Постанова

від 27.09.2011 по справі 2-а/1970/2522/11

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                              УКРАЇНА                                                                     

                 ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И          

Справа № 2-а/1970/2522/11

"27" вересня 2011 р.                                                                                           м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                   Хрущ В. Л.,

за участю:  

                            секретаря судового засідання                         Хоростківського О.Я.,

представника  позивача  - ОСОБА_1 (дор. №04-539/2064 від  03.06.2011 року),

за відсутності належним чином повідомленого відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі справу за адміністративним позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного малого підприємства «Дизайн»про стягнення адміністративно–господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - позивач, Тернопільське ОВ ФСЗІ)  звернулось до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Колективного малого підприємства «Дизайн»(надалі –відповідач, КМП «Дизайн») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 10424,54 грн.

Позовні вимоги  мотивовані тим, що відповідачем у 2010 році не було дотримано нормативу робочих місць, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», (на одне робоче місце не працевлаштовано жодної особи). При цьому,   всупереч вимогам ст. 20 Закону України «Про  основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за одне незайняте інвалідом місце адміністративно-господарські санкції в розмірі 2710,00 грн. відповідач самостійно у строки та в порядку, передбаченому цим Законом, –не сплатив, що потягло за собою  нарахування пені у розмірі 113,40 грн. та подальше звернення Тернопільського ОВ ФСЗІ до суду із даним позовом, в якому позивач просить стягнути з  відповідача заборгованість в загальному розмірі 2823,40 грн.

Ухвалою судді Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2011 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні  представник позивача  позовні вимоги підтримала,  просила  задовольнити їх в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, які викладені в позові.

Ухвала про відкриття провадження у справі та повторна повістка направлялись на адресу відповідача рекомендованими листами та  були отримані відповідачем, а тому у відповідності до вимог статей 33 –35 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач вважається таким, що про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у справі повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.

Проте,  в судові засідання відповідач не прибув, явку повноважного представника до суду - не забезпечив,  заперечення проти позову не подав.

З огляду на вжиття судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення належним чином сторін про наявність судової справи з їх участю та можливість реалізації ними права захисту у судовому порядку їх прав та інтересів,- суд, у відповідності до статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача,   за наявними в ній доказами.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, заслухавши пояснення представника позивача, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належним чином та підлягають задоволенню, - з огляду на наступне.

Судом встановлено, що Колективне мале підприємство «Дизайн»зареєстроване як юридична особа Кременецькою районною державною адміністрацією Тернопільської області 27.12.1999 року з присвоєнням ідентифікаційного коду 30496506.

Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-XII (надалі за текстом –«Закон № 875-XII»).

 Частиною другою статті 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що відповідач використовує працю найманих працівників, на нього розповсюджуються вимоги зазначеної статті Закону №875-XII.

Відповідно до положень частини 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб -  у  кількості одного робочого місця.

При цьому, частиною другою статті 19 Закону N 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Частиною 5 ст. 19 Закону № 875-XII встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Як вбачається зі звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів форми №10-ПІ, самостійно поданого відповідачем до Тернопільського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів 27.02.2011 року, - середньооблікова кількість штатних працівників КМП «Дизайн»в 2010 році складала 10 осіб.

Таким чином, враховуючи чисельність штатних працівників підприємства, для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст. 19 Закону №875-XII середньооблікова кількість штатних працівників–інвалідів, які повинні були працювати на підприємства на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19  Закону № 875-XII,  у 2010 році становить одну особу.

Разом з цим, в порушення вимог зазначеної статті Закону працевлаштування одного інваліда протягом спірного періоду відповідач - не забезпечив.

 З аналізу положень ст.ст. 19, 20 Закону №875-XII вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів - не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. Водночас, суд враховує, що чинне законодавство України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладає на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, органи місцевого самоврядування, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії,  покладені законодавцем безпосередньо на самі на підприємства, установи і організації: надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів.

Суд вважає, що відповідач в 2010 році зазначених дій щодо належного інформування відповідних органів про наявність на підприємстві вакансії для працевлаштування інваліда –не вчинив.

Такий висновок суду ґрунтується на наступному.

Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення»№803-XII  встановлено обов'язок підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності реєструватися у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням платниками збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, та щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

 Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку звіт про зайнятість і працевлаштування  інвалідів роботодавці подають  (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових  внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за  формою, затвердженою Мінпраці  за  погодженням  з Держкомстатом.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998 року затверджена норма статистичної звітності №3-ПН «Звіт про наявність вільних робочих  місць (вакантних посад)», яка подається підприємствами щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Частина 1 ст.20 Закону №875–ХІІ встановлює, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

В процесі судового розгляду справи встановлено, що відповідач  покладені на нього обов'язки щодо інформування служби зайнятості про наявність вакансій, призначених для працевлаштування інвалідів –не виконував, зазначених даних у формі звітів форми №3-ПН до служби зайнятості –не подавав, що підтверджується довідкою Кременецького районного центру зайнятості  №03/557 від 15.06.2011 року.  

Зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форма №10-ПІ  за 2010 рік  - вбачається, що фонд оплати праці штатних працівників   КМП «Дизайн»складає 54 200 грн., таким чином, середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві відповідача складає  - 5420,00 грн.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач зобов'язаний сплатити відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких у відповідності до положень ст. 20 Закону №875-XII, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в даному випадку –у розмірі 2710,00 грн.

Крім того, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону №875–ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічні положення щодо строку сплати адміністративно-господарських санкцій, визначений до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, закріплені пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

 Відповідно до ч.2 ст.20 Закону порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені,  яка згідно Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року, обчислюється виходячи із 120 % річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства, відповідач за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі  половини середньої річної заробітної плати штатного працівника - 2710,00 грн.

у термін  до 15.04.2011 року.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, із розрахунку заборгованості, пред'явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій, за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів, зв'язку з порушенням терміну сплати адміністративно-господарських санкцій на 140 днів (з 16.04.2011 року по 02.09.2011 року), -  відповідачеві на суму несплаченої заборгованості (2710,00 грн.) станом на час подачі даного позову до суду була нарахована пеня у розмірі 113,40 грн.

Вказані вище суми відповідачем у добровільному порядку   на час розгляду справи  - не сплачені.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з положеннями частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі статтею  86 Кодексу адміністративного судочинства України - суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, беручи до уваги усе вищевикладене, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази, які мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,  в їх сукупності, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, не спростовані відповідачем, а отже - підлягають до задоволення в повному обсязі, шляхом стягнення з відповідача заборгованості (адміністративно-господарських санкцій та нарахованої пені) перед Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на загальну суму 2823,40 грн.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року

№7-93 “Про державне мито” звільнений від сплати державного мита (судового збору), судові витрати у цій справі з відповідача - не стягуються.

Керуючись статтями  2, 9, 10, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П О С Т А Н О В И В:

 Позов Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Колективного малого підприємства «Дизайн»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені  –задовольнити.

Стягнути з  Колективного малого підприємства «Дизайн»(ід. код за ЄДРПОУ 30496506, вул.Шевченка, 13, м.Кременець, Кременецький район, Тернопільська область) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно–господарські санкції  у сумі  2710,00грн (дві  тисячі сімсот десять гривень) та пеню –у сумі 113,40 грн. (сто тринадцять гривень сорок копійок), шляхом перерахування вказаних коштів на наступний рахунок: р/р №31219230700316, ГУДК України в Тернопільській області,

МФО 838012, код одержувача 23588125.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови  виготовлений та підписаний 30 вересня 2011 року.

Головуючий суддя                                                                                                       Хрущ В. Л.

копія вірна

Суддя                                                                                                    Хрущ В. Л.