Постанова

від 23.01.2012 по справі 17835/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 23 січня 2012 р.                                                                                 № 2-а- 17835/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд  у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

при секретарі судового засідання Гайворонському В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" до Державної податкової інспекції у Дзержинському  районі  міста Харкова  про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

< Текст >

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «С-Инвест»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкове повідомлення –рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова за №0006592305 від 21.12.2011 року та  податкове повідомлення –рішення за №0006602305 від 21.12.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення – рішення ґрунтуються на помилкових судженнях суб'єкта владних повноважень, що викладені в акті  перевірки позивача, а відтак, суперечать ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Податкового кодексу України, за що позивачу були визначені відповідні податкові зобов‘язання.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення –рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ були винесені ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з посиланням на акт перевірки від  12.12.2011 за №5900/2305/32567175.

Згідно з висновками згаданого акту перевірки в діяльності позивача податковим органом було виявлено порушення вимог діючого законодавства України, а саме зазначає про те, що позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Тех-Агромаркетинг».

За результатами перевірок зазначених контрагентів позивача, ДПІ у яких підприємства перебувають на податковому обліку було складено акти перевірок.

Відповідно до висновків вказаних актів перевірок зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності контрагентів позивача є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.

Також ДПІ зазначає, що вказані підприємства не знаходяться за юридичними адресами та всі укладені правочині між позивачем та контрагентами вважаються нікчемними.

У зв‘язку з викладеним, ДПІ вважає, що вказані порушення призвели до завищення валових витрат та безпідставно було віднесено суми до складу податкового кредиту ПДВ.

За результатами проведеної перевірки та складеного акту перевірки були винесені податкові повідомлення –рішення за №0006592305 від 21.12.2011 року на загальну суму 78 125,00 грн. та податкове повідомлення –рішення за №0006602305 від 21.12.2011 на загальну суму  70 961,25 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії, а також суджень суб'єкта владних повноважень, викладених в акті перевірки, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає таке.

За матеріалами справи, між ТОВ «С-Инвест», (код ЄДРПОУ 32567175) та «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) було укладено договір підряду №248-Д від 01.10.2008 року на виконання будівельних робіт. Докази виконання умов вказаного договору підтверджуються залученими до матеріалів справи калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни на виконання робіт на суму 299 015,44 грн., у т.ч. ПДВ, довідкою про вартість виконаних робіт за січень 2011 р. на загальну суму 299 015,44 грн. у т.ч. ПДВ та складеним актом здачі-прийняття робіт. Було отримано та включено в реєстр податкову накладну № 9722 від 28.11.2008 року. Оплата здійснювалась на підставі акта виконаних робіт в повному обсязі з поточного рахунку ТОВ «С-Инвест», що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківською випискою.

          ТОВ «С-Инвест», (код ЄДРПОУ 32567175) та «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) було укладено договір 30-С на виконання проектних робіт від 07.10.2009 року. Докази виконання умов договору підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, а саме калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни  та актами здачі-прийняття проектних робіт від 27.10.2010 року на суму 140 000, 00 грн. та від 25.02.2010 року на суму 240 000,00. Було отримано та включено в реєстр податкові накладні –податкова накладна №43 від 27.01.2010 року (сума ПДВ –23 333,33 грн) та  податкова накладна №156 від 25.02.2010 року (сума ПДВ –40 000,00 грн.)

          Крім цього, між ТОВ «С-Инвест», надалі Замовник та ТОВ «Техенергоресурс», надалі Виконавець 10.12.2009 року було укладено договір підряду за №31-С про виконання підрядних робіт. Докази виконання умов договору підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, а саме калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни  та актом здачі-прийняття проектних робіт від 10.02.2010 року на суму 238 000,00 (Двісті тридцять вісім тисяч гривень 00 коп), отримана податкова накладна №114 від 10.02.2010 року (сума ПДВ –39 666,67 грн.) включена в реєстр податкових накладних.

          Також, судом встановлено, що між ТОВ «С-Инвест», надалі Замовник та ТОВ «Техенергоресурс», надалі Виконавець 19.05.2010 року було укладено договір підряду за №34-С про виконання підрядних робіт. Докази виконання умов договору підтверджуються залученими до матеріалів справи документами, а саме калькуляцією, протоколом узгодження договірної ціни  та актом здачі-прийняття проектних робіт від 27.09.2010 року на суму 300 000,00 (Триста тисяч гривень 00 коп), отримана податкова накладна №1073 від 27.09.2010 року (сума ПДВ –50 000,00 грн.) включена в реєстр податкових накладних.

