Рішення

від 30.01.2012 по справі 5011-7/19-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  5011-7/19-2012

30.01.12

За позовом  Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської обласної ради

до  Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України

про  стягнення заборгованості – 2 510,85 грн.

                                                                                                                                            Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача:   ОСОБА_1. –довіреність б/н від 07.11.2011р.;

від відповідача:  ОСОБА_2. –довіреність б/н від 30.01.2012р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Управління майновим комплексом»Рівненської обласної ради звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України про стягнення боргу  в розмірі 2 510,85 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати згідно Договору оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області  № 9 від 01.04.2009р.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 2 381,02 грн. – основного боргу, 4,32 грн. –пені, 23,11 грн. –3% річних, 102,40 грн. –інфляційних збитків, а також 1 411,50 грн. –судового збору.

Ухвалою від 03.01.2012 було порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 30.01.2012.

Представник позивача  в судовому засіданні 30.01.2012 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 30.01.2012 позов не визнав, надав письмовий відзив до матеріалів справи, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.01.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

                                                         ВСТАНОВИВ:

 01 квітня 2008 року між позивачем (орендодавець) та Державним комітетом України у справах ветеранів, правонаступником якого є відповідач, (орендар) було укладено договір оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області № 9.

Статтею 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 9 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, загальною площею 30,8 кв.м., згідно акту прийому-передачі, розміщене в будівлі за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, що знаходиться на балансі позивача. Об'єкт оренди –каб. № 304.

Передача позивачем нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом прийому-передачі в оренду нерухомого майна від 01.04.2009р.

П. 10.1 Договору №  9 оренди встановлений строк його дії з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2010 року.

Орендна плата визначається на підставі Положення про оренду майна, що належить до спільної власності територіальних громад області, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 05 грудня 2008 року № 1045, і становить без ПДВ за базовий місяць оренди –24,13 грн. За кожний наступний місяць розмір орендної плати визначається виходячи з розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції (п. 3.1 Договору № 9).

Договором № 17 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 01.06.2009р., укладеним між позивачем та відповідачем об'єкт оренди було визначено загальною площею 24,5 кв.м., розміщене за тією ж адресою. Розмір орендної плати за базовий місяць визначено 19,11 грн. Строк дії договору становив до 31 грудня 2009 року.

Договором № 59 оренди майна, що є спільною власністю територіальних громад Рівненської області від 01.01.2010р., укладеним між позивачем та відповідачем об'єкт оренди було визначено загальною площею 24,02 кв.м., розміщене за тією ж адресою. Розмір орендної плати за базовий місяць визначено 18,22 грн. Строк дії договору становив до 31 грудня 2010 року.

Додатковою угодою № 1 до Договору оренди № 59 строк дії договору було подовжено до 28.02.2011р.

28 лютого 2011 року  сторони підписали акт приймання-передачі приміщення, що повертається орендодавцеві, за яким відповідач передав, а позивач прийняв орендоване приміщення.

Відповідно до п. 3.4 Договорів орендні платежі сплачуються орендарем щомісячно не пізніше 10 числа наступного місяця.

Разом з тим, відповідно до 3.2 Договорів плату за відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, орендар сплачує за окремою угодою.

На виконання вищевказаного пункту Договорів 01 квітня 2009 року між сторонами було укладено Договір № 10 надання комунальних та експлуатаційних послуг, відповідно до змісту якого позивач зобов'язався надавати комунальні та експлуатаційні послуги, а відповідач зобов'язався їх оплачувати.

Розмір оплати послуг встановлюється за їх фактичним споживанням відповідно до показників лічильників і пропорційно до займаної відповідачем загальної площі, кількості працюючих та кількості електроточок (п. 2.2 Договору № 10).

Розмір оплати за надані експлуатаційні послуги встановлюється згідно розрахунку, затвердженого Рівненською обласною радою.

Платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим (п. 2.4 Договору № 10).

Плата за послуги вноситься шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача (п. 2.5 Договору № 10).

Договором № 60 від 04.01.2010р. на відшкодування комунальних та надання експлуатаційних послуг визначено обов'язок позивача надавати комунальні та експлуатаційні послуги, а відповідача оплачувати надані послуги не пізніше 25 числа поточного місяця.

З матеріалів справи слідує, що відповідач неналежним чином виконував свої обов'язки щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та відшкодування наданих комунальних та експлуатаційних послуг, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 2 381,02 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі наявних в матеріалах доказів, суд дійшов висновку, що відповідач порушив зобов'язання щодо здійснення платежів за користування приміщенням.

Зокрема, всупереч норм законодавства та вищеназваному договірному зобов'язанню відповідач не виконав своїх обов'язків в частинні внесення орендної плати та комунальних та експлуатаційних платежів у розмірі 2 381,02 грн.

З урахуванням викладеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 2 381,02 грн. визнається судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач припустився прострочення оплати, а тому позивач, на підставі п. 3.5 Договорів, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 4,32 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 3.5 Договору у разі несвоєчасного перерахування коштів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ  за кожен день прострочення оплати.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 4,32 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 23,11 грн. –3 % річних, 102,40 грн. –інфляційних збитків (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих позивачем, господарський суд приходить до висновку, що їх нарахування здійснено позивачем відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державної служби з питань інвалідів та ветеранів України (01601, м. Київ, пров. Музейний, 12, код ЄДРПОУ 37508245) на користь Комунального підприємства «Управління майновим комплексом»Рівненської обласної ради (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 2, код ЄДРПОУ 33724010) –2 381 (дві тисячі триста вісімдесят одну) грн. 02 коп. –боргу, 4 (чотири) грн. 32 коп. –пені, 23 (двадцять три) грн. 11 коп. –3% річних, 102 (сто дві) грн. 40 коп. –інфляційних збитків, 1 411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. - судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                  М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 07.02.2012