляційних втрат є обґрунтованим.

За розрахунком апеляційного господарського суду, який збігається з розрахунком позивача, за прострочення оплати вартості наданих позивачем послуг відповідач повинен сплатити на користь позивача 4 733,60 грн. інфляційних втрат.

У відповідності до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного у позові та в апеляційній скарзі.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги позивача підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини справи в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №22/62 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Зважаючи на задоволення як позовної заяви та апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду та подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-35, 43, 49, 77, 86, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2011р. у справі №22/62 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Магістраль” (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 19, код ЄДРПОУ 22905894) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 29 054,51 грн. (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят чотири гривні 51 копійку) – основного боргу, 4 733,60 грн. (чотири тисячі сімсот тридцять три гривні 60 копійок) – інфляційних втрат, 337,88 грн. (триста тридцять сім гривень 88 копійок) – витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу „Магістраль” (03141, м. Київ, вул. Волгоградська, 19, код ЄДРПОУ 22905894) на користь Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код ЄДРПОУ 03327664) 705,75 грн. (сімсот п'ять гривень 75 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Матеріали справи №22/62 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                                      Зубець Л.П.

Судді                                                                                          Новіков  М.М.

                                                                                          Мартюк А.І.