Постанова

від 11.01.2012 по справі 2-а/1970/3626/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        УКРАЇНА

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

Справа № 2-а/1970/3626/11

"11" січня 2012 р.                                                                                       м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

  головуючого судді                                Хрущ В. Л.,

за участю:  

                                       секретаря судового засідання                                      Ліщинської М. М.,

представника  позивача –ОСОБА_1 (дов. №23821/7/10-15/1631 від 06.06.2011 року),

за відсутності   відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції до Приватного підприємства «МакГри»про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція (надалі –позивач, Тернопільська ОДПІ) звернулась Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до  Приватного підприємства «МакГри»(надалі відповідач, ПП «МакГри») про стягнення заборгованості на загальну суму 52673,29 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач   посилається на те, що відповідачем як платником податків у встановлений законом строк не були сплачені суми податкових зобов'язань, а тому на час звернення до суду із даним позовом   за ним рахується непогашена заборгованість перед бюджетом на загальну суму 52673,29 грн. по наступних податках: по орендній платі за землю з юридичних осіб  - у розмірі 49751,88 грн.  по податку з доходів фізичних осіб - у розмірі 2921,41 грн. У зв'язку з несплатою вищезазначеної податкової заборгованості в добровільному порядку, Тернопільська ОДПІ просить стягнути її з відповідача до державного бюджету -  в судовому порядку.   

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві.    

Відповідач   в судові засідання - не прибув, явку повноважного представника в судові засідання не забезпечив,  заперечення проти позову не подав.

Разом з тим, ухвала про відкриття провадження у справі, а також повторні повідомлення про відкладення розгляду справи направлялись на адресу відповідача рекомендованим листом за місцем реєстрації, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та щодо якої не вносились зміни на час надходження зазначеного позову до суду.

Тобто, відповідач про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, - що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

 З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином відповідача  про наявність судової справи з його участю та можливість реалізації ним права захисту у судовому порядку його прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача,   за наявними в ній доказами.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, оцінивши представлені у справі докази у їх сукупності, на підставі чинного законодавства, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців –

ПП «МакГри»зареєстроване як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду - 33441858.

Крім того, відповідач перебуває на обліку як платник податків в Тернопільській об'єднаній державній податковій інспекції.

Під час розгляду справи встановлено, що у 2010-2011 роках відповідач самостійно обчислював своїх податкових зобов'язань у поданих ним до контролюючого органу –Тернопільської ОДПІ: податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб від 17.03.2011року  та податкових деклараціях з орендної плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності) від 30.01.2010року та від 28.01.2011 року.

Таким чином, податкові зобов'язання, самостійно визначені  ПП «МакГри»як платником податків в поданих ним податкових деклараціях - є узгодженими та не можуть бути ним оскаржені в судовому  або адміністративному порядку, а суми, самостійно визначені відповідачем у зазначених деклараціях –є  обов'язковими до сплати.

Разом з тим, суми заборгованості по вищезазначених податкових зобов'язаннях  відповідачем у добровільному порядку не  були сплачені,  що призвело до подальшого звернення податкового органу до суду.

Вподальшому, заборгованість відповідача по орендній платі за землю за період з січня по жовтень 2010 року – була стягнута в судовому порядку  - постановами Тернопільського окружного адміністративного суду   (станом на 01.03.2010 року  - у розмірі 21817,72 грн., а також станом на 27.10.2010 року - у розмірі 29021,93 грн.).

Разом з тим, покладений на нього законом обов'язок щодо самостійної сплати податкових зобов'язань відповідачем не виконано -  і  у 2011 році.

У зв'язку із зазначеним вище, станом на час розгляду даної справи, за ПП «Мак Гри»рахується несплачена у встановленому законом порядку заборгованість по орендній платі за землю –за період з листопада 2010 року по вересень 2011 року, нарахована відповідно до самостійно поданих ним у 2010 та 2011 роках декларацій, яка становить - 49751,88 грн., а також податковий борг по  податку на доходи фізичних осіб за 2011 рік - у розмірі 2921,41 грн., -  які Тернопільська ОДПІ і просить стягнути в судовому порядку за рахунок готівки та з рахунків відповідача в обслуговуючих його  банках.

