Рішення

від 30.01.2012 по справі 48/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/554

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/554

30.01.12

За позовомКомунального підприємства «Київпастранс»в особі філії тролейбусного ремонтного експлуатаційного депо №2

доПриватного підприємства «Персей-К»

простягнення 2 149,02 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Ільїн С.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київпастранс»в особі філії Тролейбусного рентного експлуатаційного депо №2 (надалі –КП «Київпастранс ТРЕД №2») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного підприємства «Персей – К»(надалі –ПП «Персей - К») про стягнення 2 149,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди №13/06-Т від 19.07.2006 р., у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 1 185,10  грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 30.01.2012 р.

В судове засідання 30.01.2012 р. представник позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 30.01.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи підтверджується відмітками на зворотній стороні ухвал від 02.12.2011 р. та 11.01.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2006 р. між КП «Київпастранс ТРЕД №2»(орендодавець) та ПП «Персей - К»(орендар) було укладено договір оренди №13/06-Т (надалі –«Договір»).

За змістом п.п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає в строкове платне користування, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, далі –об'єкт оренди за адресою: вул. Сошенка, 10 для розміщення офісного приміщення, без права його приватизації (викупу).

Згідно п. 2.1 Договору об'єктом оренди є нежиле приміщення загальною площею 30,25 кв.м., в. т.ч. на 2-му поверсі 30,25 кв.м.  

Відповідно до п. 2.3 Договору опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначається в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною його Договору (додаток №2).

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що об'єкт належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо №2, яке є орендодавцем.

Згідно п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001 р. №366/1342 місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1), на дату підписання Договору становить 756,25 грн.

Відповідно до п. 3.5 Договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно п. 6.2 Договору за несвоєчасно сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Відповідно до п. 9.1 Договору він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 19.07.2006 р. до отримання рішення Київради.   

На виконання умов Договору від 19.07.2006 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежиле приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі звільнених орендованих приміщень.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендної плати у зв'язку з чим позивач вказує станом на 30.01.2012 р. на існування заборгованості у розмірі 1 185,10 грн.

Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Позивач в своїх поясненнях вказує на те, що орендоване приміщення відповідач звільнив 30.11.2009 р., не підписавши акту приймання-передачі звільнених орендованих приміщень, а нарахування орендної плати було припинено 01.12.2009 р. Доказів повернення приміщення раніше вказаної дати відповідачем не надано.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна) підтверджується факт передачі нежилого приміщення в оренду та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів у розмірі 1 885,10 грн. за користування майном до 01.12.2009 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи викладене строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент подачі позову настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 1 885,10 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ПП «Персей –К»обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги КП «Київпастранс ТРЕД №2»про стягнення з ПП «Персей –К»  заборгованості по орендній платі у розмірі 1 885,10  грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 144,08 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в частині сплати орендних платежів), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасно сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру не сплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.    

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати за листопад 2009 року, нарахованої у загальний період з 01.01.2010 р. по 01.01.2012 р., проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

По-перше, за змістом п. 3.6 Договору останнім днем виконання грошового зобов'язання є 10 число поточного місяця, то останнім днем сплати відповідачем спірної заборгованості є 10.11.2009 р., а тому правомірним є нарахування пені за прострочення орендних платежів з 11.11.2009 р.

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) припиняється 10.04.2010 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за весь період до подачі позовної заяви.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи визначений позивачем строк нарахування пені (з 01.01.2010 р.) правомірним є стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, нарахованої за період з 01.01.2010 р. (дата початку періоду нарахування пені, визначена позивачем) по 10.04.2010 р. (дата припинення нарахування пені, визначена судом) у розмірі 107,99 грн.

В іншій частині заявленої пені у розмірі 36,09 грн. необхідно відмовити з огляду на викладене.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 92,38 грн. та 3% річних у розмірі 27,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимог позивача про стягнення інфляційних у розмірі 92,38 грн.

Стосовно заявленої вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 27,46 грн., який є меншим, ніж визначений судом (29,13 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ПП «Персей - К»на користь КП «Київпастранс ТРЕД №2»заборгованість у розмірі 1 885,10 грн., пені у розмірі 107,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 92,38 грн. та 3% річних у розмірі 27,46 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ: 

1. Позов Комунального підприємства «Київпастранс»в особі філії тролейбусного ремонтного експлуатаційного депо №2 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Персей - К»(04108, м. Київ, просп. Свободи, 6; ідентифікаційний код 31810825) на користь Комунального підприємства «Київпастранс»в особі філії тролейбусного ремонтного експлуатаційного депо №2 (03057, м. Київ, вул. О.Довженка, 7; ідентифікаційний код 03328758) заборгованість у розмірі 1 885 (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 10 коп., пеню у розмірі 107 (сто сім) грн. 99 коп., інфляційні втрати у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 27 (двадцять сім) грн. 46 коп. та судовий збір у розмірі 1 387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 80 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                  Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –03.02.2012 р.