Постанова

від 03.10.2011 по справі 2а-12110/10/0470

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

03.10.2011   

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2011 р.  

Справа № 2а-12110/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Потолової Г.В.

при секретарі –Тимцунік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку письмового провадження за адміністративним позовом Приватного підприємства «Імпульспромсервіс»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Імпульспромсервіс»звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом позовними вимогами про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську щодо невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за липень 2010р., та зобов'язання визнати її податковою звітністю.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, до справи надіслав заяву з проханням розглянути її в без присутності представника в порядку письмового провадження. Просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце проведення сповіщений належно, заперечень проти позовних вимог не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

Згідно ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача –суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст.128 КАС України судом на місці ухвалено щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази,  які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне  позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Імпульспромсервіс» (код ЄДРПОУ 32815892), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпродзержинської міської ради від 02.02.2004р.

Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Дніпродзержинську від 12.02.2004р. №18, що підтверджено матеріалами справи (а.с.29).

Крім того, на підставі свідоцтва №04715185 від 16.02.2004р. позивач зареєстрований як платник податків на додану вартість в державній податковій інспекції у м.Дніпродзержинську.

Отже, позивач належним чином зареєстрований, як юридична особа, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють здійснення підприємницької діяльності в Україні.

Так, платником податків ПП «Імпульспромсервіс»до ДПІ в м.Дніпродзержинську поштовим відправленням надіслана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року  від 10.08.2010р. №б/н, в якій самостійно визначена сума податкового (відмітка про одержання, штам ДПІ дата, вхідний № –відсутні) з додатком №5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»за липень 2010р. та Реєстром отриманих та виданих податкових накладних №2 за липень 2010р., як отримані податковим органом 16.08.2010р.

18.08.2010р. листом №29421/10/28-218 фахівцями податкового органу ПП «Імпульспромсервіс»повідомлено, що згідно з абз.5 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»надіслана позивачем, засобами пошти, податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року не визнана як податкова звітність в зв'язку з порушенням ПП «Імпульспромсервіс», а саме: не зазначено обов'язкового реквізиту: Код ЄДРПОУ, КВЕД, КОАТУУ,…; не проставлено прочерк в показниках, які не заповнюються у поданій декларації з ПДВ (а.с.14).

У зв‘язку з чим, позивач вважає дії ДПІ м.Дніпродзержинська такими, що суперечать чинному законодавству України і порушують його права та інтереси, а тому звернувся за їх захистом до суду.

В обґрунтування позовних вимог посилається на той факт, що законодавцем визначено вичерпний перелік випадків, при наявності яких податкова звітність може бути невизнана податковим органом, а саме: «не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідальними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків».

Так, позивач зазначає, що в поданій відповідачу декларації з податку на додану вартість від 10.08.2010р. №б/н було зазначено всі обов'язкові  реквізити, її підписано відповідною посадовою особою та скріплено печаткою платника податків ПП «Імпульспромсервіс».

Також, позивач стверджує, що надана податкові звітність (за формою та змістом) відповідає вимогам Наказу Держаної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р. (зі змінами та доповненнями), яки затверджено форми податкової декларації та порядок її заповнення і подання.

Позивач посилається на те, що у відповідності з п.1.3 Порядку заповнення податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997р., в поданій відповідачу декларації заповнені вступна частина, службові поля, перші три розділі та додатки. А також зазначає, що при заповнені кожного розділу декларації дотримано порядок заповнення, наведений у розділі 5 цього Порядку, а згідно п. 3.3 зазначеного Порядку у декларації з ПДВ за червень 2010 року графи заповнені таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифри) протягом установленого строку зберігання звітності. В декларації відсутні виправлення і помарки; у рядках, де відсутні дані для заповнення, проставлені прочерки. Крім цього, вказує, що згідно пп.3.4 п.3 Порядку платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою.

Отже, позивач звертає увагу на те, що мотивація в листі відповідача від 18.08.2010р. №29421/10/28-218 є безпідставною та такою, що не випливає з норм права, та як наслідок, відсутні підстави для невизнання податкової звітності позивача з податку на додану вартість за червень 2010 року.

Таким чином, на думку позивача слід визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року позивача, а також  зобов'язати  відповідача визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, як податкову звітність.

Дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до п.1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Пунктом 2 Кодексу визнано такими, що втратили чинність з 1 січня 2011 року, зокрема Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, при прийнятті рішення судом застосовуються норми законів, що діяли на момент виникнення правовідносин.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.   

Відповідно до ст.9 Закону України  «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно п.п.17.1.7 Податкового кодексу України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами роз'яснення.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до абзацу «а»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на час виникнення правовідносин, передбачено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Також, відповідно до абзацу «б»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Згідно п.1.2 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженому наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 (із змінами та доповненнями) декларація  подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість згідно з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до п.п.4.1.2 п.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», та п.п.4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ»зазначено, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому разі, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією (письмове звернення надсилається поштою з повідомленням про його вручення) надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

Пунктом 1.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість передбачено, що декларація складається із вступної частини, службових полів чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації). Порядок заповнення декларації окремо за кожним розділом наводиться в розділі 5 цього Порядку.

Відповідно до п.3.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк.

Таким чином, оформлення податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року з боку позивача є правомірним.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача не відповідають нормам податкового законодавства, що є підставою для задоволення позову.

Крім того, відповідно ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

З матеріалів справи вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи протиправність дій та рішення відповідача, а також те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з Державного бюджету позивачу –Приватному підприємству «Імпульспромсервіс»судові витрати у розмірі 3грн.40коп., сплачені квитанцією №5 від 24.09.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Імпульспромсервіс»до Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську про визнання протиправними дії суб'єкта владних повноважень –задоволено повністю.  

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м.Дніпродзержинську щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року Приватного підприємства «Імпульспромсервіс».

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м.Дніпродзержинську визнати декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року Приватного підприємства «Імпульспромсервіс», як податкову звітність.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Імпульспромсервіс»(51900, м.Дніпродзержинськ, пр.Комсомольський, 2-Б/65) 3грн.40коп. (три грн. 40коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження –з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Суддя                                                                                          Г.В. Потолова