Заявлена до стягнення у позові сума заборгованості ПП «МакГри»підтверджуються наявними в матеріалах справи: розрахунком суми позовних вимог податкового боргу відповідача, копіями податкових повідомлень-рішень, копіями податкових вимог №1/381 від 06.10.2009р. та №2/440 від 10.11.2009р. (після вручення яких відповідачеві, з огляду на положення чинного законодавства, - повторне виставлення податкових вимог - не проводилось, у зв'язку з існуванням непогашеного (триваючого) боргу та непогашенням у повному розмірі відповідачем сум заборгованості за податковими зобов'язаннями, які визначені у цих вимогах)), а також -  безпосередньо самими податковими деклараціями та обліковими картками платника податку.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові та надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають  задоволенню,  - з огляду на наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Закон України «Про систему оподаткування»втратили чинність.   

Проте, з огляду на виникнення у відповідача частини вищезазначеної заборгованості

до 01 січня 2011 року, - суд вважає за необхідне застосувати до цієї частини позовних вимог норми  законодавства, яке діяло на момент виникнення даних правовідносин, а щодо частини  заборгованості, що виникла з січня 2011 року  - норми  Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, який вступив в законну силу з 01.01.2011 року.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 року №2535-ХІІ (чинного на час укладення відповідачем угоди про оренду землі із Малоходачківською сільською радою)   - використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про плату за землю»встановлювалось, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. 

Статтею 15 Закону України «Про плату за землю» (чинного на момент виникнення у відповідача триваючого боргу)  було встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, який є чинним на даний час, - на платника податків покладено обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 269.1.2. ст. 269 та п. 270.1.1. ст. 270 Податкового кодексу України платниками податку є землекористувачі, а об'єктом оподаткування земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з п. 286.2. ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пункт 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України визначає, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом.

Згідно з ч. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 56.11. ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з положеннями п. 14.1.175. ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Згідно з п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п. 6, 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій віднесено, зокрема: забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами; подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Так, підпунктом 41.5 ст.41 Податкового кодексу визначено, що органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державі виконавці в межах своїх повноважень.

При цьому, підпунктом 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до абзацу 1 пункту  95.3. статті 95 Податкового кодексу України - стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з  положеннями пункту 95.4. статті 95 Податкового кодексу України - орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною 1 статті 69 та частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України - доказами в адміністративному судочинстві є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі,  та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів. Належними - є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,  в їх сукупності, а також враховуючи те, що покладений на платників податків  законом обов'язок щодо сплати існуючого податкового боргу - є визначальним для вирішення даного спору, і на час судового розгляду справи вказаний обов'язок відповідачем в добровільному порядку та в повному обсязі - не виконаний, відповідні докази, які б підтверджували погашення  заявленої в позові суми заборгованості та спростовували б доводи позивача,  відповідачем не надані, а судом –не здобуті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги - є обґрунтованими, документально підтвердженими та відповідають чинному законодавству  та  підлягають задоволенню.

Враховуючи вимоги   статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями  2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Позов Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції – задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Мак Гри»(ідентифікаційний код ЄДРПОУ 33441858) - за рахунок готівки, що належить Приватному підприємству «Мак Гри»та з рахунків у банках, обслуговуючих Приватне підприємство «Мак Гри», - заборгованість перед бюджетами та державними цільовими фондами

в сумі 52673,29 грн. (п'ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят три гривні 29 копійок), з яких:

-          2921,41 грн. (дві тисячі дев'ятсот двадцять одна гривня 41 копійка)  - за платежем: податок на доходи фізичних осіб;

-          49751,88 грн. (сорок дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 88 копійок) -  за платежем:    орендна плата за землю.   

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови  виготовлено та підписано  13 січня 2012 року.

Головуючий суддя                       (підпис)                                                                         Хрущ В. Л.

                                                Копія вірна:

Суддя                                                                                                    Хрущ В. Л.