Рішення

від 12.01.2012 по справі 18/3274/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/3274/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         12 січня 2012 р.                                                                      Справа № 18/3274/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес", 84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10

до Відкритого акціонерного товариства "Новосанжарська Сільгоспхімія", 39300, Полтавська область, Новосанжарський район, с. Зачепилівка

про стягнення 59439,89 грн.

                                                                      Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Гусак С.Г.

В судовому засіданні 12.01.2012 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 59439,89 грн. заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області по справі   № 7/227 від 08.02.2007 року, в т.ч. 49329,95 грн. основного боргу, 7579,93 грн. інфляційних витрат та 2530,01 грн. 3% річних.

Позивач уповноваженого представника в судове засідання не направив, докази отримання ним копії ухвали від 27.12.2011 року станом на 12.01.2012 року до суду не повертались. На підставі задоволеною ухвалою суду від 27.12.2011 року (а.с. 54) заяви розгляд даної справи здійснюється без участі повноважного представника позивача.

29.12.2011 року від позивача до суду надійшла заява № 1264 від 22.12.2011 року (а.с. 55-57) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 59420,61 грн. заборгованості на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області по справі № 7/227 від 08.02.2007 року, в т.ч. 49313,95 грн. основного боргу, 7577,47 грн. інфляційних витрат та 2529,19 грн. 3% річних, а також вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження рухомого та нерухомого майна в межах 49313,95 грн. Таким чином, вказана заява за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог.

Згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач має право, зокрема, на зменшення позовних вимог.

У відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду № 01-8/2351 від 20.10.2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в    I півріччі 2006 року", у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Подана позивачем заява про уточнення (зменшення) позовних вимог приймається до розгляду, у зв'язку з чим судом розглядаються вимоги про стягнення з відповідача 59420,61 грн. боргу на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області по справі   № 7/227 від 08.02.2007 року, в т.ч. 49313,95 грн. основного боргу, 7577,47 грн. інфляційних витрат та 2529,19 грн. 3% річних.

Представник відповідача в судових засіданнях та у наданому до суду відзиві на позовну заяву № 31 від 20.12.2011 року (а.с. 49-51) проти задоволення позову заперечує частково та підтримує викладене у відзиві на позовну заяву клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

06.02.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" (позивач) в особі голови комітету кредиторів - голови правління Відкритого акціонерного товариства "Новосанжарська Сільгоспхімія" Романова Валерія Дмитровича та Відкритим акціонерним товариством "Новосанжарська Сільгоспхімія" (відповідач) було укладено мирову угоду (а.с. 13-14), яка затверджена ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.02.2007 року по справі     № 7/227 (а.с. 11-12), відповідно до умов якої відповідач у період з 01.02.2007 року по 01.02.2010 року зобов'язався сплатити на користь позивача заборгованість в розмірі 55613,95 грн. в порядку та у строки, визначені графіком погашення заборгованості (а.с. 15-16).

Строк виконання відповідачем грошових зобов'язань за укладеною між сторонами мировою угодою сплинув 02.02.2010 року. Разом з тим, умови мирової угоди з боку відповідача виконані не в повному обсязі, заборгованість погашено лише в сумі 6300,00 грн., в т.ч. у 2007 році - 600,00 грн., у 2008 році - 3000,00 грн., у 2009 році - 2700,00 грн., що не заперечується відповідачем у наданому до суду відзиві на позовну заяву.

За таких обставин позивач просить суд спонукати відповідача до виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.02.2007 року по справі за       № 7/227 від 01.02.2007 року, шляхом стягнення заборгованості в розмірі 49313,95 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача нараховані на неї за період з 01.02.2010 року по 17.10.2011 року 3% річних в розмірі 2529,19 грн. та інфляційні витрати в розмірі 7577,47 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, у тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому       числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, обов'язок відповідача по сплаті позивачеві грошових коштів у розмірі 55613,95 грн. виник на підставі укладеної між сторонами 06.02.2007 року мирової угоди, яка в силу приписів ст. 78 ГПК України є одним із засобів вирішення господарського спору та визначає права і обов'язки кожної зі сторін щодо предмета позову за умови її затвердження ухвалою суду. Отже, мирова угода за своєю юридичною природою є двостороннім правочином, яким в даному випадку учасниками спору узгоджено порядок виконання відповідачем обов'язку щодо сплати суми заборгованості. Таким чином, зазначена мирова угода підлягає обов'язковому виконанню відповідно до загальних умов виконання зобов'язання.

Як було вказано вище, умови мирової угоди від 06.02.2007 року виконані відповідачем не в повному обсязі, що не заперечується останнім, залишок боргу станом на момент звернення до суду з позовом склав 49313,95 грн., строк виконання грошового зобов'язання за мировою угодою сплинув.

Відповідно до п.п. 3.9.6. п. 3 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", в разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено. Однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення з відповідача 49313,95 грн. боргу правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наявної у справі копії графіку погашення заборгованості, що є додатком до мирової угоди від 06.02.2007 року, кінцевою датою внесення грошових коштів є 01.02.2010 року, тобто прострочка виконання зобов'язання по сплаті суми заборгованості в повному обсязі в розмірі 49313,95 грн. (з урахуванням часткових оплат) виникла з 02.02.2010 року, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунків інфляційних витрат та 3% річних. Крім того, при нарахуванні інфляційних витрат позивачем також не було взято до уваги, що середній індекс інфляції у період з лютого 2010 року по жовтень 2011 року склав 1,117.

За таких обставин судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок інфляційних витрат та 3% річних за період з 02.02.2010 року по 17.10.2011 року, за результатами якого стягненню підлягають інфляційні витрати в розмірі 5769,73 грн. та 3% річних в сумі 2525,14 грн.

Щодо викладеного у відзиві на позовну заяву клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Ухвалою суду від 27.12.2011 року відповідача було зобов'язано документально обгрунтувати клопотання про розстрочку виконання рішення. Вимоги даної ухвали відповідачем не виконано.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи жодного документального обгрунтування та підтвердження скрутного матеріального становища відповідача, на яке він посилається у відзиві на позовну заяву, а також враховуючи наявність заперечень щодо розстрочки виконання рішення з боку позивача, викладених ним у заяві № 14 від 10.01.2012 року (а.с. 61), клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на шість місяців судом відхиляється.

За результатами розгляду викладеного позивачем у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд, здійснивши оцінку обгрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обгрунтованості та адекватності вимог позивача стосовно забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, приймаючи до уваги відсутність доказів на підтвердження заявленого клопотання і обгрунтування його лише припущеннями, дійшов висновку, що клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 66-67, 82-85, 121 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Новосанжарська Сільгоспхімія" (39300, Полтавська область, Новосанжарський район, с. Зачепилівка, р/р 26004110150016 в ПОФ АППБ Аваль м. Полтава, МФО 331605, код ЄДРПОУ 05487129) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гермес" (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 10, р/р 26003190210011 у ПАТ КБ "Приватбанк" м. Краматорськ, МФО 335548, код ЄДРПОУ 19380560) - 49313,95 грн. основної заборгованості, 5769,73 грн. інфляційних витрат, 2525,14 грн. 3% річних, 576,09 грн. державного мита та 228,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. У задоволенні клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду строком на шість місяців відмовити.

5. У задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Суддя                                                                                    Гетя Н.Г.

Повний текст рішення складено 17.01.2012 року.