Рішення

від 01.02.2012 по справі 48/572

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/572

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/572

01.02.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобуд"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ"

простягнення 120 642,55 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: Перфілов А.С., Патратій В.Д.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртехнобуд" (надалі – ТОВ "Укртехнобуд") звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (надалі –ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ") про стягнення 120 642,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе зобов'язання за договором оренди елементів лесів PERI №05-01 від  05.05.2008 р., у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 35 369,28  грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 768,22 грн., інфляційних у розмірі 67 429,77 грн. та 3% річних у розмірі 15 075,28 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.01.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням ним вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 01.02.2012 р.

В судове засідання 01.02.2012 р. представники позивача з'явилися, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 01.02.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується копією довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/120-1 від 13.01.2012 р. та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації –адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2008 р. між ТОВ "Укртехнобуд" (орендодавець) та ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" (орендар) було укладено договір оренди елементів лесів PERI №05-01 (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець надає орендарю в тимчасове користування (оренду) (елементи лесів PERI), надалі –обладнання, кількість та вартість якого зазначається в актах прийому-передачі.

Згідно з п. 2.1 Передача обладнання здійснюється на підставі акта прийому-передачі.

За змістом п. 3.1 Договору строк дії його починається з моменту підписання, а закінчується 31.12.2008 р. Продовження строку дії Договору здійснюється шляхом підписання відповідних додаткових угод до Договору.

Пунктом п. 4.1.1 Договору встановлено, що орендна плата нараховується за повний календарний рік або за фактичний період часу користування обладнанням.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору орендодавець до 10 числа кожного місяця, наступного за звітним (в якому були надані послуги) .

Згідно п. 4.1.4 Договору орендар сплачує орендну плату щомісячно. Орендна плата сплачується орендарем протягом 30 календарних днів з моменту закінчення звітного (в якому були надані послуги)  місяця.

За змістом п. 4.2 Договору сторони погодили, що ставка орендної плати (без ПДВ) складає 5% від оціночної вартості обладнання за один місяць. Оціночна вартість вказується  в актах прийому-передачі.

Пунктом 4.3 Договору встановлено, що початок звітного періоду по оренді є дата дня отримання обладнання (дата підписання акта прийому-передачі). Закінчення звітного періоду є дата дня, попереднього даті повернення обладнання (дата дня підписання акту повернення).  

На виконання умов Договору від 05.05.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі №1, а 17.10.2008 р. відповідач повернув орендоване обладнання, що підтверджується актом приймання-передачі №23.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за користування обладнанням у період з 05.05.2008 р. по 17.10.2008 р. у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 35 369,28 грн.

Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна, банківськими виписками) підтверджується факт передачі нежилого приміщення в оренду, часткову оплату  та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за користування обладнанням за спірний період (акти здачі прийняття  робіт (надання послуг) за травень 2008 р. –липень 2008 р.).

Крім того, 05.01.2012 р. сторонами було підписано акт звірки розрахунків №1, яким підтверджується наявність у відповідача заборгованості у розмірі 35 369,28 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи викладене строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент подачі позову настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 35 369,28 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Укртехнобуд" про стягнення з ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" заборгованості по орендній платі у розмірі 35 369,28 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 768,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в частині сплати орендних платежів), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 7.1 Договору за несвоєчасно сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь період порушення (згідно діючого законодавства України).    

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів, нарахованої у період з 31.05.2011 р. по 28.11.2011 р. на суму заборгованості за користування обладнанням з червня 2008 року по липень 2008 року, проте суд відмовляє в задоволенні такої вимоги, виходячи з наступного.

По-перше, за змістом п. 4.1.4 Договору орендна плата сплачується протягом 30 днів з моменту закінчення звітного місяця (в якому надані послуги), правомірним є нарахування пені за прострочення по сплаті орендних платежів за травень з 01.07.2008 р., за червень з 31.07.2008 р. З огляду на положення ч. 5 ст. 251 Цивільного кодексу України, останній день внесення орендної плати за липень 2008 р. (30.08.2008 р.), який припадає на суботу, а тому переноситься на понеділок. Отже, правомірним є нарахування пені за прострочення орендних платежів за липень з 02.09.2008 р.   

По-друге, згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а тому нарахування штрафних санкцій (пені) за прострочення сплати орендних платежів за травень 2008 року припиняється 30.11.2008 р., за червень 2008 року –30.12.2008 р., за липень 2008 року –31.01.2009 р. Тобто, пеня нараховується за перші шість місяців прострочення, а не за останні шість місяців до подачі позовної заяви, як визначено позивачем у наданих розрахунках.

Отже, враховуючи визначений судом правомірний період нарахування пені (у загальний період з 01.07.2008 р. по 31.01.2009 р.), який не перетинається з періодом нарахування, визначеним позивачем (31.05.2011 р. –28.11.2011 р.).  

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 67 429,77 грн. та 3% річних у розмірі 15 075,28 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів у загальний період з 01.07.2008 р. по листопад 2011 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Протягом вказаного періоду розмір заборгованості був більший та частково сплачений відповідачем, а тому розрахунок передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахувань здійснюється від сум боргу на момент існування прострочення. Суд перевірив та вважає за можливе задоволення вимоги позивача про стягнення інфляційних у розмірі 67 429,77 грн.

Стосовно заявленої вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 15 075,28 грн., який є меншим, ніж визначений судом (15 092,45 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, така вимога задовольняється у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Щодо строків звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права суд відзначає наступне.

По-перше, відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

По-друге, з урахуванням наявного акту звірки від 05.01.2012 р. (визнання боржником заборгованості) та приписів ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України відсутні підстави вважати, що строк позовної давності сплив.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" на користь ТОВ "Укртехнобуд" заборгованості у розмірі 35 369,28 грн., інфляційних втрат у розмірі 67 429,77 грн. та 3% річних у розмірі 15 075,28 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ: 

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобуд" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 22; ідентифікаційний код 03449901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехнобуд" (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Кірова, 13; ідентифікаційний код 19424702) заборгованість у розмірі 35 369 (тридцять п'ять тисяч триста шістдесят дев'ять) грн. 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 67 429 (шістдесят сім тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн. 77 коп., 3% річних у розмірі 15 075 (п'ятнадцять тисяч сімдесят п'ять) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 2 357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 49 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                  Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –02.02.2012 р.