Рішення

від 25.01.2012 по справі 48/490

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/490

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/490

25.01.12

За позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7"

простягнення 19 851,27 грн.

За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

Державного підприємства "Антонов"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7"

простягнення 7 929,10 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Борбуц І.В., Шнайдер О.В.

від відповідача:не з'явився

від третьої особи:Жук Л.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (надалі –"Регіональне відділення") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7" (надалі –"Товариство") про стягнення 19 096,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4638 від 24.11.2009 р. позивач передав у тимчасове строкове платне користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 17 485,26 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі  784,50 грн., штраф у розмірі 524,56 грн. та збитки від інфляції у розмірі 301,73 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.11.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.11.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. розгляд справи відкладено до 28.11.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. справу передано для розгляду судді Ващенко Т.М., у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В.  у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.11.2011 р. (суддя Ващенко Т.М.) справу №48/469 прийнято до провадження та відкладено розгляд справи до 14.12.2011 р.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 29.11.2011 р. справу №48/491 передано на розгляд судді Бойко Р.В. у зв'язку із поверненням з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Бойко Р.В.

01.12.2011 р. до канцелярії суду надійшла позовна заява Державного підприємства "Антонов" (надалі –"Підприємство") до Товариства про стягнення 7 929,10 грн.

Позовні вимоги Підприємства обґрунтовані існуванням у Товариства заборгованості по орендній платі у розмірі 7 624,60 грн. згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №4638 від 24.11.2009 р. Крім того, третьою особою заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 212,46 грн. та штрафу у розмірі 92,04 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.12.2011 р. позовну заяву Підприємства до Товариства про стягнення 7 929,10 грн. прийнято до спільного розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.12.2011 р. розгляд справи відкладено до 25.01.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвал суду.

В судове засідання представники позивача з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, надали заяву №30-10/751 від 20.01.2012 р., в якій просили стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 18 102,76 грн., пеню у розмірі 1 029,26 грн., збитки від інфляції у розмірі 173,08 грн. та штраф у розмірі 543,17 грн., позовні вимоги з урахуванням заяви підтримали повністю.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребувані ухвалами суду докази не подав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03115, м. Київ, просп. Перемоги, 100/1, корп. 31А, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №111830475 від 21.11.2011 р.

Також ухвала суду була направлена на адреси відповідача: 03113, м. Київ, пров. Артилерійський, 5, кв. 27, що міститься в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 р. в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи, позовні вимоги Підприємства підтримала та просила задовольнити їх повністю.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

24.11.2009 р. між Регіональним відділенням (орендодавець) та Товариством (орендар) укладений договір нерухомого майна, що належить до державної власності №4638 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежилі приміщення загальною площею 48,0 кв.м., розміщене за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 100/1 на 1-му поверсі будівлі корпусу №31-А, що перебуває на балансі державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант" (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 30 червня 2009 р. і становить 263 800,00 грн. без ПДВ.

Згідно з п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що орендна плата визначається на підставі методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 р. і становить без ПДВ за базовий місяць оренди –серпень 2009 р. 2 575,30 грн. орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляцій за наступний місяць.

Відповідно до п. 3.6 Договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

На виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу в оренду нерухоме майно –ділянку площею 48,0 кв.м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 100/1 від 24.11.2009 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 18 102,76 грн. Крім того, третя особа вказує на існування заборгованості за Договором у Товариства перед Підприємством у розмірі 7 624,60 грн.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи (акт передачі-приймання майна в оренду від 24.11.2009 р.) підтверджується факт передачі приміщення в оренду та користування ним відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частинами 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату до державному бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Доказів сплати орендних платежів за наведений період відповідачем не надано, а тому заборгованість відповідача по орендній платі за період з лютого по листопад 2011 р. становить 18 105,76 грн. (по сплаті на користь позивача) та за період з червня по жовтень 2011 року становить 7 624,60 грн. (по сплаті на користь Підприємства), а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 18 105,76 грн. та на користь Підприємства 7 624,60 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариство обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Регіонального відділення про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 18 105,76 грн. є правомірними та обґрунтованими. Крім того, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 7 624,60 грн. є також правомірними та обґрунтованими.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 029,26 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.03.2011 р. по 19.12.2011 р., збитки від інфляції у розмірі 173,08 грн. за період з лютого по вересень 2011 року та штраф у розмірі 543,17 грн.

Підприємством заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 212,46 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.07.2011 р. по 14.11.2011 р. та штрафу у розмірі 92,04 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 3.7 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Суд здійснює перерахунок пені враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 10.04.2011 р., 10.07.2011 р., 10.09.2011 р. та 13.12.011 р. припадають на вихідні дні, а тому останній день виконання грошового зобов'язання переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір пені за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 1 024,12 грн. (за прострочення виконання грошового зобов'язання перед Регіональним відділенням) та 210,52 грн. (за прострочення виконання грошового зобов'язання перед Підприємством). В іншій частині –5,14 грн. та 1,94 грн. відповідно пеню нараховано безпідставно (без врахування ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Згідно з п. 3.8 Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше, ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки –пені та штрафу.

При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 29.09.2010 р. у справі №6/196 та від 05.07.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем строків сплати орендних платежів, то правомірним є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 543,17 грн. (за прострочення виконання грошового зобов'язання перед Регіональним відділенням) та 92,04 грн. (за прострочення виконання грошового зобов'язання перед Підприємством).

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р.

№ 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за травень, червень, липень та серпень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків від інфляції необхідно відмовити, оскільки за перерахунком суду розмір збитків від інфляції за вказані в розрахунку періоди становить -22,38 грн.

Крім того, суд відзначає, що позивачем неправильно визначені періоди нарахування збитків від інфляції, оскільки відповідно до пункту 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, тобто він відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з наступного місяця, за який виникла така заборгованість.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення: з Товариства на користь Регіонального відділення заборгованості у розмірі 18 105,76 грн., пені у розмірі 1 024,12 грн. та штрафу у розмірі 543,17 грн.; з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 7 624,60 грн., пені у розмірі 210,52 грн. та штрафу у розмірі 92,04 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 100/1, корп. 31А; ідентифікаційний код 36529662) в дохід Державного бюджету України заборгованість у розмірі 18 105 (вісімнадцять тисяч сто п'ять) грн. 76 коп., пеню у розмірі 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 12 коп. та штраф у розмірі 543 (п'ятсот сорок три) грн. 17 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 100/1, корп. 31А; ідентифікаційний код 36529662) в дохід Державного бюджету України державне мито у розмірі 196 (сто дев'яносто шість) грн. 73 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233 (двісті тридцять три) грн. 88 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву відмовити.

5. Позовні вимоги Державного підприємства "Антонов" задовольнити частково.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Г.А.М.А.7" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 100/1, корп. 31А; ідентифікаційний код 36529662) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполева, 1; ідентифікаційний код 14307529) заборгованість у розмірі 7 624 (сім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 60 коп., пеню у розмірі 210 (двісті десять) грн. 52 коп., штраф у розмірі 92 (дев'яносто дві) грн. 04 коп. та судовий збір у розмірі 1 411 (одна тисяча чотириста одинадцять) грн. 15 коп. Видати наказ.

7. В іншій частині в задоволенні позову Державного підприємства "Антонов"  відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –30.01.2012 р.