          Також, між ТОВ «С-Инвест»та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», (код за ЄДРПОУ 36457279) було укладено договір поставки №П-17/05 від 17.05.2010 року товарів (будівельних матеріалів). Підтвердженням придбання товару є видаткова накладна №РН-3/6 від 03.06.2010 р. та видаткова накладна №31/5 від 31.05.2010 року. Було виписано, отримано та включено до реєстру податкові накладні –податкова  накладна №2229 від 31.05.2010 року (сума ПДВ –11 911,87 грн.) та податкова накладна №2371 від 03.06.2010 року (сума ПДВ –7 126,79 грн.). За умовою договору поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий  31 травня 2010 року та 03 червня 2010 року на складі продавця у м. Мерефа, Железнодорожний тупік, 32. На виконання умов даного договору товар від ТОВ «Тех-Агроремпоставка»було вивезено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за договором №15 від 08.12.2006 року, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 31.05.2010 року та актом виконаних робіт (послуг) від 03.06.2010 року. Вищевказані товари  були  реалізовані в повному обсязі ТОВ «ВЕКОМ»(код за ЄДРПОУ 33479090) за договором №31/05 від 31.05.2010 року, що є підтвердженням використання вказаних товарів як у власній господарській діяльності, так і в подальшій реалізації товарів: продаж товарів підтверджується видатковою накладною №2 від 09.06.2010 року на суму 116 495,73 грн., в т.ч. ПДВ –19 415,96 грн., податковою накладною №727 від  09.06.2010 року –сума ПДВ -19 415,96 грн., розрахунки з ТОВ «ВЕКОМ»врегульовані згідно Акта заліку заборгованостей від 16.06.2010 року, відповідно п. 2.2. даного договору ТОВ «ВЕКОМ»зобов'язалось прийняти товар на умовах самовивозу.

Крім цього, між ТОВ "С-Инвест" (код ЄДРПОУ 32567175) та ТОВ «Тех-Агромаркетинг»(код за ЄДРПОУ 36988128) було укладено договір поставки № П-07-06 від 07.06.2010 року будівельних матеріалів (металева арматура). Підтвердженням придбання товару є виписана видаткова накладна №РН-17/6 від 17.06.2010 р., податкова накладна №555 від 17.06.2010 року –сума ПДВ 6 768,67 грн. Підтвердженням проведених розрахунків за договором є банківська виписка від 28.09.2010 року на суму 40 612,03 грн. За умовою договору поставка товару здійснювалась самовивозом за рахунок покупця. Товар був отриманий 17 червня 2010 року на складі продавця у м. Мерефа, Железнодорожний тупік, 32. на виконання умов даного договору товар від ТОВ «Тех-Агромаркетинг»було вивезено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, за договором №15 від 08.12.2006 року, що підтверджується актом виконаних робіт (послуг) від 17.06.2010 року. Вище вказаний товар був використаний ТОВ «С-Инвест»в господарській діяльності, а саме був переданий субпідряднику відповідно до договору субпідряду для виконання останнім будівельних робіт відповідно до Акту приймання –передачі матеріалів.

          В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів не є речі, котрі обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом –Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб –через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198.  Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

    а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на  віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

    - дата списання  коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

    - дата отримання   платником   податку    товарів/послуг,    що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий   кредит звітного періоду  визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості  товарів/послуг,  але не  вище  рівня звичайних цін,  визначених відповідно до статті 39 цього  Кодексу,  та  складається  з  сум   податків,   нарахованих (сплачених)  платником  податку  за ставкою,  встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку;

Право на  нарахування  податкового  кредиту виникає незалежно від  того,  чи  такі  товари/послуги  та  основні   фонди   почали використовуватися в оподатковуваних    операціях   у   межах господарської  діяльності  платника  податку   протягом   звітного податкового  періоду,  а  також  від  того,  чи здійснював платник податку   оподатковувані   операції   протягом   такого   звітного податкового періоду.

З приводу викладеного в акті судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті перевірки.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом –Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом –Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень –рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірних правочинів вмотивований виключно посиланням на акти ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова.

Разом з тим, в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби  України про нікчемність укладених суб'єктами господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочину вимогам закону.

Інших мотивів нікчемності спірних правочинів відповідач в основу оскарженого податкового повідомлення –рішення не поклав.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч.2 ст.71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів власного судження про нікчемність правочинів укладених між позивачем та контрагентами.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутими судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення згідно з актом перевірки не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ».

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи оскільки у Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) та наявна ліцензія на проведення будівельних робіт.

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності»ТОВ «Електроспецтех», ТОВ «Промбуд-монтажінвест»»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності пов'язану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач в акті перевірки не зазначив.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Керуючись ст.ст.8 і 19 Конституції України, ст..ст.7-11, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" до Державної податкової інспекції у Дзержинському  районі  міста Харкова  про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0006592305.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.12.2011 року №0006602305.    

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Суддя                                                                                                          М.О. Лук'яненко

Повний текст постанови виготовлено 26 січня 2012 року.

З оригіналом згідно. Оригінал знаходиться в матеріалах справи. Постанова не набрала законної сили.

Суддя                         М.О. Лук'яненко              секретар                 В.С. Гайворонський< Список >